Основні поняття щодо оплати праці, які застосовуються

%	Фонди	Характеристика фондів
	Фонд оплати праці	Основний економічний показник, що широко викори­сто­вується у господарській практиці, статистичній звітності, ана­лізі. Він включає в себе основну та додаткову заро­біт­ну плату персоналу підприємства, інші заохочувальні та ком­пен­саційні виплати (крім тих, які у законодавчо вста­нов­ле­но­му порядку до фонду оплати праці не входять, наприклад, до­помога з тимчасової непрацездатності, ви­хідна допо­мо­га та деякі інші)
	Фонд основної заробітної плати	Заробітна плата, нарахована за виконану роботу (від­пра­цьований час) за відрядними розцінками, тарифними став­ками, посадовими окладами, включаючи преміальні до­пла­ти робітникам за перевиконання норм виробітку (крім одно­разових премій), доплати за роботу у нічний час, у по­над­нормовий час, оплати простоїв не з вини ро­біт­ників
	Фонд додаткової заробітної плати	Виплати, пов'язані з різними надбавками та доплатами, які передбачені чинним законодавством (наприклад, пер­со­нальні надбавки за суміщення професій, за шкідливі умо­ви праці тощо), а також оплата щорічних і додаткових відпусток, передбачених законодавством, і робочого ча­су працівників, які залучаються до виконання держав­них або громадських обов'язків
	Загальний фонд заробітної плати підприємства	Фонд основної заробітної плати та фонд додаткової за­робітної плати разом
	Інші заохочувальні та компенсаційні випла­ти з фонду оплати праці	До них належать винагороди за підсумками роботи за рік, суми наданих трудових і соціальних пільг працівни­кам (наприклад, одноразова допомога ветеранам праці, здешевлення вартості харчування працівників тощо), су­ми матеріальної допомоги

 

Абсолютна перевитрата (економія) фонду заробітної плати всього пер­соналу, у тому числі промислово-виробничого, без урахування змін обсягу виробництва продукції не дає можливості оцінити ефективність ви­ко­ристання коштів на оплату праці.

Оскільки фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу тісно пов'язаний з обсягом виробництва продукції та продуктивністю пра­ці, то визначається відносна економія (перевитрата) фонду заробітної пла­ти. Відносна економія (перевитрата) фонду заробітної плати () виз­на­чається як різниця між фактично нарахованою заро­біт­ною платою та базовим її фондом, скорегованими на фактичний темп зростання (зни­жен­ня) обсягу виробництва та продуктивності праці.

При цьому необхідно враховувати, що коригується тільки змінна час­ти­на фонду заробітної плати, яка змінюється пропорційно до зміни обсягу виробництва продукції. Це заробітна плата робітників за роз­цінками, пре­мії робітникам та управлінському персоналу за виробничі результати та су­ма відпускних, що відповідає частці змінної заробітної плати.

Постійна частина не змінюється при збільшенні або зменшенні об­ся­гу виробництва (зарплата робітникам за тарифними ставками, заробітна пла­та службовцям за окладами, всі види доплат, оплата праці працюючих у житлово-комунальному господарстві, соціальній сфері та відповідна до них сума відпускних):

DФЗП_відн = ФЗП_ф – ФЗП_СК = ФЗП_ф – (ФЗП_ЗМ х Т_з + ФЗП_пост), (3.38)

де DФЗП_відн – відносне відхилення фонду заробітної плати;

ФЗП_ф – фонд заробітної плати фактичний;

ФЗП_СК – фонд заробітної плати базовий, скорегований на фактич­ний темп зміни обсягу виробництва;

ФЗП_зм та ФЗП_пост – відповідно змінна та постійна сума базового фон­ду заробітної плати;

Т₃ – темп зростання (зниження) обсягу виробництва.

 

3. Визначають вплив факторів на абсолютне та відносне відхилення ФЗП.

В економічній літературі наводяться наступні фактори, що впливають на фонд оплати праці працівників підприємства (рис. 3.14).

При цьому встановлюється частка виплат, зв'язаних не тільки із не­за­без­печеністю підприємства кадрами необхідних професій і ква­лі­фі­ка­цій­ною підготовкою (доплати за різницю розрядів, робіт), з вико­нанням пра­цівниками невластивих їм функцій (оплата робітників, притягнутих на будівельні роботи), а й з удосконалюванням організації вироб­ництва і пра­ці: доплати за сумісництво професій, заміщення посад та ін.

 

Рис. 3.14. Фактори впливу на оплату праці

Особлива увага приділяється виявленню всіх видів невиробничих ви­плат і втрат, що викликають зростання собівартості продукції. Згідно з да­ними табл. 3.37 це оплата цілозмінних і внутрішньозмінних простоїв, ви­му­шених прогулів (44 тис. грн., або 6,97%, до суми фонду заробітної пла­ти).

Таблиця 3.37

Аналіз складу та структури
фонду заробітної плати робітників за звітний рік

Показники	Сума, тис. грн.	У відсотках до підсумку
1. Фонд основної зарплати робітників, з нього	500,0	79,24
оплата за розцінками, тарифними ставками і поса­до­ви­ми окладами	456,0	72,27
оплата цілоденних простоїв	44,0	6,97
нагородження за стаж роботи і вислугу років	—	—
2. Фонд додаткової зарплати, у тому числі заохочення	131,0	20,76
за виробничі результати	95,0	15,06
за підсумками роботи за рік	—	—
інші заохочення	36,0	5,7
усього на оплату праці (ряд. 1 + ряд. 2)	631,0	100,0

 

Оцінку ефективності використання засобів оплати праці проведемо за даними табл. 3.38, де коефіцієнт комплексних результатів госпо­дар­ської діяльності підприємства (Кі) розраховується як добуток коефіцієнтів зростання показників оцінки ефективності господарювання; потім порів­ню­ється з коефіцієнтом зростання середньої заробітної плати одного пра­цю­ючого (Кд). При значенні оцінки ефективності більше одиниці система вважається ефективною.

Як показують дані табл. 3.38, система використання засобів на опла­ту праці неефективна, вона не зацікавлює працівників у зростанні матеріало- і фондовіддачі, прискоренні обороту оборотних коштів. Для зниження витрат на одиницю продукції, зростання прибутку і рен­та­бельності необхідно, щоб збільшення продуктивності праці випе­ред­жало збільшення заробітної плати.

Таблиця 3.38