Аналіз матеріально-технічного забезпечення

Необхідною умовою виконання планів щодо виробництва продукції, зни­ження її собівартості, зростання прибутку і рентабельності є повне і сво­є­часне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами необхідного асортименту та якості.

Зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах може за­до­вольнятися екстенсивним (придбанням або виготовленням біль­шої кіль­ко­сті матеріалів та енергії) або інтенсивним (більш економним вико­ри­станням запасів у процесі виробництва продукції) шляхом. Перший з них ве­де до зростання питомих матеріальних витрат на одиницю продукції, хоч собівартість її може при цьому і знизитися за рахунок збільшення об­ся­гу виробництва і зменшення частки постійних витрат. Другий – за­без­пе­чує скорочення питомих матеріальних витрат і зниження собі­вар­тості одиниці продукції. Економне використання сировини, мате­рі­алів і енергії рівнозначно збільшенню їх виробництва.

Завдання аналізу забезпеченості і використання матеріальних ре­сур­сів:

- оцінка реальності планів матеріально-технічного постачання, міри їх виконання і впливу на обсяг виробництва продукції, її собівартість і інші по­казники;

- оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів у ви­роб­ництві;

- виявлення внутрішньовиробничих резервів економії матеріальних ре­сурсів і розробка конкретних заходів щодо їх використання.

Під час аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ре­сур­са­ми насамперед перевіряється якість плану матеріально-технічного по­ста­чання. Перевірку реальності плану починають з вивчення норм і нор­ма­тивів, які лежать в основі розрахунку потреби підприємства в мате­рі­аль­них ресурсах. Потім перевіряється відповідність плану постачання по­требам виробництва продукції і утворення необхідних запасів, виходячи з прогресивних норм витрат матеріалів.

Рівень організації матеріально-технічного забезпечення визнача­ється: якістю розрахованої планової потреби підприємства в матеріальних ре­сур­сах, мірою обґрунтованості плану матеріально-технічного постачання, своєчас­ністю надання відповідними службами підприємства плану заявок на мате­ріа­ли і укладення прямих договорів з їх постачальниками, кон­крет­ністю договорів, мірою забезпечення підприємства матеріальними ресурсами, наявністю наднормативних запасів або недопоставок окремих видів матеріалів.

Від організації матеріально-технічного забезпечення багато в чому зале­жить діяльність роботи підприємства, якість продукції, що випу­ска­ється ним.

Аналіз плану матеріально-технічного забезпечення починається з оці­н­ки обґрунтованості заявленої потреби підприємства в матеріальних ре­сур­сах. Для цього виявляють, чи повністю враховані в плані всі зміни в но­менклатурі продукції, що випускається, в підвищенні її якості. Установ­лю­ється рівень в обґрунтованості норм, що лежать в основі планових роз­ра­хунків, міра забезпеченості планової потреби за рахунок власного вироб­ництва і використання власних відходів. На рис. 3.21 зображена схема основних напрямків матеріально-тех­нічного забезпечення.

 

Рис. 3.21. Схема основних напрямків матеріально-технічного забезпечення

Джерелом аналізу забезпеченості і використання матеріальних ре­сур­сів є план матеріально-технічного забезпечення, договори з поста­чаль­никами, дані оперативного обліку про надходження, витрати сиро­ви­ни і матеріалів, звіти про вартість, собівартість продукції та інше. Показ­ни­ки питомих фактичних витрат сировини, матеріалів фіксуються в каль­ку­ляціях собівартості виробів.

Важливою умовою безперебійної роботи підприємства є повна забез­пе­ченість потреби в матеріальних ресурсах джерелами покриття. Вони мо­жуть бути зовнішніми і внутрішніми:

внутрішні: очікувані залишки матеріалів з урахуванням незавер­ше­ного виробництва на початок періоду, що аналізується; зворотні відходи; влас­не виробництво матеріальних ресурсів; економія під час транспор­ту­ванні, зберіганні, впровадженні новітніх технологічних розробок тощо;

зовнішні: матеріальні ресурси, що надходять від постачальників за укладеними договорами (контрактами).

