Системний аналіз — методологічна основа безпеки життєдіяльності

Безпека життєдіяльності, як порівняно нова галузь науки, що ство-рюсться в наш час на стику природничих, гуманітарних і технічних наук, використовує методи цих наук, водночас розробляючи свої власні методи. Отримавши розвиток на основі досягнень наук про людину, суспільство, природу, БЖД почала створювати свої методи, викорис-товуючи накопичении досвід. 3 іншого боку, комплексний характер БЖД вимагає використання комплексу методів інших наук.

У природі і суспільстві окремі явища не існують відірвано одне від одного, вони взаємопов'язані та взаємозумовлені. У своїй діяльності ми повинні враховувати цю об'єктивну дійсність з її зв'язками та взає-мовідносинами. I якщо нам необхідно пояснити будь-яке явище, то передусім слід розкрити причини, що породжують його.

Головним методологічним принципом БЖД е системно-структурний підхід, а методом, який використовується в ній, — системний аналіз.

|

& Системний аналіз — це сукупність методологічних засобіе, які використовуються для підготоеки та обгрунтування рішень стосов-но складних питань.

~&ГІід системою розуміється сукупність взаємопов'язаних компо-нентів, які взаємодіють між собою таким чином, що досягається певний результат (мета).

1. ТЕОРЕТИЧШ ОСНОВИ БСЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ 23

Під компонентами (елементами, складовими частинами) системи розум-іють не лише матеріальні об'єкти, а й стосунки і зв'язки між цими об'єкта-ми. Будь-який пристрій є прикладом технічної системи, а рослина, тварина чи людина — прикладом біологічної системи. Система, одним з елементів якої є людина, зветься ерготичною. Прикладами ерготичних систем є системи * «людина — природнє середовище», * «людина — машина», * «людина — машина — навколишнє середовище» тощо.

Взагалі будь-який предмет може розглядатися як системне утворення. Системи мають свої властивості, яких немає і навіть не може бути у еле-ментів, шо складаютьїї. Ця найважливіша властивість систем, яка зветься емерджентністю, лежить в основі системного аналізу.

Принцип системності розглядає явища у їхньому взаємному зв'яз-ку, як цілісний набір чи комплекс. Мета чи результат, якого досягає система, зветься системотворним елементом.

Будь-яка система є складовою частиною іншої системи або ж вхо­дить до іншої' системи як ЇЇ елемент. 3 іншого боку, окремі елементи будь-якої системи можуть розглядатися як окремі самостійні системи.

У сфері наук про безпеку системою є сукупність взаємопов'яза-них людей, процесів, будівель, обладнання, устаткування, природ-них об'єктів тощо, які функціонують у певному середовищі для за-безпечення безпеки.

ft Системою, яка вивчаеться у безпеці життєдіяльності, е систе­ма «людина — життєве середовище».

ЪСистемний аналіз у безпеці життєдіяльності — це мето-дологічні засоби, що використовуються для визначення небезпек, які виникають у системі «людина — життеве середовище» чи на рівні ЇЇ компонентних складових, та їх вплив на самопочуття, здо­ров 'я і життя людини.

Сама сутність дисципліни «Безпека життєдіяльності» вимагає ви-користання системно-структурного підходу. Це означає, що при дос-лідженні проблем безпеки життя однієї людини чи будь-якої групп людей їх необхідно вивчати без відриву від * екологічних, * еконо-мічних, * технологічних, * соціальних, * організаційних та інших компонентів системи, до якої вони входять. Кожен з цих елементів впливає на інший, і всі вони перебувають у складній взаємозалеж-ності. Вони впливають на рівень життя, здоров'я, добробуту людей, соціальні взаємовідносини. У свою чергу від рівня життя, здоров'я,

добробуту людей, соціальних взаємовідносин тощо залежать стан ду-ховної і матеріальної культури, характер і темпи розвитку останньої. А матеріальна культура є вже тим елементом життєвого середовища, який безпосередньо впливає як на навколишнє природне середовище, так і на саму людину. Виходячи з цього, системно-структурний підхід до явищ, елементів і взаємозв'язків у систем» «людина — життєее середо­вище» є не лише основною вимогою до розвитку теоретичних засад БЖД, але передусім важливим засобом у руках керівників та спец-іалістів з удосконалення діяльності, спрямованої на забезпечення здо-рових і безпечних умов існування людей.

Системно-структурний підхід необхідний не лише для дослідження рівня безпеки тієї чи іншої системи (виробничої, побутової, транспор-тної, соціальної, військової тощо), але і для того, щоб визначити вплив окремих чинників на стан безпеки.

