Єезпека життєдіяльностів умовах надзвичайних ситуацій

S ВЄЗПЕКА ЖИТТСДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

забезпечення постійної готовності до дій аварійно-рятувальних служб, контроль за розробкою та реалізацією заходів з попередження можли-вих аварій і катастроф. Усі завдання з ліквідації НС виконуються по черзі у максимально короткі строки.

Передусім вирішуються завдання шодо термінового захисту населения, запобігання розвитку чи зменшення впливу надзвичайної ситуації і зав­дання з ПІЛГОТОВКИ та виконання рятувальних та інших невідкладних робіт.

•& Організація життєзабезпечення населения в умовах НС — це комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нор­мальных умов життя, здоров 'я і працездатності людей.

Цей комплекс включає:

■ управління діяльністю робітників та службовців, всього населения при загрозі та виникненні НС;

■ захист населения та територій віц наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;

■ забезпечення населения питною водою, продовольчими товарами і пред­метами першої необхідності;

■ захист продовольства, харчової сировини, фуражу, вододжерел від радіа-ційного, хімічного та біологічного заражения (затруднения);

■ житлове забезпечення і працевлаштування;

■ комунально-побутове обслуговування;

■ медичне обслуговування;

■ навчання населения способам захисту і діям в умовах НС;

■ розробку і своєчаснє введения рсжимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного заражения;

■ санітарну обробку;

■ знезараження території, споруд, транспортних засобів, обладнання, си­ровини, матеріалів і готової продукції;

■ підготовку сил та засобів і ведения рятувальних та інших невідкладних робіт в районах лиха і осередках ураження;

■ забезпечення населения інформацією про характер і рівень небезпеки, правила поведінки; морально-психологічну підготовку і заходи щодо підтри-мання високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах;

■ заходи, спрямовані на попередження, запобігання або послабления не-сприятливих для людей екологічних наслідків НС та інші заходи.

Усі ці заходи організовують державна виконавча влада, органи управ-ління цивільної оборони при четкому погодженні між собою заходів, що проводяться. Керівники підприємств, установ і організацій є безпосеред-німи виконавцями цих заходів. Заходи розробляються завчасно, відобра-жаються в планах цивільної оборони і виконуються в період загрози та піс-ля виникнення НС.

3 метою недопущения загибелі людей, забезпечення їх нормально! жит-тєдіяльності у НС передусім повинно бути проведено сповіщення насе­ления про можливу загрозу, а якщо необхідно, організовано евакуацію-

Сповіщення населения здійснюється усіма доступними способами: *через телебачення, *радіомережу, *радіотрансляційну провідну мережу, *спе-ціальними сигналами (гудки, сирени). Передбачається специальна схема по-відомлення посадових осіб та осіб, задіяних у системі цивільної оборони.

ЯЕвакуація — це організоване выведения чы вывезення населения з не-безпечныхзон. Безпосередньо евакуацією займається штаб цивільної оборони, усі організаційні питания вирішують евакуаційні комісії. Евакуація розпочинається після прийняття рішення начальником цивільної оборони, надзвичайною комісією або органами влади.

Евакуація працюючого населения здійснюється за *виробничим прин­ципом, а населения, яке не пов'язане з виробництвом, — за *територіаль-ним принципом через домоуправління, ЖЕУ, ЖЕК тощо. Діти евакуюють-ся разом з батьками, але можливе їх вивезення зі школами, дитсадками.

Для проведения евакуацп використовуються всі види транспорту: залізнич-ний, автомобільний, водний та індивідуальний. Автотранспорт використовуеться для вивезення на короткі відстані. В деяких випадках частина населения може виводитися пішки колонами по шляхах, які не зайняті перевезеннями.

Евакуація населения здійснюється через збірні евакуаційні пункти, які роз-ташовують поблизу місць посадки на транспорт або на вихідних пунктах пішого руху, в школах, клубах, кінотеатрах та інших громадських закладах.

Про початок та порядок евакуації населения сповіщається по мережі спові-щення. Отримавши повідомлення про початок евакуації, необхіано взяти доку-менти, гроші, речі та продукта і у визначений час прибути на збірний евакуа-ційний пункт, де населения рееструють, групують та ведуть до пункту посадки.