Планування потреб у ресурсах здійснюється на підставі наукових ме­тодів. Методи визначення потреби в матеріальних ресурсах – це способи встановлення кількості матеріальних ресурсів, необхідної для здійснення ви­роб­ничої та іншої діяльності підприємства. У практиці планування мате­рі­ально-технічного забезпечення використовують різні методи визначення потреби в матеріалах залежно від наявності даних, специфіки техно­ло­гіч­них процесів виготовлення продукції, призначення матеріалів та інших особ­ливостей виробництва та споживання матеріалів.

Потреба в матеріальних ресурсах визначається враховуючи потреби окремих їх видів для основної та іншої діяльності підприємства, а також за­пасів, матеріальних ресурсів, необхідних для нормального функціону­вання, на кінець періоду:

МР_і = SMP_ij ´ П_i³,(3.68)

де МР_і – загальна потреба підприємства в і-му виді матеріальних ресурсів;

MР_ij – потреба і-го виду матеріальних ресурсів на j-й вид діяльності (на виконання виробничої програми, на приріст незавершеного вироб­ниц­тва, на ремонтно-експлуатаційні потреби, на виготовлення інстру­мен­ту та спеціального оснащення, на дослідні та експериментальні роботи то­що);

П_і³ – необхідні для нормального функціонування підприємства запаси і-го виду матеріальних ресурсів на кінець періоду.

В основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах покладено нормативи та норми їх витрачання, норми складських запасів.

Наявність матеріальних ресурсів можна визначити:

1) при функціональному підході: закупівля і виробництво партіями відбувається у вузькоспеціалізованих підприємств, що прагнуть до зни­жен­ня витрат на одиницю випущеної продукції і товарів, які купу­ються. Та­ка політика масових закупок вимагає деяких обсягів запасів, які дозво­ля­ють відповідним службам здійснювати політику "оптималь­них" закупок в очі­куванні, коли служби-споживачі вимагатимуть ці закупки;

2) запаси сировини і матеріалів необхідні під час труднощів, пов’я­за­них з постачанням запасів; запаси напівфабрикатів і готової продукції пе­ред виробничим ризиком (поломки, страйки, брак тощо); запаси кінцевої продукції у процесі коливання обсягів продажу.

Так, величина планової потреби у відповідному виді запасів на ви­ко­нання основної виробничої програми, на капітальне будівництво та на не­про­мислові потреби (для обслуговування житлового фонду, дитячих та ін­ших закладів) може бути визначена шляхом множення норми витрачання на кількість продукції або обсяг робіт у попередньому періоді.

(3.69)

де Н_{ij –} норма витрат i-го матеріалу на виробництво одиниці j-го виду продукції;

П_іj – програма виробництва j-ої продукції у плановому періоді;

Н – кількість найменувань продукції j, на виробництво якої вико­ристовується і-й матеріал.

 

Цей метод має багато різновидів залежно від норм, що викори­сто­вуються (на деталь, виріб), а також від виробничої програми. У машино­будівній галузі потребу в матеріалах визначають окремо на певні вироби та в цілому по підприємству.

Річну потребу в основних матеріалах визначають шляхом множення технічно обґрунтованих норм на виробничу програму, включаючи запасні частини. Аналогічно визначають потребу в напівфабрикатах, готових де­та­лях, вузлах, які одержують за кооперативними поставками. Потребу в ма­те­рі­алах можна розраховувати за допомогою динамічних коефіцієнтів ма­те­ріало­місткості продукції за основними її видами або за динамікою ви­пу­ску про­дукції і витрат матеріальних ресурсів. Потреба в матеріальних ре­сурсах та інші цілі встановлюються в наступному порядку, наведеному на рис. 3.22.

