Основні показники для аналізу руху та технічного стану основних засобів

№ п/п	Показник	Формула розрахунку	Джерела інформації	Примітки
	Коефіцієнт зносу на початок року	Сума зносу на початок року Вартість основних засобів на початок року		Розраховується за кож­ним видом виробничих ос­новних засобів. Хара­ктеризує частку вартості основних засобів, що спи­сана на витрати ді­яль­ності в попередніх пері­одах
	Коефіцієнт зносу на кінець року	Сума зносу на кінець року Вартість основних засобів на кінець року		Розраховується за кож­ним видом ви­робничих ос­новних за­собів. Ха­ра­кте­ри­зує частку вар­тості ос­новних за­собів, що списана на втрати діяльності в по­пе­редніх пе­ріодах
	Коефіцієнт придатності	Кое­фі­цієнт зносу, або за­лиш­кова вар­тість ос­нов­них засобів Первісна вартість ос­новних за­собів		Розраховується за кож­ним видом виробничих основних засобів як на початок, так і на кінець року. Характеризує частку не перенесеної на новий продукт вар­тості основних засобів
	Коефіцієнт оновлення	Вартість введених ос­нов­них за­собів Вартість основних засобів на кінець періоду		Розраховується за кож­ним видом ви­роб­ничих основних за­собів. Характеризує інтенсивність онов­лення основних за­со­бів; показує частку вартості засобів, які на­дійшли за аналі­зований період, в їх загальній вартості на кінець періоду

Закінчення табл. 3.44

	Коефіцієнт вибуття	Вартість основних засобів, які вибули Вартість основних засобів на початок періоду		Розраховується за кожним видом ос­новних засобів. Відо­бражає інтенсивність вибуття засобів, по­казує частку вартості і засобів, які вибули за певний період, у загальній вартості основних засобів на початок періоду
	Частка зданих в операційну оренду основних засобів	Вартість ос­новних за­собів, зданих в оренду Вар­тість основних засобів на кінець року		Характеризує частку основних засобів, що не беруть участі у процесі виробництва
	Відсоток взятих в операційну оренду основних засобів	Вартість ос­новних за­собів, взятих в оренду Вар­тість основних засобів на кінець року		Характеризує частку основних засобів, що беруть участь у про­цесі виробництва, але підприємству не належать
	Коефіцієнт приросту	Сума при­росту ос­нов­них ви­роб­ничих засобів Вартість ос­новних ви­роб­ничих засобів на початок періоду		Характеризує рівень приросту основних засобів або окремих його груп на певний період
	Коефіцієнт реальної вартості основних засобів	Залишкова вартість ос­новних за­со­бів Чиста вар­тість май­на за ба­лан­сом		Характеризує частку основних засобів у валюті балансу
Примітка: Ф5 Р2 ГР4 – форма № 5, розділ 2, графа 4

 

Аналіз технічного стану основних засобів проводиться за схемою, поданою на рис. 3.18.

 

Рис. 3.18. Схема аналізу технічного стану
та тенденції розвитку основних засобів

 

Технічний стан основних засобів залежить від своєчасного і якісного їх ремонту (табл. 3.45).

Таблиця 3.45

Аналіз виконання плану ремонту основних засобів

Показник	План, тис. грн.	Фактично, тис. грн.	Відхилення від плану (), тис. грн.	Виконання плану, %
1. Витрати на ремонт (усього на під­приємстві) 1.1. Витрати на ремонт осно­вних промислово-виробничих за­со­бів 1.1.1. Витрати на ремонт машин і обладнання			–16   –6   +10	98,2   99,2   101,6

Як видно з табл. 3.45, в цілому план з ремонту на нашому умовному під­приємстві виконано тільки на 98,2%, а з ремонту основних про­мис­ло­во-виробничих засобів – на 99,2%. Водночас план витрат на ремонт ма­шин і обладнання перевиконано на 1,6%. Залучивши додаткові дані, необ­хідно з'ясувати конкретні причини відхилень (наприклад, дефіцит зап­частин тощо). Щоб проаналізувати виконання плану ремонту за кон­крет­ними видами обладнання, застосовують дані відділів головного меха­ні­ка та головного енергетика. Особливу увагу звертають на термін вико­нан­ня ремонтних робіт та їхню якість.

