Основні положения ергономіки

ft Ергономіка (від грець. ergon — робота і nomos — закон) — науко­ва оисциппіна, що комплексно вивчає людину в конкретных умовах їїдіяльності в сучасному виробництві. Вона вивчає трудову діяльність людини у системі «людина-техніка-середовише» з метою ЇЇ ефектив-ності, безпеки та комфорту.

Ергономіка виникла у зв'язку зі значним ускладненням технічних засобів і умов їх функціонування, суттєвими змінами трудової діяль-ності людини. За цих обставин різко зросла «вартість» помилки люди­ни при управлінні складними системами. Тому при проектуванні но-вої і модернізації існуючої техніки особливо важливо враховувати мож-ливості і особливості людей, які будуть її використовувати. Вирішуючи задачі такого типу, необхідно узгоджувати між собою окремі рекомен-дації психології, фізіології, гігієни праці, соціальної психології та по-в'язувати їх в єдину систему вимог до того чи іншого виду трудової діяльності людини. Термін «ергономіка» запропонував ще 1857 р. польський природодослідник В.Ястшембоеськии. Як самостійна наукова дисципліна ергономіка сформувалась після 1949 року.

2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ пЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ» 107

Людиыа, машина і навколишнє середовище розглядаються в ерго-номічних дослідженнях як складна система. Основний об'єкт дослід-жень ергономіки — система «людина—техніка».

 

 

го	к
х.	.п
?	1-	X
о X о	лз	X
	У
L>s	ш
. О.П	S
ш	m	ЕС
> «-

\ *> характеристики.подины, техніки і середовыща, які проявляються в умовах ас взасмочв 'язку

CZ^> методів врахуватія цих факторів при

модериііації діючих і створешіі нової техніки і технологи

> ^> проблем доці.іьного розподілу функцій між людиною та технікою

Л^> оптимічаціі системы «людина техніка середовище» (МТС)

з урахуванням можаивостей і особяивостей працівника, специфіки експлуатаціі технічних систем і факторів довкілля

Комплексний підхід, характерний для ергономіки, дозволяє одер-жати всебічне уявлення про трудовий процес і тим самим відкриває широкі можливості для його удосконалення. Ергономіка вирішує та-кож низку проблем, поставлених у системотехніці: оцінка надійності, точності і стабільності роботи операторів, дослідження впливу психо-логічної напруженості, втоми, емоційних факторів і особливостей не-рвово-психічної організації оператора на ефективність його діяльності в системі «людина — техніка», вивчення пристосування та творчих можливостей людини.

Людину, що працює за допомогою машины, називатють оператором. Зеажаючи на те, що саме цей тип діяльності є основным предметом ергономічного дослідження, розглянемо його психофізіологічну суть більш детально стосовно безпеки життєдіяль-чості. Найхарактернішою рисою оператора е те, що він позбавлений можливості безпосередньо спостерігати за керованим об'єктом і змушеныы користуватися інфор-мацією, що надходить до нього каналами зв 'язку. Така діяльність називається діяль-ністю з інформаційними моделями реальных об'ектів.

Суттєвою особливістю діяльності людыни з інформаційною моделлю є необхідність взаємозв 'язку ведомостей, одержаних за допомогою приладів, екранів, табло як між собою, так і з реальными об 'єктами, що управляються

Основні етапи діяльності оператора при вирішенні певних задач:

О перший етап — сприйняття інформації;

© другий етап — оцінка інформації, її аналіз та узагальнення на основі заздалегідь заданих або сформованих критеріїв оцінки.

Проблемами взаємодії людини та машини займається також інже-нерна психологія, що з'явилась як розділ і психології, і ергономіки, зав-дан ням и якої є:

■ вивчення впливу психологічних факпюрів на ефективність системи JITC;
Шаналіз функції людини у системі ЛТС, вивчення структури та кла-

сифікації діяльності оператора;

■ вивчення процесів переробки інформації людиною-оператором;
Шрозробка принцітів і методів професійного добору і подготовки опе­
раторов у системі ЛТС.

