Система «людина — життєве середовище» таїїкомпоненти

Життєдіяльність вивчають, використовуючи системний підхід, шляхом аналізу прямих та зворотних зв'язків у системі «людина — жит­теве середовище». Неможливо вивчати особливості людини, колективу чи суспільства, не враховуючи їх місця в навколишньому середовищі і стану цього середовища. Тому БЖД вивчає людину і її навколишнє середовище саме в системі «людина — життеве середовище». Поза ме­жами цієї системи людина є об'єктом вивчення антропологи, медици-ни, психологи, соціологіїть багатьох інших наук. Середовище, яке ото-чуе людину поза межами цієї системи, вивчають астрономія, географія, геологія, біологія, екологія тощо.

Система «людына — життеве середовище» є складною системою в тому розумінні, що в неї, як правило, входить велика кількість пере-мінних, між якими існує велика кількість зв'язків. Відомо, що чим більше перемінних та зв'язків між ними мае система, тим важче ці зв'язки піддаються математичній обробці і виведенню універсальних законів. Складність вивчення систем «людина — життеве середовище» зумовлюється також і тим, що ці системи є багаторівневими, містять у собі позитивні, негативні та гомеостатичні зворотні зв'язки і мають багато емерджентних властивостей.

& Людина є одним з елементів зазначеної системи, в якій під терми­ном «людина» розуміється не лише одна істота, індивід, а й група людей, колектив, мешканці населеного пункту, регіону, країни, сус-пільство, людство загалом.

Хоч основним об'єктом вивчення безпеки життєдіяльності є зв'яз­ки у системі «людина — життеве середовище», у центрі уваги перебуває людина як самоціль розвитку суспільства.

Залежно від того, що ми розуміємо під терміном «людина» в системі «людина — життеве середовище», визначається рівень цієї системи, що детально буде проаналізовано далі.

I "& Життеве середовище — другий елемент системи «людина — жит­теве середовище». Життеве середовище є частиною Всесвіту, де перебувае або може перебувати в даный час людына і функціонують системы її жыттезабезпечення.

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСМОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСП

1. ТЕОРЄТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТГЄДІЯЛЬНОСП

У цьому розумінні воно не мае постійних у часі і просторі кордонів, його межі визначаються передусім рівнем системи, тобто тим, що в даному разі розуміється під терміном «людына».

~&Життєве середовище людини складається з трьох компонентов — природного, соціального, або соціально-політичного, та тех­ногенного середовищ.

♦ природне середовище (земний грунт, повітря, водой-

мища, рослини, тварини, сонце, місяць, планети тощо)

Життєве ♦ соціальне, соціально-політичне середовище (формы

середовище спільної діяльності людей, єдність способу життя)

людини ♦ техногенне середовище (житло, транспорт, знаряддя

праці, промислові та енергетичні об'єкти, зброя, домашні

і свійські тварини, сільськогосподарські рослини тощо)

3 одного боку людину оточують земний грунт, повітря, водоймища, росли­ни, звірі, птахи, риби, мікроорганізми, тобто об'єкти природного походження і створені ними екологічні системи. Природні об'єкти утворюють поля, ліси, гори, ріки, озера, моря, океани, континенти. Це оточення зветься природним середовищем. У ньому переважно діють закони природного розвитку — фізичні, хімічні, геологічні, біологічні. В ньому відбуваються дощі, бурі, землетруси, виверження вулканів, тектонічні дислокації тощо. Природними об'єктами та­кож є космічні об'єкти — сонце, місяць, планети, зірки, комети, астероїди. Сонце і місяць викликають припливи і відпливи води, а також відповідний pyx земної кори. Сонце живить енергією всі біологічні об'єкти, а також спричиняє переміщення повітряних мае, внаслідок чого на Землі змінюється рельеф, відбу-вається кругообіг води і біологічних речовин. Фактично вся енергія, яку вико-ристовувала і використовує людина, за винятком ядерної, є трансформованою і накопиченою на Землі за мільярди років сонячною снсргією. Метеорита, що падають на Землю, спричиняють не лише локальні, а й глобальні катаклізми.

3 другого боку людину оточують інші люди. Форми спільної діяль-ності людей, що історично склалися і характеризуються певним типом взаємовідносин, утворюють людську спільноту, або соціум (від лат. socium — загальне, спільне).

"&■ Соціум — це специфічна система, свого роду організм, що розви-ваеться за своїми особливыми законами, які характеризуються над-звичайною складністю. Усоціумі взаємодіє величезна кількість людей. Результатом їх зв'язків стають особливі умови життєдіяльності та особливе оточення, які створюються в окремих социальных групах. Щ умовы можуть впливати на інших людей, які не входять до цих груп.

Все це утворює соціальне, або соціально-політичне, середовыще.

