Роль біоритмів у забезпеченні

ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

I

^V Біологічні ритми — це періодичне повторювання зміни характеру та інтенсивності біологічних процесів та явищ у живих організмах. Усі матеріальні об'єкти у Всесвіті здійснюють циклічний рух. Так, Місяць обертається навколо Землі приблнзно за 30 діб, а Земля навко-ло Сонця — за 365 діб. Період обертання Соння кавколо центра Галак­тики становить близько 200 млн років. Ритми притаманні також усім

 

2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЄПТ СИСТЕМЫ «ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»

2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕч

об'єктам мікросвіту і людині в тому числі. Вони пронизують усе живе на Землі: на клітинному, тканинному, функціональному рівнях.

Видатний хронобіолог Ф.Хальберг поділив усі біологічні ритми на три групи:

О Ритми високої частоты з періодом, що не перевищує півгодинний інтервал. Це ритми скорочення серцевих м'язів, дихання, біострумів мозку, біохімічних реакцій, перистальтики кишечника.

© Ритми середньої частоты з періодом від півгодини до семи діб. Сюди входять: зміна сну і бадьорості, активності і спокою, добові зміни в обміні речовин, коливання температури, артеріального тиску, частоти поділу клітин, коливання складу крові.

© Низькочастотні ритми з періодом від чверті місяця до одного року: тижневі, місячні і сезонні ритми. До біологічних процесів цієї періо-дичності належать ендокринні зміни, зимова сплячка, статеві цикли.

Найменший відрізок часу, на який може реагувати мозок людини і її нервова система, становить від 0,5 до 0,8 с. Не випадково тому ско­рочення нашого серця в середньому становить 0,8 с. Приблизно такий же темп руху наших ніг і рук при ході. Інтервал часу в 0,5-0,7 с відпо-відає швидкості наших слухових та зорових рецепторів.

Крім цих малих ритмів установлена ще одна розповсюджена періо-дичність, яка дорівнює 30 хв. Сюди належать цикли сну, скорочення м'язів шлунка, коливання уваги і настрою, а також статева активність. Спить людина або не спить, вона через кожні півгодини зазнає то низь-ку, то підвищену збудженість, то спокій, то тривогу.

Добовіритми людини цікаві передусім тим, що максимум і мінімум активності різних біологічних процесів не збігаються у часі.

Існують експериментальні дані про наявність бобового ритму у роботі органів травления. Утворення жовчі у печінці чєргується з утворенням глікогену. Упєршій поло­вим дня утворюється найбільша кількїсть жовчі, що забезпечує оптимально умови для перетравлення, зокрема, жирів. Удругій половині дня пєчінка накопичує глікоген і воду.

Уранкові години посилюсться перистальтика кишечника їмоторна функція шлунка, відбувається очищения кишечника.

Увечері найбіши виражена єидшяюча фупкція нирок, мінімум П припадає між 2 годиною ночі та 5 годиною ранку.

Протягом доби людина мае декілька піднесень фізіологічноі активності. Вдень вони спостерігаються з 10 до 12 години із 16 до 18 години. Уцей час організм максимально стійкий до кисневого голоду. Цей час найбыьш еприятливий для виконання фізичної роботи, прийняття рішень, нових починань. Віючі піднесення фізіологічної активності припадас на час еід 0 до 1 години. Нерідко цей час використовується для творчості працівтками інтелектуальної сфери.

2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»

Встановлено, що на 5-6 годину ранку припадас найбільший добовий підйом і по-тенційно має місце найвища працездатність людшш. Симе в цей час spocmac тиск, серце б'еться частіше, пульсує крое. Опір організму дуже сильний. При зустрічі з віру-сами і бактеріями с наибольший шанс уникнути інфекції. Печінка вивела всі шііаки. В цей час ні e якому разі не можна вживати спиртне, щоб не перевантажувати печінку.

Шкода, що лише небогато людей розумно використовують цей час. Быыикть іх просипає. Найбыьш придатний час для укладання на ніч — 21-23 години — припадас на один Ь фізіологічних спадів. I якщо не вдається заснути до 23 години, то пізніше це зробити важче, бо наближається (о 24 годині) фізіологічний підйом.

Після 12 години дня минас перший період денноі активності. Починає відчуватися втома, реакціі людини уповільнюються. Після 14 години наше самопочуття знову по-чинає поліпшуватись, а о 16 годині бере початок новий добовий підйо.м. У цей час можуть інтенсивно тренуватися спортсмсни, тому що організм відчуває потребу в рухах, але психічна активність постуново вгасає, органам стае чутливим до болю.

Після 18 години зростас тиск крові, ми стаемо нервовими, легко виникають свар­ки з дрібниць. Це поганий час для алергіків, часто в цей час починаеться головний біль.

Після 19 години наша увага досягас максимуму, реакціі стають незвичайно швид-кими. В цей час ресструється найменше дорожно-транспортних пригод.

Після 20 години наш психічний стан знову стабШзуеться. Цей час придатний дм заучування текстів, оскільки поліпшусться пам 'ять.

Після 21 години температура тіла знижується, продовжується обмін клітин, організм треба готувати до сну.

Вночі падає загальпий тонус людини. Між 2 і 4 годинами погіршується память, координация рухів, з'яеляється уповііьненість в рухах, зростає кількість помилок при виконанні розумовоіроботи; зменшуються на 2-4 кг м'язові зусилія; на 15-20 ударів скорочується частота серцебиття; на 4-6 видохів знижується частота дихання; на 2-2,5 літри вхвилину зменшується вентиляція легень; на 4-5% падає насичення крові киснем. Лише печінка використовує цей період для інтенсиеного обміну речовин, виво-дячи з організму всі отруйні речовини. В нашому організмі відбувається «велике очи­щения».

