Управління забезпеченням якості проекту

 

Сутність управління якістю проекту. Одним з найважливіших чинників, які визначають ефективність проекту, є якість вико­нання робіт, пов'язаних з його реалізацією. Основними елемен­тами управління якістю проекту вважають такі:

· основні положення (філософію системи управління якістю), що передбачають узгодження інтересів замовника та команди проекту;

· забезпечення якості — комплекс управлінських заходів, спрямованих на забезпечення учасниками проекту необхідних характеристик якості;

· контроль якості — комплекс технічних і технологічних за­ходів щодо перевірки, аналізу та внесення необхідних коригуваль­них змін.

 

 

 

Донедавна питання якості проекту було прийнято вирішувати незалежно від системи управління проектом загалом. Теоретично це давало змогу підрозділу із забезпечення контролю якості про­екту виконувати свої завдання поза графіком і без жорстких об­межень щодо вартості робіт проекту. На практиці це призводило до поділу учасників проекту на відповідальних і безвідповідаль­них, у результаті чого персонал, який виконував основні роботи з проекту, практично не відповідав за якість.

Таким чином, якість була проблемою тільки того підрозділу, що відповідав за її забезпечення. У результаті було важко домог­тися якості проекту загалом. Саме тому і з'явилася концепція си­стемного управління якістю, яка ґрунтується на розумінні того, що кожний учасник проекту причетний (у певних межах) до яко­сті проекту загалом. Функції проект-менеджера полягають у за­безпеченні якості проекту. Забезпечення якості проекту та конт­ролю якості — найважливіша турбота менеджера проекту (рис. 3.2.3). Він може доручити частину роботи (або всю її) зі створення й виконання програми забезпечення якості спеціалізо­ваним фірмам, проте відповідальність за забезпечення якості проекту загалом зберігається за ним.

Повноваження й відповідальність окремих осіб і організацій, ді­яльність яких впливає на якість проекту, мають бути чітко встанов­лені й закріплені документально. Це робиться в межах спеціальної програми забезпечення якості проекту, яку затверджує замовник.

Програма забезпечення якості проекту містить стратегію, роз­роблену на початковому етапі його виконання, задовго до розмі­щення замовлень на закупівлю й постачання устаткування. Ця програма визначає заходи, спрямовані на забезпечення якості ви­конання робіт за проектом, у тому числі щодо контролю якості.

У зазначеній програмі має бути описана організаційна струк­тура, у межах якої вона реалізовуватиметься. Ця програма перед­бачає чіткий розподіл відповідальності та рівнів повноважень окремих осіб, груп і організацій, що беруть участь у розв'язанні проблеми якості.

Діяльність учасників проекту щодо забезпечення його якості має передбачати як вжиття практичних заходів для досягнення необхідних показників якості, так і виконання управлінських фун­кцій: доведення програми забезпечення якості проекту до вико-ішвців і організацію її виконання; перевірку процесу виконання намічених програмою заходів контролю.

Особи й організації, що відповідають за забезпечення якості, повинні мати достатні повноваження для того, щоб формулювати проблеми якості; готувати та пропонувати рішення й перевіряти їх виконання; припиняти постачання чи встановлення устатку­вання, конструкцій і матеріалів, що не задовольняють встановле­ним вимогам. Такі повноваження й організаційні права мають надаватися офіційно рішенням керівництва проекту (підприємст­ва, фірми).

Залежно від типу проекту організаційна структура виконання програми забезпечення якості проекту може набувати різних форм. Керівник проекту зобов'язаний регулярно перевіряти про­цес виконання програми й точність її дотримання. Персонал, який здійснює заходи щодо забезпечення якості проекту, зокрема служби субпідрядника, має бути достатньо кваліфікований, тому слід дбати про його навчання. Це також обов'язок керівника проекту.

Рис. 3.2.4. Класифікація видів і методів контролю якості

Контроль якості проекту. Класифікацію видів і методів конт­ролю якості наведено на рис. 3.2.4. У програмі контролю якості проекту мають бути передбачені такі заходи: ₍

контроль розробки проектної документації;

контроль графіка постачань устаткування, конструкцій і ма­теріалів;

початкова інспекція;

• перевірка готовності до випробувань;

• метрологічний контроль, перевірка контрольно-вимірюваль­ної апаратури;

• перевірка складування та зберігання;

• контроль за здійсненням інспекцій, випробувань і приймання;

• виявлення неробочого устаткування, конструкцій і матеріалів;

• коригувальні впливи;

• реєстрація заходів забезпечення якості;

• здійснення ревізій, бажано сторонніми спеціалістами.

