Вихідні дані для розрахунків

Витрати матеріалів на виробництво продукції	Сума, тис. грн.
за планом: S (ВПіпл x Ріпл x Ціпл)	2 274
за планом, перерахованим на фактичний випуск продукції при плановій структурі: S (ВПіпл x Ріпл x Ціпл) / К (К = 1,060606)	2 144,0572
за плановими нормами та плановими цінами на фактичний ви­пуск продукції: S (ВПіф x Ріпл x Ціпл)	2 411,8134
фактично за плановими цінами: S (ВПіф x Ріф x Ціпл)	2 385,21
фактично: S (ВПіф x Ріф x Ціф)	2 385

 

Згідно з даними витрати матеріалів на виробництво продукції збіль­ши­лись на 111 тис. грн., у тому числі за рахунок:

1) зменшення обсягу виробництва продукції:

2144,0572 – 2274 = – 129,9428 (тис. грн.);

2) зміни структури виробництва продукції:

2411,8134 – 2144,057 = –267,7562 (тис. грн.);

3) збільшення (зменшення) витрати матеріалів:

2385,21 – 2411,8134 = –26,6034 (тис. грн.)

4) зменшення цін на сировину і матеріали:

2385 – 2385,21 = –0,21 (тис. грн.).

Збільшення витрат сировини і матеріалів на одиницю продукції ви­кли­кає значне підвищення собівартості продукції. Собівартість залежить від якості матеріалів, заміни одного виду матеріалу іншим, зміни рецеп­ту­ри сировини, техніки, технології та організації виробництва, кваліфікації ро­біт­ників, відходів сировини та ін. Спочатку треба визначити зміну пи­то­мої витрати матеріалів за рахунок того чи іншого чинника, а потім помно­жи­ти на планові ціни та фактичний обсяг виробництва окремого виду про­дукції.

Для того щоб визначити вплив матеріальних витрат на собівартість продукції, можна скористатися наступною формулою:

 

DС_МВ = (1 – І_МЗ) * ПП_МВ (3.119)

 

де С_{МВ –} зміна собівартості за рахунок зміни матеріальних витрат, %;

І_МВ – індекс матеріальних витрат;

ПВ_{МВ –} питома вага матеріальних витрат у собівартості за планом.

 

І_МЗ = МВ_Ф: МВ_ПЛ (3.120)

 

де МВ_ф – матеріальні витрати фактичні;

МВ_ПЛ – матеріальні витрати за планом.

 

Використовуючи ці формули і дані табл. 3.81, можна визначити змі­ни собівартості за рахунок зміни матеріальних витрат.

 

АС_мв = (1 – 1,04888) x 66,66 % = –3,2583%.

 

Таким чином, за рахунок збільшення всіх матеріальних витрат собі­вар­тість збільшилася на 3,2583%.

До матеріальних витрат відносять й тран­спор­тно-заготівельні витрати (ТЗВ). На їх величину впливають такі фак­то­ри:

- зміна обсягу виробництва;

- застосування більш економного транспорту і дотримання договірних зо­бо­в'язань.

Таблиця 3.81

Вплив на собівартість зміни матеріальних витрат

Показники	Планові розміри звітного року	Фактичні розміри звітного року
Матеріальні витрати, тис. грн.
Індекс матеріальних витрат	–	1,0488
Повна собівартість товарної продукції, тис. грн.
Питома вага фактичних матеріальних витрат у собівартості за планом, %	–

 

Проведемо аналіз транспортно-заготівельних витрат в табл. 3.82.

Таблиця 3.82

Аналіз транспортно-заготівельних витрат

Показник	План	План, пере­ра­хо­ва­ний на фак­тич­ний випуск про­дукції	Факт	Відхи-лення
1. Випуск продукції, тис. грн.		X		-200
2. Матеріальні витрати, тис. грн.		2411,818		+ 111
3. Транспортно-заготівельні витрати:
у відсотках	1,3363	X	1,9842	-0,6479
у сумі, тис. грн.	30,3875	32,2291	47,3231	16,9356

 

Таким чином, при дотриманні планового відсотка, величина тран­спор­тно-заготівельних витрат склала 32,2291 тис. грн.
(2411,818 x 1,3363).

