ЛЮДИНА як епемент системи «людина-життєвс середовиык»

2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ *ЛЮДИНА-ЖИТГЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ» 61

охолодженчя; при високій температурі і еисокій вологості повітря тепловіддача різко скорочусться, що призводить до перегріву організму. особливо при викочанчі фізичної роботи. Висока температура краще переноситься, якщо еологість понижена. Найбільш сприятливою для людини є еідносна вологість повітря 40—60%.

Освітлечість від природних джерел сеіпьіа змічюється в широких межах залежно еід пори доби і року, стану атмосфери.

Фоновий рівень радіації утворюється за рахунок сонячноі радіації та іонізуючого випромінюеання природнихрадіоактиених речовин. Ріеень сочячноїрадіаціїеизчачається кількістю сонячних днів і активністю Сонця.

Життєдіяльність організму людини як складової біологічної системи протікає в певчих межах, установлених природою. Умови обстановки у чавколишньому середо-вищі в межах природних зм'т його параметров називаються нормальними умовами.

Стан атмосфери в даному місці в певчий момент або за обмежений проміжок часу характеризує погоду. «Живучи в погоді», людича відчуває вплыв ча організм гігант-ських космічних та планетарных cwi.

Великий вплив на погоду та життєдіяльність людини мають проце-си, які відбуваються на Сонці. Виплески сонячної активності розігрі-вають зовнішні шари атмосфери Землі, змінюють їх густину і хімічний склад, могутні потоки заряджених частинок і випромінювань прони-кають в атмосферу, «переколочують» всю повітряну оболонку, Відцього змінюється і сама погода і реакція на її зміни в організмі людини.

■ Пдросфера (грец. hydro - вода, sphaira - куля) — це водяна оболонка Землі. До надземної частини гідросфери, що вкриває 70% поверхні Земної кулі, належать океани, моря, озера, ріки, а також льодовики, в яких вода перебуває у твердому стані. Основна части­на води (понад 80%) перебуває у глибинних зонах Землі — в її мантії. Підземна частина гідросфери охоплює грунтові, підгрунтові, напірні й безнапірні води, тріщинні води і води карстових порожний у лег-корозчинних гірських породах (вапняках, гіпсах тощо).

^ш Усі форми водних мае переходить одна в одну у процесі перетво-^ рення. Вода у біосфері перебуває у безперервному русі, бере участь у геологічному та біологічному кругообігах речовин.

Вода є основою існувачня життя на Землі. Для величезчоїкількості живих організмів, особливо на ранчіх етапах розвитку біосфери, вода була середовищем зародження та розвитку. Без води неможливий фотосинтез, який відбувається в зелечих росличах і лежить в основі біологіччого кругообігу речович ча иашій плачеті. Вода — своєрідчий мічерал, який забезпечує ісчуваччя живих оргачізмів ча Земли Живі организмы на 60— 98% складаються з води /' всі іхні життєві функціональні процеси пов'язані з водою. Обміч речович в оргачізмах можливий лише за чаявчості води, бо майже всі хіміччі, колоїдно-хіміччі та фізіологічні процеси відбуваються у водчих розчинах органіччих та неоргачічних речовин або за обовязкової участі в них води. Процеси травления і засвоє-ччя Тжі у травному каналі та синтез живої речовичи в клітинах оргачізмів відбуваєть-ся виключчо у рідкому середовищі. Втрата організмом лише 10—20% води веде до його загибелі. Без води людича може прожити че більше п 'яти діб.

62 2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ПЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ-

Без води не може існувати й людська цивілізація, бо вода використо-вується людьми не лише для пиття, а й для забезпечення своїх санітарно-гігієнічних та господарсько-побутових потреб. Вода використовується у промисловості, побуті, сільському господарстві, як джерело енергії.

Багато джерел і водоймищ мають лікувальне призначення.