Технічна інспекція на підприємствах-постачальниках. Найваж­ливішою складовою контролю якості проекту є технічна інспек­ція. Здійснюють її як на підприємстві-постачальнику, так і безпо­середньо на місці виконання робіт. Для цього в розвиток програ­ми забезпечення якості проекту на основі специфікації необ­хідного устаткування доцільно розробити спеціальний план з розподілом необхідних ресурсів відповідно до встановлених пріоритетів такої інспекції залежно від дефіцитності кожної по­зиції.

План технічної інспекції призначений для інспектування під­приємств, які виконують замовлення на виробництво й постачан­ня устаткування. Він визначає в деталях види й засоби всіх пере­вірок і випробувань. У плані технічної інспекції виокремлюють критичні процеси, зазначають умови обслуговування й викорис­тання нестандартних матеріалів, необхідний рівень контролю си­лами постачальників та інші аспекти.

Перед проведенням технічної інспекції замовлення на поста­чання устаткування класифікують на так звані критичні, основні її малозначні. До критичних замовлень належить основне техно­логічне устаткування, до основних — допоміжне. Малозначні за­мовлення містять зазвичай номенклатуру виробів так званого міс­цевого постачання.

Розробляючи план інспекцій, визначають обсяги вибірки, ін­струментальне оснащення, періодичність і детальність перевірок. І (І параметри вибирають залежно від характеру замовлення. Піс-ііи підготовки плану технічної інспекції для її здійснення призна­чають кваліфікованих інспекторів (їх кваліфікацію визначають).

Інспекторів може призначати замовник або підрядчик, а також нанрашіити спеціалізована фірма. Більшість проектів має головнії ч інспекторів або керівників відділів технічного контролю, які пі іиоиідпють за здійснення технічної інспекції на підприємствах. І«|»ім опальних навичок зазначеної діяльності інспектори повинні володіти методиками технічного контролю конкретних виробів проекту.

До важливих видів діяльності інспекторів належать також такі:

· технічна взаємодія й аналіз технічних характеристик;

· оцінка постачальника (його досвіду) і повноти умов контракту;

· визначення типу контролю й особливих інструкцій для ін­спекторів;

· ліквідація забракованих виробів або устаткування;

· складання звітів.

Умови контролю тісно пов'язані зі здійсненням випробувань. Вони мають бути описані в технічних умовах на постачання. Ін­спектор повинен пересвідчитися, що всі перевірки й обумовлені випробування здійсненні та зрозумілі.

Для дефіцитних матеріалів і устаткування технічна інспекція вимагає від постачальника подати на розгляд план забезпечення якості, в якому має бути намічена організація постачальником контролю якості загалом, детально описана кваліфікація персо­налу й методика здійснення контролю якості.

Після одержання розпорядження на здійснення технічної інспек­ції інспектор повинен вивчити замовлення на закупівлі й технічні умови, після чого розробити індивідуальний план інспекції.

Зазвичай технічна інспекція підприємств передбачає такі заходи:

перевірку ефективності методів контролю якості, які засто­совує постачальник;

оцінку стандартів якості постачальника;

випробування з руйнацією та без неї;

визначення робочих характеристик;

аналіз документованих даних про раніше здійснене випро­бування;

огляд поверхонь і перевірку розмірів.

За досягнення необхідної якості продукції цілком відповідає постачальник, але інспектор має сприяти виявленню умов, що негативно впливають на якість продукції, створюють скрутні становища чи затримують виробничий процес.

Залежно від рівня технічного контролю витрати на нього мо­жуть становити 0,5—1 % загального бюджету проекту. Ці витра­ти можна зменшити, якщо здійснювати контроль за устаткуван­ням і усувати виявлені дефекти на місці виробництва. Виявлені на місці матеріалізації проекту дефекти устаткування коштують на порядок дорожче, ніж інспекція та виправлення цих дефектів на підприємстві-виробнику. Після завершення технічної інспекції інспектор видає дозвіл на відвантаження устаткування.

