Аналіз організаційно-технічного рівня виробництва

Перехід до ринкової економіки припускає збільшення масштабів ви­соко­ефективної техніки, освоєння новітніх конструкцій, устаткування, ма­шин. При цьому повинні скорочуватися терміни розробки й освоєння но­вої техніки. Заново освоєні види продукції щодо продуктивності праці, на­дій­ності повинні в 1,5-2 рази перевершувати аналогічну про­дукцію, що ви­пускалася раніше. Для оцінки технічного рівня вироб­ництва викори­сто­ву­ються три групи показників: застосовуваних знарядь праці, технологій ви­робництва і технологічності конструкцій виробів, що випускаються.

Коефіцієнт механізації (Кмех) і коефіцієнт автоматизації праці (Кавт) роз­раховують за формулами:

 

(3.103)

 

(3.104)

 

Ці два коефіцієнти дозволяють охарактеризувати діяльність підпри­єм­ства щодо підвищення механізації і автоматизації виробництва. Під час ана­лізу організаційно-технічного рівня виробництва особливе значення при­діляється оцінці виконання завдань стосовно скорочення ручної праці. Пи­тома вага робітників, зайнятих ручною працею визначається в такий спо­сіб:

 

(3.105)

 

Ступінь охоплення робітників механізованою працею визначається так:

(3.106)

Механізація і автоматизація виробничих процесів впливає на розмір ви­трат на виробництво. Широке використання засобів меха­нізації і авто­ма­тизації праці дозволяє знизити трудові і матеріальні ви­трати. Узагаль­нюючим показником озброєності праці робітників є фон­доозброєність:

 

. (3.107)

 

Технічна озброєність розраховується за формулою:

 

. (3.108)

 

Розрізняють енергоозброєність праці:

 

а) ; (3.109)

 

б) (3.110)

 

Характеристика технічного рівня виробництва буде неповною без вив­чення технічної бази виробництва і впровадження нової техніки.

Під час аналізу організаційно-технічного рівня розглядаються пи­тан­ня підготовки й освоєння виробництва нових видів продукції. Аналіз у цьому напрямку складається з перевірки ходу виконання плану щодо підготовки й освоєння виробництва нових видів продукції, виявленні причин відхи­лен­ня від плану і розробки заходів щодо усунення недоліків.

У процесі аналізу встановлюється дотримання термінів тривалості ос­во­єння виробництва продукції. Порушення термінів проектування й ос­во­єння нової техніки може привести до морального старіння продукції. То­му встановлюють кількість технічної документації і стан рівня плану­ван­ня технічної підготовки та інших питань.

Організаційний рівень виробництва характеризується наступними по­казниками: спеціалізацією, кооперуванням, концентрацією, трива­лістю ви­робничого циклу, ритмічністю виробництва, науковою органі­зацією пра­ці.

Спеціалізація припускає збільшення питомої ваги продукції, на ви­пуск якої націлене підприємство, тобто продукції, що відповідає про­філю під­приємства. Коефіцієнт спеціалізації розраховується в такий спосіб:

 

(3.111)

 

На основі спеціалізації збільшується продуктивність праці, знижу­ється чисельність робітників, зайнятих на потокових і автоматизованих лініях. Вплив спеціалізації на продуктивність праці визначається за формулою:

 

(3.112)

де ВП₁, ВП₀ – об'єм виробництва до і після спеціалізації, тис. грн.;

Ч₁, Ч_о – чисельність робітників до і після спеціалізації, чол.

 

Спеціалізація також позначається і на ефективності використання ос­нов­них виробничих фондів:

 

(3.113)

де ВП₁, ВП₀ – об'єм виробництва до і після спеціалізації, тис. грн.;

ОВФ₁, ОВФ₀ – вартість основних виробничих фондів до і після спе­ці­алі­зації, тис. грн.

 

Спеціалізація тісно зв'язана з кооперуванням, тобто з одержанням від підприємств напівфабрикатів замість первинних матеріалів. Збіль­шен­ня част­ки напівфабрикатів у загальному об'ємі продукції, що випускається, одно­часно впливає на зростання транспортних витрат. Ефективність спе­ці­алі­зації можна оцінити за формулою:

 

(3.114)

де С₁, С₂ – собівартість продукції до і після спеціалізації, тис. грн.;

Т₁, Т₂ – транспортні витрати до і після спеціалізації, тис. грн.

