Природно-соціальнї небезпеки

Проблеми для безпеки життєдіяльності створюють біологічні чин-ники природного та антропогенного походження, які у великих кілько-стях перебувають в природному середовищі, на виробництві і в побуті. Біологічне забруднення пов'язане з присутністю в воді, повітрі і ґрунті патогенних мікроорганізмів, личинок і лялечок синантропних мух, яєць гельмінтів і таке інше. Деякі мікроорганізми викликають масове роз-повсюдження захворювань у вигляді епідемій і пандемій.

ЯЕпідемія — масове розповсюдження інфекційного захворювання лю-диші в будь-якій місцевосші, країні, яке суштєео перевищує загаль-ний ріеень захворюваності.

Окрім того розповсюдженню захворювань сприяють певні соціальні умови, викликаючи так звані соціальні хвороби.

І

& Соціальні хворобы — це захворювання людини, виникнення і роз­повсюдження яких пов 'язане переважно з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та ін.).

Отже, до природно-соціальних небезпек належать: епідемії інфек-ційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД, наркоманія тощо.

В Україні зафіксовано 9 мільйонів випадків інфекційних захворю­вань на рік. Розглянемо деякі найвідоміші інфекційні хвороби, викли-кані вірусами.

Найбільш поширена вірусна інфекція — грип, яка виникає як епі-демія щорічно. Перша в історії епідемія грипу була відмічена 1889 p., інша — охопила практично всю Європу в 1918-1920 роках, при цьому загинуло 20 млн осіб.

Вірус грипу дуже мінливий, мае типи А, В, С, D, а таком: багато інших підтипів. Найбільш розпоесюджені віруси групи А (гонконгзький грип, китайський грип). Грип передаеться при контакті з хеорими людьми через дрібні крапельки, які потрап-ляють в поеітря при кашлі та чханні хворого. Інкубаційний період становить 1-2 дні. Симптоми грипу: хворого морозить, піднімається висока температура, відчувається сильный головний біль, більум'язах. Існує небезпека ускладнення вто-ринною інфекцією (наприклад, пневмонією, запаленням середнього вуха, плевритом тощо), яка може призвести навіть до смерті. В окремих випадках грип викликає ускладнення у вигляді ураження серця, суглобів, нирок, мозку та мозкових оболо-нок. Щорічно в світі хворіє на грип від 5 до 15% населения, смертельных випадків від грипу налічується близько 2 млн.

Усім добре відомо, що захворювання легше попередити, ніж вилі-кувати. Найбільш ефективною та доступною формою профилактики грипу є завчасна активізація захисних сил організму. Комплексні

4. НЕБЕЗПЕКИ. ЩО ВЕДУТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ. ТА ЗАХОДИ ЗНИЖШНЯ ІХ НАСЛІДКІВ 207

гомеопатичні препарата, такі як афлубінта імунал, можуть надати в цьому неоціниму допомогу.

Інший спосіб захисту від інфекційних захворювань — вакцинація. Всі сучасні вакиини створюються за таким принципом: навесні в Азії (вірус грипу приходить до нас з Азії) виділяють три найбільш агре-сивних і розповсюджених різновиди хвороби, і на них виробляється вакцина до початку осені. При застосуванні вакцини захист від за-хворювання досягає рівня 90-98%.

* Хвороба Бошкіна, або вірусний гепатит, досить поширена вірус-на інфекція. Відомо мінімум сім збудників захворювання — А, В, С, D, Е, G і 11V, різних за симптоматикою та серйозністю наслідків. Най-розповсюдженіший і найменш небезпечний — гепатит А. Його з повним правом можна віднести до так званих хвороб «брудних рук», пов'язаних із нехтуванням правил гігієни. Збудник гепатиту А потрапляє в організм людини також із забрудненою водою та їжею. Як правило, гепатит А не дає важких і хронічних форм. Хворі виліковуються вже через два тижні.

Вірус С, який спеціалісти називають «ласкавши вбивцею», — найпід-ступніший. Досить тривалий час захворювання проходить безсимптом-но, але в більшості випадків закінчується важкими ураженнями печін-ки. Частіше цією формою гепатиту заражаються при медичних маніпу-ляціях, наприклад, при переливанні крові.

Дуже небезпечний і, на жаль, досить розповсюджений гепатит В. Вірус гепатиту В характеризується тривалим інкубаційним періодом, персистенцією в організмі й важкими наслідками. Він здатний трива­лий час не виявляти своєї присутності, очікуючи моменту ослабления захисних реакцій організму. Причинами, що викликають активізацію вірусу, можуть стати простудні захворювання, грип, невиправданий прийом антибіотиків тощо.