Але для більшості людських потреб придатча че будь-яка вода, а прісча — з вмістом мічеральних солей до I г/л. Незважаючи на величезні обсяги гідросфери (16млрд м³ води), прісчіводи стачовлять мечше 3% Поб'сму. Доступчою для використання є лише невели­ка частка npicuux вод, що зосереджена у прісчоводчих озерах, водосховищах, річках та підземчих водочосчих горизочтах.

Забезпечечість річковою водою Україчи дуже мала. Цей дефіцит річкової води доводиться надолужувати використачням підземчих вод, яких у чашій країчі чималий запас. Головним джерелом річковоі води в Україні с Дніпро, а також Дністер, Півден-чий Буг, Тиса, Прут, малі річки (іх чалічується почад 63000).

Не всяка прісна вода може використовуватись людьми. До якості води висуваються певні вимоги залежно від галузей їі використання. Найбільш жорсткими є вимоги до якості питної води та води у водой-мищах, що використовуються для розведення риби. Вода повинна віапо-відати санітарним вимогам — гранично допустимим нормам (ГДН) вмісту тих чи інших компонентів, що забезпечують склад і властивості води. Така вода повинна бути безпечною щодо бактеріального складу, не-шкідливою за вмістом і складом розчинених хімічних речовин. В основі гігієнічного нормування якості питної води лежить відповідність її сані-тарним нормам безпеки в епідеміологічному, патафізіологічному і ток-сикологічному відношеннях, а також — естетичним вимогам (нормаль­но! реакції людини). Якщо джерела водопостачання не відповідають нор­мам, їх заздалегідь очищують від бактерій, позбувають зважених часток. Проте є такі забруднення, які усунути неможливо, тому така вода для використання непридатна.

Q очищения Q пом'якшення

■ ninn ■ О знесолювання

Водопідготовка ІШІ „^_7_ ^К I О знекислювання

Г ** якосПводи | _{а лугування}

□ нейтралізаця О дегазація

^Ш Показники хімічного складу води визначаються нормами вмісту —

J^ гранично допустимими концентраціями (ГДК) речовин, які з'яви-

^ лися у природній воді внаслідок промислового, сільськогосподарсь-

кого і комунально-побутового забруднення. ГДК обмежують загальну

мінералізацію води, вміст хімічних речовин, загальну жорсткість

ірН.

2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ» 63

Наша планета Земля є стиснутою з полюсів кулею — геоїдом. Будова

Землі неоднорідна. Бона складається з трьох оболонок — земної кори,

мантії та ядра, де різко змінюються швидкості пружних сейсмічних хвиль,

викликаних землетрусами або штучними вибухами.

Товща земно! кори під ложем океану досягає 5—12 км, у рівнинних регіонах — 30—40 км, а під горами — 50— 70 км. Мантія Землі простягається нижче земної кори до глиби-ни 2950 км від поверхні, ядро Землі — до и центру, тобто глибини 6371 км. Відповідно з глибиною зростає тиск і щільність гірських порід, підвищується їх температура. Вважа-ють, що температура ядра Землі не перееищує 5000'С. Джерела енутрішньої тепловоі енергіі Землі ще недостатньо з'ясовані. Головними з них вважають радіаційний розпад елементів та перерозподіл матеріалу за щільністю вмантії, який супроводжується еи-діленням значної кількості тепла.

~&Зовнішня тверда оболонка Землі, яка включає земну кору з части-ною верхньої мантії Землі і складається з осадових, вивержених і метаморфічних порід, называешься літосферою.

Товщина літосфери на континентах і під океанами різниться і становить о се-редньому відповідно 25—200 і 5—100 км. Переважна чистина земноі поверхні — це рівнини континентів і океанічного дна. Оаювна частина літосфери складається з вивержених магматичних порід (95%), серед яких на континентах переважають гра-ніти, а в океаііі — базальти.

Літосфера є середовищем усіх мінеральних ресурсів, одним з основ-

них суб'єктів антропогенної діяльності людини. У верхній частині кон-

тинентальної земної кори розвинені ґрунти, значения яких для людини

важко переоцінити.

