Людина як елемент системи «людина-життєвє середовище»

У різних видах діяльності та ситуаціях людина проявляв відповідні психічні властивості — базові риси. Визначення рис людини відбувало-ся поступово. Існує велика кількість слів, яка їх визначає. Наприклад, К.К.Платонов підрахував, що в російській мові близько 1500 слів опи-сують риси особистості, в грузинській таких слів близько 4000.

Серед базових рис людини можна відзначити риси з полярними ознаками (за Р.Б. Кеттела), вони наведені в табл. 2.5.

Таблица 2.5 Риси особистості

 

Високі оцінки	Низькі оцінки
Товариськість	Замкненість
Розум	Низький інтелект
Е/ноційна стійкість	Емощйна нестійкість
Настійливість	Локірність
Експресивність	Витриманість
Высока сумлінність	Низька сумлінпість
Смітівість	Боязкість
Ніжність	Суворість
Підозрілість	Довірливість
Мрійність	Практичність
Прониклшість	Наївність
Тривожність	Впетеність у собі
Радикалізм (гнучкість)	Консерватизм (ригідність)
Самостійність	Залежність від групи
Високий самоконтроль поведінки	Низький самоконтроль поведінки
Напруженість	Розслабленість

Базові риси конкретної людини можна визначити за допомогою тестів. Для осіб чоловічої статі характерними є такі риси: суворість, реа-лістичність, наполегливість, відповідальність, базова готовність до зро-стання та змін, високий самоконтроль поведінки, формальність у кон­тактах. Для жіночої статі — сердечність, гнучкість, низький самоконт­роль поведінки, інтерес до участі в суспільних справах, низький рівень самостійності, доброта.

Серед базових рис — одні бажані, а інші — не дуже. Але одні риси переважають в одній діяльності, інші — в іншій.

ЩЬ Певні риси людини суттєво впливають на її жштєдіяльність. Саме тому / бажано, щоб обрана сфера діяльності мала позитивну кореляцію, тобто ™ підсилювалась наявними рисами особистості.

Знания власних рис — це шлях не тільки до ефективної діяльності, а й можливість уникнути небезпек або зменшити їх вплив на організм людини, зберегти здоров'я.

"& Характер — це сталіриси особистості, що формуються і прояв­ляются в и діяііьності і спілкуванні та зумовлюють типові для неї способи поведінки. Характер є сукупністю певних рис особистості. снує декілька підходів до класифікації характеру людини, але нас цікавить класифікація за її ставленням до певних аспектів діяльності:

► до праці — працелюбство, старанність, відповідальність, іп'щіативнїсть, настійливість, схильність до творчості або протилежні — пасивність, безвідпо-відальність, лінощі тощо;

► до інших людей, колектиеу, суспільства — товариськість, чуйність, уважність, колективізм і замкненість, презирство, індивідуа;іізм;

► до самого себе — самоповага, гордість, самокритичність, самолюбство, самовпевненість, егоїзм;

► до речей — акуратність, бережливість, щедрість, неохайність, недбалість, скупість.

Отже, ланцюги дій (поведінка) та звичок формують характер, а той, своею чергою, визначає результативність і ефективність життєдіяльності людини та її безпеки.

Якості людини

~&Якості людини — це mi їївластивості, які виявляються по-різному залежно від умов, ситуацій.

Розглянемо основні властивості людини, які значною мірою впли­вають на життєдіяльність людини: здібності, емоційні та вольові якості.

~&Здібності — це психофізіологічні властивості людини, які реалі-зують функції відображення існуючого світу і регуляції поведінки: відчуття, сприйняття, память, увага, мислення, психомоторика (рухи, довільні реакції, дії, увага).

Розрізняють загальні та спеціальні здібності. Загальні — притаманні багатьом людям, спеціальні — це такі властивості, які дають змогу до-сягти високих результатів в якійсь галузі діяльності. Особливі здібності, які виявляються в творчому розв'язанні завдань, називаються талантом,

 

2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ чЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕі

Z ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»

а людей, яким вони притаманні — талановитими. Найвищий ступінь у розвитку здібностей — геніальність.

й: Природні можливості розвитку здібностей кожної людини нази-вають задатками.