Гепатиты посідають п 'ятемісце серед найпоширеніших інфекцій, поступаючись лише ОРВІ, грипу, вітряній віспі и краснусі. Цифри, які реєструються в УкраМ, — близько 150 тисяч хворих за рік, навряд чи повністю відображають реальну картину розповсюдження захворювання. Узначноі частини інфікованих захворю­вання протікає безсимптомно, і такі хворі до лікарів не звертаються. Лікувати wo інфекцію досить складно, легше попередити.

Що робити, щоб запобігти цій небезпечній хворобі? Ось основні правила: мийте руки перед їжею, кип'ятіть воду, обливайте кип'ятком овочі і фрукти, при сексуальних контактах користуйтесь презерватива­ми. Можна ще додати рекомендацію по застосуванню індивідуальних засобів захисту від захворювань, які передаються через кров. Найна-дійніший захист від гепатиту В — вакцинація.

208 4 НЄБЄЗПСКИ. ЩО ВЕДУТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ. ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ІХ НАСЛІДКІВ

Необхідно детальніше зупинитися на такому захворюванні, як туберкульоз, через те, що епідемія туберкульозу в Україні стала реаль-ністю. Наведемо деякі сумні факти про туберкульоз (або, як казали раніше, сухоти).

• За всю історію людства від туберкульозу померло понад 300 млн осіб.

• Паличкою Коха (збудник туберкульозу) інфіковано 2 млрд осіб, тобтомайже третина населения Землі, 10% інфікованих захворіє.

• Хворый на відкриту форму туберкульозу інфікує 10-15 осіб за рік.

• Bid туберкульозу помирає більше дорослих, ніж від усіх інших інфекційних захворювань разом узятих.

• 26% усіх померлих у слабо розвинених країнах загинуло від туберкульозу.

• Третина хворих на СНІД помирає від туберкульозу.

• На туберкульоз хворіють частіше люди віком від 15 до 44 років, тобто найбільш працездатна частина населения, це збільшує негативный економічний ефект хвороби.

• Неправильне застосування антитуберкульозних препаратів призвело до того, що понад 50 млн осіб хворіють на стійку до ліків форму туберкульозу.

У світі щррічно з'являється не менше 8 млн хворих на туберкульоз і помирає близько 2 млн. За прогнозами ВООЗ кількість хворих у найближчі часи може ви-рости до 90 млн, 30 млн з них можуть померти ще в цьому десятиріччі. Тому з 1993 р. ВООЗ оголосила цю хворобу «глобальною небезпекою для людства».

Оскільки туберкульоз вважається соціальною хворобою, причини загострення епідемічної ситуації з ним в нашій країні цілком зрозумілі (йдеться про зарплати, житлові умови, якість харчування, стреси, шкідливі звички, і, нарешті, складну екологічну ситуацію).

^V Туберкульоз (сухоти) — це різноманітне за своїми проявами інфек-ційне захворювання.

Туберкульозна паличка {паличка Коха) може викликати ураження не тільки органів дихання (легень, бронхів, гортані), а й кишечника, се-чостатевих органів, наднирників, шкіри, кісток, суглобів, головного мозку тощо, але в переважній кількості випадків (80-90%) спостерігаєть-ся ураження легень. Основне джерело розповсюдження інфекції — хворий на туберкульоз, який виділяє мокроту з бактеріями. Заражения відбувається, коли здорова людина вдихає дрібні крапельки рідкої або частки висохлої мокроти хворого на туберкульоз. Палички Коха можуть потрапити і через ушкоджену шкіру або слизову оболонку носа чи рота, а також при вживанні в їжу молока, м'яса від хворої на туберкульоз худоби.

Прояви хвороби залежать від стану організму, характеру та ступеня ушкодження окремих органів і систем. Загальними ознаками для всіх форм хвороби є: *підвищсння температури, *потовиділення ночами,

4. НЕБЕЗПЕКИ. ЩО ВЕДУТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ. ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ІХ НАСЛІДКІВ 209

♦ попршення сну 1 апетиту, *втрата ваги, *дратшливість, *зниження працездатності. При туберкульозі легень також спостерігається кашель, сухий або з виліленням мокроти, може виникнути легенева кровотеча.

Як же можна запобігти захворюванню на туберкульоз? Насамперед щеплен-ням. Існуюча вакцина (так звана БЦЖ) була запропонована французькими дослі-дниками А.Кальметом і К.Гереном 1921 р. Це жива послаблена культура бак-терії туберкульозу. Вакцинована людина, отримавши послаблений штам тубер-кульозної палички, виробляе на неї імунітет. Але навіть невелике послабления імунітету, наприклад, після грипу, веде до того, що вакцинована людина стае беззахисною перед туберкульозом.

Визначемо ще деякі досить поширені захворювання.

Кишковий тракт — це природне місце існування багатьох видів бак-терій, і більшість з них при звичайних умовах нешкідливі. Однак бага-то мешканців кишечника — небезпечні патогенні мікроорганізми, до них належать збудники черевного тифу, паратифу, дизентерії, холери і сальмонельозів.

