Тести до залікового модуля 1

/. Проект — це:

а) план довгострокових фінансових вкладень; о) бізнес-план;

в) програма дій використання фінансових ресурсів;

г) завдання з певними вихідними даними и плановими результатами (цілями), що зумовлюють спосіб його розв'язання;

ґ) задум (завдання, проблема) та необхідні засоби його реалізації з метою досягнення бажаного економічного, технічного, технологічного чи організаційного результату.

Відповідь: а); б); в); г); ґ).

2. До головних ознак проекту не належать:

а) зміна стану для досягнення мети проекту; ш обмеженість у часі;

в) обмеженість ресурсів;

г) складність;

д) неповторність.
Відповідь: а); б); в); г).

3. Визначення мети проекту не передбачає:

а) визначення результатів діяльності на певний строк;

б) обмеження ресурсів проекту;

в) кількісної оцінки проекту;

г) доведення, що результати можуть бути досягнуті;

п визначення умов, за яких результати проекту можуть бути досягнуті. Відповідь: а); б); в); г); ґ).

4. Окремі конкретні проекти чітко визначеної орієнтації та масштабу, що припускають певні спрощення проектування та реалізації, формування команди проекту тощо, називаються:

а) монопроекти (або прості);

б) мультипроекти;

в) мегапроекти.

Відповідь: а); б); в).

5. Управління проектом — це:

а) мистецтво координувати людські й матеріальні ресурси протягом життєвого циклу проекту;

б) сукупність заходів, спрямованих на реалізацію проекту, з метою одержання прибутку;

в) процес управління командою, ресурсами проекту за допомогою спеціальних методів та прийомів з метою успішного здійснення поставленої мети.

Відповідь: а); б); в).

6. До стадій життєвого циклу управління проектом не належать:

а) зародження;

б)зростання;

в) зрілість;

г) оцінка проекту;

ґ) завершення проекту.

Відповідь: а); б); в); г); ґ).

7. На стадії зародження проекту здійснюється:

а) планування та контроль;

б) управління ризиком;

в) управління організаційною структурою;
г) проектний аналіз за аспектами;

ґ) оцінка стану проекту.

Відповідь: а); б); в); г); г).

8. Система управління проектами, за якої менеджер проекту не несе жодної фінансової відповідальності за прийняття рішення, відповідає за координацію і управління розробкою та реалізацією проекту, у контрактні відносини з іншими учасниками проекту не вступає, називається:

а) простою;

б) розширеною.
Відповідь: а); б).

9. Основними критеріями прийняття проекту є:

а) технічна та технологічна можливість його реалізації; о) довгострокова життєздатність;

в) економічна ефективність;

г) організаційне та адміністративне забезпечення; п усі відповіді правильні.

Відповідь: а); б); в); г); ґ).

10. Функція, яка забезпечує фінансовий контроль завдяки накопиченню, аналізу та укладанню звіту з витрат проекту, називається:

а) управління обсягом; о) управління якістю;

в) управління часом;

г) управління контрактом та забезпеченням проекту;

ґ) управління вартістю.

Відповідь: а); б); в); г); ґ).

11. Основними критеріями прийняття проекту є:

а) технічна та технологічна можливість його реалізації;

о) довгострокова життєздатність;

в) економічна ефективність;

г) організаційне та адміністративне забезпечення;

ґ) усі відповіді правильні.

Відповідь: а); б); в); г); ґ).

12. Аналіз можливості реалізації проекту не передбачає відповіді на запитання про:

а) технічну узгодженість проекту;

б) відповідність звичаям і традиціям;

в) політичну ситуацію;

г) обмінний курс валют;

ґ) рівень попиту на продукцію.
Відповідь: а); б); в); г); ґ).

13. Під час проведення технічного аналізу не передбачається:

а) оцінка компонентів проекту;

б) аналіз розташування проекту;

в) розгляд процедур укладання контрактів;

г) аналіз витрат і вигод;

ґ) строки і фази виконання.
Відповідь: а); б); в); г); ґ).

14. Під час проведення комерційного аналізу не передбачається розгляд:

а) графіка постачань;

б) доступності та якості потрібних ресурсів;

в) форм розрахунків та виконання постачань;

г) законодавчих обмежень.
Відповідь: а); б); в); г).

15. Під час проведення фінансового аналізу не розглядається:

а) обґрунтованість фінансових прогнозів;

б) достатність обігового капіталу;

в) доцільність використання національних ресурсів;

г) забезпеченість платоспроможності з кредитів.
Відповідь: а); б); в); г).

16. Економічний аналіз не дозволяє оцінити:

а) чи виправдане використання проектом національних ресурсів;

б) конкретний попит на ці ресурси;

в) можливості фінансування за рахунок різних джерел;

г)вигоди суспільства в цілому в результаті реалізації проекту;

ґ) необхідні стимули для різних учасників проекту.
Відповідь: а); б); в); г); ґ).

/ 7. Для досягнення максимальної оцінки проекту необхідно дотримуватись таких умов:

а) особи, які керували розробкою та здійсненням проекту, повинні брати участь у проведенні завершальної оцінки;

б) об'єктивність оцінки не повинна викликати сумнів;

в) завершальній оцінці необхідно піддати якомога більше проектів;

г) усіх перелічених умов.
Відповідь: а); б); в); г).

18. Грошовий потік — це:

а) різниця між грошовими надходженнями і витратами;

б) витрати матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів з метою одержання доходів;

в) капітальні вкладення;

п кошти, вкладені в об'єкти розвитку; п прибуток від інвестиційної діяльності. Відповідь: а); б); в); г); ґ).