Для організації приймання, розташування населения, а також забезпечення його всім необхщним створюються евакуаційні комісії та приймальні евакуаційні пункта, які вирішують проблему розташування, забезпечення та обслуговуван­ня прибулого населения.

Тимчасове розеелення громадян у безпечних районах передбачає максималь-ний захист людей від радіоактивного забруднення, хімічного ураження при аваріях або катастрофах на радіаційно або хімічно небезпечних об'ектах, а та­кож запобігає загибелі людей у випадках катастрофичного затопления районів проживания. В місцях розеелення звільняються приміщення для розміщення евакуйованих громадян, готуються (за необхідності) колективні засоби захис­ту. Якщо сховиш недостатньо, то організовується їх додаткове будівництво, пристосування існуючих підвалів, гірських виробок, для чого залучається усе працездатне населения, в тому числі евакуйовані.

Виключно велике значения мае забезпечення в місцях розеелення евакуйива-ного населения продуктами харчування, надання їм побутових послуг і медийно­го обслуговування.

Забезпечення населения продуктами харчування і предметами першої не-обхідності здійснюеться службою торгівлі і харчування цивільної оборони сільського або іншого району, який прийняв евакуйованих.

Перші дві доби люди повинні харчуватися запасами продуктів, привезени-ми з собою. В разі їх відсутності харчування здійснюється через мережу гро-мадського харчування або в сім'ях, в яких вони підселені.

 

5. ВЄЗПСКЛ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСП В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦ1Й

5. ВЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ ОІТУАЦІИ

5.1.5. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій

Внаслідок НС виникають руйнування будинків, споруд, шляхів спо-лучення, заражения місцевості радіоактивними та хімічними речови-нами, затопления, пожежі тощо. Люди можуть опинитися у завалах, У пошкоджених, підтоплених або палаючих будинках, інших неперед-бачуваних ситуаціях. У зв'язку з цим необхідні заходи з рятування лю­дей, надання їм допомоги, локалізації аварій та усунення пошкоджень. При вирішенні цих проблем виходять з того, шо в осередках ураження і районах лиха будутъ проводитися не тільки суто рятувальні роботи, а й деякі невідкладні, не пов'язані з рятуванням людей.

Рятувальні та інші невідкладні роботи (РШР) проводяться з метою ► порятунку людей та надання допомоги ураженим, ►локалізації аварій та усунення пошкоджень, ► створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт. При проведенні РіНР велике значения мае до-тримання таких умов, як *своечасне створення уфуповань, сил, що залу-чаються для проведення РіНР; *своєчасне ведения розвідки; *швидкий pyx i введения сил в осередок ураження; *безперервне проведення РІНР до їх повного завершения; *тверде й оперативне управління силами, що залучаються до проведення РіНР; *всебічне забезпечення їх діяльності.

Рятувальні роботи включають:

* розвідку маршрутів висування формувань і об'єктів робіт;

* локалізацію і гасіння пожєж на маршрутах висування і на ділянках робіт;

* пошук уражених і витягування їх з пошкоджених та палаючих будинків, загазованих, затоплених, задимлених приміщень, із завалів;

* розкриття зруйнованих, пошкоджених, завален их споруд та рятування людей, які там знаходяться;

 

* подання повітря в завалені споруди з пошкодженою фільтровентиляційною системою;

* надання першої долікарської допомоги ураженим та евакуація їх до лікарсь-ких установ;

* виведення (вивезення) населения з небезпенних зон у безпечні райони;

* санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських тео­рии, дезактивацію та дегазацію техніки, засобів захисту, одягу, продовольства, води, фуражу.

Інші невідкладні роботи включають:

* прокладання колонних шляхів та влаштування проїздів (проходів) у завалах та в зонах ураження;

* локалізацію аварій на газових, електричних мережах з метою забезпечення умов для проведення рятувальних робіт;

* укріплення чи руйнування конструкцій будинків та споруд, які загрожують
обвалом та перешкоджаютъ безпечному руху і проведению рятувальних робіт;

5. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

 

* ремонт та відноелення пошкоджених і зруйнованих ліній зв 'язку та кому-нально-енергетичних мереж з метою забезпечення рятувальних та інших невідклад-нихробіт, а також захисних споруд для укриття людей у випадку повторних НС;

* пошук, знешкодження та знищення боєприпасів, що не розірвалися, та інших вибухонебезпечних предметов.