Технічна інспекція на місці виконання робіт (як і технічний контроль на підприємстві) — ключовий чинник з погляду якості проекту загалом. Підрядчики відповідають за те, щоб у прийня­тому устаткуванні не було дефектів, і воно відповідало проекту за якістю. Дії підрядчиків — це остання ланка в захисті від неза­довільної якості.

Якщо на місці виконання робіт виявляються дефекти матеріа­лу чи устаткування, що не були помічені під час технічної інспек­ції на підприємстві, інспектору варто вжити заходів для запобі­гання дефектів у наступних партіях вантажу. Приймаючи вантаж, слід перевіряти також його маркування. За цілість отриманих ма­теріалів і устаткування відповідають спеціалісти виконавця робіт.

До складу контрольної групи мають входити кваліфіковані ін­спектори для перевірок на місцях. Зазвичай вони перевіряють якість зварювання, здійснюють випробування без руйнацій, а та­кож перевіряють встановлення приладів, електричного устатку­вання, засобів телекомунікації.

У минулому цілісна система контролю якості в Україні нині трансформувалась у незалежні контрольні органи — як правило, на рівні підприємств або галузей. Методичне керівництво їх діяльніс­тю здійснюють Держстандарт, Держбуд і Держтехнагляд України.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Питання та завдання для самоконтролю

1. Основні принципи сучасної концепції управління якістю.

2. Етапи розробки та впровадження системи управління якістю.

3. Класифікація методів контролю якості.

4. Завдання забезпечення якості на інвестиційній стадії проекту.

5. Роль проект-менеджера в забезпеченні якості на основних фазах (стадіях) проекту.

Самостійна робота студентів

І. Вісім принципів управління якістю відповідно до Державного с і ішдврту України ISO 900—2001.

Тема реферату

І. Шляхи забезпечення якості при впровадженні проекту.

Завдання

Завдання 1. Ви — економіст проектної групи, яка займається еконо­мічною оцінкою виробничої діяльності підприємств з урахуванням яко­сті продуктових виробів із метою виходу на ринок із новою аналогіч­ною продукцію (шини). Показники, що характеризують річну господарську діяльність трьох однакових за виробничою потужністю і програмою випуску шинних підприємств, наведено в таблиці.

 

 

Показник	Шинне підприємство
Росава-1	Росава-2	Росава-3
Запланований випуск шин, тис. шт.
Рівень виконання плану, %
Тривкість шин, км	35 000	40 000	45 000
Продажна ціна од. шини, грн
Фактична рентабельність продукції, %

Зробити аналітичну оцінку виробничої діяльності підприємств з урахуванням якості продукції. З цією метою визначити:

• сумарний пробіг шин, вироблених кожним підприємством за рік;

додатковий пробіг шин підприємств Росава-2, Росава-3 порівняно з виробами підприємства Росава-1;

фактичну суму прибутку, одержаного за рік кожним шинним під­приємством. Отримані дані проаналізуйте.

Завдання 2. Ви — аналітик і здійснюєте оцінку можливості реаліза­ції проекту «Продімпортторгом». Використовуючи вихідні показники, потрібно розрахувати і порівняти рівень конкурентоспроможності трьох корпорацій.

На національному і світовому ринку з початку створення успішно діють три вітчизняні корпорації — «Продімпортторг», «Украгроекс-порт» і «Укрімпекс». Окремі показники конкурентоспроможності на ринку наведено в таблиці.

 

 

 

Показник конкурентоспроможності	Коефіці­єнт зна­чущості	Рейтинг оцінки окремих показників корпорацій за десятибальною системою
«Продімпорт­торг»	«Украгро-експорт»	«Укрім-■пекс»
1. Якість і споживчі перева­ги товарів	0,15
2. Асортимент	0,10
3. Ступінь дієвості каналів збуту	0,15
4. Ефективність реклами і стимулювання збуту	0,15
5. Фінансові ресурси	0,20
6. Репутація споживачів	0,15
7. Можливості в ціновій по­літиці	0,10
Разом	1,00

 

Ситуація 1. Вас призначили менеджером із питань якості в проекті розвитку вашої організації. Ви як професіонал із питань якості хочете розробити та запровадити в проектну практику політику в сфері якості.

У Вас є орієнтовна структура системи якості, необхідно її вдоскона­лити та розробити конкретні заходи щодо її реалізації.

