Добра і зла (мораль, ідеологія)

Комунікативна

) S художньо-творча: пізнання світу в художніх образах С S сложи вча

Рис. 2.1. Tunu діяльності.

Але жодний тип діяльності не реалізується у чистому вигляді. Наприклад, праця — це і пізнання, і оцінка, і спілкування.

Кожна людина мае свою ієрархію видів і типів діяльності. Загалом, ієрархія видів і типів діяльності — це, до певної міри, програма життя людини.

Однією зі специфічних форм діяльності є праця. Праця це процес, що відбувається між людиною і природою. Перетворюючи природу, людина перетворює і себе. У процесі праці розвиваються здібності лю­дини, а також мислення, чуттєве сприйняття світу.

 

56 2- ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМЫ 'ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ'

2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЄМИ •ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»

S7

"^ Праця — це цыеспрямована діяпьність людини, в процесі якої вона впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб.

Але праця — це не тільки процес, в якому люди вступають між собою в певні виробничі відносини. Вона проявляється в конкретній історичній формі, мае особливий характер і свою організацію. 3 фізіологічної точки зору праця — це витрати фізичної і розумової енергії людини, але вона необхідна і корисна для людини. 1 тільки у шкідливих умовах праці або при надмірному напруженні сил людини, в тій чи іншій формі можуть проявлятися негативні наслідки праці.

f

Людська праця докорінно відрізняється від «праці» тварин. Най-

головнішою відмінністю є те, що людина використовує знаряд-

™ дя праці. виготовлені знаряддями праці. Тварина цього робити

не вміє. Ми підходимо до людини з трьома різними вимірами її суті: біологі-нним, психічним і соціальним. Під психічним розуміємо внутрішній духов-ний світ людини — и волю, переживания, пам'ять, характер, темпера­мент тощо.

Соціальне і біологічне існують у нерозривній єдності. Біологічне, при-родне, можна спрошено назвати системою, «що живе», а соціальне — «я/с живе». Але і «що живе» і «як живе» злилися в єдине ціле, в соціаль-ну істоту на ім'я Людина. Природне функціонування їі організму со-ціально зумовлене, залежить від тих об'єктивних історичних умов, в яких вона живе і які нею ж створені шляхом перетворення навколиш-нього середовища.

^Людина являє собою цілісну єдність біологічного, психічного і со-ціального рівня. При цьому людський індивід — це не проста арифметична сума біологічного, психічного і соціального, а їх інтег-ральна едність, яка є основою до виникнення нового якісного ступеня — особистості.

& Особистість — це міра цілісності людини, що включає в себе усю множину взаємопов'язаних характеристик і елементів. Головною підсумковою властивістю особистості виступає світогляд. Особливим компонентом особистості є її моральність.

Мета життя людини розвивається в різноманітних видах діяльності — в праці, вихованні, сімейному житті, захопленні наукою, літературою і мистецтвом, в активній суспільній діяльності тощо. При цьому

2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ -ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»

праця — не самоціль, а реальна основа створення об'єктивних умов для того, щоб кожна людина могла проявити себе, розгорнути своїздібності, виявити таланти.

Коли ми говоримо про життя, то необхідно розглянути і протилеж-не йому поняття — смерть. 3 усвідомленням кінцевого людського осо-бистого буття можна зрозуміти ціль життя, пізнати людину, зрозуміти те, що природа або Творець створили цю конкретну людину, усвідомити цінність і неповторність людського життя, тобто бережливого ставлен-

НЯ ДО НЄЇ.

За Арістотелем, справжня мета людського життя — блаженство, яке називається діяльністю. Діяльність душі пізнавальна. Але пізнання істини є найпривабливішою з усіх видів діяльності. Діяльність розуму відрізняється значністю та цілісністю і містить у собі насолоду, яка підсилює енергію. Саме до такої мети і повинна прагнути людина.