^В РІНР проводяться безпосередньо в осередках ураження за будь-^ якої погоди до повного їх завершения.

5.2. Надання першої долікарської допомоги потерпілому

5.2.1. Призначення першоїдолікарської

допомоги та загальні принципы її надання

За даними ВООЗ, близько 30% осіб, які загинули внаслідок нещас-них випадків та НС, могли б бути врятовані, якби їм своєчасно і правиль­но надали першу долікарську допомогу, здійснили заходи шодо ожив­ления або своєчасно забезпечили доставку до медичного закладу. Своечасно надана та правильно проведена перша долікарська допомо-га не лише рятує життя потерпілому, а й забезпечує подальше успішне лікування, запобігає розвиткові важких ускладнень, а після завершен­ия лікування зменшує втрату працездатності або ступінь каліцтва.

-&Перша долікарська допомога — це комплекс простих терміно-вих дій, спрямованих на збереження здоров 'я і життя потерпілого.

При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися такими принципами: * правильність, *доцільність, *швидкість, *продуманість, *рішучість, *спокій, дотримуючись, як правило, наступної послідовності:

► усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров 'ю та життю
потерпілого (звільнити від діїелектричного струму, винести із зараженоїатмосфери
чи з приміщення, що горить, погасити палаючий одяг, дістати /'з води);

* оцінити стан потерпілого, визначити характер і тяжкість травми, що становить найбільшу загрозу для життя потерпілого, і послідовність заходів щодо його спасіння;

► виконати необхідні діі щодо спасіння потерпілого в порядку терміновості (забезпечити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серия, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти повязку тощо);

► викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходів для транс-портування потерпілого в найближчу медичну установу;

» підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника, пам 'ятаючи, що зробити висновок про смерть потерпілого мае право лише лікар.

S. БЕЗПЕКА жиггеднтьності В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУAU)6l 257

Виконуючи перелічені вище дії, необхідно бути уважним і обережним, щоб не причинити шкоду собі і не завдати додаткової травми потерпіло-му. Особливо це стосується тих випадків, коли потерпілого необхідно звільнити з-під дії електричного струму, з-під завалу, винести з палаючо-го приміщення, при рятуванні утопленика. Якщо допомогу надають кілька осіб, деякі з зазначених више дій можна виконувати паралельно.

Людина, яка надає першу допомогу, повинна знати основні ознаки порушення життєво важливих функцій організму людини, загальні принііипи надання першої долікарської допомоги і її прийоми стосов-но характеру отриманих потерпілим пошкоджень.

Людина, яка надає першу допомогу, повинна вміти:

♦оцінити стан потерпілого і визначити, якої допомоги насамперед той потребує; *забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних шляхів; ♦виконати штучне дихання «із рота в рот» або «із рота в ніс» та зовнішній масаж серця і оцінити їх ефективність; *зупинити кровотечу накладан-ням джгута, стисної пов'язки або пальцевим притискуванням судин; ♦накласти пов'язку при пошкодженні (пораненні, опіку, відмороженні, ушибі); *іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, важкому ушибі, термічному ураженні; *надати допомогу при теплово­му і сонячному ударах, утопленні, отруєнні, блюванні, втраті свідомості; *використати підручні засоби при перенесенні, навантаженні і транс-портуванні потерпілого; * визначити необхідність вивезення потерпі-лого машиною швидкої допомоги чи попутним транспортом; *корис-туватися аптечкою швидкої допомоги.

Аптечка швидкої допомоги з набором медикамента і засобів, мінімальний перелік яких наведено в табл. 5.1, обов'язково повинна бути на всіх транспортних засобах, а також на підприємствах, в організаціях та установах чи їх підрозділах, особливо тих, де проводяться небезпечні або шкідливі роботи. Такий набір меди­камента і засобів для надання долікарської допомоги бажано також мати вдома.