Індивідуальна своєрідність задатків кожної людини характеризує здатність людини до розвитку певних здібностей.

ф\ Задатки розвиваються у процесі виховання, навчання та прак-▼ тичної діяльності. До задатків належать психологічні процеси, ^ ступінь їх прояву. Однією з особливостей психологічного проце-су є відчуття.

~& Відчуття — це основа знань людини про навколишнш світ, це відображення властивостей предметів, що виникають у людини при безпосередній дії їх на її органи чуття.

Відчуття мае рефлекторний характер, фізіологічною основою якого є нервовий процес, що стимулюється дією того чи іншого подразника на адекватний анализатор. Відображення дійсності розуміють як сприй-няття.

■& Сприйняття — це відображення у свідомості людини предметів, як цілісних образів при їхній безпосередній дії на органи чуття.

Цей процес залежить не тільки від інформації органів чуття, а й від настрою, очікувань, життєвого досвіду людини. Це активний процес, у якому задіяно минулий досвід, очікування, застереження, значущість для людини того, що вона сприймає. Інформація, яку сприймає люди-на, накладається на ту, яка в неї вже є.

Сприйняття поділяються на види за кількома ознаками:

• за провідним аналізатором (зорове, слухове, дотикове тощо);

• за формою існування матерії (простір, час, pyx);

• за активністю (сприйняття мимоволі і навмисне). Фізіологічною основою сприйняття є складна аналітико-синтетич-

на діяльність усієї кори головного мозку.

?

За допомогою сприйняття людина спроможна своєчасно виявити небезиечну ситуацію і адекватно реагувати на неї. Особливе значен­ия мають такі особливості сприйняття, як пороги зору та слуху, час реагування на небезпеки, надійність сприйняття в умовах дефіциту часу, сприйняття простору тощо.

Сприйняття взагалі та здібності щодо сприйняття інформаиії мають суттєве значения для реалізації інших психічних процесів, особливо пам'яті.

Пам'ять — одна з найважливіших функцій людського мозку.

Якщо сприйнятгя — це початковий етап пізнавального процесу, відображення об'єктивної реальності, шо діє на органи чуття в даний час, то пам'ять — це відображення реальності, що діяла в минулому.

«Пам ять — це здатність людини фіксувати, збєрігати і eidmeo-рювати інформацію, досвід (знания, навички. вміння, звички). Людська память утримує два eudu інформації: генетичну (видову) та набуту (прижиттєву).

 

 

 

._	I —^	генетична
	r=>	набута
S	г=>	рухова
	і=>	зорова
\ 5	^-^	сяухова
г=>	емоцшна
Q.	з—>	символічна
О ■8-		• словесна
	• логічна
._	Е=>	набута
		• миттєва
	• короткочасна
		• довготривала
тттт	J=>	професійна

Генеттна пам'ять зберігає інформацію, накопичену в процесі еволюції впродовж бага-тьох тисячоліть. Вона виявляється безумовни-ми рефлексами та інстинктами і передається спадково.

Набута пам'ять зберігає інформацію, яку людина засвоює в процесі життя, від народжен-ня до смерті. Вона реалізуеться в умовних реф­лексах. Розрізняють такі види набутої пам'яті: рухову, образну, емоційну й символічну (сло-весну та логічну).

Рухова память — це пам'ять на позу, по­ложения тіла, професійні та спортивні навички, життєві звички.

Зорова та слухова память є образною пам'ят-тю, коли інформація сприймається і фіксується через відповідні органи чуття.

Емоцтна память визначає відтворення певного чуттєвого стану при повтор­ному впливі тіеї ситуації, в якій цей емоційний стан виник уперше.

Символічна память поділяється на словесну і логічну. Словесна память формується слідом за образною. Характерна риса ЇЇ — точність відтворення. Особ-ливості логічної пам'яті виявляються у запам'ятовуванні лише смислу тексгу.

Набута пам'ять поділяється за формами на миттєву, короткочасну, проміжну і довготривалу.

Миттєва память — це форма збереження інформації впродовж незначної миті; інформацію не можна затримати в пам'яті, відтворити. Час збереження сліду інформації в миттєвій пам'яті — 10...60 с

Частина інформації з миттєвої пам'яті потрапляє до короткочасної, час збе­реження якої — декілька хвилин.