Розрізняють дві групп харчових захворювань мікробного поход-ження: харчові інфекції і харчові отруєння (інтоксикації).

* ХарчовІ ІнфекцІЇ. Харчові інфекції (дизентерія і холера) виникають при
активному розмноженні і утворенні токсинів збудників в організмі. Ці заразні
захворювання передаються від однієї людини до іншої через харчові продукти, воду,
рідше іншими шляхами. Разом з їжею в організм вносяться збудники різних захво­
рювань. Найбиіьшу небезпеку представляють збудники шлунково-кишкових захво­
рювань. їжа служить для них лише переносником, доставляє їх в mi органи люди-
ни (наприклад, в шлунково-кишковий тракт), де вони здатні активно розмножу­
еатись і виробляти токсины.

Харчові інфекції заразні та дуже небезпечні через те, що більшість продуктів харчування, з якими вони можуть розповсюджуватись, вжи-ваються людьми кожного дня.

* Харчові отруєння. Збудники харчових отруєнь на відміну від збудників
харчових інфекцій здатні жити та розмножуеатись на продуктах. При цьому
харчові продукти стають отруйними внаслідок накопичення в них токсинів. Особ-
ливістю харчових отруєнь є досить швидкий прояв ознак хвороби. Через 2-24 го-
дини після вживання їжі можуть виникнути блювота, різкі болі в області живо­
та, головний біль I загальна слабкість, пронос, а в окремих випадках і більш важкі
симптоми з наслідками.

Найбільш небезпечними харчовими отруеннями є ботулізм та от-руєння, які викликають стафілококи.

* Харчові токсикоінфекції. Ця група захворювань займає проміжне по­
ложения між харчовими інфекціями та харчовими отруеннями. Проходять вони
подібно до отруень, як гострі шлунково-кишкові захворювання, але вони заразні.
Пояснюється це здатністю збудників розмножуеатись як у продуктах харчуван­
ня, так і організмі людини.

210 *■ НЕЄЕЗПЕКИ. ЩО ВЕДУТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ. ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ІХ НАСЛІДКІВ

Викликаються токснкоінфскиіі різиими бактеріями, але найчастіше сальмонелами. Харчові юксикоінфекції, які викликаються сальмоне-лами, називають сальмонельозами. Серед харчових бактеріальних от­руень вони посілають перше місие.

Приролним лжерелом патогенннх сальмонел е тварини: худоба, свині, коиі, собаки та різпі гризуни.

• Захворювання, які передаються статевим шляхом. В останні
роки в Україні різко погіршилось становище щодо захворюваності
на хвороби, які передаються статевим шляхом (ЗПСШ).

Згідно з міжнаролною класнфікацією ВООЗ, сьогодні налічується близько 30 захворювань, які передаються статевим шляхом. У цю кате-горію входять декілька труп, наприклад:

• хвороби, які викшкають віруси — генітальний герпес, СНІД, вірусні генітальні бородавки та т.;

• паразитарні — короста та ін.; оптимальні умови для передавання створю-ються при статевих контактах;

• бактерісиьні — сифіліс, гонорея, а також різноманітні уретрити, бакте-ріальтш вагіноз;

• грибкові — кандідоз на статевих органах та ін. Можуть виникати і без зара­жения, а як наслідок антибіотикотерапп, але передаються і статевим шляхом.

У табл. 4 додатку 1 зібрані відомості про захворювання, які переда­ються стагевим шляхом.

Враховуючи складпу ситуанію в Україні щодо розповсюдження цих захворювань, слід зазначитн, шо важливе значения мае профілактика, асаме: слід уникати випадкових зв'язків, користуватись презерватива­ми, дотримуватись санітарно-гігієнічних правил.

Розглянемо найбільш поширені захворювання, які передаються ста­тевим шляхом.

• Сифіпіс — це хвороба всього організму, перші прояви якої найча-
стіше бувають на статевих органах. Людина заражається сифілісом від
хворого. Заражения, як правило, відбувається статевим шляхом, дуже
рідко можливе заражения через пошлунки, а також через предмети
домашнього вжитку (ложки, чашки, цигарки тощо).

Збудник сифі.и'су - бліда трепонема, яка не стшка в зовнішньому середовищі. Висока температура, різні дезінфікуючі засоби згубно діють на трепонему. Бона дуже шеидко гине при еисиханні. Проте е організмі людини трепонема досить стійка.