Середовище життєдіяльності

Розглядаючи безпеку людини як поняття, що стосується сутності люд­ського життя, сфери їїдіяльності і взаємозв'язків з навколишнім середови-щем, ми повинні розглянути таке поняття, як «середовище», в якому живе i die людина (загальне поняття «середовище» було розглянуто у розділі 1.2.2).

Природне середовище

"&Навколишнє природне середовище в ширшому розумінні — косміч-ний простір, а в вужчому — б'юсфера, зовнішня оболонка Землі, яка охоплює частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфе-ри, що взаємозв'язані складными біогеохімічними циклами міграції речовин і енергії.

Земля — одна з планет Сонячної системи, найбільша з планет зем­но! групи {Меркурш, Венера, Марс, Земля), середній радіус — 6371 км, відстань до Сонця — 150 млн км, маса Землі стновить 1/330000 маси Сонця.

Сонце — це найголовніша зірка сонячної системи, температура по-верхні близько 6000 °С. Земля отримуе всього одну двомільярдну час­тину сонячного випромінювання. Цього досить, щоб обігріти Землю та постачати необхідною енергією весь рослинний та тваринний світ.

■ Атмосфера — це газова оболонка Землі, яка обертається разом з нею.

2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ *ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»

Дуже своєрідні кліматичні умови в атмосфері. Атмосфера подияється на тары, в яких з высотою змінюється температура. На висоті 8—10 км температура становить 40~50'С нижче нуля, а на висоті близько 60—70 км знаходиться повітряний шар з досить помірною температурою, близъкою до О'С. Причини еиникнення цього теплого шару атмосфери пояснюються явищем абсорбціі (поглинання) молекулами озону і кисню ультрафиолетового випромінювання Сонця.

Соме тут проходить озоновый захыст жыття Землі від жорсткого для всього жи­вого выпром'тювання Сонця. Енергія радіації, що абсорбується, перетворюється у men-лову енергію газовых молекул. Сонячна радіація, яка проходыть до земної поверхні, мае зовсім безпечні граны ці, а всі ультрафіолетові промені з меншою довжыною хвилі в 'язнуть у цьому невидимому, легкому, але непроникному шарі повітряного океану.

3 віддаленням від Землі змінюється не тільки густина повітря, а й ыого склад. Склад повітря залыишетъся порівняно постійним на высотах до 100 км. До складу атмосферы входять азот — 78,08%, кисень — 20,95% і аргон — 0,93%. На частку вуглекислого газу, неону, гелію і всіх інших газів, які присутні у повітрі в мікрокількості, прыпадае лыше трохы

більше 0,04%.

У придонних шарах атмосфери, особливо в містах, склад повітря

змінюється. Важливою змінною складової атмосфери є вуглекислий газ. Ще 100 років тому вміст вуглекислого газу в повітрі був 0,0298%, а тепер — 0,0318%, а в містах ще вищий. Цікаво, що акселерацію — прискорений і посилений ріст дітей, особливо в містах, — деякі вчені пояснюють підвищеним вмістом вуглекислого газу в повітрі. Навіть незнание збільшення вмісту вуглекислого газу в повітрі значно поси-лює дихальний процес, починаеться швидкий ріст грудної клітини і відповідно всього організму.

Прыблизно до высоты 400—600 км зберігається переважно кыснево-азотныы склад атмосферы. Істотна зм'та складу повітря спостерігається лише з высоты блызько 600 км. Тут починає переважаты гелій. «Геліева корона Землі», як назвав гелісвий пояс В.І.Вернадський, простягається прыблизно до высоты 1600км від поверхні Землі, а далі выще 2—3 тыс. км переважас водень. Так поступово газова оболочка Землі перетворюється у міжзоряний газ, якый складасться на 76% (за масою) з водню і на

23% з гелію.