Інформація з короткочасної пам'яті після певного перекодування потрапляє до проміжноїпам'яті, де вона зберігається, доки не з'являється

 

2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ*

2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЄРЕДОВИЩЕ»

можливість перевести и на довготривале утримання. Час збереження інформації у проміжній пам'яті становить години. Пронес очищения проміжної пам'яті відбувається переважно у сні й, можливо, саме цим значною мірою визначається його специфіка і призначення.

?

Обсяг довготривалої пам'яті практично не мае обмежень, так само як час збереження в ній інформації. При необхідності вико-^ ристання інформації з довготривалої пам'яті вона знову перево­диться до короткочасної.

На розвиток якості пам'яті людини впливають її фізичний і психіч-ний стан, тренованість, професія, вік. Пам'ять погіршується з віком. До 20-25 років память покращується і до 30-40 років залишається на тому ж рівні. Потім здатність запам'ятовувати й згадувати поступово йде на спад. Професійна пам'ять зберігається і в похилому віці.

Реалізація різних видів і форм пам'яті зумовлюється особливостями сприйняття інформації, потребами і мотивами, інтересами, вольовими зусиллями, застосуванням спеціальних прийомів, психофізичним станом організму.

?

Пам'ять є суттєвою характеристикою пізнавальних здібностей людини. Проникнення в таємниці пізнання явищ навколишнього ^ світу можливе лише завдяки мисленню.

~&Мислення — це найвища форма відображення реальності та свідо-мої цііеспрямованої діяііьності людини, що направлена на опосеред-кування, абстрактне узагальнене пізнання явищ навколишнього світу, суті цих явищ і зв'язків між явищами. Найважливіше значения в процесі мислення мають слова, мова, аналізатори.

Мислення спрямовується на вирішення певних завдань — від най-простіших, елементарних, до складних, що їх ставить саме життя. Вся розумовадіяльність (судження, розуміння, формування понять) скла-дається з таких розумових операиій: аналіз, синтез, порівняння, узагаль-нення, абстракція і конкретизация.

+Аналіз — це мислений поділ предмета, явища на складові части-ни, ознаки, властивості та виділення цих компонентов.

+ Синтез — мислене поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або понять.

+ Узагальнення — виділення на nidcmaei порівняння головного, за-гального, особливого або часткового, що є характерним для певного явища, предмета, об'єкта.

+ Абстращія — виділення суттєвих особливостей групп предметів, явищ, або понять.

+ Конкретизація -~ перехід від загального до часткового, зв'язок теорії з практикою, перехід до конкретно/ дійсності, до чуттєвого досвіду.

Для забезпечення надійності та безпеки в складних ситуапіях слід виділити такі риси мислення, як винахідливість, кмітливість, швидкість прийняття рішення, критичність, розсудливість.

Психомоторні здібності характеризуються діями, спрямованими на досягнення елементарної мети одним або декількома рухами.

сенсорні реакції як реащії на зовтшний вшив, у яких реалізовании зв'язок спрш'іняшя та адекватногоруху

сенсорна координація, що включає координацію рухів руки, обохрук та рук і ніг

Психомоторні здібності впливають на безпеку діяльності людини, особливо пов'язаної з виробництвом в умовах автоматизації та меха-нізації. При цьому велике значения мають такі ознаки рухів та реакцій: швидкість реакцій, швидкістьруху, точність рухів, координованість, темп рухів, ритми рухів (періодичність), надійність.

& Увага — це спрямованість та зосередженість у свідомості на об'єктах або явищах, що сприяє підвищенню рівня сенсорної, інте-лектуальної та рухової активності.

До основних функцій уваги належать вибір впливів, регулювання і контроль діяльності доти, доки не буде досягнуто її мети. Увагу характе­ризуют концентрація, стійкість, розподіл, переключения й обсяг.

Концентрація уваги — це стан свідомості, необхідний для того, щоб включи-тися в діяльніапь, зосередитися на завданні.

Стійкість уваги — це тривалість привертання уваги до одного й того самого об'єкта або заедания. Стійкість мимовільної уваги, що виникає без зусилля, всього 2-3 с, довільиа увага досягасться вольовим зусиллям, послаблюється через 15 хв напруженої праці.