Під час статевих контактів з хворою людиною бліда трепонема потрапляе на мікротравми аиізової оболочки статевих органів і проникає в кров 'яне русло. При класичному персбігу сифілісу розрізняють чотири періоди: інкубаційний та три клінічних (первипний, вторинний та третинний). Інкубаційний період хвороби триває 3-4тижні. Потіи. як правшо, на статевих органах утворюється безболісна кругла ранка, або виразка. чериопого чи брудно-жовтого кольору, тверда на до-

* НЕЄЄЗПЕКИ, ЩО ВЕДУТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ. ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ІХ НАСЛІДКІВ 2ІЇ

тик, яка зовсім не турбує хворого. Це, так званий, твердий шанкер. Через 7-8 днів піаія появи шанкеру збільшуються найближчі до нього лімфатичні вузли, найчастіше — пахвинні. Через деякий час починають збіпьшуватись інші лімфа-тичні вузли. Це і є первинний сифшс.

Значне розмноження блідих трепонем та іх розповсюдження по організму відбу-вається наприкінці первинного періоду сифілісу. Наступає своєрідний трепонем-ний сепсис, який досить часто супроводжується слабкістю, нездужанням, безсон-ням, головным болем, втратою апетыту, іноді біллю в кістках та суглобах, підви-щенням температури тіла до 37-38 °С.

Якщо в цей період не розпочати лікування, то через 3 місяці з часу заражения хвороба переходыть у вторинный сифШс. Його тривалість становить зазвичай 2-4 роки, але може розтягнутися і до 20 років. На шкірі, слизових обопонках, на статевих органах з являют ься дрібні рожеві плями або тверді мідно-червоні вуз-лики, які не турбують хворого. Якщо хворого не лікувати, то через 2-3 місяця ці ознаки зникають, але це не означає, що хворш одужав. Ознаки хвороби зника-ють із зовнішніх діпянок тіла, але уражаються серце, печінка, кровоносні судини, кістки, нервова система, суглоби.

Через декілька років (3-5-10) з 'являються ознаки третинного періоду хворо­би — горбинки и вузлики (так звані гумы), які, розпадаючись, зумовлюють глибокі виразки. У хворых, крім шкіри і видимих слизових оболонок, вражаються печінка, серце, нирки, кістки, суглоби, а також нервова та ендокринна системи, органи чуття. При цъому нерідко хворий вмирае. До тяжких форм сыфшсу належить і прогресивний параліч, при якому у хворих виникають тяжкі психічні розлади.

Слід нам 'ятати, що сифіліс випіковується. Лікування тим ефектив-ніше, чим раніше воно розпочате. Bid заражения сифілісом можна вбе-регтися. Для цього треба уникати випадкових статевих контактів, користуватись презервативами.

* Гонорея. Збудником гонореї є бактерія — гонокок. Заражаються гонореєю найчастіше при статевому контакті з хворою людиною. Перші прояви хворобы з 'являються через 3-5 днів після заражения. Перебіг хвороби у чоловіків і жінок мае деякі відмінності.

Учоловіків, коли починається хвороба, свербить і печеу сечівнику, виникає різкий біль під час сечовипускання. Потім з 'являються гнійні виділення. При цьому спосте-рігаються почервоніння і набряк слизової оболонки біля зовнішнього отвору сечів-ника. Якщо хворого не лікувати, то хвороба прогресує іуражається весь сечівник.

Убільшості жінок, на відміну від чоловіків, гонорея проходыть без суб'ектыв-них симптомів, але з ураженням майже всіх відділів сечостатевоі системи, а також прямої кышкы. Інфекція спочатку проныкае в сечівник і шийку матки. При цьому з 'являються гнійні виділення із сечівника і статевих органів. Подразнюеться ели-зова оболонка піхви. Якщо хвора не лікується, то процес запалення переходыть на слизову обопонку матки, труб і яєчників. Внаслідок запалення звужується npoceim труб. Якщо уражені обидві трубы, то жінка не може завагітніти. Коли інфекція потрапляє в черевну порожнину, може розвинутися перитоніт (запалення очеревыны). Ужінок іноді уражаються суглобы, м'язы, кістки, внутрішні органы і нервова сыстема.

212 «■ НЕБЕЗПЕКИ. ЩО ВЕДУТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ. ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ТХ НАОИДКІВ

Дуже небезпечний безеимптомний перебіг захворювання, коли хво­рий не мае ніяких суб'єктивних вілчуттів. Це створює великий резер­вуар інфекції. У зв'язку з малосимптомним та безеимптомним перебігом процесу хворі продовжують статеві зв'язки, своєчасно не звертаються за медичною допомогою, що сприяє розповсюдженню інфекції.

Гонорею еиліковують. I чим швидше розпочато лікування, тим кращі наслідки. Уберегши себе від заражения можна. Для цього потрібно пам 'я-тати про небезпеку випадкових статевих контактов- Також: уберегшись від гонореї можна, застосовуючи презервативи.