Динаміка рівнів кооперованих постачань досліджується шляхом по­рів­няння коефіцієнта кооперування за декілька років:

 

(3.115)

 

На основі розширення кооперації скорочується чисельність ро­біт­ни­ків і підвищується продуктивність праці. Установити економію чисельності за рахунок посилення кооперації можна в такий спосіб:

 

(3.116)

де П_1, П₀ – питома вага напівфабрикатів у матеріальних витратах, %,

Умв – питома вага матеріальних витрат у витратах на виробництво.

 

На основі розрахованої чисельності за рахунок розрахованої коо­пе­ра­ції встановлюється зростання продуктивності праці:

 

(3.117)

 

Чим вище спеціалізація виробництва, тим вище ритмічність під­при­ємства. Методика розрахунку коефіцієнта ритмічності і втрат у випуску про­дукції була розглянута у розділі 3.

Підвищення організаційно-технічного рівня виробництва є важливою пе­редумовою прибутковості підприємства, його конкурентоспроможності.

Показники кінцевих результатів діяльності підприємства залежать від якості праці працівників апарату управління.

Можна виділити наступні групи факторів, що враховуються при про­ве­денні оцінки результативності праці керівників і фахівців:

- природно-біологічні (стать, вік, стан здоров'я, розумові і фізичні здіб­но­сті, географічне положення й ін.);

- соціально-економічні (стан економіки, кваліфікація працівників апа­ра­та управління, мотивація праці, рівень життя, рівень соціальної захи­ще­но­сті й ін.);

- техніко-організаційні (характер розв'язуваних задач, складність пра­ці, рівень організації виробництва і праці, обсяг і якість одержуваної ін­фор­мації й ін.);

- соціально-психологічні (відношення до праці, психофізіологічне ста­но­вище працівника, моральний клімат у колективі й ін.);

- ринкові (розвиток багатоукладності економіки, розвиток під­при­єм­ниц­тва, рівень приватизації, конкуренція, стабілізація цін, інфляція, бан­крут­ство, безробіття й ін.).

У загальному вигляді результат праці працівника апарату управління характеризується рівнем чи ступенем досягнення мети управління при най­менших витратах. При цьому важливе практичне значення має пра­виль­не визначення кількісних і якісних показників, що відображають кін­це­ві цілі організації чи підрозділу.

Показники, за якими оцінюються працівники, називають критеріями оцін­ки. До них відносяться якість виконаної роботи, її кількість, цінова оцін­ка результатів. Для оцінки результативності праці потрібно досить ве­ли­ку кількість критеріїв, що охопили б і обсяги роботи, і її результати.

Тому під час вибору критеріїв оцінки варто враховувати, по-перше, для рішення яких конкретних завдань використовуються результати оцін­ки (підвищення оплати праці, службове підвищення, звільнення і т.п.), і, по-друге, для якої категорії і посади працівників встановлюються критерії, з ог­ляду на те, що вони будуть диференціюватися залежно від складності, від­повідальності і характеру діяльності працівника.

Як відомо, виділяють три категорії управлінських працівників (службовців): керівники, фахівці й ін­ші службовці. Робітники кожної з цих категорій вносять свій внесок в упра­влінський процес: спеціалісти виробляють і підготовлюють рішення, оціню­ють їх якість, контролюють терміни виконання.

У зв'язку з поділом управлінської праці результат праці керівника, як правило, виражається через підсумки виробничо-господарської й іншої ді­яльності чи організації підрозділів (наприклад, виконання плану за при­бут­ком, зростання кількості клієнтів), а також через соціально-економічні умови праці підлеглих йому працівників (наприклад, рівень оплати праці, умотивованість персоналу).

Результат праці фахівців визначається, виходячи з обсягу, повноти, якості, своєчасності виконання закріплених за ними посадових обов'язків.

У табл. 3.70 наведений зразковий перелік кількісних показників кри­теріїв оцінки результативності праці щодо деяких посад керівників і фа­хів­ців.

Таблиця 3.70