•

Ґрунт — органічно-мікеральний продукт багаторічної (сотні та тисяч років) спільної діяльності живих організмів, води, повітря, сонячного тепла та світла — є одним з найважливіших природ-них ресурсів. Залежно від кліматичних і геолого-географічних умов ґрунти мають товщину від 15—25 см до 2—3 м.

Ґрунти виникли разом із живою речовиною і розвивалися під впливом діяльності рослин, тварин і мікроорганізмів, доки не стали дуже цінним для людини родючим суб-страктом. Сучасні грунти складаються із суміші мінеральних часток (продукти руйну-вання гірських порід) та органічнихречовин (продукти життєдіяльності біоти тамікро-організми і гриби). Ґрунти відіграють величезну роль у кругообігу води, речовин і вугле-кислого газу. Ґрунти мають велике значения для життя. Без грунту не можливе жит-тя рослин і тварин на суші. Він є джерелом мінеральних, органічних і органічно-міне-ральних речовин і унікальною лабораторією, в якій відбуваються процеси розкладу та синтезу органічних речовин, а також фотохімічні процеси. Грунт є основним джерелом отримання продуктов харчування людей. Він епливає на формування здоров'я людини, є основним фактором, що формуе геохімпні процеси, від яких залежить хімічний комплекс організму людини. Грунт е також джерелом мінеральних речовин необхідних для циклу обміну речовин, для росту рослин, які вживають люди і тварини.

3 різними породами земної кори, як і з и тектонічними структурами, повязан! різні корисні копалини: горючі, металічні, будівельні, а також такі, які є сировиною для хімічноі та харчової промисловості.

Z ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЄ СЕРСДОВИЩЄ»

У межах літосфери періодично відбуваються сучасні фізико-географічні процеси (зсуви, селі, обвали, ерозія), які мають величезне значения для формування екологічних ситуацій у різних регіонах планети.

Техносфера

к

Людина давно живе не в «природі», а мешкає в середовищі, антропо­генно зміненому, трансформованому під впливом своєї діяльності. В життєвому циклі людина і навколишнє середовище утворюють постійно діючу систему «людина — довкілля».

'Л

~&Довкілля — навколишнє середовище людини, зумовлене в даний момент сукупністю факторів, здатних чинити пряму або непряму, негайну або віддалену дію на людину, и здоров'я і життя.

3 появою людей на Землі почався вплив їхньої діяльності на
кругообіг речовин та енергетичний обмін у біосфері, почалася тра- а
гедія біосфери. На шлях, який посилює конфронтацію з біосфе-
рою, предки сучасної людини ступили близько 1,5—3 млн років
тому, коли підпорядковуючись командам свого розумового апара-:>
ту — головного мозку, який потребував все більшої кількості енергії
для задоволення своїх потреб, вперше запалили вогнище в надрах
Африки і Північної Якутії (у селищі Дирин-Юрях). 3 того моменту о
шляхи людини і біосфери остаточно розійшлися, почалося їх про- у
тистояння, наслідком якого може стати колапс біосфери або зник-
нення людини. _t

Людство, розростаючись чисельно і розповсюджуючись на планеті, < автоматично і неминуче відтіснило інших мешканців природи. Та і саму природу воно відкинуло на задвірки біосфери, замінюючи остан- ї ню вже не ноосферою Вернадского, а техносферою, або біотехносферою. <■

йг Техносфера — це регіон біосфери в минулому, перетворений люди-ною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою найкращоївідповідності своїм матеріальним і соціально-еко-номічним потребам.

Створюючи техносферу, людина прагнула до підвищення комфорт-ності довкілля, до зростання комунікабельності, до забезпечення захи-сту від природних негативних впливів. Усе це позитивно вплинуло на умови життя і в сукупності з іншими факторами (поліпшення медич-ного обслуговування тощо) на тривалість життя людей.

