Небезпеки жигтєдіяльносп у вироеничій сфері та побуп. Засоби тх попередження

Небезпека різних радіоактивних елементів для людини визначаєть-ся спроможністю організму їх поглинати і накопичувати. Радіоактивні ізотопи надходять всередину організму з пилом, по-вітрям, їжею або водою і поводять себе по-різному: ♦деякі ізотопи роз-поділяються рівномірно в організмі людини (тритій, вуглець, залізо, полоній), ♦деякі накопичуються в кістках (радій, фосфор, стронцій), ♦інші залишаються в м'язах (калій, рубідій, цезій), Фнакопичуються в щитовидній залозі (йод), у печінці, нирках, селезінці (рутеній, полоній, ніобій) тощо. Ефекти, викликані дією іонізуючих випромінювань (радіації), систе-матизуються за видами ушкоджень і часом прояву. За видами ушкод-жень 'іх поділяють на три групи: соматичні, соматико-стохатичні (ви-падкові, ймовірні), генетичні. За часом прояву виділяють дві групи — ранні (або гострі) і пізні. Ранні ураження бувають тільки соматичні, Це призводить до смерті або променевої хвороби. Постачальником таких часток є в основному ізотопи, що мають коротку тривалість життя, у- випромінювання, потік нейтронів. Гостра (}юрма виникає в результат» опромінення хвороби"^6 I великими дозами за короткий проміжок часу. При

у хімічну взаємодію з молекулами білків та ферментів, руйнуючи їх, в результаті чого утворюються сполуки, не властиві живому організму. Це призводить до порушення обмінних процесів, пригноблення фер-ментних і окремих функціональних систем, тобто порушення життс-діяльності всього організму.

Вплие радіоактивного випромінювання на організм людшш можна уявити в дуже спрощеному виглядї таким чином. Припустімо, що в організмі людшш відбувається нормальний процес травления. їжа, що надходить, розкладається на більш прості сполуки, які потім надходять через мембрану усередину кожної клітшш і будуть ви-користані як будівельішй матеріал для відтворення собі подібних, для відшкодування енергетичних витрат на транспортування речовші і їхию переробку. Під час nompan-ляння випромінювання на мембрану відразу ж порушуються молекулярні зв 'язки, ато-ми перетворюються в іоіш. Крізь зруйновану мембрану в юіітину починають надходи-ти сторонні (токсичні) речовшщ, робота її порушується. Якщо доза випромінювання невелика, відбувається рекомбінація електронів, тобто повернення їх на своі місця. Молекулярні зв 'язки відновлюються, і клітина нродовжує виконувати своїфункції. Якщо ж доза опромінення виеока або дуже богато разів іювторюється, то електрони не встигають рекомбінувати; молекулярні зв 'язки не відновлюються; виходить з ладу велика кількість клітин; робота органів розладнується; нормальна життєдіяльність організму стає неможливою.

Специфічність дії іонізуючого випромінювання полягає в тому, що інтенсивність хімічних реакцій, індуційованих вільними радикала­ми, підвищується, й у них втягуються багато сотень і тисячі молекул, не порушених опроміненням. Таким чином, ефект дії іонізуючого випро-мінювання зумовлений не кількістю поглинутої об'єктом, ідо опромі-нюеться, енергії, а формою, в якій ця енергія передається. Ніякий інший вид енергії (теплова, електрична та ін.), що поглинається біологічним об'єктом у тій самій кількості, не призводить до таких змін, які спри-чиняє іонізуюче випромінювання.

Також необхідно відзначити деякі особливості дії іонізуючого ви-промінювання на організм людини:

♦ органи чуття не реагують на випромінювання;

♦ малі дози випромінювання можуть підсумовуватися і накопичува-тися в організмі (кумулятивный ефект);

♦ випромінювання die не тільки на даний живий організм, але і на його спадкоємців (генетичний ефект);

♦ різні органи організму мають різну чутливість до випромінювання.
Найсильнішого впливу зазнають клітини червоного кісткового моз-

ку, щитовидна залоза, легені, внутрішні органи, тобто органи, клітини яких мають високий рівень поділу. При одній і тій самій дозі випро-мінювання у дітей вражається більше клітин, ніж у дорослих, тому шс у дітей всі клітини перебувають у стадії поділу.