 

2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА-ЖИТТСВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»

2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСГЕМИ «ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»

Розподіл уваги — це здатність людини одночасно концгнтрувати увагу на декількох об'єктах, шр дає можливість виконувати одразу декілька дій.

Переключения уваги — це зворотний бік розподілу уваги. Воно вішірюється швидкістю переходу нід одного виду діяльності до іншого. Погане переключения уваги призводить до неуважності.

Обсяг уваги — це кількість предметів або явищ, що їх людина утримує одно­часно в своій свідомості.

?

3а всіх обставин управління увагою — це передумова ефектив-ної життєдіяльності та безпеки людини.

Емоційні якості людини

Вплив конкретней ситуації на поведінку людини визначається тим, як людина переживає ию ситуаиію. Переживания ситуації, різноманітні реакиії людини на неї розуміють як емоції.

Емоції — це психічні процеси, які відображають особисту значущість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльноапі людини у формі переживания.

Прояв емоційного життя людини відбувається у таких станах, як афекти, вяасне емоції, почуття, настрій і стрес.

Афект — це наіісильніша емоційна реакція. Афект повністю захоплює люди-ну і підкоряє їїдумки і рухи. Bin завжди ситуаційний, інтенсивний і відносно короткий. Афект постає як наслідок якогось сильного потрясіння. В афекті змінюється увага: знижується можливість переключения, забувається все, що відбувалося до події, яка викликала афектну реакцію (стан ейфорії після звільнешія від небезпеки, ступор при повідомленні про смерть).

Власне емоції — це більш тривалі реакції і ті, що виникають не тільки внас-лідок події, яка сталася, а й ті, що передбачаються або згадуються.

Почуття — стійкі емоційні стани, які мають чітко означений предметний характер і висловлюють ставлення як до конкретно! події або людей, так і до уяв-лення.

Настрій — найстійкіший емоційний стан. Настрій відображає загальне став­лення шодо сприйпяття або несприйняття людиною світу. Настрій може бути похідним від темпераменту.

Стрес — це неспецифічна реакція організмуу відповідь на несподівану та напру-жену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичноі активності типу спротиву, боротьби, до втечі. Під час стресу виділяють-ся гормони, змінюеться режим роботи багатьох органів і систем (ритм серия, часто­та пульсу тощо). Стресова реакція мае різний прояв у різних людей: активна — зростає ефективність діяльності, пасивна — ефективністьдіяльності різко зменшується.

ПЕРВИНН!^^ ^^ВТОРИННІ

• страх • обрача

• тривога ' ' _., '... • провина

• радість ІЇЛІОЦІІ • заздрість

• гнів та и. •3_Jwpadcmeo ma in

ПОЗИТИВН»-^ ^НЕГАТИВНІ

•натхнеиня • лютъ

• ентузіаг» • переляк

• у стх • страх

• впевненість та ін. • горе та in.

Людина, як і тварина, народжується з певними емоційними реак-ціями. Це первинні емопії: страх і тривога як прояв потреб у самозбере-женні; радість як реакція задоволення від реалізації потреб; гнів як наслідок обмеження потреби у рухах. Вторинні емоції у людини форму-ються внаслідок и соціальності та усвідомлення апасного «Я». Ці емоції не пов'язані з життєво важливими потребами (образа, провина, почуття сорому, заздрість, злорадство, пихатість тощо).

Головне в природі емоцій — залежність їх від потреб (цілей) та де-фіцит прагматичної інформації.

Кілька прикладів негативних емоцій:л/о/иь, страх, переляк, горе тощо.

Позитивні емоції': натхнення, ентузіазм; людина безстрашна, якщо має вичерпні відомості про те, як вийти з небезпечного становища; почуття торжества, тріумфу виникає тільки у того, хто подолав великі перешкоди на шляху до мети; успіх підбадьорює, породжує почуття впевненості в своїх силах.

W Емоційна урівноваженість сприятливо впливає на життєді- ф. яльність людини і йменшує її схильність до небезпеки.

Пізнавши психіку людини, можна знайти шлях до підвищення без­пеки її життєдіяльності.