Термічних впливах та хімічних опіках

Відхилення температури навколишнього середовиша від допустимих значень становить небезпеку для людини. Ця небезпека тим більша, чим більше відхилення температури середовища чи речей, з якими контак-тує людина, від допустимих значень. Як низькі, так і високі температу­ри навколишнього середовища призводять до порушення процесів тер-морегуляції організму і розладу функцій життєво важливих систем. Контакт окремих ділянок тіла з гарячими або холодними речами та предметами викликае травмування цих ділянок, яке зветься опіком чи обморожениям. Контакт з деякими хімічиими речовинами та сполуками також призводить до травмування, яке зветься хімічним опіком.

. * Переохолодження. Розвивається внаслідок порушення процесів терморегуляції при дії на організм низьких температур. Погіршенню самопочуття сприяють *втома, *малорухомість, *алкогольне сп'яніння. Ознаки. На початковому етапі потерпілого морозить, прискорюються дихан-ня і пульс, підвишується артеріальний тиск, потім настає переохолодження, рідшає пульс та дихання, знижується температура тіла. При зниженні темпера­тури тіла від 34 до 32 °С затьмарюється свідомість, припиняється довільне ди­хання, мова стає неусвідомленою. Після припинсння дихання серце може ще деякий час (від 5 до 45 хвилин) скорочуватися, а потім зупиняється, і настає смерть.

Допомога. При легкому ступсні переохолодження розігрівають тіло розти-ранням, дають випити кілька склянок теплої рідини.

При середньому і тяжкому ступенях енергійно розтирають тіло вовняною тканиною до почсрвоніння шкіри, дають багато гарячого пиття, молоко з цук-

ром, від 100 до 150 г 40%-ного спирту-ректифікату (горілки). Якшо у потер-пілого відсутнє дихання або він слабо дихає, треба розпочати штучне дихання. Після зігрівання і відновлення життєвих функцій потерпілого закутують у теп-лий одяг і створюють йому спокій.

+Відмороження. Виникає при тривалій дії холоду, при контакті тіла з холодним металом на морозі, із скрапленими повітрям та газами або су­хою вуглекислотою. При підвищеній вологості і сильному вітрі вщморо-ження може спостерігатись і при не дуже низькій температурі повітря (навіть близько 0 °С). Сприяє відмороженню загальне ослабления орга-нізму внаслідок голодування, втоми або захворювання. Найчастіше відмо-рожують пальці ніг і рук, а також ніс, вуха, щоки.

Ознаки. Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступсні відмороження тканин: I — почервоніння і набряк, II — утворення пухирів; III — омертвіння шкіри та утворення струпа; IV — омертвіння частини тіла.

Допомога. Розтирання і зігрівання на місці події. Бажано розмістити потерп-ілого біля джерела тепла (наприклад, біля вогниша) і тут продовжувати розти-рання. Краще розтирати відморожену частину спиртом, горілкою, одеколоном, а якщо їх немає, то м'якою рукавицею, хутровим коміром. Не можна розтирати снігом. Після порожевіння відмороженс місце витирають насухо, змочують спир­том, горілкою або одеколоном і утеплюють ватою або тканиною. Необхідно па-м'ятати, що одяг і взуття з відморожених частин тіла знімати треба дуже акуратно, якщо ж цс зробити не вдається, треба розпороти ножем ту частину одягу або взут­тя, які утруднюють доступ до ушкоджених ділянок тіла.

* Перегрівання. Трапляється внаслідок тривалого перебування в умо-вах високої температури та вологості, на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому Бологому повітрі. Розріз-няють кілька ступенів перегрівання.

Ознаки. Легкий ступінь — *загальна слабкість, *нездужання, *запаморо-чення, *нудота, *підвищена спрага, *шкіра обличчя червоніє, вкривається потом, *пульс і дихання прискорюються, *температура тіла підвищується до 37,5...38,9 °С.

Середній ступінь — температура тіла — 39-40 °С, сильний головний біль, різка м'язова слабкість, миготіння в очах, шум у вухах, болі в ділянці серця, виражене почервоніння шкіри, сильне потовиділення, посиніння губ, приско-рення пульсу до 120...130 уд./хв, чаете і поверхневс дихання. Спостерігаються також блювання, понос.

Тяжчі ступені псрсгрівання тіла кваліфікуються по-різному: якщо темпера­тура повітря висока і йога вологість підвищена, йдеться про тепловий удар, якщо довго діяли сонячні промені — про сонячний. При цьому температура тіла піднімається више 40 °С, настає непритомність, шкіра потерпілого стае сухою, у нього починаються судоми, порушуеться серцева діяльність, зупиняється дихання.

 

5. ЄЕЗПСКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

5. ВЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІВ УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Допомога. В легких випадках потсрпілого покласти в затінсному місці, давати необмежеиу кількість питного. В тяжких випадках перенести його в за­тем ненс прохолодне місце, роздягнути, обмити тіло прохолодною водою, при-кладати холодні компреси на голову, шию, ділянку серия. Дати понюхати ват­ку, змочену нашатирним спиртом. Якщо порушується серцева діяльність, зупиияється дихання, почати робити штучне дихання. Викликати швидку мс-дичну допомогу, або, після надання першої допомоги, доставити потерпілого в медичний заклад.