На промислових підприємствах, де кількість праиівників попал 500 осіб, повинен передбачатися фельдшерський пункт, а з кількістю працівників по-над 1200 осіб — лікарський медичний пункт. На підприємствах, в місцях постій-ного чергування медичного персоналу, крім аптечки повинні бути вивішені на видних місцях також плакати з правилами надання першої допомоги, ви-конання прийомів штучного дихання і зовнішнього масажу серця.

Для правильної організації надання першої допомоги на кожному під-приємстві, в цехах, віпділеннях або інших підрозділах повинні бути відпо-відальні особи за наявність і необхідний стан пристроїв і засобів для на­дання цієї допомоги, що зберігаються в аптечках і сумках першої допомо­ги, і за систематичне їх поповнення. Ці особи також несуть відповідальність за передання аптечок і сумок по зміні з поміткою в спеціальному журналі.

258 5. ВВЗПЕКА ЖИТГЄДІЯЛЬНОСП В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАШЙ

Керівник лікувально-профілактичного закладу, шо обслуговує дане підприємство, повинен організувати суворий щорічний контроль за до­держанным правил першої долікарської допомоги, а також за станом і поповненням аптечок і сумок необхідними пристроями і засобами. Допомога потерпыому, яка надається немедичними працівниками, повита суворо обмежуватися певними ЇЇ видами (заходами щодо оживления при клінічній смерті, зупинкою кровотечі, перев'язкою рани, опіку ЧИ ВІДМО-роженої ділянки, виведенням з непритомного стану, іммобілізацією перелому, перенесениям і транспортуванням потерпілого тощо).

Таблиця 5.1 Медикаменты і засоби для надання першої долікарської допомоги

 

Мелиимеитн та мсдичи ьоЛи	Прганачеша	Кшыасгь, шт.
Індивідуальні перевязочні ^ на1Сюдоиня ^-„^ асептичні пакеты	5
Бцнти *	.._.	S
Вата	-_ •■	5 пачок по 50 г
Ватно-марлевий бинт	Для бинтування при переломах	3
Джгут	Для зупинки кровотечі	1
Шина	Для укр'тлення к'ищівок при переломах	3-4
Гумовий пузир для льоду	Пая охолодження пошкодженого місця при ушибах, вывихах, переломах	1
Склянка	Для прийому ліків, промывания очей, шлунка і приготуеання розчинів	1
Чайна ложка	Для приготуеання розчинів	1
Йодна настойка (5%)	Для змазування тканин навколо ран, свіжих подряпин на шкірї тощо	I флакон (25 мл)
Нашатырный спирт	Для використання при непритомному стані	1 флакон (30 мл)
Борна кислота	3 метою приготуеання розчинів для промывания очей і шкіри, полоскания рота при опіках лугами, для примочок на очі при опіку електричною дугою	I пакет (25 г)
Сода питна	3 метою приготуеання розчинів для промыванияочей і шкіри, полоскания рота при опікох кислотою	I пакет (25 г)
Розчин перекису водню (3%)	Дпя зупинки кровотечі з носа	I флакон (50 мл)
Настойка валеріани	Для заспокосння нервовоі системы	1 флакон (30 мл)
Нітрогліцерин	Для прийому при сильных болях в області серця 1 за грудиною	1 тюбик

Примітки.

1. Розчин соди і борної кислота псрсдбачається тільки для робочих місць, дс проводяться роботи з кислотами і лугами.

2. У цехах і лабораториях, дс не виключена можливість отруення газами та шкідливими рсчовина-ми, склад аптечки повинен бути відловідно доповнений.

3. У набір для сумок псршої допомоги не входить шини, гумовий пузир для льоду, склянка, чайна ложка, борна кислота і питна сода. Інші медикамента комплсктуються в кількосгі 50% вказаних у списку.

4. На внугрішніх дверцятах аптечки слш чітко вказати, які медикамента застосовуються при тих чи інших травмах (наприклад, при кровотсчі з носа — 3%-ний розчин перскису водню тощо).

5. ВЕЗПСКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАШЙ

5.2.2. Надання першої допомоги при враженні діяльності мозку, зупинці дихання та серцевої діяльності

Внаслідок різного виду травм, сильного болю, втрати крові, нестачі кисню в організмі, при замерзанні та перегріві тощо можливе уражен-ня центра свідомості — мозку. Враження мозку приводить до різного роду станів організму, починаючи від шоку, памороків, непритомності і закінчуючи зупинкою серця і смертю, а ознаки такого ураження прояв-ляються широким спектром симптомів. Також багато різного роду при­чин приводить до припинення надходження в легені повітря — асфіксії, в результаті чого дихання припиняється, людина непритомніє, може зупинитись серце і наступите смерть.