Пронеси, що відбуваються у суспільстві загалом і в окремих суспільних групах, вивчають суспільствознавство та соціологія. Закономірності поведін-ки та діяльності окремих людей, зумовлені належністю їх до певних соціаль-них груп, та психологічні характерисгики цих груп досліджує социальна псы-хологія. Вплив соціальних чинників на стан здоров'я суспільства вивчає соц­иальна гігієна.

Третім компонентом життєвого середовища є житло, транспорт, зна­ряддя праці, промислові та енергетичні об'єкти, зброя, домашні і свійські тварини, сільськогосподарські рослини, тобто матеріальна культура, створена людством за час його існування. Це оточення формується людиною фактично в односторонньому порядку без участі природи, а переважно за її рахунок і є сукупністю досягнень суспільства в резуль­тат! матеріального і духовного розвитку. Слово, яким можна охаракте-ризувати такс оточемни, е культура у широкому його значенні.

Сучасні словники дають такі значения слова «культура»:

♦ сукупність досягнень і творчості того чы іншого народу;

♦ характерні особлывостх життя і діяльності певних історичннх, гео-графічних і кон 'юнктурних людських спільнот (феодальна, буржуазна, соціалістична, українська і навіть, як це не парадоксально, «блатна» куль­тура);

♦ ступінь досконалості в тій чи іншій сфері людської діяльності (культу­ра праці, мови, поведінки);

♦ той чи іниіий вид сільськогосподарських рослин (цитрусові, баштанні, злакові культури).

Отже, таке середовище точніше було б назвати «культурным», або «матер1ально-культурным», але в жодній з відомих нам праць з безпеки життєдіяльності таке визначення не використовують. Натомість таке середовище називається техногенним, штучним, побутово-виробничим або ж антропогенним. Надалі ми будемо використовувати термін тех­ногенне середовыще, або техносфера, саме для визначення матеріально-культурного середовища.

Головною причиною створення і розвитку техногенного середови­ща було і є прагнення людей задовольняти свої потреби, які весь час зростають. Однак дуже часто через незнания або нехтування законами природи людська діяльність призводить до небажаних, а інколи навіть до трагічних насліаків.

Наприклад, через людську діяльність відбулося вымирания багатьох видів рослин I тварин, забрудпення і деградация природных екологічних систем па значних терито-ріях, пошкодження і вичерпапня природных ресурсів, навіть зменшення в атмосфері

 

I ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

t. ТЕОРЕТИЧМ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

озонового шару, яки и захищає біологічні об'скти на Землі від руйнівиого впливу ультра-фіолетового випромінювання. Особливо небезпечними перелічені явища стали у другій половши XX ст., після другоі світової війии, яка стимулювала різкий стрибок у роз-витку науки і техніки, започаткувала нову науково-технічну революцію, результати якоїу багатьох випадках були непередбачуваними і загрожують порушити динамічну рівновагу глобально! соціоекосистеми.

Техногенне середовище склалося в процесі трудової діяльності лю-дини. Воно багатопланове. Сутність його знаходиться там, де закін-чується природа і починається людина, причому не як біологічна істо-та, а як істота, що мислитъ, має мораль і естетичне відчуття. До об'єктів матеріальної культури належить будь-яка матеріальна субстанція, яка створена не Богом чи природою, а людським генієм, його трудовою діяльністю. Навіть запах парфумів у цьому плані принципово відрізняється від запаху квітів, оскільки парфуми створені людиною, а квіти — природою.

Техногенне середовище, як правило, поділяють на побутове та виробниче.

■& Побутове середовище — це середовище проживания людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і куль­турного призначення, а також комунально-побутових організацій і ус-танов. Параметрами цього середовища є розмір житлової площі на людину, ступіньелектрифікації, газифікації житла, наявність централь­ного опалення, холодної та гарячої води, рівень розвитку громадсько-го транспорту та ін.

"& Виробниче середовище — це середовище, в якому людина здШснюе своютрудову діяльність. Воно містить комплекс підлриємств, організацій, установ, засобів транспорту, комунікацій тощо. Виробниче середовище характеризуегься передусім параметрами, які специфічні для кожного ви-робництва і визначаються його призначенням. Це * вид продукції, яка вироблясться на ньому, * обсяги виробництва, * кількість працівників, * продуктивність праці, * енергомісткість, * сировинна база, * відходи виробництва тощо. Крім цих параметрів, є такі, що визначають умови праці та її безпеку: ♦ загазованість, ♦ запиленість, ♦ освітленість робочих місць, ♦ рівень акустичних коливань, вібрації, іонізуючої радіації, елект-ромагнітного випромінювання, ♦ пожежо- та вибухонебезпечність, ♦ на-явність небезпечного обладнання, засобів захисту працівників, ♦ ступінь напруженості праці, ♦ психологічний клімат та багато інших.

