Психофізіологічні факгори небезпеки

У процесі своєї діяльності людина використовує не титьки свої фізичні можливості, а й витрачає значні психологічні зусилля, такі як особли-вості характеру, волю, розумові здібності тощо.

І

А Небезпечні фактори, зумовлені особливостями фізіології та пси­хологи людини, називаються психофізіологічними.

Психофізіологічні небезпеки у сучасному світі є чинниками цілісності чи розладу, стійкості чи дисгармонії, спокою чи тривоги, успіху чи невдач, фізичного та морального благополуччя. На сьогодні не існує жодного фактора психофізіологічних небезпек, що не впливав би на людину. Кожен з цих факторів залежно від тривалості дії можна віднести до постійних чи тимчасових.

Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки постійної дії слід вважати:

О недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху тощоЛ'

© порушення зв'язків між сенсорними та моторними центрами, внас-лідок чого людина не здатна реагувати адекватно на mi чи інші зміни, що сприймаються органами відчуття;

© дефекти координаціїрухів (Ьсобливо складних рухів та операцій, прийомів тощо^;

О підвищена емоційність;

© відсутність мотивації до трудової діяльності (незацікавленість в досягненні цілей, невдоволення оплатою праці, монотонність праці, відсутність пізнавального моменту, тобто нецікава робота, тощо,).

Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки тимчасової дії є:

О недостатність досвіду (тюява імовірної помилки, невірні дії, напру-ження нервово-психічної системи, побоювання допустити помилку);

© необережність (може призвести до ураження не лише окремої людини, а й всього колективу,);

© втома фозрізняють фізіологічне та психологічне втомлення^;

3. НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ ТА ПОБУП ЗАСОБИ ІХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ 151

О емоційні явища (особливо конфліктні ситуації, душевні стреси, пов'язані з побутом, сім'єю, друзями, керівництвом;.

Діяльність людини можна поділити на дві категорії — фізичну та

розумову.

& Фізична діяльність — діяльність, пов'язана з конкретными пред­метными діями (наприкпад, перевезення вантажу, їнструментальне

выробныцтво тощо).

І

^Розумова діяльність пов'язана з психічними процесами, під час яких людина ппанує своїдії, оперуючи образами тамовними симво­лами.

Людина в діяльності виступає як особистість, що має певні мотиви і намічені цілі. Мотивами можуть виступати потреби, почуття тощо. Для здійснення діяльності необхідно мати об'єкт діяльності, внутрішні спонуки, а також співвідношення спонук і цілей людини, які вона хоче досягнути в результаті своєї діяльності. Наприклад, людину до діяльності спонукає або особисте збагачення (задоволення особистих потреб), або неможливість фізичного існування без діяльності.

Фізична діяльність людини

Фізичну роботу (роботу м'язів) можна поділити за її характером на два види — статичну і динамічну.

При статичній роботі підвищується обмін речовин, збільшується витрата енергетичних ресурсів, але меншою мірою ніж при динамічній. Особливістю такого виду праці є їі виражена втомлювальна дія, що зумовлена довготривалим скороченням і напруженням м'язів, відсут-ністю умов для кровообігу, внаслідок чого відбувається накопичення кінцевих і проміжних продуктів обміну. Це дуже швидко призводить до розвитку втоми.

Динамічна робота пов'язана з переміщенням у просторі частин тіла або усього тіла. У результаті енергія, яка витрачається при такій праці, перетворюється на механічну і теплову. Динамічні скорочення м'язів мають перервний характер, що сприяє повноцінному кровопостачан-ню і кисневому обміну, а це, своею чертою, призводить до меншої втом-люваності.

Працездатність м'язів залежить також і від обсягу навантаження — чим воно більше, тим швидше втомлюються м'язи. Для виконання фізичної роботи дуже важливо добрати середні величини ритму і на­вантаження. Це сприятиме підвищенню продуктивності і скорочен-ню періоду втомлюваності (втома настане пізніше).