* Онкологічні захворювання. В останні роки збільшилась кількість хворих на рак як в Україні, так і в усьому світі. Кожна четверта люди-на в світі мае шанс захворіти на рак, котрий посідає друге місце серед причин смертность Щорічно в Україні фіксується 160 тисяч нових випадків, на обліку перебуває більше 700 тисяч онкохворих.

Сутність природи раку полягае в тому, що клітини тканини пере-роджуються і можуть розповсюджуватись на інші органи. Звичайно, клітини завжди ростуть, діляться і відмирають.

1

~&Ракова клітина — це така клітина_! яка виходитъ з-під контро­лю власного організму: и ростом оргатзм не керуе.

Зараз відомі деякі механізми переродження клітин, і тому лікарі впевнені, що 60- 70% всіх раковых захворювань можна запобігти, якщо уникати mux факторів, які провокують клітини до ненормального росту. Такі прычыны, як куріння ma забруднення довкілля відомі давно. З'ясували також, що вплив ультра-фіолетового випромінювання на иікіру збільшує рызык выникнення раку шкіри. Іжа людини містить багато канцерогенів — речовин, які викликають рак. Нещодавно установили зв 'язок між харчуванням з велыкою кількістю жыр1в і раком молочної залози. Відомо, щохарчування з велыкою кількістю клітковини суттєво зныжус вірогідність раку кишечника. Деякі виды раку — спадкові, в своїй основі мають ген, який відповідає за схильність до раку в майбутньому житті. Серед них і такі розповсюджені, як рак мопочної залози, поліпоз кишечника, рак легень та інші. Серед тих, хто належыть до так званих ракових родин, це зах­ворювання трапляеться у 2-3 разы частіше. Але не слід еважаты, що хвороба немынуча. Велике значения мають профілактика, спосіб життя. Таке важке захворювання, як а'мейный поліпоз, передаеться майже в 100% выпадыв. У та­ких випадках необхідно регулярно перевірятися у лікаря. Ранне діагностування захворювання дозволяє ефективніше його лікувати.

Основний критерій ефективності в онкологи — так зване п 'ятирічне виживання. Якщо за цей період часу хвороба нерецидивує, рак вважається вилікуваним, тому що після 5 років рецидиви бувають у дуже небагатьох пацієнтів онкологічних лікарень.

*■ НЕБЄЗПЄКИ, ЩО ВЕДУТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ. ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ІХ НАСЛІДКІВ 213

Табл. 5 додатку 1 статистичних даних про ефективність лікування (розроблена Лсоціацією американських онкологів) називає не тільки відсоток п'ятирічного виживання, але й найбільш суттєві фактори ри-зику при виникненні різних форм раку.

Як видно з таблиці, успіхи в лікуванні різних форм раку неоднакові, деякі форми, як і раніше, надзвичайно важко піддаються лікуванню. Тим важливіше знати фактори ризику й прагнути уникати їх.

* СНІД — синдром набутого імунодефіциту. За оцінками ООН та ВООЗ у світі налічується 50 мільйонів осіб, інфікованих еірусом імунодефіциту людини. Бііьше 16 мільйоніе осіб померли від СНІДу. Біаьшість випадків інфіку-вання припадає на африканські країни. Половина новых випадків інфекції припа-дає на молодих людей у віці 15-24 років.

За офщійними даними фонду ЮНЕЙДС (об'єднана програма ООН з питань СНІДу) в минулому році Україна визнана епіцентром розповсюдження ВІЛ-інфекції у Східній Європі. На I січня 2000 року зареєстровано 28 965 випадків ВІЛ-інфікуван-ня серед громадян України, 283 випадки — серед іноземців. При цьому спостері-гається стрімкий розвиток темпів епідемії в останні роки. Але треба мати на увазі, що реальна кількість ВІЛ-інфікоеаних значно більша, оскільки реальне выяв­ления всіх ВІЛ-інфікованих маыже неможлиее.

Особливе значения мае той факт, що 80% всіх ВІЛ~інфікованих становлять ін 'єкційні наркомани у віці статевої активності (від 15 до 30 років). Найбільша кількість випадків ВҐЛ-інфекції сьогодні реєструється в Одеській, Миколаївській, Донецькій, Дніпропетроеській областях, Аетономній Республіці Крым та місті Київ.

Перші випадки СНІДу було зареєстровано в червні 1981 р. в Центрі контролю за захворюваннями в Атланті (США).

У 1982 р. Центр контролю за захворюваннями у США офіційно повідомив про реєстрацію нового захворювання, названого синдромом набутого імунодефіциту.

Перші повідомлення про СНІД свідчили, що це хвороба виключ-но гомосексуалістів. Однак невдовзі було виявлено, що СНІД часто вражає також наркоманів, які вводили внутрішньовенно героїн бруд-ним шприцом або голкою.

*& СНЩ — трагедія людства, з нею ми увійшли у XXI ст. СШД — це глобальна смертельна інфекція, яку людство досі не може подо-

лати.