Але з точки зору безпеки життедіяльності як навчальної дисципліни недо-цільно розглядати окремо системи «людина — життсве середовище», що містять суто побутове чи суто виробниче середовище з кількох причин.

По-перше, для цього існують спеціаіьні науки та навчальні дисципліни, такі як комунальна гігіена, гігіена праці, охорона праиі, інженерна психологія, ерго-номіка.

По-друге, вище було зазначено, що в центрі уваги безпеки життєдіяль-ності є людина, а будь-яка людина протягом дня, а інколи наеіть кількох годин чи хвилин знаходиться в різних елементах цього середовища. Так, проки-нувшись вранці, людина перебувас в умовах свого помешкання, П оточують побутові прилади та системи: газова плита, радіоприймач, електробритва, фен, водопровід, каналізація. На вулиці, в транспорта, по дорозі на роботу П оточують еже зовсім інші елементи та умови побутового середовища. Пере-йшовши поріг прохідноі, вона еже потрапляє в умови виробничого середовища. В магазин! чи кінотеатрі, на футбольному майданчику чи в плавильному ба-сейні, навіть у міському парку чи в гостях у друзів нас оточують різні елемен­ти, які характеризуются різними параметрами.

По-третє, дуже часто ми навіть не можемо визначити, до якої категорії слід віднести те чи інше середовище, тому що с дуже багато видів діяльності, коли робота виконується в домашніх умовах. I якщо раніше до такої категорії працівників відносилась порівняно обмежена кількість людей, передусім творчих професій або кустарі-надомники, то зараз такий різновид праці значно зріс зав-дяки можливостям комп 'ютерних інформаційних технологій.

По-четверте, можна навести безліч прикладів, коли дві людини, перебува-ючи поруч, тобто в абсолютно однакових умовах середовища, вважаються такими, що належать до різних його видів, один — у побутовому, другий — у виробничому. Наприклад, покупець і продавець магазину, пасажир та кон­дуктор тролейбуса, працівник, що виконує ремонтні роботи на вулиці, і пере­хожий, що проходив або зупинився поруч.

У звичайних умовах проживания параметри побутового середовища регламентуються відповідними санітарно-гігієнічними нормативними до­кументами, які встановлюються державними або місцевими органами влади та охорони здоров'я. Ці параметри підтримуються спеціальними комунальними службами і самими людьми, які проживають у регіоні. Параметри виробничого середовища регламентуються державними нор­мативними актами з охорони праці та нормативними актами з охорони праці окремих підприємств і відповідальність за їхнє дотримання покла-дається на власників підприємств або уповноважених ними осіб.

Але під впливом тих чи інших факторів, передусім природного чи військового характеру, параметри життевого середовища можуть вийти за межі встановлених норм і тоді може виникнути загроза не тільки здоров'ю, а й життю людей.

Як правило, ми не можемо назвати прикладів окремого існування кож­ного з названих вище компонентів життевого середовища — природного, соціального або ж техногенного. Кожен з компонентів життевого середовища людини взаємопов'язаний з іншими, і людина відчуває вже результат їх комплексно! дії.

 

I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

I ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯПЬНОСП

1.2.3. Рівні системи «л юдина—життєве середовище»

Людське суспільство протягом усієї своєї історії існує, створюючи різного роду колективи — снільноти. Це зумовлено біологічною взає-мозалежністю людей, перевагами співробітництва і розподілу праці, а також винятковою здатністю встановлювати взаємини через символічні комунікації. Спільна діяльність людей породжує складну систему соці-альних зв'язків, яка згуртовує індивідів у єдине соціальне ціле — соці-альну спільноту і через неї у соціальну систему.

У сучасному суспільстві кожна людина належить до безлічі різних соціальних інститутів, тобто форм закріплення і способів здійснення спеціалізованої діяльності, яка забезпечує стабільне функціонування суспільних відносин. Людина є членом сім'ї, навчається в школі, пра-цює на виробництві, користується громадським транспортом тощо. Кожного разу вона є членом окремої соціальної спільноти.

"йг Соціальна спільнота — форма соціальної взаємодії; реально існую-ча сукупність людей, об'єднаних відносно стійкими соціальними зв'яз-ками, відносинами, яка мае загальні ознаки. умови і спосіб життя, риси свідомості, культуры, що надають їй неповторної своєрідності, ціаьності.

Ш

ІІ^^МЦ^ ;.\?$$СоціальнІ спільноти ^гіб

О

О

О о

соціально-територіальні

J

□ класи □ всрстви Q соціально-дсмографічиі групи Q профссійні групи та ін.