* Термічні опіки. Виникають при дії на відкриті ділянки тіла висо-кої температури (полум'я, потрапляння на шкіру гарячої рідини, роз-печених предметів тощо).

Ознаки. Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені опіку: I — почер-воніння шкіри і її набряк; II — пухирі, наповнені жовтуватою рідиною; III — утворення некрозу шкіри (струпів); IV — обвуглювання тканин. Опіки завжди супроводжуються сильними болями в пошкодженій частині тіла. Чим більше обпечена поверхня і чим глибше пошкоджсння тканин, тим важчий опік. Опіки 1/3 -1/2 поверхні тіла і більшс є небезпечними для життя потерпілого. Загаль-ний стан потерпілого при значних опіках дуже тяжкий. Можливе виникнення шоку.

Допомога. Необхідно швидко вивести або винести потерпілого з зони вогню, припинити контакт з гарячими речовинами. При займанні одягу треба негайно його загасити і зняти тліючі залишки. Залишки одягу, що прилип­ли до тіла ні в якому разі не можна здирати, а обережно зрізати ножицями. На обпечену поверхню накласти ватно-марлеву пов'язку, змочену в спирті. Якщо є 0,5%-ний розчин новокаїну, то ним зрошують обпечену поверхню.

При опіках незначного розміру I ступеня можна обмежитись змазуванням обпеченої частини шкіри 2—3%-ним розчином марганцевокислого калію та накладанням стерильно! пов'язки (на обличчя пов'язку накладати не слід).

У випадку значних опіків, потерпілого потрібно загорнути в чисте прости-радло, а зверху — в теплу ковдру. В разі значних опіків кінцівок потрібно на­класти на них транспорте шини.

Потерпілі зі значними опіками, які супроводжуються тяжким загальним станом, повинні отримувати необмежену кількість питного: водно-соляний розчин (одна чайна ложка солі та 1/2 чайної ложки соди на 1 л води), гаря-чий та солодкий чай тощо. Для зменшення болю дати потерпілому таблетку обезболюючого або 100-150 мл вина чи горілки. Таких потерпілих, а також потерпілих з опіками II-IV ступенів, незалежно від площі пошкодження, потрібно негайно направити до мсдичного закладу. Під час транспортування нс допускати переохолодження потерпілого, до обпечених ділянок нс можна торкатися руками, не можна проколювати пухирі і відривати шматки одягу, що прилипли до місць опіку, не можна накладати мазі, порошки, робити примочки.

*Хімічні опіки. Виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру і слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кис­лот, лугів, фосфору, інших речовин. При горінні або вибухах хімічних речовин утворюються термохімічні опіки.

Ознаки. Основні зовнішні ознаки хімічних опіків аналогічні термічним опікам. За глибиною ураження тканин хімічні опіки також поділяються на чотири ступені.

Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утворюється сухий струп. Від азотної кислоти він має світло-жовтий колір, сірчаної кислоти — сіро-білий з наступною зміною до коричнево-чорного кольору. Обпечені лугами частини тіла мають блідий колір. При опіку лугами тканина волога, тому ці опіки пере-носяться важче, ніж опіки кислотами.

Допомога. Якщо одяг потерпілого просочився хімічною речовиною, його треба швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події. Потім механічно видаляють речовини, що потрапили на шкіру (наприклад, вапно), енергійно змивають їх струмснем води (краше під тиском — з водопроводу, насоса) не менше як 10-15 хвилин, поки не зникне специфічний запах. Якщо є можливість, то після промивання водою обпечені частини обмивають такими розчинами: у випадках опіку кислотами — 2%-ним розчином соди чи мильною водою; у випадках опіку лугами — 1-2%-ним розчином оцтової, лимонної чи борної кисло­ти. В разі опіку фосфором роблять примочки з 5%-го розчину марганцевокис­лого калію. Після цього на обпечену поверхню потрібно накласти суху пов'язку.

При потраплянні хімічної речовини у дихальні шляхи необхідно прополос-кати горло водним 3%-ним розчином борної кислоти, цим же розчином про-мити очі. У випадку хімічного опіку стравоходу та шлунка потрібно пити сирі яйця або соняшникову олію.

Не можна змивати хімічні сполуки, які займаються або вибухають при кон­такт! з вологою. Якщо нсвідомо, яка хімічна речовина викликала опік, і немає нейтралізуючого засобу, на місце опіку необхідно накласти чисту суху пов'яз­ку. Потерпілих з хімічними опіками необхідно негайно направити в медичний заклад.

Допомога при отруєннях

* Отруєння — це група захворювань, викликаних впливом на організм отрут різного походження. При отруєнні, особливо невідомою токсичною речовиною, необхідно негайно викликати лікаря. До при-буття лікаря необхідно припинити контакт потерпілого з отруйною речовиною та видалити її з організму. Оскільки отрути можуть потрап-ляти в організм трьома шляхами — через *шлунково-кишковий тракт, ♦органи дихання та * шкіру або слизисті оболонки, то цим визначається характер першої допомоги.