Небезпека захворіти на СНЩ виникла і серед тих, хто не був гомосек-суалістом і наркоманом. Стало очевидним, що хвороба передається статевим шляхом і через кров. Захворіти можна і при звичайному (гетеросексуальному) контакті за умови, коли один з партнерів — носій СНІДу.

214 *• НЕБЕЗПЄКИ, ЩО ВЕДУТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ. ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ Тх НАСЛІДКІВ

Відкритим лишається питания: коли виник збудник СНІДу? А чи дійсно зазиачені више хворі були першими? Ретроспективний аналіз історій хвороб, а потім вивчення заморожен их зразків крові та окре-мих органів дали підставу для висновку, що в Африці, США випадки СНІДу були вже в 1968 p. і навіть раніше.

Честь відкриття вірусу, який викликає СНІД, належить французькому вченому професору Пастерівського інстигугу в Парижі Люку Монтаньє (1983). Менш аніж за рік надійшло ще одне иовідомлення про відкрит-тя вірусу, що викликає СНІД, з Америки від професора Національного інституту раку Роберта Галло.

Отже, СНІД — смертельне захворювання людини, що викликається ВІЛ {еірусом імунодефіциту людини).

Шляхи передання ВІЛ-інфекції I

—»- при cmamecovy контакпй з інфікованою людиною

— >■ під час переливания крові та під час пересадки органів та тканин

—^- при неодноразово чу еікористанні голок та шприціо наркоманами, нанесенні татуювання

—*■ при пошкодженні шкірних покривіе, слизових оболонок медичним інструментом, забрудненим ВІЛ, при контакті з інфікованими ВІЛ тканинами та органами

¹—*- сід інфікованої матері — плоду під час вагітності чи при годуванні грудним молоком

?

Хвороба не передається: через рукостискання, через поцілунок, через їжу, через предмета домашнього вжитку, при купанні в ба-Т> сейні, душі, через спортивні предмета; через укуси комах, при догляді за хворимн.

Попри поширену думку про неспроможність науки подолати СНЩ, хочеться вірити, що ця хвороба буде переможена в найближчому май-бутньому.

Треба пам'ятати, що сьоголні вирішення проблеми попередження СнІДу зааежить від кожного з нас. Здоровий спосіб життя, критичне ставлення до себе і оточення в плані інтимних статевих відносин, вщпо-відальне виконання своїх обов'язківтими, чия трудова діяльність пов'я-зана з ризиком передачі інфскції (медики, перукарі та інші) допоможе створити наді и ни и заел in для СНЩу. СН1Д — це ніби тест для людей на здоровий глузд та совість.

* НЄБЕЗПЄКИ, ЩО ВЕДУТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ, ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ІХ НАСЛІДКІВ 215

* Наркотики та наркоманія. Кількість наркоманів зростає в усьо-му світі, в тому числі і в Україні. Наркоманія в Україні, на думку спеціалістів, давно набула ознак епідемії. Кількість людей, які вживають наркотики переважає 82 500 (за офіційними даними на 1999 р). Реальна цифра людей, шо вживають наркотики, за оцінками МВС, в 10-12 разів більша, і може скласти 600-800 тисяч, а тенета наркобізнесу ловлять все нові жертви. За даними Інтерполу, в Україні зареєстровано 65 ти­сяч розповсюджувачів наркотиків.

Молоді необхідно усвідошіти, що вживания наркотиків не просто шкодить здоров 'ю людини, а й знишуе, вбивае П. Наркомаш'я — це насамперед проблеми молоді. Дослідження показали, що середній вік початку прийому наркотиків — 13-15 років, а в деяких містах нашоі країни ще менший — 9-13 років. Наркоманы — це важна хвороба, яка дуже швидко розвивається. Середня тривалість життя людини після початку регулярного прийому наркотиків становить 7 років. Наркоманы рідко доживають до 30-річного віку. Як свідчать дослідження, часто вживати нарко­тики починають зовсім випадково, через цікавість. Молодь «знайомиться» з нар­котиками на дискотеках і вечірках, в компанії з друзями. Існують й інші причини збільшення кількості наркомате, а соме: економічна криза, безробіття, проблеми в особистому житті. Все це змушує людину за допомогою наркотиків шукати «кращого життя», але це життя без майбутнъого.

Незважаючи на те, що зловживання наркотиками стало однією з найгостріших світових проблем XX—XXI ст., досвід вживання людьми наркотичних речовин вимірюється тисячоліттями. Початково вживан­ня наркотиків було пов'язане з релігійними та побутовими звичаями. Багато тисяч років тому наркотики почали використовуватись служи­телями різних релігій для досягнення стану містичного екстазу при ви-конання культових обрядів та ритуалів.