Під час аналізу стану устаткування оцінюють його фізичний і мо­раль­нийзнос.

Фізичний знос – це поступова втрата засобами праці своїх пер­віс­них техніко-експлуатаційних якостей унаслідок їх використання у вироб­ниц­тві (перша форма), а також у стані бездіяльності – під впливом сил при­роди (корозія металу, вивітрювання) і надзвичайних обставин (друга форма). Що інтенсивнішим є використання основних фондів, то швидшим буде їх фізичний знос.

Фізичний знос можна визначити двома способами: на підставі пас­портних даних про можливу тривалість експлуатації (кількість виконаних робіт) або за даними обстежень технічного стану основних фондів. Ці ме­тоди використовуються, як правило, під час проведення інвентаризації та пе­реоцінки основних фондів. Коефіцієнт фізичного зносу може бути виз­на­чений за формулами:

; (3.45)

(3.46)

(3.47)

де Тф, Тн – період служби устаткування (фактичний і нормативний кроки);

Нрен – річна норма амортизації на реновацію, %;

Арен – річна сума амортизації на реновацію, грн.;

Ф – середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн.

Моральний знос – це знецінення об'єктів основних засобів унас­лі­док нових досягнень технічного прогресу ще задовго до повного їх фізич­но­го зносу. Розрізняють дві форми морального зносу: знецінення машин унас­лідок здешевлення їх виробництва або внаслідок випуску нових, дос­ко­наліших і продуктивніших машин.

Суму морального зносу першої форми можна визначити за даними пе­реоцінки основних фондів як різницю між первісною і відновною вар­тістю об'єкта основних засобів. За морального і зносу другої форми, визна­ча­ючи відновну вартість, необхідно враховувати продуктивність об'єкта ос­нов­них засобів, тривалість міжремонтних періодів, споживання енергії та інші показники засобів праці сучасної конструкції. Найшвидше і най­біль­ше морально зношуються активні основні форми.

Фізичний знос основних засобів частково компенсується ремонтами. На практиці (згідно з існуючою методикою) сума зносу основних фондів характеризується сумою нарахованої амортизації.

Коефіцієнт морального зносу можна розрахувати за наступними фор­мулами:

; (3.48)

 

, (3.49)

 

де Он, Ос – обсяг випуску продукції на новому і старому устат­кув­ан­ні, грн.;

Фн, Фс – середньорічна вартість нового і старого устаткування, грн.;

Рн, Рс – прибуток від реалізації продукції, зробленої на новому і ста­ро­му устаткуванні, грн.

Амортизаційні відрахування – частина вартості основних засобів, яку перенесено на виготовлену продукцію. Для визначення суми амортизації здійснюють допоміжні розрахунки або беруть відомості про використання аналогічних видів основних засобів. На практиці суму амортизації визначають на основі норм аморти­за­ції. При цьому припускають, що основні засоби зношуються рівномірно про­тягом усього періоду функціонування. Норми амортизації диферен­ці­йо­вано за групами й видами основних засобів, тобто за строками служби, конструктивними особливостями тощо, і виражено у відсотках. Норми амор­ти­зації періодично переглядаються та вдосконалюються. Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амор­ти­зації основних засобів, які передбачені податковим законо­дав­ством.

Підприємство може самостійно вибирати метод амортизації: 1) пря­мо­лінійний метод; 2) метод зменшення залишкової вартості; 3) метод при­скореного зменшення залишкової вартості; 4) кумулятивний метод; 5) виробничий метод з урахуванням очікуваного способу отримання еко­но­мічних вигод від його використання, а також цей метод може пере­гля­да­тися. Нарахування амортизації за новим методом починається з мі­ся­ця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу аморти­зації.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення за­лиш­ко­вої вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямо­лінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12 згідно з П(С)БО. Віковий склад устаткування встановлюється за допомогою його угру­по­вання за термінами функціонування. Аналіз вікового складу устат­ку­ван­ня можна зробити за допомогою табл. 3.46.

Таблиця 3.46