 

На підставі даних про приріст обсягу виробництва, середню тривалість виробничого циклу, коефіцієнта приросту втрат у незавершеному виробництві та кількість днів у періоді	приріст незавершеного виробництва
На підставі замовлень і розрахунків відділів і служб технічної підготовки виробництва	дослідні та експериментальні роботи
На підставі плану власного виробництва інструменту, спецоснащення і норм витрачання матеріалу на їх одиницю	виготовлення інструменту і спеціального обладнання
На підставі діючих норм на одиницю обладнання, одиницю виробничої площі, використовуючи відповідні кошторисні розрахунки	ремонтно-експлуатаційні потреби

Рис. 3.22. Порядок розрахунку потреби в матеріальних ресурсах

При великій номенклатурі матеріалів оцінюють обґрунтованість по­треб у матеріалах, які мають найбільшу питому вагу в собівартості про­дук­ції, а також у дорогих і дефіцитних матеріальних ресурсах. Пере­ві­ря­ючи розрахунки потреб, необхідно з'ясувати чи враховані:

- зміни у номенклатурі та асортименті, призначені для випуску про­дук­ції;

- зміни норм витрат на одиницю продукції;

- заходи, спрямовані на підвищення технічного рівня виробництва, удо­сконалення організації виробництва і праці.

Потреба в матеріальних ресурсах для створення запасів на кінець пе­ріоду визначається у трьох вимірниках:

1) натуральному – для встановлення потреби в складських при­мі­щ­ен­нях;

2) грошовому – для виявлення потреби в оборотних засобах, для узгодження з фінансовим планом;

3) днях забезпеченості – для цілей планування і організації кон­тро­лю.

У процесі аналізу необхідно також перевірити забезпеченість потре­би в завезенні матеріальних ресурсів договорами на їх постачання і фак­тич­не їх виконання.

Такий аналіз можна провести за допомогою табл. 3.55.

Таблиця 3.55

Виконання плану матеріально-технічного забезпечення

Показники	А	Б	В
1. Потреба, т		0,750	5,50
2. Потреба, що забезпечена договорами, т	9,80	0,725	5,45
3. Поставлено за договорами, т	9,46	0,725	5,40
4. Виконано поставок за договорами (р. З / р. 2)	0,965	1,0	0,991
5. Узагальнюючий показник (р. З / р. 1)	0,946	0,967	0,982

 

Як видно з табл. 3.55, договори були виконані за поставкою мате­ріалу А на 96,5%, по матеріалу В – на 99,1%. Процент виконання договорів по матеріалу Б становив 100%.

Перевіряється також якість отриманих матеріалів від постачальників, відповідність їх стандартам, технічним умовам і умовам договору і у ви­па­д­ках їх порушення пред'являються претензії постачальникам. Особлива ува­га приділяється перевірці виконання постачання матеріалів, виділених під­приємству по держзамовленню та кооперованих постачань.

Велике значення приділяється виконанню плану щодо термінів по­ста­чання матеріалів (ритмічність). Порушення термінів постачання веде до недовиконання плану виробництва і реалізації продукції. Для оцінки рит­мічності постачань використовується коефіцієнт ритмічності:

 

, (3.70)

де К_р – коефіцієнт ритмічності;

ПМ_{плі –} постачання матеріалу за планом за і-ті періоди;

ПМ_{ні –} недовиконання плану по постачанню матеріалу в і-му періоді.

 

Велика увага приділяється стану складських запасів сировини і ма­те­ріалів. Розрізнюють запаси поточні, сезонні і страхові. Величина по­точ­но­го запасу залежить від інтервалу постачання (в днях) і середньо­до­бо­вих поставок матеріалу.

У процесі аналізу перевіряється відповідність фактичного розміру за­па­сів найважливіших видів сировини і матеріалів нормативним. З цією ме­тою на основі даних про фактичну наявність матеріалів у натурі і се­ред­ньо­добових витратах розраховують фактичну забезпеченість матеріалами в днях і порівнюють її з нормативною.

