Аналіз якості виготовленої продукції

Важливим показником діяльності промислових підприємств є якість продукції. Її підвищення забезпечує економію не тільки трудових і ма­те­рі­аль­них ресурсів, але і дозволяє більш повно задовольняти потреби сус­піль­ства.

Високий рівень якості продукції сприяє підвищенню попиту на неї і збільшенню суми прибутку не тільки за рахунок обсягу продажу, але і за ра­хунок більш високих цін.

Якість продукції – це поняття, що характеризує параметричні, експлуатаційні, споживчі, технологічні, дизайнерські властивості ви­робу, рі­вень його стандартизації й уніфікації, надійність і довговічність. Роз­різ­няють узагальнюючі, індивідуальні і непрямі показники якості продукції.

Узагальнюючі показники характеризують якість усієї виробленої про­дукції незалежно від її виду і призначення:

а) питома вага нової продукції в загальному її випуску;

б) питома вага атестованої і неатестованої продукції;

в) питома вага продукції вищої категорії якості;

г) питома вага продукції, що відповідає світовим стандартам;

д) питома вага експортованої продукції, в тому числі у високороз­ви­не­ні промислові країни.

Індивідуальні (одиничні) показники якості продукції характеризують одне з її властивостей: корисність (жирність молока, зольність вугілля, вміст заліза в руді, вміст білка в продуктах харчування); зміна структури виробництва дуже впливає на економічні показники, обсяг випуску у вартісній оцінці, матеріаломісткість, собівартість товарної продукції, прибуток, рентабельність.

Важливою вимогою до нової продукції є не тільки її високий тех­ніч­ний рівень, але й економічна ефективність у порівнянні зі старою анало­гіч­ною продукцією для виробника та споживача. Основним показником еко­но­мічної ефективності нової продукції є строк окупності додаткових капі­тало­вкладень за рахунок зниження собівартості або збільшення додатко­во­го прибутку від підвищення якості продукції.

Для узагальненої оцінки виконання плану по якості продукції ви­ко­ристовуються різні способи. При бальному способі оцінки визначається середньозважений бал якості продукції і шляхом порівняння фактичного та планового його рівня знаходиться відсоток виконання плану з якості (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

Аналіз узагальнюючих показників якості продукції

Показники	Попередній рік	Звітній рік
план	звіт
Середньозважений бал якості продукції	0,68	0,7	0,75
Питома вага, %
експортованої продукції нової продукції забракованої продукції зарекламованої продукції	0,5 0,25	0,4 0,2	15,5 0,38 0,18
Втрати від браку, тис. грн.		1111,8	520,88

 

З табл. 3.6. видно, що за звітний період на підприємстві про­веде­на певна робота з поліпшення якості продукції і підвищення її конкуренто­спроможності, про що свідчить збільшення питомої ваги експортованої продукції і скорочення забракованої, зарекламованої продукції.

За продукцією, якість якої характеризується сортом, розраховується частка продукції кожного сорту в загальному обсязі виробництва.

Аналіз сортності проведемо за допомогою табл. 3.7.

Таблиця 3.7

Аналіз сортності продукції

Сорт продукції	Ціна, тис. грн.	Коефі­цієнт зве­дення	Випуск продукції, тис. грн.	Вартість випуску за ціною 1-го сорту, тис. грн.
план	факт	план	факт
І
II		0,6				21,6
Разом	X	X				163,6

 

З табл. 3.7 видно, що коефіцієнт сортності за планом становить 0,95 (190:200), а фактично – 0,92 (163,6:178). Виконання плану по якості становить 96,8% (0,92:0,95).

Зміни у випуску продукції за рахунок сортності можна визначити за формулою:

(3.3)

де DТП – зміни у випуску продукції;

ТП_факт – фактичний випуск продукції;

– відповідно плановий, фактичний коефіцієнти сортності.

 

Наступний спосіб полягає в тому, що розраховується середня ціна, як середньозважена за планом і за фактом:

 

(3.4)

де Ц – середня ціна;

q₁,q₂ – кількість виробів відповідного сорту;

Ц₁, Ц₂ – ціна виробу відповідного сорту.

 

Виконання плану з сортності визначається за формулою:

 

(3.5)

де q_ф – кількість виробів за фактом;

Ц_пл, Ц_ф – середня ціна за планом і за фактом.

 

Втрати у випуску продукції за рахунок зміни середньої ціни є рів­ними:

(3.6)

 

Непрямим показником якості продукції є брак. Він поділяється на по­правний і непоправний, внутрішній (виявлений на підприємстві) і зов­ніш­ній (виявлений споживачами). Випуск браку веде до підвищення собі­вар­тості продукції, зменшення обсягу товарної і реалізованої продукції, зни­жен­ня прибутку і рентабельності.

Для вивчення динаміки браку за абсолютною сумою і питомою вагою в загальному випуску продукції та визначення втрат від браку і втрат то­вар­ної продукції використовуються дані оперативно-технічного та бухгал­терського обліку.