Оскільки характер допомоги, як правило, визначається станом по-терпілого, спочатку розглянемо порядок і правила надання долікарсь-кої допомоги при загальних розладах організму, викликаних уражен-ням мозку, зупинкою дихання та зупинкою діяльності серця, а далі, розглядаючи окремі види ураження організму та допомогу при них, будемо посилатися на цей параграф.

*Шок. Причини шокового стану — надзвичайний емоційний вплив, сильний біль, втрата крові, утворення у пошкоджених тканинах шкідли-вих продуктів, що призводить до виснаження захисних можливостей організму, внаслідок чого виникають порушення кровообігу, дихання, обміну речовин. Сприяти розвитку шоку можуть голод, спрага, пере-охолодження, перевтома, трясіння в момент транспортування після травми тощо.

Ознаки — «блідість, *холодний піт, *розширені зіниці, *посилене дихан­ня і прискорений пульс, ♦зниження артеріального тиску. При важкому шоку— •блювання, *спрага, «попелястий колір обличчя, *посиніннягуб, *мочоквух, ♦ кінчиків пальців. Інколи може спостерігатися мимовільне сечовиділсння. Потерпілий байдужий до оточсння, алс свідомість збсрігає, хоча можливі ко-роткочасні знспритомніння.

Допомога. Запобіганням розвитку шоку є своєчасна та ефективна відповід-на допомога, яка надається при поранснні, що спричинило появу шоку. Якщо шок посилився, необхідно надати першу допомогу, яка відповідає виду пора­нения (наприклад, зупинити кровотечу, іммобілізувати переломи тощо). Потім потерпілого кладуть у горизонтальнс положения з трохи опущеною головою, закутують у ковдру. Заходами, що перешкоджають виникненню шоку, є тиша, тепло (але не псрсгрівання), дії, що зменшують біль, пиття рідини. Не слід роздягати потерпілого та охолоджувати його, навпаки, необхідно його зігріти, покласти в теплому приміщснні, прикластидо кінцівок грілки. Коли є підозра на удар живота та пошкодження черсвної порожнини, не можна потсрпілому давати пити.

260 5 БЕЗПСКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІВ УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

* Памороки. Причини — раптова недостатність кровонаповнення
мозку під впливом нервово-емоційного збудження, страху, падіння тіла,
болю, нестачі свіжого повітря тощо. Ці фактори сприяють рефлектор­
ному розширенню м'язових судин, внаслідок чого знекровлюється
мозок. Памороки — це перехідний стан до непритомності.

Ознаками памороків є *блідість обличчя, *дзвін у вухах, *потемніння в очах, ♦холодний піт, *головокружіння, *слабке наповнення пульсу, *поверхневс дихання. Як правило, памороки швидко минають.

Допомога. Покласти потерпілого в горизонтальнс положения, розстебнути комір, забезпечити надходження свіжого повітря. Можна дати понюхати на­шатирний спирт на ваті. Потерпілому слід трохи полежати. Коли потерпілий у свідомості, йому можна дати гарячий чай, каву. Людину, що знепритомніла, не можна намагатися напоїти.

* Непритомність. Причини — ті що й при памороках.

Ознаки. Часто непритомність настає раптово, але інколи перед нею бувають памороки, блювання, позиви до блювання, слабкість, позіхання, посилене потовиділення. У цей період пульс прискорюється, артеріаль-ний тиск знижується. Під час непритомносгі пульс уповільнюється до 50...40 ударів на хвилину. Велику небезпеку для життя потерпілого під час непритомності становить западання язика і потрапляння блювот-них мае у дихальні шляхи, що призводить до їх закупорювання.

Допомога. При непритомності потерпілого треба покласти на спи­ну, трохи підняти (на 15-20 см) нижні кінцівки для поліпшення крово-обігу мозку. Потім вивільнити шию і груди від одягу, який їх ущіль-нює, поплескати по щоках, побризкати обличчя, груди холодною во­дою, дати понюхати нашатирний спирт. Якщо потерпілий починає дихати з хрипінням або дихання немає, треба перевірити, чи не запав язик. У крайньому разі вживаються заходи до оживления.