соціально-1 родинні

 

□ учасники	□ сім'я	Q стнос	□	мешканці".
суспільних рухів	□ ріл	Q народність		— житлових будинків
Q аудиторія	Q плсм'я	О нація		— сіл
глядачів		□ национальна		- району
□ любнтельські		мсншина		- мюта
обЧ-днания				— області тощо
тощо

Здавна такі соціальні спільноти, як рід, сім'я, плем'я тощо, забезпе-чували людям засоби до існування, репродукцію людини, спільну про-тидію силам природи, іншим племенам тощо. Все це допомогло люд-ству не тільки вціліти, а й закласти основи подальшого прогресу, роз-витку цивілізації.

Соцшаьні спільноти відзначаються великим різноманіттям видів, форм. За кількісним складом вони змінюються від союзу двох людей (діади) до таких, які налічують десятки і сотні мільйонів, а перед загрозою знищення життя на Землі найбільшою соціальною спільнотою можна розглядати все людство, яке налічує понад 6 млрд людей. Як правило, заежди можна говорити про певиу ієрархію соціальних спільнот. В одних випадках ця ієрархія жорстко визначена і регламен-тована, наприклад, у різного роду виробничих структурах та в армії. В ініиих випадках вона існує, незважаючи на відсутність пшкоїрегламентації.

Розглянемо приклад такої ієрархічної структури людських спільнот, виходячи з принципу місця проживания людини.

Вище було зазначено, що мінімальною спільнотою може розглядатися союз двох людей. Як правило, це сім 'я. Але це також можуть бути два студенти, що прожи-вають разом у гуртожитку. Таку спільноту иазвемо мікроколсктивом, що нале­жить до більшого колектиеу — мешканців будинку (гуртожитку). Умови прожи­вания в окремих будинках значною мірою визначаютъся якістю комунального обслу-говування, яке здійснює житлово-квартирне управління чи інша аналогична структу­ра того мікрорайону, в якому знаходиться будинок. Таким чином, мешканці мікро-району можуть розглядатися як члени одного верткого колектиеу, який ми иазвемо макроколектив. Мікрорайон є склаОовою частиною міста, а, отже, населения міста — це социальна спільнота вищого ісрархічного рівня по відношенню до тих, що розг-лядалися раніше. Ще вищі ієрархічні спііьноти — це населения області, країни, кон­тиненту і. нарешті. людство.

Так само ми можсмо розглянути приклади інших іерархічних структур, побудо-ваних за іншим принципом — виробничим, навчальним тощо. Наприклад, студент-ська група, колектив факультету, університету, студентство міста, крипт. Мак­симальна кількість членів мікроколективу, як правило, 20—30 осіб, але може бути й більшою.

Функционально соціальні спиьноти спрямовують дії своіх членів на досягнення груповЫ мети. Ця мета може мислитися досить широко — від призначення, що мае виконувати військовий колектив, до необхідності певної кількості людей про-живати на спільній території (соціально-територіальна спііьнота). Соціальні спільноти можуть виникати спонтанно (мимовільно) чи інституціоналізовано (організовано), бути формальними чи неформальними.

Будь-яка соціальна група може розглядатися як суб'єкт системи «лю­дина — життєве середовище» і визначати рівень цієї системи. Отже, ми можемо говорити про рівень системи «людина — життєве середовище» з однієі особи, сім'ї, мешканців житлового будинку, мікрорайону, населе-ного пункту тощо.

Для окремої людини, тобто коли ми говоримо про систему «людина — життеве середовище» з однією особою, всі інші люди та будь-які спільно-ти є елементами життевого середовища, а саме социального середовища.

Для глобальної системи «людина — життеве середовище» всі люди є складовими загальнолюдської спільноти, а життеве середовище скла-дається з природного — Землі та космічного простору, що оточує її, та техногенного середовища, створеного людством за всю історію його існування.

 

1 ТСОРЄТИЧНІ ОСН08ИЄЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

ТЕОРЕТНЧШ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСП

Для систем будь-якого іншого рівня завжди необхідно визначити, які люди і спільноти є внутрішніми складовими тієї спільноти, для якої розглядається система «людина — життєве середовище», а які є елемента-ми соціального середовища, що оточує цю спільноту.

Вище було зазначено, шо в основі системного аналізу лежить емер-джентність, тобто здатнкть систем мати такі властивості, яких немає і навіть не може бути у елемеитів, що складають П. Емерджентність притаманна також і соціальним спільнотам. Соціальна спільнота будь-якого рівня має властивості, притаманні лише їй, і які відсутні або присутні неповною мірою у спільнот іншого рівня. Це необхідно чітко усвідомлювати, пам'ятати і використовувати при вирішенні конкрет-них завдань безпеки життєдіяльності.

Ризик як оцінка небезпеки