128 3. НСБЄЗПСКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ВИРОбНИЧІЙ СФЄРІ ТА ПОВУЛ. ЗДСОБИ Тх

хвороби
I ^ ■ -.., I д₀зах порядку тисяч рад ураження організму може
^ ^гостР^а бути миттєвим. Хронічна форма розвивається в ре-

'--- +• хронічна зультаті тривалого опромінення дозами, що пере-

вишують лімити дози (ЛД). Більш відлаленими наслідками променевого ураження можуть бути *променеві катаракти, ♦злоякісні пухлини та інше.

Для вирішення питань радіаційної безпеки населения передусім викликають інтерес ефекти, що спостерігаються при малих дозах опро-мінення — порядку декілька сантизиверів на годину, що реально трапля-ються при практичному використанні атомної енергії. У нормах радіа-иійної безпеки НРБУ-97, введен их 1998 р., як одиииці часу викорис-товується рік або поняття річної дози опромінення. Це викликано, як зазначалося раніше, ефектом накопичення «малих» доз і їхнього сумар-ного впливу на організм людини.

Існують різноманітні норми радіоактивного заражения: разові, су-марні, фанично припустимі та інше. Bcj вони описані в спеціальних довідниках.

?

ЛД загального опромінення людини вважається доза, яка у світлі сучасних знань не повинна викликати значних ушкоджень орга-™ нізму протягом життя.

3. НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ВИРОБНИЧІЙ СФЄРІ ТА ПОЄУП. ЗАСОВИ ІХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ 129

ГПД для людей, які постійно працюють з радіоактивними речови-нами, становить 2 бер на рік. При цій дозі не спостерігається соматич-них уражень, проте достовірно поки невідомо, яким чином реалізуються канцерогенний і генетичний ефекти дії. Цю дозу слід розглядати як верхню межу, до якої не варто наближатися.

Радіаційна безпека

©

Питания захисту людини від негативного впливу іонізуючого випромінювання постали майже одночас-но з відкриттям рентгенівського випромінювання і радіоактивного розпаду. Це зумовлено такими факто­рами: по-перше, надзвичайно швидким розвитком зас-тосування відкритих випромінювань в науці та на прак-тиці, і, по-друге, виявленням негативного впливу випро-мінювання на організм.

Заходи радіаційної безпеки використовуються на підприємствах і, як правило, потребують проведения цілого комплексу різноманітних захисних заходів, що залежать від конкретних умов робота з джерела-ми іонізуючих випромінювань і, передусім, від типу джерела випромі-нювання.

•&Закрытыми називаються будь-які джерела іонізуюного випромі-нювання, устрій яких виключає проникнення радіоактшних речовин у навколишнє середовище при передбачених умовах іхньої експлуатації і зносу.

Це — гамма-установки різноманітного призначення; нейтронні, бета-і гамма-випромінювачі; рентгенівські апарати і прискорювачі зарядже-них часток. При роботі з закритими джерелами іонізуючого випромі-нювання персонал може зазнавати тільки зовнішнього опромінення.

Захисні заходи, що дозволяють забезпечити умови радіаційної без­пеки при застосуванні закритих джерел, основані на знанні законів поширення іонізуючих випромінювань і характеру їхньої взаємодії з речовиною. Головні з них такі:

> доза зовнішнього опромінення пропорційна інтенсивності випроміню-вання і часу впливу;

> інтенсивність випромінювання від точкового джерела пропорційна кількості квантів або часток, що виникають у ньому за одиницю часу, і обернено пропорційна квадрату відстані;

ЇЗО 31 НЕЄЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ВИРОБНИЧІЙ СФЕР/ ТА ПОБУТІ. ЗАСОЄИ ІХ ПОПЕРЕДЖЕНИЯ

> інтенсивність випромінювання може бути зменшена за допомогою екранів.