* Струе мозку. Причина — травматичне пошкодження тканин
і діяльності мозку внаслідок падіння на голову, при ударах і стисненні
голови. При цьому можуть виникати кровотечі, крововиливи і набряк
мозкової тканини. Інколи такі пошкодження поєднуються з переломом
кісток черепа.

Ознаки — *миттєва втрата свідомості, яка може бути короткочасною або тривати кілька годин, а то й кілька днів. Можуть спостерігатися *порушення дихання, пульсу, нудота, блювання. Удар та стиснення мозку можуть призвести також до порушення чутливості, втрати мови, судом, паралічу та інших тяжких наслідків.

Допомога повинна надаватися дуже обережно, щоб не попршити стан потерпілого. Піднімати його необхідно у горизонтальному положенні, підтри-муючи голову. Потерпілий потребує повного спокою, а тому не потрібно тур-бувати його, намагаючись вивести з непритомного стану. Для запобігання уду-

5. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

шення від западання язика або блювотних мае потерпілого кладуть на бік. Якщо потерпілий лежить на спині, голова його мае бути поверненою набік. Після блювання необхїдно очистити порожнину рота. На голову кладуть охолоджу-вальні компреси. Потерпілого ні в якому разі не можно намагатися напоїти! При першій можливості його треба негайно транспортувати до лікувального закладу у супроводі особи, яка вміє надавати допомогу для оживления.

*Асфіксія — задуха, викликана кисневим голодуванням та надлиш-ком вуглекислого газу в крові та тканинах, настае через припинення надходження повітря в легені протягом 2-3 хвилин. Людина, як правило, непритомніє. Далі може зупинитись серце і наступити смерть.

Причини асфіксії — стискання гортані і трахеї (задушения); затоп­ления гортані і трахеї водою (утопления); заповнення їх слизовими масами, блювотинням, землею; закривання входу в гортань стороннім тілом чи язиком; параліч дихального центру від отрути, вуглекислого газу, снодійних засобів; травми головного мозку; захворювання на диф-терію, грип, ангіну.

Ознака — відсутність дихання, наявність якого встановлюється за рухами грудної клітини або за зволоженням дзеркала, прикладеного до носа чи рота потерпілого.

Допомога полягае у тому, що потерпілому необхідно витягнути язик, якнай-швидше вичистити порожнину рота від слизу, крові, харчових продуктів, землі тощо, розстебнути комір, пояс, верхній одяг — все, що може заважати дихан-ню, і здійснювати штучне дихання. Інколи через набряк гортані виконувати штучне дихання стае неможливим. Щоб зменшити набряк, накладають холод-ний компрес на кадик, ноги ставлять у гарячу воду. При потребі виконуеться трахеотомія — введения трубки у розсічену трахею.

* Штучне дихання. Найефективнішим способом штучного дихання є дихання «із легень у легені», яке проводиться «із рота в рот» або «із рота в ніс» (рис. 5.1). Потерпілого кладуть на спину на тверду рівну поверхню, відкинувши голову різко назад, для чого під плечі необхщно покласти валик або будь-який згорток. Для запобігання переохолодження організму потерпілого під його спину доцільно також покласти підстил-ку (ковдру, пальто). Особа, що надае допомогу, пальцями затискае по-терпілому ніс, робить глибокий вдих, притискає свої губи до губ потер-пілого, швижо робить різкий видих йому в рот і відкидається назад. Під час вдувания повітря в легені потерпілого спостерігається розширення його грудної клітки. Коли рятувальник відкидається назад, грудна клітка потерпілого спадає, відбувається видих. Вдувания повторюють з часто­тою 8-12 раз на хвилину. 3 гігієнічною метою рекомендусться рот по-терпілого прикрити шматком чистої тонко! тканини (носовик, поділ сорочки, бинт, косинка тощо).