1. Керівництво з якості (структура, зв'язок з І8О-9001).

2. Якість.

3. Управління роботами з якості.

4. Роботи з якості за різними напрямами (розробка продукції, плану­вання виробництва, закупки, виробництво, технічна інспекція, взаємо­відносини зі споживачем, обслуговування та ін.).

5. Підтримка і вдосконалення якості.

6. Допоміжні засоби.

7. Документи з якості.

8. Технологія виміру і тестування якості.

9. Статистичні методи.

Ситуація 2. У процесі реалізації проекту Ви як проект-менеджер повинні скласти звіт із робіт з якості керівнику відділу. Звіт складається і таких розділів:

1. Планування інспекції.

2. Виміри.

3. Вихідна інспекція.

4. Заключна інспекція.

5. Відповідальність.

Розробіть бюджет проекту в розрізі витрат на забезпечення якості продукції проекту.

 

Тести

1. Ризик інвестиційного проекту — це:

а) імовірність того, що проект буде реалізовано;

б) очікуване значення ІУРК-проекту;

в) міра невизначеності одержання очікуваного рівня дохідності під­ час реалізації цього проекту.

Відповідь: а); б); в).

2. Несхильність інвесторів до ризику означає, що:

а) інвестори не вкладатимуть кошти в ризиковані проекти;

б) інвестори вкладатимуть кошти в ризиковані проекти;

в) інвестори не підуть на додатковий ризик, якщо не очікують, що це буде компенсовано додатковими доходами.

Відповідь: а); б); в).

3. Для кількісної оцінки ризиків використовується показник:

а) термін окупності:

б) коефіцієнт трансформації;

в) точка беззбитковості;

г) середньоквадратичне відхилення.
Відповідь: а); б); в); г).

4. Відмова від певної діяльності чи істотна (радикальна) її трансфор­мація, у результаті якої ризик зникає, називається:

а) скасуванням ризику;

б) запобіганням та контролюванням ризику;

в) страхуванням ризику;

г) поглинанням ризику.
Відповідь: а); б); в); г).

5. Поглинання ризику — це:

а) відмова від певної діяльності чи істотна (радикальна) її трансфор­мація, у результаті якої ризик зникає;

б) коли учасники мають змогу ефективно впливати на чинники ри­зику і зменшувати можливість настання негативних подій;

в) зменшення збитків від діяльності за рахунок фінансової компен­сації з боку страхових фондів;

г) спосіб діяльності, коли при матеріалізації ризику збитки повністю
несе його учасник (учасники).

Відповідь: а); б); в); г).

6. Інструменти управління проектними ризиками, відповідно до яких створюються резервні фонди окремих учасників проектної діяльності та проекту загалом, застави в різноманітних формах, є:

а) організаційними;

б) технічними;

в) кадровими:

г) інформаційно-аналітичними;

ґ) фінансовими;

д) договірно-правовими.

Відповідь: а); б); в); г); ґ); д).

7. Податковий ризик включає:

а) зміну податкового законодавства та рішення податкової служби, які знижують податкові переваги;

б) можливість використання з тих або інших причин податкових пільг, установлених законодавством;

в) зниження податкових ставок, що сприяє підвищенню величини прибутку в наступних періодах.

Відповідь: а); б); в).

8. Точка беззбитковості характеризує:

а) обсяг продажу, при якому виручка від реалізації продукції пере­вищує витрати на виробництво даного обсягу продукції;

б) обсяг продажу, при якому виручка від реалізації продукції нижча від витрат на її виробництво;

в) обсяг продажу, при якому виручка від реалізації продукції збіга­ється з витратами виробництва.

Відповідь: а); б); в).

9. Технічні методи зниження ризиків:

а) засновані на впровадженні різних технічних заходів, наприклад, система протипожежного контролю, банківських електронних роз­рахунків та ін;

б) включають страхування, заставу, неустойку (штраф, пеню) і т. п.;

в) включають комплекс заходів, направлених на попередження втрат від ризику у випадках виникнення несприятливих обставин, а також на їх компенсацію у разі виникнення втрат.

Відповідь: а); б); в).