Перевіряється також стан запасів сировини і матеріалів на предмет зайвих і непотрібних, їх можна встановити за даними складського обліку шляхом порівняння приходу і витрат. Якщо по деяким матеріалам немає витрат протягом року, то їх відносять до групи неходових і підраховують загальну вартість.

Зменшення обсягу виробництва продукції у зв'язку з недопоставкою матеріалів визначається відношенням кількості недопоставлених мате­рі­алів і-го виду до норми їх витрат на одиницю продукції.

У зв'язку з низькою якістю сировини і матеріалів утворюються по­над­планові відходи. Щоб підрахувати, на скільки за рахунок цього чинника зменшився випуск продукції, необхідно кількість понадпланових відходів і-го виду сировини і матеріалу розділити на норму витрати його на оди­ницю продукції.

При порушенні асортименту поставлених матеріалів підприємство може зробити доробку матеріалу, що надійшов, або знайти йому заміну. При доробці матеріалу утворяться перевитрати його на одиницю про­дук­ції, що призведе до збільшення суми змінних витрат.

Щоб визначити величину втрат, необхідно перевитрату матеріалу на одиницю продукції внаслідок його доробки (підгонки) помножити на фак­тич­ний випуск продукції з цього матеріалу і його ціну.

Якщо відбувається заміна одного матеріалу іншим, дорожчим за ці­ною, то також зростає сума витрат. Для її визначення необхідно кількість замі­не­но­го матеріалу помножити на різницю в ціні взаємозамінних ма­те­рі­алів.

Аналогічна ситуація виникає під час підвищення постачальником цін на сировину і матеріали. Тут також треба оцінювати і те, що вигідніше під­при­ємству:

- збільшити змінні витрати у зв'язку із застосуванням більш дорогих матеріалів, але за рахунок нарощування обсягів отримати додатковий при­буток;

- зменшити обсяг виробництва цього виду продукції, якщо внаслідок ви­користання дорогої сировини продукція виявиться збитковою, або шу­ка­ти но­ві більш дешеві ринки сировини, або змінювати структуру ви­роб­ництва.

Великі втрати мають місце через неритмічне постачання сировини і матеріалів, унаслідок чого підприємства простоюють, недодають багато продукції та втрачають прибутки. Для визначення цих втрат необхідно кількість людино-годин простою через відсутність матеріалу помножити на плановий середньогодинний виробіток продукції.

Своєчасність і рівномірність постачання за окремими видами і най­ме­нуваннями матеріальних цінностей можна проконтролювати за до­по­мо­гою зіставлення даних, що містяться в планах постачання, з даними ста­ти­стичної звітності про їх рух за кварталами і місяцями.

Аналіз виконання плану постачання матеріальних ресурсів наведений в табл. 3.56.

Таблиця 3.56

Виконання плану постачання матеріальних ресурсів, т.

Матеріали	А	Б	В
1. Обсяг постачань: за планом фактично	9,80 9,46	0,725 0,725	5,45 5,40
2. Зараховується в виконання плану	9,31	0,713	5,38
3. Не зараховується у виконання плану через порушення: обсягів і термінів постачань номенклатури постачань якості постачань усього	0,120 0,025 0,005 0,150	0,010 0,002   0,012	0,02     0,02

 

Як видно з табл. 3.56, постачальники матеріалу А виконали поста­чан­ня на 96,5% (9,46 x 100 / 9,80), однак з урахуванням виконання всіх пунктів договірних зобов'язань цей показник в сумі знизився до 95%. По матеріалу Б цей показник знизився до 98,3%, а за постачанням матеріалу В – до 98,7%.

Розрахуємо вплив чинників забезпечення підприємства матеріалом А і іншими видами матеріалів загалом на обсяг товарної продукції за рік (табл. 3.57).

Таблиця 3.57