Першою рослиною з психоактивними властивостями, про яку є згадка в історїі, був мак. Ще п'ять тисяч років тому його використовували шумери, які жили на землях Ниж-ньої Месопотамії (сучасний Ірак). На глиняних табличках, які були знайдені через сто-ліття в Ниппурі, залишились рекомендацм щодо приготування та вживання опіуму.

Про гашиш як ліки від кашлю та проносу говориться в 2737 р. до н.е. в лікувальнику китайського імператора Шен-Нуна, складеному ще в стародавньому Китаї. Гашиш ви-користовувався як знеболювальний засіб при хірургічних операціях, в Індії він також використовувався як ліки.

Стародавні кулыури використовували в релігійних цілях галюциногенні гриби. Ще з XVI ст. іспанські хронікери ловідомляють про наркотичні гриби з Мексики.

Праіндіянці століттями, а то й тисячолітгями просувались через джунглі Центрально!" Америки у землі Мачу-Юнга (тепер Болівія) — це і є батьківшина страшного зілля коки. Куш цей вічнозелений, 2-2,5 м заввишки. Після жування листочків коки знесилена лю-дина без відпочинку може подолати десятки кілометрів, не відчуваючи спраги і голоду. Правда, потім настає втома, знехіть до всього, байдужість і розумова тупість.

Окрім поодиноких геофафічних осередків вживання різноманітних речовин, які мають психоактивні властивості, Європа не знала більшості

216 4. НЕБЕЗПЕКИ, ЩО ВЕДУТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ, ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ІХ НАСЛІДКІВ

сильних наркотиків до кінця XII ст., коли хрестоносці привезли з Ближ-нього Сходу опіум. Перші препарата опіуму мали назву «лаудан». На початку минулого століття, в 1805 р., аптекар Зертюрнер виділив пер­ший алкалоїд опіуму і дав йому назву «морфін» на честь грецького бога сну Морфея. Трохи пізніше, 1832 р. Робіке виділив кодеїн, a 1848 р. Мерк риділив із опіуму папаверин.

Масове вживання наркотиків в Європі почалось в XIX ст., коли група інтелектуальних авантюристів почала експериментувати над власною свідомістю, вживаючи наркотики, які привезли з Єгипту та Індії (га­шиш, опіум).

1938 рік став дуже важливим в історн наркомана. Цього року швеи-царському хіміку Альберту Хофману вдалося синтезувати лізергінову кис­лоту (ЛСД-25), що стало початком розвитку масового вживання нарко-тиків в обсягах, які до цього не мали прецеденту в історії людства.

У XX ст. з розвитком технічного прогресу та початком лаборатор­ного виробництва алкалощів опіуму і кокаїну наркоманія перейшла в інший вимір — масовість та епідемічне розповсюдження, переставши бути проблемою однієї особистості, стала соціальною проблемою.

* Класифікація наркотиків та типи залежності. Сьогодні нар-команія є світовою проблемою, вона присутня на всіх континентах і демонструє тенденцію до непохитного зростання.

Група експертів ВООЗ визначила наркоманію як «стан епізодично-го або хронічного отруєння, викликаний багаторазовим введениям наркотику». Комітет експертів ВООЗ розрізняє в наркомана як хворобі два стани — залежність та звикання.

алежність хараістеризуютьі

сильне бажання або непереборна потреба (нав'язливий стан) подальшого прийому наркотику, а також спроби отримати його за будь-яку ціну тенденція збільшення дозування через розвиток залежності психічна (психологічна або емоційна) залежність від ефекту наркотику згубні наслідки для особистості і суспільства

Звикання характеризують I

бажання подальшого прийому наркотику з метою іюліпшення настрою незначна тенденція (або ії відсутність) до збільшення дозування деякий ступінь психічної залежність від ефекту наркотику, але відсутність фізичної залежності (відсутність абстинентного синдрому) негатиені наслідки стосуються тільки особистості наркомана

4. НЕБЕЗПЕКИ. ЩО ВЕДУТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ. ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ІХ НАСЛІДКІВ 217

■& Психічна залежність — це форма взаємовідноат між наркоти­ком і особистістю, і ці взасмовідносини залежать як від специфіч-ності ефекту наркотику, так і від потреб особистості, котру цей наркотик задовольняє.

Чим швидше наркотик задовольняс ці потреби та викликає очікуваний емо-ційний стан, тчм складніше перевороти звичку вживания цього наркотику. Вумо-вах сильної психічної залежності позитивный психо.іогічний стан особистості залежить тільки від того, чи є наркотик під рукою. Врешті-решт він стає необ-хідною умовою нормального стану особистості. В випадку відсутності наркоти­ку людина катуєпгься, і щоб виправити настрій або по.ііпшити стан, наркоман намагається знайти його за будь-яку ціну. Відсутність наркотику, до нкого лю­дина зеикла і від якого стала психологічно залежною, може найдраматичнішим чином вплинути на все його життя. Потреба в наркотику стае найголовнішою в житті наркомана, він перестае виконувати свої обов 'язки, кидає сім 'ю і друзів. концентруючи всі свої інтереси на добуванні та вживанні наркотиків.