7

ЛЮДИНА ЯК ЄЛЕМЄНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ-'

О мідний, бронзовий, залізний віки —30 років
Середня тривалістьі становила ■_». о до початку XIX століття - 35-40 роив
життя людей I I ₀ ^„p^^i xx _{століття} _ ₆₀._{63 pom}

Але створення руками i розумом людини техносфери, призначеної мак­симально задовольняти ЇЇ потреби в комфорті і безпеці, далеко не виправду-вала надії людей. Нераціональна господарськадіяльність, багаторазово підси-лена здобутками науково-технічного прогресу, призвеладо пошкодження і вичерпання природиих ресурсів, зміни регенераційних механізмів біосфе-ри, деформації сформованого протягом багатьох мільйонів років природно­го кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті, порушення дина-мічної рівноваги глобально! земної соціоекосистеми.

У глобальній екосистемі, біосфері, яка є єдиним цілим, нішо не може бути виграно або втрачено. не може бути об'єктом загального поліпшення. Усе, шо добуто з неї людською працею, повинно бути повернене. Оплати цього «векселя» не можливо уникнути, він може бути лише відстрочений.

Техносфера включає в себе регіони міста, промислової зони, вироб-ничого і побутового середовищ. До нових, техносферних, належать умови проживания людини в містах і промислових центрах, вироб-ничі, транспортні і побутові умови життєдіяльності.

Щоб жити, людина має забезпечити своє життя, насамперед мате-ріально.

~& Матеріальне виробництво — передусім це діяпьність, спрямована

на освоения навколишнього природного середовища.

Воно включає в себе промисловість і сільськогосподарську діяльність.

Матеріальне виробництво є основою суспільного розвитку, тому що

саме воно задовольняє найрізноманітніші людські потреби. Провідну

роль у системі матеріального виробництва відіграли:

1) аграрне виробництво, що домінувало в Європі практично до по­чатку XVIII ст.;

2) промислове виробництво, яке розпочалося з того моменту, коли пара й машина здійснили революцію в промисловості:

3) інформаційне виробництво — виробництво знань, що все більше перетворюється на визначальну форму праці. На третьему етапі ви­робництво ідей, знань, інформації виходить на перший план.

W/ Людство вступає в нову еру — інформаційну. Основним видом Jl економічної діяльності стае виробництво, збереження і розпов-сюдження івформації.

66 *■ ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЄНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»

Ноосфера

Тварини та рослини своею діяльністю за життя та біомасою иісля смерті мільярди років створювали та вдосконалювали умови, сприят-ливі для життя, тобто біосферу, перш ніж з'явилася людина, котрз через кілька сотень тисяч років стала руйнувати її своею нерозумною діяльністю.

У 1875 p. австрійський вчений Едуард Зюсс визначив біосферу як особливу оболонку Землі, утворену живими організмами, або, інши-ми словами, як сукупність живих ты, що населяють Землю, як зону органічного життя, що охоплює область взаємодії атмосфери, літо-сфери та гідросфери.

Сучасне розуміння біосфери було запроваджено видатним україн-ським ученим В.І.ВернаОським. На підставі праць В.І.Вернадською та його послідовників біосфера визначаеться як загальнопланстна обо-лонка, до складу якої належать нижні шари атмосфери, пдросфера га верхні шари літосфери. ЇЇ склад і будова зумовлені сучасною і мину-лою життєдіяльністю всієї сукупності живих організмів. Вона є на­ел ідком взаємодії живих і неживих компонентів, термодинамічно відкритою, самоорганізованою, динамічно урівноваженою, стійкою глобальною системою.

В.І.Вернадський дав таке визначення біосфери: «Біосфера являє собою оболонку життя — область існування живоїречовини». Він зазначив, що жива речовина, як і біосфера, мае свою особливу організованість. Органі-зованість не є механізмом, вона різко відрізняється від механізму тим, що безперервно перебуває в становленні, у русі всіх її наіідрібніших матеріальних та енергетичних частинок.