Отже, збільшення транспортно-заготівельних витрат на 1,8416 тис. грн. (32,2291 – 30,3875) зумовлене збільшенням обсягу випуску продукції.

Збіль­шення витрат становить 15,094 тис. грн. (47,3231 – 32,2291).

На підприємстві спостерігається тенденція до зниження зворотних від­ходів, що зменшує собівартість випуску продукції, тим самим збіль­шу­ючи прибуток.

Аналіз зворотних відходів подано в табл. 3.83.

Таблиця 3.83

Вплив зворотних відходів на зменшення собівартості продукції

Показники	План	План, перерахований на фактичний випуск продукції	Факт	Відхи-лення
1. Зворотні відходи за ціною мож­ливого використання, тис. грн.		97,18		-40
2. Вартість відходів за ціною вихідної сировини, тис. грн.				-170
3. Коефіцієнт співвідно­шення	4,25
4. Економія сировини та ма­те­ріалів за рахунок зменшення відходів, тис. грн.	(63 – 97,18) x 4,25 = -144,5
5. Зменшення собівартості за рахунок зменшення відходів, тис. грн.	(-144,5) – (63 – 97,18) = -110,32

 

Таким чином, на підприємстві зворотні відходи зменшилися не тіль­ки за рахунок зниження обсягу випуску продукції, а й на основі більш ра­ці­ональ­ного використання сировини та матеріалів.

Загальна сума прямої заробітної плати залежить від обсягу вироб­ниц­тва товарної продукції, її структури та рівня витрат на окремі вироби, який визначається трудомісткістю та рівнем оплати праці за 1 люд.-год. Вихідні дані для розрахунку впливу цих чинників наведені у табл. 3.84.

Таблиця 3.84

Вихідні дані для розрахунку впливу
на загальну суму прямої заробітної плати

Сума прямої заробітної плати на виробництво продукції:	Сума, тис. грн.
За планом: S (ВПіпл x Тмпл x ОПіпл,)
За планом, перерахованим на фактичний випуск продукції за пла­новою структурою: S (ВПіпл x Тмпл x ОПіпл) / К (К = 1,060606)	688,33
За плановим рівнем витрат на фактичний випуск продукції: S (Впіф x Тмпл x ОПіпл)	642,5
Фактично при плановому рівні оплати праці: S (ВПіф x Тмф x ОПіпл)	X
Фактично: S (ВПіф x Тмф x ОПіф)

 

Витрати на пряму заробітну плату на весь випуск товарної продукції зни­зились на 18 тис. грн., у тому числі за рахунок:

а) зменшення обсягу випуску продукції:

688,33 – 649 = – 39,33 (тис. грн.);

б) зміни структури виробництва продукції:

642,5 – 688,33 = –45,83(тис. грн.);

в) зниження трудомісткості продукції:

х – 642,5 (тис. грн.);

г) збільшення рівня оплати праці:

631 – х (тис. грн.).

Трудомісткість продукції та рівень оплати праці залежить від упро­вад­ження нової, прогресивної техніки та технології, механізації та автома­ти­зації виробництва, організації праці, кваліфікації робітників.

Фонд оплати праці являє собою один із основних за величиною та зна­ченням елемент витрат на виробництво продукції.

За допомогою табл. 3.85 проведемо факторний аналіз прямих тру­до­вих витрат, які впливають на собівартість продукції.