Браком у виробництві є вироби, напівфабрикати, деталі, вузли тощо, а також роботи, що не відповідають за своєю якістю встановленим стан­дар­там або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм пря­мим призначенням або можуть бути використані тільки після проведення додаткових робіт з їх виправлення.

Брак у виробництві можна класифікувати за наступними ознаками, що наведені на рис. 3.5.

Рис. 3.5. Класифікація браку у виробництві

Показники браку у виробництві характеризують кількість, вартість або питому вагу виробів, що виготовляються з відхиленням від вимог дер­жав­них стандартів, креслень, технічних умов або зразків-еталонів. Рівень браку – це в першу чергу показник якості роботи, на­лагодже­ності технологічних процесів і чіткої організації виробництва, а також він є показником порушення ритму виробництва, погіршення організації та конт­ролю за виробництвом.

Аналіз втрат від браку здійснюється за такою методикою:

- визначають величину остаточно забракованої продукції;

- знаходять відхилення, дають оцінку, аналізують у динаміці;

- розраховують за періодами питому вагу браку в собівартості товар­ної продукції, дають оцінку;

- визначають вплив зміни втрат на величину обсягу випуску, тобто суму недовипущеної продукції в результаті допущеного браку. Щоб роз­рахувати обсяг недовипущеної продукції, необхідно обсяг продукції звіт­ного року помножити на рівень браку в собівартості товарної продукції та поділити на 100%.

Проаналізуємо брак і втрати від браку за даними табл. 3.8.

Таблиця 3.8

Брак і втрати від браку

№ п/п	Показник	Одиниця виміру	Минулий період	Звітний період	Відхи­лення
	Собівартість забракованих виробів і де­та­лей	тис. грн.			–1
	Витрати на виправлення браку	тис. грн.			...
	Загальна сума браку (ряд. 1 + ряд. 2)	тис. грн.			–1
	Вартість браку за ціною використання	тис. грн.			+1
	Суми, утримані з постачальників за не­якісні матеріали та комплектуючі вироби	тис. грн.			–1
	Суми, утримані з винуватців браку	тис. грн.		– 1	–2
	Усього повернуто та утримано (ряд. 4 + ряд. 5 + ряд. 6)	тис. грн.			–2
	Втрати від браку (ряд. 3 – ряд. 7)	тис. грн.			+1
	Виробнича собівартість продукції	тис. грн.			+20
	Частка в собівартості продукції: а) браку продукції б) втрат від браку	%	2,8 1,8	2,6 1,9	– 0,2 + 0,1

 

За даними табл. 3.8 у звітному періоді частка браку в собівартості продукції зменшилася на 0,2 пункти, але при цьому втрати від браку збільшилися на 0,1 пункти в порівнянні з минулим періодом.

Витрати у випуску продукції за рахунок браку визначаються так:

 

Витрати у випуску продукції за рахунок браку	=	Відсоток браку ´ ТП ЗВІТ (в планових цінах)	(3.7)
100%

 

Відсоток браку	=	Вартість остаточно забракованих виробів	+	Витрати по виправленню брака	´ 100	(3.8)
Виробнича собівартість товарної продукції

 

Відсоток втрат від браку	=	Вартість остаточно забракованих виробів	+	Витрати по виправленню брака	–	Суми утримані з постачальників	–	Відходи по ціні можливого використання	´ 100	(3.9)
Виробнича собівартість товарної продукції

 

Зауважимо, що між якістю продукції та величиною браку існують неоднозначні взаємозв'язки. Наприклад, зростання кількості бракованої про­дукції не обов'язково спричиняє погіршення її якості.

Вивчаються причини зниження якості та допущеного браку продукції за місцями їх виникнення та центрами відповідальності, розробляються за­ходи з їх ліквідації.

Основними причинами зниження якості продукції є погана якість сировини, низький рівень технології та організації вироб­ництва, недо­статній рівень кваліфікації працівників, аритмічність вироб­ництва тощо.

В умовах ринкової економіки посилюється значення економічних форм захисту інтересів споживачів від поставок їм неякісної продукції. Од­ні­єю з форм захисту є право споживача на пред'явлення постачаль­ни­ком рекламацій.

Рекламація – претензія, яка пред'являється постачальнику у зв'язку з поставкою продукції, якість якої не відповідає умовам договору чи конт­ракту на поставку продукції.

Наявність чи відсутність рекламацій є узагальнюючим показником нестабільності (стабільності) якості продукції.

У процесі економічного аналізу виявляється:

- кількість пред'явлених та прийнятих рекламацій в цілому та за окре­мими видами продукції;

- кількість, вартість продукції та питома вага, за якою прийняті рекла­мації;

- динаміка кількості прийнятих рекламацій, вартості та частки такої продукції порівняно з минулим періодом або за ряд періодів.

Проведемо аналіз впливу рекламації на якість продукції за допомо­гою табл. 3.9.

За даними табл. 3.9 можна зробити висновок, що тільки прямі збит­ки від сплати штрафів за 3-ій рік становили 78 тис. грн., що на 15 тис. грн. більше, ніж у і-му році.

Таблиця 3.9