10. Метод зниження ризику, який передбачає систему відшкодування втрат страхувальниками при виникненні страхових випадків b спеціальних страхових фондів, називається:

а) розподілом ризику між учасниками проекту; б)страхуванням;

в) резервуванням коштів на покриття непередбачених витрат;

г) нейтралізацією часткових ризиків;

ґ) зниженням ризику в плані фінансування. Відповідь: а); б); в); г); ґ).

11. До попереджувальних витрат, пов'язаних із забезпеченням якості належать:

а) витрати на інспекційні перевірки, лабораторний та інспекційний контроль;

б) витрати на відбракування, ремонт;

в) витрати на забезпечення якості проекту, навчання персоналу;

г) витрати на повернення продукції, задоволення скарг споживачів, необхідні заходи у відповідь.

Відповідь: а); б); в); г).

12. Роботи, пов'язані із забезпеченням якості проектів, базуються на застосуванні стандартів:

а) Міжнародної організації зі стандартизації;

б) Всеукраїнської організації зі стандартизації при КМУ;

в) Державного комітету управління якістю України;

г) Комітету з управління якістю СНД.
Відповідь: а); б); в); г).

13. Який із перелічених елементів не належить до процесу управління
якістю проектів:

а) основні положення, що передбачають узгодження інтересів замов­ника та команди проекту;

б) забезпечення якості;

в) контроль якості;

г) стратегічне планування?
Відповідь: а); б); в); г).

14. Основним положенням концепції системного управління якістю проектів є:

а) кожен учасник проекту причетний (у певних межах) до якості проекту загалом;

б) комплексне управління якістю проекту;

в) відповідальність за стан якості проекту несе лабораторія підприємства;

г) проект є цілісною системою, якою необхідно управляти.
Відповідь: а); б); в); г).

15. Для якої стадії проекту з метою організації контролю якості необхід­ний дозвіл пусконалагоджувальної організації та приймальної комісії:

а) доінвестиційної;

б) розробки проекту;

в) реалізації;

г) здачі об'єкта?
Відповідь: а); б); в); г).

16. Який із перелічених елементів не висвітлюється в програмі забезпе­чення якості проекту:

а) організаційна структура, у межах якої буде реалізовуватися дана програма;

б) розрахунок прибутку від проекту за умов дотримання всіх стан­дартів якості;

в) перелік практичних заходів для досягнення необхідних показни­ків якості;

г) повноваження осіб, які забезпечують організацію виконання на­ мічених програмою заходів.

Відповідь: а): б); в); г).

/ 7. Види контролю якості за місцем у технологічному процесі класифі­куються на:

а) візуальний та інструментальний;

б) вхідний, операційний та приймальний;

в) безперервний та вибірковий;

г) самоконтроль та контроль з боку працівників технічних служб.
Відповідь: а); б); в); г).

18. Найважливішою складовою контролю якості проекту є:

а) контроль розробки проектної документації;

б) технічна інспекція;

в) контроль графіка постачання устаткування, конструкцій і матеріалів;

г) реєстрація заходів забезпечення якості.
Відповідь: а); б); в); г).

19. Методичне керівництво за системою контролю якості в Україніздійснюють:

а) Держстандарт України;

б) Держбуд України;

в) Держнагляд України;

г) усі відповіді правильні.
Відповідь: а); б); в); г).

20. Технічну інспекцію на підприємстві здійснює:

а) директор;

б) майстер цеху безпосередньо у процесі виробництва;

в) інспектор постачальника;

г) відділ технічного контролю.
Відповідь: а); б); в); г).

ЛІТЕРАТУРА

1. Батенко Л. П., Загородніх О. А., Ліщинська В. В. Управлін­ня проектами: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 231 с.

2. Клифорд Ф. Грей, Зрик У. Ларсон. Управление проектами: Практическое руководство / Пер. с англ. — М.: Дело и сервис, 2003. — 528 с.

3. Тян Р. Б., Холод Б. І., Ткаченко В. А. Управління проектами: І Іідручник. — К., 2003. — 224 с.

4. Управление проектами / Н. И. Ильин, И. Г. Лукманова, А. М. Немчин и др. — СПб.: Два + Три, 1996.

5. Управление проектами / Под ред. В. Д. Шапиро. — СПб.: Дна + Три, 1996.

6. Управление проектами. Зарубежньїй опьіт / Под ред.Л. И. Кочеткова. — СПб.: Два + Три, 1992.