3 цих закономірностей випливають основні принципи забезпе-чення радіаційної безпеки:

О зменшення потужності джерел до м'ш'шалышх розмірів («захист кількістю»);

0 скорочення часу роботи з джерелом («захист часом»);

© збільшення відстані від джерел до людей («захист еідстанню»);

О екрануеання джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання («захист екраном»).

Найкращими для захисту від рентгенівського і гамма-випроміню-вання є свинець і уран. Проте, з огляду на високу вартість свинцю й урану, можуть застосовуватися екрани з більш легких матеріалів — просвинцьованого скла, заліза, бетону, залізобетону і навіть води. У цьому випадку, природно, еквівалентна товща екрану значно збільшується.

Для захисту від бета-потоків доцільно застосовувати екрани, які ви-готовлені з матеріалів з малим атомним числом. У цьому випадку вихід гальмівного випромінювання невеликий. Звичайно як екрани для за­хисту від бета-випромінювань використовують органічне скло, пласт-масу, алюміній.

& Відкритими називаються такі джерела іонізуючого випроміню-вання, при використанні яких можливе потрапляння радіоактивних речовин у навколишнє середовище.

При цьому може відбуватися не тільки зовнішнє, але і додаткове внугрішнє опромінення персоналу. Це може вщбутися при надходженні радіоактивних ізотопів у навколишнє робоче середовище у вигляді газів, аерозолів, а також твердих і рідких радіоактивних відходів. Джерелами аерозолів можуть бути не тільки виконувані виробничі операції, але і забруднені радіоактивними речовинами робочі поверхні, спецодяг і взуття.

Основні принципи захисту:

► використання принципів захисту, що застосовуються при роботі з джерелами випромінювання у закритому Виді;

► герметизація виробничого устаткування з метою ізоляції процесів, що можуть стати джерелами надходження радіоактивних речовин у зовнішнє середовище;

► заходи планувального характеру;

3. НЕЄЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСП У ВИРОБНИЧІЙ СФЕР! ТА ПОБУП ЗАСОБИ ІЖ ПОПЕРЕДЖЕННЯ 131

► застосування санітарно-технічних засобів і устаткування, викори-стання специальных захисних матеріалів;

► використання засобів індивідуального захисту і санітарної обробки персоналу;

► дотримання правил особистої гігієни;

► очищения від радіоактивних забруднень поверхонь будівельних кон-струкцій, anapatnypu і засобів індивідуального захисту;

► використання радіопротекторів (біологічний захист).

Радіоактивне забруднення спецодягу, засобів індивідуального захи­сту та шкіри персоналу не повинно перевишувати припустимих рівнів, передбачених Нормами радіаційної безпеки НРБУ-97.

?

У випадку забруднення радіоактивними речовинами особистий одяг і взуття повинні пройти дезактивацію під контролем служ-• би радіаційної безпеки, а у випадку неможливості дезактивації їх слід захоронити як радіоактивні відходи.

Рентгенорадіологічні процедури належать до найбільш ефективних методів діагностики захворювань людини. Це визначає подальше зростання застосування рентгено- і радіологічних процедур або ви­користання їх у ширших масштабах. Проте інтереси безпеки пацієнтів зобов'язують прагнути до максимально можливого зниження рівнів опромінення, оскільки вплив іонізуючого випромінювання в будь-якій дозі поєднаний з додатковим, відмінним від нуля ризиком ви-никнення віддалених стохастичних ефектів. У даний час з метою зниження індивідуальних і колективних доз опромінення населения за рахунок діагностики широко застосовуються організаційні і тех-

нічні заходи:

■ як виняток необґрунпювані (тобто без доведень) дослідження;

ш зміна сшруктури досліджень на користь тих, що дають менше до-зове навантаження;

ш впровадження нової апаратури, оснащеноі сучасною електронною технікою посиленого візуального зображення;

ш застосування екранів для захисту ділянок тіла, що підлягають дос-лідженню, тощо.

Ці заходи, проте, не вичерпують проблеми забезпечення максималь­но! безпеки пацієнтів і оптимального використання цих діагностичних методів. Система забезпечення радіаційної безпеки пацієнтів може бути повною й ефективною, якщо вона буде доповнена гігієнічними регла­ментами припустимих доз опромінення.