Земна оболонка, біосфера, що охоплює всю земну кулю значною мірою зумовлюється існуванням в ній живоїта неживої речовини. Між її неживою частиною, неживими природними тілами і живою речови-ною, що її населяє, постійно існує обмін. Цей обмін у ході часу вира-жається рівновагою, що закономірно змінюється і прагне до стійкості.

?

Організованість є однією з головних особливостей біос<рери і ця особливість визначаеться способом існування живого природного © тіла. Живе виступає у біосфері організатором потоків речовини та енергії, що прагнуть до замкненості за принципами циклічності. На думку В.І.Вернадського, організованість біосфери повинна роз-глядатися як рухома рівновага.

П

Z ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»

Аналізуючи процеси у біосфері землі, В.І.Вернадський дійшов вис-новку, що еволюція видів переходить в еволюцію біосфери, і відзначив, що спостерігається перехід біосфери в якісно новий стан — ноосферу.

Дшшовши висновку, що біосфера еволюціонус, В.І.Вернадський зазначив, що поява людини і змііш, внесен/ в біосферу людською діяльністю, с природным етапом цієї еволюціі, внаслідок якого біосфера з необхідиістю повинна докорінно змінитись і пе­рейти у свій новий стан — ноосферу — сферу людського розуму, тобто в таку буфе­ру, в якій людська свідома діяііьність стае визначальним фактором існування та розвитку. Вт зазначав, що на наших очах біосфера різко змінюється: перебудова її наукою через організовану людсъку працю не с випадкове явище, що залежить від волі людини, сие є стихійний природний npou.ec, кореш якого лежать глибоко і який готу-вався еволюційним процесом, тривалість якого вимірюється мільйонами років.

3 точки зору історичного часу, життя людського індивіда ми може-мо говорити лише про те, що ноосфера є своєрідним «світлим май-бутнім» дли людства, единою альтернативою вмирапню природи внас-лідок людської діяльності но її гіеретворенню, а також смерті самої людини як біологічної істоти, що буде позбавлена природних умов свого існування. Тому «переведения» біосфери в її якісно новий стан — ноосферу, є одним із найважливіших завдань, які стоять перед люд-ством сьогодні.

Чому ж перед людством виникає питания про перебудову біосфе-ри? Проблема полягає в тому, що в силу специфики свого способу існування людина, ставши істотою соціальною, перестае пристосо-вуватись до навколишнього природного середовища, як інші живі організми, а пристосовує його до своїх цілей і потреб.

Освоения природного простору людиною призводить до того, що людина, втруча-ючись у кругообіги речовини та енергії в біосфері, порушуе функщонування механізмів підтримки динамічноі рівноваги між Іі складовими частиками. Якщо на ранніх ета-пах існування суспільства природа була здатною справлятись з цими порушеннями за допомогою своіх традиційних методів встановлення рівноваги, то з наростанням об'єму значь людства, а разом з тим і сукупної продуктивно! сили, їй стае все тяжче робити це без серйозних наслідків для існування самої біосфери. Біосфера почала швидко втрачати здатність до відтворення своіх основных функцій, вона «не встигає» перероб-ляти результати людськоі діяльності. Людина також створила богато таких речовин, які не існували в природі до неі і для яких вона не виробила способів та механізмів утилізації.

Перед людством постала реально загроза деструкції механізмів підтримки та відіюв-лення основных функціональних характеристик біосфери, знищення природи як сукуп-ності умов існування біологічного людського організму, самознищення людства. Локальні екологічні катастрофы зливаються в сдине ціле. Глобальна екологічна криза, выкликана людською діяльністю, загрожує перерости у глобальну екологічну катастрофу, коли про­цеси руйнування природи матимуть незворотний характер.

68 2. ЛЮДИНА ЯК ЄЛЄМЄНТ СИСТСМИ «ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЄ СЕРЕДОВИЩЄ»

Збереження умов біологічного існування людини залежить саме від того, що й породило їй загрозу — від особливості людського способу буття.

В.І.Вернадський віривулюдський розум, гуманізм науковоїдіяльності, перемогу добра та краси.