108 г людина як елешнт системи «людина-життєве середовище»

Медико-біологічні та

Соціальні проблеми здоров'я

Основні визначення здоров'я

Протягом багатовікової історії людства на різних етапах розвитку суспільства вивченню проблем здоров'я завжди приділялася велика увага. Представники різних наук та фахів робили спроби проникнута в таєм-ниці феномену здоров'я, визначити його сутність з тим, шоб навчити-ся вміло керувати ним, економно використовувати здоров'я протягом усього життя та знаходити засоби для його збереження.

Нині існує відносно велика кількість різноманітних за напрямом, структурою та змістом визначень поняття «здоров'я». Т.І.Калью на ос-нові вивчення світового інформаційного потоку документів склав пе-релік 79 визначень здоров'я людини, але і він є далеко не повним.

Здоров'я — не природний стан організму, який характеризується його рівновагою з навколишнім середовищем і відсутністю будь-яких хво-робливих ЗМІН.

Здоров'я людини визначаегься комплексом біологічних (спадкових і на-бутих) і соціальних факторів. Останні мають настільки важливе значения в підтримці стану здоров'я або в появі і розвитку хвороби, що у преам­бул! статуту ВООЗ записано:

& «Здоров'я — це стан поеного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад». Таке визначення поняття «здоров'я» є найбільш чітким, зрозумілим і повним і охоплює насамперед біологічні, соціальні, економічні, наукові, етичні аспекта даної проблеми.

Здоров'я людей належать до числа як локальних, так і глобальних проблем, тобто тих, що мають життево важливе значения як для кожної людини, кожної держави, так і для всього людства, де спостерігається найбільше загострення суперечностей, що породжуються поточними і очікуваними в майбутньому ситуаціями, де диспропорційні сгани до-сягли або можуть досягти в перспективі катастрофічних наслідків.

Вивчення різних аспектів здоров'я як якісної цінності людини та суспільства, вивчення складних взаємозв'язків між чинниками навко-лишнього середовища та здоров'ям людей є важливим значениям дис-ципліни «Безпека життєдіяльності».

Для правильного розуміння взаємозв'язку між показниками здоро­в'я і взаємодією чинників навколишнього середовища в системі «люди­на — здоров'я — середовище» визначається три взаємопов'язані рівні здоров'я — суспільний, груповий та індивідуальний.

2, ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ» 109

Перший рівень — суспшышы — характеризує стан здоров'я населения загалом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існуюгь в суспільстві. Другий — груповв здоров'я, зумовлене специфікою життєдіяльності людей даного трудового чи сімейного колективу та без-посереднього оточення, в якому перебувають його члени. Третій — інди-відуапьний рівень здоров'я, який сформовано як в умовах всього суспіль-ства та групи, так і на основі фізіологічних і психічних особливостей індивіда та неповторного способу життя, який веде кожна людина.

Щ Індивідуальне здоров'я — абсолютна і нєпересічна цінність, яка V перебуває на найвищому щаблі ієрархічної шкала цінностей, Щ а таком у системі таких філософських категорій людсъкого бут-тя, як інтереси та ідеали, гармонія, зміст і щастя життя, творча праця, програма та ритм життєдіяльності. Кожєн фахівець, кожен член суспільства повинен мати знания про здо­ров'я як біологічну, духовну, соціальну категорию з метою можли-вого проведения оцінки та аналізу свого стану здоров'я, з одного боку, та вирішення поточних і перспективних завдань щодо охорони та змщнення суспільного здоров'я, з іниіого.

Здоров'я потрібно розглядати не в статиці, а в динаміці змін зовні-шнього середовища. У цьому відношенні заслуговує на увагу вислов-лювання: здоров'я визначає процес адаптаци. Це не результат інстинк-ту, але автономна і культурно окреслена реакція на соціально створену реальність. Адаптация створює можливість пристосуватися до зовнішньо-го середовища, що змінюється, до росту і старіння, до лікування при по-рушеннях, стражданнях і мирного очікування смерті.

Виділяють три рівні опису цінності «здоров'я»:

їсБіологічний — початкове здоров'я передбачає досконалість саморегуляції організму, гармонію фізіологічних процесів як наслідок максимуму адаптації.

~& Соціальний — здоров'я є мірою соціальної активиості, діяльності, ставлення людини до світу.