Цікаво, що наша земна атмосфера за складом різко відрізняється від атмосфер іншнх планет Сонячноі системы. Hauii блызькг сусідн — Венера і Марс — мають в основному вуглекыслу атмосферу, а дальні — Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун — оточені гвлієво-водневою атмосферою, порівняно багато в іхніх атмосферах і метану.

За характером змінн різннх параметров атмосферу Землі розділяють на такі шары: тропосфера (9—18 км), стратосфера (50— 55 км), мезосфера (80—90 км), термосфе­ра (выще 90 км до 800—1000 км) і екзосфера (выще 800—1000 км).

За складом повітря внділяють також озоносферу, яка прыблизно збігаеться Зі стратосферою /' мае максымальну концентрацію озо?іу на высотах 20—25 км. Основна маса озону сконцентрована на высотах 10—15 км, але озон прысутнШ також у при­земному шарі повітря (де він відіграє важливу роль у фотохімічннх перетвореннях продуктов антропогенных забруднень атмосфери) і на висотах 50—80 км, де відбува-ються основні процеси природного утворення і руйнування озону.

ш Атмосферне повітря — один з найважливіших природних ре-сурсів, без якого життя на Землі було б абсолютно неможливим. Атмос-ферний кисень 0₂, необхідний для дихання людей, тварин, переважної більшості рослин і мікроорганізмів. Організмулюдини і тварин необхід-ний постійний приток кисню. Основне джерело утворення кисню — це фотосинтез зелених рослин. Підраховано, що рослини за рік виділяють в атмосферу близько 70 млрд т кисню. Близько 80% всього кисню в ат­мосферу постачає морський фітопланктон, 20% виробляє наземна рос-линність.

■ Вуглекислий газ — обов'язковий компонент фотосинтезу рослин.
Вт надходить в атмосферу внаслідок виверження вулканів, розпаду органічних речо-

вин, дыхання жывых організмів, виділення з поверхнї теплых океанів, а витрачаеться атмосферою на фотосинтез рослин, розчинення в холодній воді океанів, перетворення силікатів вивітрюваних гірських порід у карбонаты. Рослыны за рік поглинають блызько 100 млрд т оксиду вуглеы/о, тобто близько 6%усього наявіюго вмісту його в атмосфері. Важливим фактором стабшзації вмісту оксиоу вуглецю е світовий океан, у водах якого розчинено принаймні в сто разів б'шьше оксиОу вуглецю, ніж його с у всій атмосфер!.

3 основних компонентів атмосфери найбільше змінюється вміст у повітрі водяної пари. Вміст водяної пари в атмосфері визначається співвідношенням проиесів випарювання. конденсації і горизонтального перенесения.

■ Водяна пара — це джерело утворення хмар, туманів, опадів. Наявні
в атмосфері водяна пара і діоксид вуглеию захищають земну поверхню
від надмірного охолодження, створюючи так званий парниковий ефект:
якби не було атмосфери, то середия температура поверхні земної кулі
булабне+15, а —23 °С.

Атмосфера регулюе теплообмін Землі з космічним простором, впли-вае на її радіаційний та водяний баланс. Одним з найважливіших фак-торів, що визначають стан атмосфери, є и взаємодія з океаном, проце­си газообміну і теплообміну між ними суттєво впливають на клімат Землі.

•

Клімат — це багаторічиий режим погоди, властивий тій чи іншій місцевості. Кліматичні умови Землі створюються внаслідок взає-мопов'язаиих процесів теплообміну, вологообміну і загальної циркуляції атмосфери. Клімат характеризується середніми по-казииками світла, температури, вологості повітря, рівнем опадів, рівнем радіації, атмосферного тиску, напрямками вітрів тощо.

Вологість визначасться місцем на Землі і кліматичними умовами та залежить від пори року та доби. Вологість повітря суттево впливає на теплообмін організму з навколишнім середовишем, мае еелыке значения для жнттєдіяльності людыны. За низької температуры і высоко! вологості повітря тдвищується тепловіддача і людина зазнає