Із усіх виявлених у людини циклів найбільш вивченим виявився добовий як головний. Біологічний годинник, запущений зміною дня і ночі, веде за собою близько 50 ритмів, які змінюють свої характерис­тики від дня до ночі. Всі ритми організму підпорядковуються ієрархічній залежності — поділяються на провідні (головні) і підпорядковані. Про-відними є біоритми центрально! нервової системи. Причина їх «керів-ництва» зрозуміла, вони відповідають за зв'язок з навколишнім се-редовищем, від ступени їх готовності і здатності адекватно реагувати на вплив середовища залежить безпека організму.

Прикладом досконалості їх взаємодії може служити настройка орга-нізму на пробудження. До моменту пробудження від сну в іншому ре-жимі починають працювати провідні ритми головного мозку, вони включають підпорядковані: прискорюється пульс, піднімається артер-іальний тиск, підвищується температура тіла — організм активізується, готується до нового стану.

 

2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА-ЖИПЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»

Добовий ритм фізіологічних функцій є біологічним і доречним. Враховуючи його, людина може напружено працювати в години опти­мального стану організму і використовувати періоди порівняно низь-кого рівня активності функцій для поновлення сил.

При порушеннях природного ритму зовнішніх умов виникає десин-хронізація добових ритмів різних фізіологічних функцій, що надалі при-зводить до захворюваності.

&J Довготривала робота в нічний час супроводжується перебудовою ▼ добових ритмів і виявляється важною для багатьох людей ■ Э не стільки через зниження працездатіюсті вночі, скільки через порушення режиму життя.

Числу «сім» з прадавніх часів приділялась велика увага. Ще Піфагор проголошував семирічність основою світопорядку. Деякі вчені вважа-ють, шо у формуванні тижтвого біоритму велику роль відіграють місяч-но-приливні явиіца. інші поеилаються на міжпланетне магнітне поле.

Встановлено тижневу періодичність інтелектуальних емоційних і фізич-них проявів. Протягом тижня працездатність людини нерівномірна. У перші дні гажня вона збільшується, досягаючи найвищого рівня на третій день, а потім поступово зменшується, помітно спадаючи в останній день. Встановлення робочого періоду тривалістю більше шести днів недоцільне, бо праця стає непродуктивною.

Гіппократ і Гельвецій помітили взаємозв 'яіок функцій організму людини з порами року. Сьогодні енаслідок численных досліджень встановлено, щорівень основ­ного обміну речовин досягає максимуму весною і з початком літа. Давно визнано, що богато захворювань мають сезонний характер.

Не можна ігнорувати вплив на живу природу нашої планеты Місяця. Важлывый вклад у вывчення цієі проблемы вніс САрреніус, автор теори елеюпролітичноі дисоціації.

Тіла живых організмів у більшості складаються з рідин, які є розчынамы різних хімічних спаіук.

Оскільки атмосферна іонізація і земний магнетизм певною мірою змінюються за-лежно від положения Місяця, то ней фактор зумовлюе малі збурення в електромагнітній взаємодії іонів живых оргаиізмів і іонів атмосферы Землі. Ці збурення виявляються спро-можними виклыкаты загострения соматичних і психічних захворювань у людей з послаб-леним здоров 'ям або порушенням нервовоі системи.

Встановлено, що фаза Місяця позначається на стані людей і що в періоди поеного Місяця зростае агресивність, особливо mux, хто емоційно неурівноважений. На цей період, як свідчать дослідження А.Либера і К.Шеріна, припадає найбільша кількість вбиеств і самогубств. Вчені припускають, що під впливом гравітаиійних сил, що еи-KjiuKaiti зміною взаєморозміщення небесных ты, земного магнетизму або іонізації ат­мосферы відбуеаються відповідні зміни в організмі і психіці людини, які позначаються на їі стані і поведінці.

Ще більш відчутні порушення е організмі викликають спалахи активпості Сонця. Видатныы ученый А.Л.Чижевський переконлыво довів, що існує ткный зв'язок між підвищенняч сонячної актывност/ і подіями на Землі — киіькістю смертей, самогубств, апоплектичних ударів, епілептичних приступів й інших тяжких захворювань. Віндійшов висновку, щс нещасні випадки пов 'язані з сонячною активністю.

2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ яЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ*

Усі відомі людині явиша, що відбуваються як загалом у Всесвіті, так і в Сонячній системі, пронизані ритмами. Цілком природно, шо ритми організму людини та інших біологічних об'єктів, що є частиною цієї системи, підпорядковуються її законам: адже життя біологічних організмів сформувалося саме завдяки цим ритмам.

Сучасній науці відомі закони взаємозв'язку між еиергією, інформа-цією і управлінням. Біоритми ніби зводять разом енергетичну, інфор-маційну та управлінську характеристики. Ось чому біолопчні ритми — дуже тонкий і точний важіль для управління життєдіяльністю людини. Вони дозволяють заздалегідь розрахувати хід процесів в організмі: якщо порушилось управління, якийсь процес чи порушилась функція якоїсь системи, то на ранній стадії можна визначити відхилення.

Біоритлю/іогія дозволяє не лише визначати, а й прогнозувати, передба-чати той стан організму, який характеризуется як стан на межі хвороби. Подібний стан «на межі» і визначає межу організму. Біоритмологія допомагає визначити межу, коли може настати перевищення можли-востей організму і виникнуть серйозні порушення у ньому. Враховуючи, що межа не визначена для кожного з нас раз і назавжди, наука підка-зує, як відсунути її далі, як поширити «територію можливостей» орга-нізму — тренуванням, збільшенням навантаження тощо.