Розрахунок коефіцієнта варіації

Місяці	X	Х – Х
		-3
		–15
		–5
Підсумок		–

 

За допомогою табл. 3.13 встановимо середньомісячне значення:

середньоквадратичне:

 

коефіцієнт варіації:

 

 

Доцільно розраховувати коефіцієнт варіації за декілька періодів, що дає можливість оцінити динаміку показника.

Оскільки коефіцієнт ритмічності не фіксує випадків перевиконання завдання, що мають також негативний вплив на загальну ритмічність, під­раховують коефіцієнти аритмічності, які дорівнюють підсумку позитивних і негативних відхилень від прогнозного завдання.

Чим більш неритмічніше працювало підприємство, тим більші коефіцієнти аритмічності, та навпаки.

Коефіцієнт аритмічності можна визначити як різницю між коефіці­єн­том ритмічності і одиницею, під час:

- збільшення собівартості продукції;

- порушення ритму відвантаження, а отже, затримка реалізації про­дукції;

- погіршення виробничого клімату і посилення плинності кадрів;

- сплати штрафів за порушення строків поставок продукції;

- виникнення інших небажаних проблем.

Можна встановити втрати у випуску продукції (∆ТП) за рахунок неритмічної роботи підприємства:

 

(3.12)

 

Ритмічність тісно пов'язана з комплектністю виробництва, тобто з про­порційністю, збалансованістю виготовлення окремих деталей, вузлів, напівфабрикатів.

Комплектне виробництво забезпечує нормальний процес складання готових виробів. Для визначення показника комплектності ви­роб­ництва використаємо дані табл. 3.14.

Таблиця 3.14

Дані для розрахунку комплектності
виробництва виробу "А" у філії №1

№ деталі	Витрати деталей на один виріб	Випуск деталей, шт.	Кількість комплектів, шт.
за планом	фактично	% виконання
Усього виробів		–	–

 

Рівень комплектності виробництва визначає саме та деталь, яка стри­мує процес складання готового виробу. У нашому прикладі це деталь №1, яка забезпечує складання тільки 90 штук виробів "А". Отже, коефіцієнт комп­лектності виробництва становить 75% (90: 120).

Способом, що забезпечує запланований обсяг складальних робіт на­віть за певних неузгоджень у поточному виробництві деталей, є неза­вер­шене виробництво. Тому, аналізуючи комплектність виробництва, треба звертати увагу і на комплектність залишків деталей і вузлів у незаверше­ному виробництві.Водночас треба пересвідчитись, наскільки фактична на­яв­ність деталей відповідає даним обліку і плановій потребі.

Аналіз незавершеного виробництва починається з оцінки його за­галь­ної вартості і динаміки темпів зміни. Для цього можна використати дані бухгалтерських балансів підприємства (рядок 120) або дані залишків на рахунку 23 та оперативну інформацію стосовно виробництва окремих деталей і частин виробів.

У табл. 3.15 наведено дані щодо загальних залишків незавершеного виробництва, а також певну додаткову інформацію, яку можна взяти у фі­нан­совому відділі та з реєстрів бухгалтерського обліку.

Таблиця 3.15

Дані щодо залишків незавершеного виробництва станом
на кінець кварталу, тис. грн.

Показник	На початок року	На 1.04	На 1.07	На 1.10	На кінець року
1. Незавершене виробництво
Норматив
Фактично
Відхилення	+280	+240	+285	+340	+400
2. Вартість замовлень, які призупинено виконанням
3. Вартість зайвих, зіпсованих та втрачених деталей, напів­фабри­ка­тів (оперативні дані планово-дис­пет­черського бюро)

 

Згідно з даними табл. 3.15 плановий приріст незавершеного вироб­ництва передбачався в розмірі 70 тис. грн. (620 – 550), або на 12,7%. Фак­тично ж цей приріст становив 190 тис. грн. (1020 – 830), або 22,9%. Зрозуміло, що це – негативний процес, адже збільшення випуску то­вар­ної продукції у звітному році проти минулого становило лише 6,25%. До цього треба обов'язково додати, що наднормативні залишки незавер­ше­но­го виробництва сягають половини і більше від встановленого норма­тиву і мають тенденцію до зростання. На кінець року вони становили вже 64,5% від нормативу [(400:620) ´ 100].

Корисну інформацію для аналізу дає склад самого незавершеного виробництва. Дані табл. 3.15 свідчать, що наднормативний запас цих за­лишків майже повністю складається з малорухомих, зайвих або взагалі втра­чених деталей. Лише на початку й наприкінці року ці суми помітно зменшуються, що можна пояснити більш ретельними інвентаризаціями, які проводяться в цей період, і відповідними списаннями нереальних сум з балансу.

З метою наведення порядку слід ґрунтовніше вивчати склад неза­вер­шеного виробництва за окремими деталями та оцінювати відпо­від­ність реальних залишків чинним нормативам. Якщо з'ясовується, що неаби­яку роль відіграють суттєві відхилення і робиться висновок про не­комплектність незавершеного виробництва, необхідно розробити заходи стосовно поліп­шення оперативного планування і контролю за вироб­ниц­твом. Слід також ско­регувати системи нарахування заробітної плати, преміювання та ма­тері­альної відповідальності за порушення графіків випуску окремих де­та­лей і напівфабрикатів, за відповідне їх накопичення в залишках незавер­шеного виробництва.