 

ї, ВЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

5. ВІЗПЄКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЩЙ

Якщо отрута {за винятком кислот чи лугів) потрапила у шлунково-кишковий тракт, потерпілому негайно кілька разів промивають шлу-нок до появи чистих промивних вод. Для цього його примушують випити 1,5—2,0 л води ледь підфарбованої марганцевокислим калієм або води з питною содою (1 чайна ложка на 1 склянку води), а потім викликають блювання подразненням кореня язика. Після цього да-ють суспензію активованого вугілля, яка мае хороші адсорбційні вла-стивості. Кишечник очищається за допомогою сольового проносно­го — 20 г гіркої солі на 0,5 склянки води. Потім потерпілого зігріва-ють, дають йому багато чаю або кави, але не їжу.

У разі потрапляння отруйних газів або випарів у дихальні шляхи, потерпілому необхідно забезпечити приплив свіжого повітря, вивіль-нити його від одягу, який утруднюе дихання. При запамороченні чи непритомності дати понюхати нашатирний спирт, при зупинці дихан­ня — проводите штучне дихання.

При потраплянні отруйних речовин на шкіру необхідно принаймні змити ділянку тіла водою з милом. Якщо ці речовини мають до того ж агресивну дію, необхідно діяти, як зазначено при хімічних опіках.

► Отруєння харчовими продуктами. Причина — вживання неякісних,
несвіжих або заражених хвороботворними бактеріями продуктів. Зах-
ворювання, як правило, починається через 2-3 години після вживання
неякісних продуктів, інколи — через 20-26 годин.

Ознаки: «загальне нездужання, *нудота, «неодноразове блювання, *біль у животі, «головний біль, ♦частий понос, «блідість, «спрага, «підвищсння температури тіла до 38...40 °С, *частий слабкий пульс, судоми. Блювання і понос зневоднюють організм, сприяють втраті солей.

Допомога — діяти, як при потраплянні отрути у шлунково-кишковий тракт.

3 метою запобігання харчовим отруенням не слід допуска™ вживання недоброякісних та не зовсім свіжих продуктів. Особливо обережно слід вживати консерви і в разі появи підозри на їх низьку якість (здуття кришки, банки, поганий запах, незвичайний колір тощо) не вживати їх. 3 метою запобігання отруенням фальшивими спиртними напоями не слід купувати напої сумнівного виробництва, особливо у неоргані-зованих продавців.

► Отруєння ліками, алкогольними та наркотичними речовинами. Особ-
ливість першої допомоги полягає в тому, що потерпілого ні в якому разі
не можна залишати самого, оскільки в нього можуть спостерігатися
порушенняроботи центрально!нервово!системи — гальмування або збуджен-
ня їі, параліч дихання, непритомність, клінічна смерть.

► Отруєння кислотами та лугами — найбільше поширені серед
ненавмисних отруєнь хімічними речовинами, які потрапили в організм
через стравохід, особливо в побуті, у дітей.

Ознаки. Різкі болі в ротовій порожнині, стравоході та в шлунку, опік (на­бряк) слизистих, блювання з домішкою крові, трудноші підчас ковтапня. Іноді характсрний запах з рота. Потерпілі часто збуджсні, можливий набряк гортані з розвитком асфіксії, нспритомність.

Допомога. Негайно видалити слипу та слиз з рота потерпілого, загорнувши чайну ложку в марлю, серветку чи хустинку, протерти ротову порожнину. Про-мивати шлунок водою не можна, оскільки цс може викликати блювання і при-звести до потрапляння отрути удихальні шляхи. Можна лише дати потсрпілому 2-3 склянки води, шоб розбавити кислоту чи луг і зменшити там самим їх агре­сивну дію. Не можна також нейтралізувати кислоту, що потрапила у шлунок, лугом і навпаки, оскільки при цьому утворюеться велика кількість вуглекислого газу, шо призводить до розтягування шлунка, посилення болю та кровотечі. Якщо виникли ознаки задухи, проводять штучне дихання — краше способом «з рота в ніс», оскільки слизова оболонка рота потерпілого облечена.

► Отруєння оксидом вуглецю. Причини — вдихання чадного газу, ге­нераторного газу, продуктів горіння, диму. В крові блокуеться зв'язок гемоглобіну з киснем і обмежуються умови для його перенесения кро-в'ю від легень до тканин.

Ознаки — при легкому отруєнні — *шкіра яскраво-рожева, *запаморочення, *шум у вухах, «загальна слабкість, *нудота, ♦блювання, «слабкий пульс, *ко-роткочасна непритомність; при тяжкому отруєнні — *нерухомість, *судоми, *по-рушення зору, дихання, робота серця, *непритомність протягом годин і навіть діб, * клінічна смерть.

Допомога — діяти, як при потраплянні отрути у дихальні шляхи.

Допомога при ураженні