Системний аналіз безпеки як метод дослідження сформувався на-прикінці 50-х років XX ст., коли виникла нова наукова дисципліна, що зветься «Безпека систем».

& Безпека систем — це наука, яка застосовує інженерні та уп-равлінські принципи для забезпечення необхідної безпеки, вчасного виявлення ризику небезпек, застосування засобів по запобіганню та контролю цих небезпек протягом життевого циклу системи та з урахуванням ефективності операцій, часу та вартості.

Ідея або концепція безпеки систем уперше була використана у ракето-будуванні наприкінці 40-х років 20Lcm,- У подальшому вона відокремилася в окрему дисципліну та використовувалась переважно у ракетобудівних, авіабудівни^тааерок осмічних об 'єднаннях. До 40-х рокпТкі mvmpykmopu ma Гнженери при розробці безпечних конструкцій орієнтувалися виключно на метод спроб та помилок. Такий підхід виправдовував себе у часи, копи системи та конструкції були відносно простими. Однак з часом системи ставали все складнішими, а швидкість і маневреність літаків зростали, збільшилася ймовірність значних наслідків аварії системи або однієї з ба-гатьох П складових. Такі чинники призвели до виникнення системного інже-нірингу, з якого потім зрештою виникла концепція безпеки систем.

ДжеоЬфрі Вінколі, один з провідних спеціалістів у галузі безпеки, що працюють на космодромі ім. Джона Кеннеді (США), пише: «Перші роки нашої національної програми космічних польотів були сповнені катастроф і драматичних прикладів аварій. У той час часто констатувалося, що «наші ракети не літають, а вибухають». Богато успіхів, яких досягла космонав­тика, значною мірою залежать від успішного запровадження та виконання

 

I ТЕОРЕ7ИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

I ТЕОРЄТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСП

загальної програми безпеки систем. Однак слід зазначити, що катастрофа «Челенджера» у січні 1986року запишається постіймим нагадуванням усім, що незалежно від того, наскільки точным та всебічним є проект чи опера­тивна програма безпеки, точне і правыльне керування цією системою є одним з найважливіших елементів успіху. Цей фундаментальный принцип справед-ливий для будь-якої галузі промасловості».

Зрештою, те, що сказано про аварію «Челенджера», повною мірою мож-на віднести і до найбільшої техногенної катасгрофи за всю історію розвитку цивілізації, що тралилась того ж трапчного 1986 р. в Україні, — аварії на Чорнобильській АЕС, а фундаментальний принцип, про який говорить Дж. Вінколі, є справедливим для всіх сфер, яких стосусться БЖД.

Програми, розроблені спочатку військовими та фахівцями у галузі космонавтики, з часом були пристосовані до використання у промис-ловості в таких галузях, як ядерна енергетика, нафтопереробка, пере-везення вантажів, хімічна промисловість і пізніше у комп'ютерному програмуванні.

Однак вимоги до контролю безпеки (письмові та фізичні) переважно вводилися лише після того, як сталася аварія, або після того, як хтось далекоглядно передбачив її можливість і запропонував контроль, щоб запобігти такій події. Незважаючи на те, що перша з цих причин часто була і головною при введен ні правил і нормативів з безпеки, друга та-кож мае важливе значения у прийнятті багатьох вимог з безпеки, які використовуються сьогодні у промисловості. Обидві ці причини є осно­вою, на якій базується діяльність інженерів з охорони праці.

Перший метод — створення правил з безпеки після того, як нещасний випадок або аварія сталися, другий метод — передбачення можливої аварії та спроба її запобігання за допомогою використання різних конт­рольных операцій, регулювання тощо, є саме тим методом, який викори-стовує спеціаліст з безпеки систем, коли аналізує якусь конструкцію, умови праці чи технологію. Однак там, де це можливо, концепція без­пеки систем випереджає на крок можливі інциденти і насправді нама-гається виключити ризик цих подій з процесу взагалі. 3 появою безпеки систем як науки метод забезпечення безпеки і надійності систем пере-творився на метод гарантії безпеки систем, який названо «визначення, аналіз та выключения». Цей метод може успішно використовуватись для дослідження будь-яких систем «людина — життеве середовище».

Успішним застосуванням останнього методу можна назвати заходи, які були прийняті країнами Європейського співтовариства після вели­ко'! аварії в Севезо (Італія). Згідно з «Директивами по Севезо», всі нові об'єкти повинні мати точне обгрунтування їхньої безпеки.