Можна вдувати повітря в ніс потерпілого, затискаючи йому при цьому рот. Якщо пошкоджено обличчя і проводити штучне дихання «із легень у легені» неможливо, треба застосувати метод стиснення і розширення фуд-ної клітки шляхом складання і притаскання рук потерпілого до фудної клітки з їх наступним розведенням у боки. Штучне дихання необхщно проводити наполегливо і тривало (інколи кілька годин) до появи у потер-пілого самостійного стійкого дихання.

а) б)

Рис. 5.1. Штучне дихання способом «із рота в рот»: а) вдих; б) видих

^Клінінна смерть — це такий стан організму, за якого відсутні видимі ознаки життя (серцева діяльність та дихання), згасають функції центрально! нервової системи, апе зберігаються обмінні про-цеси у тканинах. Клінічна смерть є першим етапом припинення життєдіяльності організму, його загибелі. Другим етапом є біоло-гічна, або істинна смерть, — незворотне припинення фізіологіч-них процесів у клітинах і тканинах.

Тому, хто надае долікарську допомогу, необхщно знати ознаки життя і смерті і вміти розрізняти ці два стани організму.

У разі смерті у людини відсутнє серцебиття, пульс не визначаєть-ся, відсутнє дихання, зіниці широкі і не реагують на світло, відсутнє відчуття болю. Навпаки наявність цих ознак свідчить про те, що лю­дина жива.

Ознаки наявності дихання описані вище. Серцебиття визначається рукою або на слух в лівій частит грудної кпітки, нижче соска, а також за пульсом на шиї, де проходить найбыьша — сонна — артерія, або ж на внутрішній частит перед-пліччя. Реакція зіниць перевіряється раптовим освітленням очей або їх затемнен­иям рукою. При освітленні зіниці повинні звужуватися, а при затемнены — розши-рюватися. Якщо людина жива, при доторканні до рогівки Пока, наприклад, кінчи-ком носовоїхустинки, — повіки здригаються, вона реагуе на інші сильні больові под-разнення, наприклад, уколи.

 

5. БЄЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

5. ВСЗПІКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІВ УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

В перші 5-7хв клінічної смерті незворотніявища в тканинах ще відсутні. Після цього терміну першими починають відмирати клітини головного мозку, і клінічна смерть переходить у біологічну. Ознаками біологічної смерті є: * помутніння рогівки ока та П висихання, *деформація зіниці при стисканні, *трупне задубіння, *трупні синюваті плями. Уперіод клінічної смерті, поки ще не сталося тяжкихураженьмозку, серця та легень, організм можна оживити (реанімувати).

До оживления входить проведения двох основних процедур — ВІДНОВ-лення дихаиня (штучне дихання) та зовнішиій масаж серця.

*Зовнішній масаж серця здійснюється негайно після його зупинки.

Потерпілого кладуть на спину на тверду поверхню. Особа, що надае допомогу, стае на коліна зліва від потерпілого, кладе обидві долоні (одна поверх другої) на нижню третину грудної клітки зліва (рис. 5.2). і починає робити масаж — ритмічне стискання серця між грудиною та хребтом з частотою бОразів на хвили-ну. Сила поштовху мае бути такою, щоб грудина змішувалась вглибину на 4-5 см. Після кожного поштовху руки на мить віднімають від грудної клітки, а потім знову натискають. При правильному масажі серця під час натискання на грудину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії ї звуження протягом кількох се­кунд зіниці, рожевіє шкіра обличчя і губи, з 'являються самостійні вдихи.

Якщо виконується оживления потерпілого, тобто виведення його з стану клінічної смерті, масаж серця і штучне дихання необхідно проводити удвох одночасно. Коли допомогу надае одна особа, їй для цього необхідно після двох-трьох вдихів робити 12-15 стискань грудної клітки.

Рис. 5.2. Зовнішнш масаж серця: а) положения серця під час піднімання рук; б) положения серця під час натискання

При оживлены потерпілого нівякомуразі не слід втрачати пильності. Навіть коли відбулося відновлення самостійного дихання і серцебиття, не слід забувати про можливість повторно! зупинки серця або дихання. Щоб їх не пропустити, треба стежити за зіницями, кольором шкіри і диханням, регулярно перевіряти частоту і ритмічність пульсу. Не слід лякатись, коли у потерпілого з 'являється блювота. Це свідчить, що відбулось оживления організму.