"Л" Особливий психологічний — здоров'я є відсутність хвороби, але швидше заперсчення її, в значенні подолання (здоров'я не тільки стан організму, але і стратегія житія людини).

Поняття «здоров'я» містить біологічні ознаки і розглядається як при-родний стан. Перші елементи здоров'я передаються дитині від батьків. 3 розвитком людини до певного ступеня змінюється і її здоров'я. Біо-логічні ознаки здоров'я передбачають фізіологічно нормальний стан і функціонування організму, тобто такий стан, за якого поточність фор-мотворчих, фізіологічних і біологічних процесів в організмі підпоряд-ковуеться доцільним біологічним процесам.

110 2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛСМЕНГ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»

Усі механізми пристосування людини до навколишнього середови­ща характеризують адаптацію, яка включає:

•Ь генетичний ріеень — генетичний природный вибір, що забезпечує збереження популяції;

Ь фенотиповий рівень — індивідуальне пристосування до новых умов існування за рахунок ієрархічної система адаптивных механізмів:

+3AUHU обміну речовин (метаболізму), збереження сталості внутріш-нього середовища організму (гомеостазу);

+імунітету, тобто несприйняття організму до інфекційних та не-інфекційних агентів і речовин, які потрапляють в організм ззовні чи утворюються в організмі під впливом тих чи інших чинників;

+регенерації, тобто відновлення структури ушкоджених органів чи тканин організму (загоювання ран тощо);

+ адаптивных безумовних та умовно-рефлекторних реакцій (адаптивна поведінка).

Здоров'я людини не можна розглядати як щось незалежне, авто-номне. Воно є результатом епливу природных, антропогенных та соціальних факторів. Гігантські темпи індустріалізації та урбанізації за певних соціальних умов можуть призвести до порушення екологічної рівноваги і викликати деградацію не тільки середовища, а й здоров'я людей.

нормальна функція організму на всіх рівнях його організації, органів, організму в ціюму, гістологічних, клітинних та генетичних структур, нормальна поточність типовых фізіологічних і біохімічних процесів, які сприяють выражению та відтворенню

здатність до повноцінного выконання основных социальных функцій, участь у соціаяьнш діяльності та суспільнокорнсній праці

данамічна рівновага організму і ыого функцій та чинннків навколышнього середовища

здатність організму прыстосовуватыся до умов існування в навко-лышнъому середовыщг, що постшно змінюється (адаптація), здатність тдтрымуваты нормальну і різнобічну жыттсд^яльтстъ та зберігата жыеу основу в організмі

відсутність хворобы, хвороблывого стану або хвороблывых зм'ш, тобто оптымальне функціонування організму за відсутності ознак захворювання або будь-якого порушення

повне ф'аычне, духовые, розумове і соціальне благополучия, гармоншный розвиток фізнчнчх і духовных сыл організму, прыныып ыого єдності, саморегулювання і гармонійної взасмодії всіх органів

2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ -ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»

 

Що ж може служити показниками здоров я населения? На думку вче-них, цілком припустимо використовувати з метою оиінки здоров'я на­селения такі демографічні показники, як * смертность, * датяча смертность і * середня очікувана тривалость життя, тому що демо-графічні показники — не me і дуже місткі інтегратори, що характери-зують процес розвитку.

Виробляючи критерії оцінки здоров'я населения і визначаючи спря-мування дії низки відомих медико-біологічних, медико-демографічних і медико-соціальних чинників, слід враховувати, що всі вони склалися в конкретних умовах суспільно-історичного розвитку.

Нині медицина мае багатий досвід боротьби з хворобами, але не-має такого досвіду стосовно зміцнення здоров'я здорових. Не розроблені етичні, психологічні та правові принципи взаємовідносин лікаря і здорової людини. Є епідеміологія хвороб, але немає епідеміології здо­ров'я. Ми не вміємо визначати та вимірювати рівень здоров'я, кількісно виявляти його динаміку. Необхідно озброїти медицину методикою діагностичного контролю за здоров'ям здорових.

У світі сучасних наукових уявлень здоров'я як соціальне явище, яке мае біологічну основу, е складною багатофакторною проблемою І виз-начаеться комплексом різних за своїм характером чинників, надзвичай-но складно переплетених.