152 3. НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ у вировничій сфер/ та побуп засови Гх попередження

У процесі роботи будь-якої частини тіла до неі' надходить більше крові, ніж при стані спокою. Чим більшу роботу виконують м'язи, тим більше поживних речовин і кисню надходитиме до них за до-помогою крові. Чим більше фізичної праці, занять фізичною куль­турою, спортом, тим швидше ростуть м'язові волокна, людина стае сильнішою. Фізичні вправи добре впливають на весь організм, зміцнюють здоров'я, загартовують людину, роблять ЇЇ здатною вит-римувати різні несприятливі впливи навколишнього середовища.

Фізичні навантаження зумовлюють активізацію обмінних процесів. При інтенсивному навантаженні хвилинний об'єм серця зростає порівня-но зі станом спокою в 6 разів, кількість засвоєння кисню — в 3 рази. Внаслідок цього збільшується постачання киснем тканин у 18 разів.

Обсяг фізичної роботи залежить від конкретної професійної діяльності, особливостей людини, ступеня тренованості, фізичного розвитку тощо.

Як тільки людина приступає до конкретно! роботи, незалежно від pie ни П інтен-сивності, з'являється потреба у збільшенні кількості кисню в організмі людини. Кожній людині відповідає свій показник максимального споживанню кисню (МСК). Чим вище МСК, тим вища працездатність, стійкість до впливу екстремальних факторів. Учоловіків віком до 25років МСК становить приблизно 2,8—3,0л/хв, а у спортсменів — 5,0-6,0л/хв. Споживання кисню зростає із збільшенням наван­таження на організм людини. Через певний проміжок часу збільшення наванта­ження не призводить до збільшення концентрації кисню в організмі. Такий стан насинення киснем називаеться кисневою межею. Відповідно, таке навантаження за невеликий проміжок часу повністю виснажує людину (за 5—ІОхв).

Отже, інтенсивна фізична праця ставить високі вимоги до функцій основних органів і систем людини. Нетренованість призводить до погіршення стану серцево-судинної, дихальної та центрально! нерво-вої систем, а постійна фізична активність поліпшує їх функції.

Розумова діяльність людини

На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується мен-шими витратами енергетичних запасів, але це не значить, що вона є легкою. Основним робочим органом під час такого виду діяльності виступає мозок. Під час розумової діяльності *значно активізуються аналітичні та синтетичні функції ЦНС, ♦ускладнюється прийом і пе-реробка інформацп, ♦виникають функціональні зв'язки, нові комплекси умовних рефлексів, ♦зростає роль функцій уваги, пам'яті, напруження зорового та слухового аналізаторів і навантаження на них. Для розумо-вої діяльності характерні *напруження уваги, *сприйняття, *пам'яті, ♦велика кількість стресів, *малорухомість, *вимушена поза.

3. НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ВИРОБНИЧІЙ СФЕР! ТА ПОБУТІ. ЗАСОБИ ТХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ 153

Все це зумовлює застійні явища у м'язах ніг, органах черевної по-рожнини і малого тазу, погіршується постачання мозку киснем, зрос-тає потреба в глюкозі. Погіршуються також функції зорового аналіза-тора: стійкість ясного бачення, гострота зору, зорова працездатність, збільшується час зорово-моторної реакції.

Розумовій праці притаманний найбільший ступінь напруження ува-ги — в середньому у 5—10 разів вищий, ніж при фізичній праці. Завер­шения робочого дня зовсім не перериває процесу розумової діяльності. Розвивається особливий стан організму — втома, що з часом може пе-ретворитися на перевтому. Все це призводить до порушення нормаль­ного фізіологічного функціонування організму.

?

Люди, що займаються розумовою діяльністю, навіть у стані перевтоми здатні довгий час виконувати свої обов'язки без особ- Щ ливого зниження рівня працездатності і продуктивності.

Переважно люди розумової діяльності нездатні вимкнути механізм переробки інформації на ніч; вони працюють не лише 8—12 годин на добу, а майже постійно з короткими переключениями. Це і є підтвер-дженням так званої інформативної теорії, згідно з якою людина під час сну перероблює інформацію, отриману в період активно! бадьорості.

Фізичний і розумовий види діяльності вимагають різного напру­ження певних функціональних систем організму, тому навантаження необхідно класифікувати відповідно до важкості і напруженості. Важкість праці — це напруження функціональних систем, які зумов-лені фізичним навантаженням. Напруженість, своєю чергою, харак-теризує рівень напруження центрально! нервової системы.