Психічна залежність, згадки про присмні відчуття є головними факторами, пов 'язаними з хронічним отруснням психотроп ними наркотиками, а в окремих випадках ці фактори можуть бути едиными.

А Фізична запежність — це стан адаптаци, який виражається в явных порушеннях фізіо/гогії у випадку пршшнения вживання нар-котчків. Це яоище перебувае в безносередньому зв 'язку з фармаколо-гічною дією наркотику на живу клітину.

Класичною ознакою виникнення фізичної зшежності є поява абстинентного синдрому, який фактично свідчить про «наркотичний голод». Абстинентний син­дром характеризуется низкою проявш у психічііій та фізичній областях, спецы-фічних для кожного окремого виду наркотику. Цей стан полегшуеться або зпикае після введения того самого наркотику або речовини, яка мае такі ж психофарма-кологічні властивості.

Толерантність е адаптаційним станом, проявляется у зниженні інтенсивності реакції організму на ту саму киькість наркотику, або виникас потреба в збиыиенш дози для досягнення ефекту, котрий раніше досягався при днменшоїкількості того самого наркотыку.

Усі наркотика за походженням можно роздыити на дві групи — природні і синтетичні. Що ж таке наркотик?

"& Наркотиком вважасться кожна речовина рослинного чи синте­тичного походження, яка при введенні а організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання призве-сти до психічної або фізичної залежності. Відчути дію наркотику і не втягнутись неможливо.

^Наркотики та їх ефекти. 3 точки зору психофармакологічного впливу наркотики можна розподілити на три великі групи:

• наркотики, які пригнічують діяльність центрально! нервової систе ми (опіати, барбітурати);

218 «. НЕБЕЗПЕКИ. ЩО ВЕДУТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦИЯ. ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ІХ НАСЛІДКІВ

 

• наркотики, які збуджують діяльність центрально! нереової системи (амфетаміни, кокаїн, гашиш);

• наркотики, які викликають галюцинацй ^ (марихуана, мускатний ropix, ЛСД, мескалін, псилоцибін).

Серед речовин, які при надходженні в організм депресивно впли-вають на вишу нервову діяльність, виділяють опіум та його похідні, а також барбітурати.

їх загальною ознакою є здатність до зняття психологічної напруги і до послабления невпевненості у собі й сором'язливості; вони змшюють емоційну реакцію на біль, уповільнюють реакції, порушують координа-цію руху. Вживания цих препаратів у великих дозах викликає сон, сер-йозні порушення свідомості, призводить до безпам'ятства і навіть смерті. Ефекти цих наркотиків використовуються в медицині. Ми зупинимось на дії опіуму та його похідних, а також на дії барбітуратів, через те, що ці психоактивні речовини найчастіше вживають наркомани.

+ Опїум та його похідні.

■& Опіум — це психоактивна речовина, яка мае найдовшу історію. Опіум — це молочный сік, який отримують з иадрізаних головок опіум-ного маку.

Мак вирошують у всьому світі, алс за вмістом морфіну найкращим вважасть­ся балканський і малоазіатський мак. Вміст морфіну є головним фактором, який визначає сфсктивність та якість опіуму.

Спосіб вживання опіуму з мстою отримания наркотичного сп'яніння зало­жить від географічних та культурних особливостей, а також традицій. В Ірані і Туреччині опіум їдять, китайці його найчастіше курять, а європейці та амс-риканці вводять шляхом ін'єкцій. Від способу вживания залежить інтенсивність дії препарату та яскравість відчуттів.

Найбільш швидко і сильно діє опіум, який вводиться шляхом ін'єкцій. Цей спосіб вживання більш діє в фізичному, а не в психологічному плані. Після уколу наступає фізичнс оніміння та спокій, стан характеризуемся повним розслабленням. Функція інтслекту наближається до нуля. Ці ефекти опіуму притягують напружсних, смоційно незрілих людей, які намагаються штучно розслабитись та досягнути стану спокою.

Знаючи склад опіуму, можна зрозуміти, що його дія є сумарним ефектом всіх алкалоїдів, які входять до його складу (морфін, кодеїн, тебаїн, наркотин, папаверин).

Протягом перших декількох місяців прийому опіуму переважають позитивні ефекти, і наркомани, прагнучи до їх повторения, приймають опіум досить час­то. Цсй період являється вступом до психологічної залежності. Пізнішс, через розвиток толерантності, щоб досягнути колишнього ефекту, необхідно збільшу-вати