Таблиця 3.85

Аналіз чинників, які впливають на фонд оплати праці

Показники	За планом	Фактично	Відхилення від плану
1. Середньорічна чисельність промислово-ви­роб­ничого персоналу, чол.			- 59
2. Середня заробітна плата, грн.	910,24	964,83	+ 54,59
3. Фонд оплати праці, тис. грн.			- 18
У тому числі за рахунок змін
а) середньорічної чисельності виробничого пер­соналу	- 53,704
б) середньої заробітної плати	+ 35,701

 

Як видно з табл. 3.85, на фонд оплати праці впливають два чинники: середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу та се­ред­ня заробітна плата. Вплив цих факторів можна розглянути наступним чином:

а) вплив зміни чисельності:

–59 x 910,24 x 12 = – 53,704 (тис. грн.);

б) вплив зростання середньої заробітної плати:

654 x 54,59 = 35,701 (тис. грн.).

Таким чином, можна зробити висновок, що за рахунок зменшення чи­сельності промислово-виробничого персоналу фонд оплати праці змен­шився на 53,704 тис. грн., а за рахунок збільшення середньої заробітної пла­ти на 54,59 грн. фонд оплати праці зменшився на 35,701 тис. грн. Вплив цих двох чинників склав 35,701 – 53,704 = – 18 (тис. грн.), що під­тверджує дані табл. 3.85.

Під час аналізу трудових витрат перевіряється співвідношення темпів зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати. Це спів­від­но­шення визначається в табл. 3.85. З цієї таблиці бачимо, що відбулося зменшення продуктивності праці в порівнянні з минулим роком та в порів­нянні з планом звітного року, а також що темпи приросту заробітної плати значно вищі в порівнянні з темпами приросту продуктивності праці. При такій ситуації мова про зниження витрат на виробництво йти не може. У цілому вплив на виробничі витрати зміни витрат на оплату праці визначається за формулою:

 

DС_ЗП = (1 – І_ЗП) ´ ПВ_ЗП (3.121)

де DС_ЗП – зміна собівартості за рахунок зміни витрат на оплату праці, %;

І_ЗП – індекс витрат на оплату праці;

ПВ_ЗП – питома вага витрат на оплату праці в собівартості за планом.

І_ЗП = ЗП_Ф: ЗП_ПЛ (3.122)

де ЗП_Ф – фактичні витрати на оплату праці;

ЗП_ПЛ – планові витрати на оплату праці.

Аналіз непрямих витрат

До непрямих витрат відносяться ті види витрат підприємства, що не вклю­чаються прямо в собівартість окремих видів продукції (виробів, ро­біт), а для цього використовуються певні визначені методи (коефіцієнти). Вони но­сять загальний характер і необхідні для обслуговування і управління ви­роб­ничо-господарською діяльністю підприємства.

Класифікацію непрямих витрат підприємства наведено на рис. 3.26.

Рис. 3.26. Класифікація непрямих витрат підприємства

У собівартості продукції загальновиробничі витрати включають:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управ­лін­ня цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й ме­дич­не страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

- амортизацію основних засобів загальновиробничого призначення;

- амортизацію нематеріальних активів загальновиробничого призна­чен­ня;

- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, опера­цій­ну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально­ви­роб­ничого призначення;

- витрати на вдосконалення технології й організації виробництва;

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці за­галь­но­виробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи);

- медичне страхування робітників та апарат управління виробництвом;

- витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими про­цесами та якістю продукції, робіт, послуг;

- витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього при­родного середовища;

- інші витрати.

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслу­го­вування і управління виробництвом, що змінюються прямо (або майже пря­мо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази роз­поділу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на об­слу­говування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загально­ви­робничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням ба­зи розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих ви­трат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загаль­но­виробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої про­дук­ції (робіт, послуг) у період їх виникнення.

Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може пере­ви­щу­вати їх фактичну величину. Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат уста­нов­люються підприємством.

Аналіз непрямих витрат проводиться шляхом порівняння їх фак­тич­них величин на одну гривню товарної продукції з плановим рівнем звіт­но­го року. Відповідний аналіз зазначено в табл. 3.86.

Таблиця 3.86