19. Показник чистої теперішньої вартості відображає:

а) відношення суми дисконтованих вигод до суми дисконтова них витрат;

б) різницю між дисконтованими сумами грошових надходжень і витрат, які виникають під час реалізації проекту;

в) норму дисконту, за якою проект вважається економічно доцільним;

г) міру зростання цінності підприємства в розрахунку на одну грошову одиницю інвестицій;

ґ) немає правильної відповіді.

Відповідь: а); б); в); г); ґ).

20. Внутрішня норма дохідності (IRR) відображає:

а) відтік або приплив грошових коштів з кожного року;

б) граничне значення коефіцієнта дисконтування, що розподіляє інвестиції на прийнятні та неприйнятні;

в) приріст цінності фірми в результаті реалізації проекту; г) ставку дисконту, за якою проект не збільшує і не зменшує вартості підприємства.

Відповідь: а); б); в); г).

21. Організаційна структура управління проектом— це:

а) сукупність взаємозалежних органів управління проектом, що перебувають на різних рівнях системи;

о) організація взаємодії та взаємовідносин учасників інвестиційного процесу.

Відповідь: а); б).

22. Відповідно до функціональної структури управління проектами:

а) керівництво здійснює лінійний керівник через групу підпорядкованих йому функціональних керівників, кожний з яких керує певними підрозділами в межах доручених функцій;

б) створюються тимчасові проектні групи, котрі очолюють керівники проектів. Ці групи формують зі спеціалістів відповідних функціональних відділів;

в) створюється спеціальний підрозділ для розв'язання конкретного завдання, а керівники проектів зосереджують свою увагу на виконанні конкретних завдань.

Відповідь: а); 6); в).

23. Під час розв'язання проблемних завдань, пов'язаних із переорієнтуванням цілей організації чи зміною способів їх досягнення, найефективнішою формою реалізації проектів є:

а) матричне управління;

б) функціональне управління;

в) проектне управління.

Відповідь: а;; б); в).

24. ВАТ «Укрбудматеріали» планує реалізувати великий проект із будівництва об'єкта, необхідне сукупне управління трудовими, фінансовими, матеріальними та енергетичними ресурсами, оперативне виконання у встановлені строки. Яка із перелічених організаційних структур
найбільше відповідає вихідним даним:

а) функціональна;

б) матрична;

в) проектна?
Відповідь: а); б); в).

25. Фармацевтична фірма «Дарниця» працює з великою кількістю складних технологій, планує реалізувати проект налагодження випуску унікальних ліків за новою технологією у термін 8 міс. Яка із перелічених організаційних структур найбільше відповідає вихідним умовам:

а) функціональна;

б) матрична;

в) проектна?
Відповідь: а); б); в).

26.Чи можна застосовувати функціональну, матричну і проектну організаційні структури управління разом у межах одного проекту на різних рівнях і фазах управління ним:

а) так;

б) ні?
Відповідь: а); б).

27. Для якої організаційної структури характерна проста система планування та звітності, в якій усі члени команди тісно взаємодіють:

а) функціональної;

б) матричної;

в) проектної?

Відповідь: а); б); в).

28. Структура модульного зв'язку функціонує:

а) на базі модулів, виконавці яких є повноправними членами проектної команди та залучаються до проектів на певний проміжок часу;

б) як створено в процесі проекту команду, котра забезпечує учасників необхідною інформацією;

в) як скомбіновано систему виконавців проекту, що носить назву модулів.

Відповідь: а); б); в).

29. Якщо команда учасників проекту формується з фахівців однієї спеціальності (професії) та за відповідним принципом об'єднується у функціональні підрозділи, то такий підхід має назву:

а) функціональний;

б) цільовий.
Відповідь: а); б).

30. Якщо в складній ієрархічній структурі керівники проміжних ланок спеціалізуються за предметною ознакою, то організаційна структура формується:

а) за функціями проектування, планування, контролю тощо;

б) на основі виконання спеціальних розділів проекту або спеціальних видів робіт;

в) на основі керівництва об'єктів, розташованих у різних районах.
Відповідь: а); б); в).

Література

1. БатенкоЛ. П., Загородніх О. А., Ліщинська В. В. Управління проектами: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2003. — 231 с.

2. Клифорд Ф. Грей, Зрик У. Ларсон. Управление проектами: Прак-тическое руководство / Пер. с англ. — М.: Издательство «Дело и сер-вис». 2003. — 528 с.

3. Тян Р.Б., Холод Б.І. Ткаченко В.А. Управління проектами: Підручник. — К., 2003. — 224 с.

, 4. Управление проектами / Н. И. Ильин, И. Г. Лукманова, А. М. Нем-чин и др. — СПб.: Два + Три, 1996.

5. Управление проектами / Под ред. В. Д. Шапиро. — СПб.: Два + Три, 1996.

6. Управление проектами. Зарубежньїй опьіт / Под ред. А. И. Ко-четкова. — СПб.: Два + Три, 1992.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ II

ПЛАНУВАННЯ

ТА КОНТРОЛЬ ПРОЕКТІВ

2.1. ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ПЛАНУВАННЯ ТА КОНТРОЛЮ ПРОЕКТІВ _

ПЛАНУВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ

В управлінні проектом планування є організаційним початком процесу реалізації проекту. Сутність планування проекту полягає в обґрунтуванні цілей і засобів їх досягнення на основі виявлення ресурсів, визначення комплексу робіт, ефективних методів і засобів, необхідних для їх виконання, і встановлення взаємодії організацій — учасників проекту. Процес розробки планів охоплює всі етапи проектного циклу: створення концепції проекту; вибір стратегічного рішення щодо виконання проекту і розробка деталей проекту, зокрема впорядкування контрактних пропозицій, укладення контрактів, виконання робіт, завершення проекту. На етапі планування проекту визначають усі необхідні параметри його реалізації — тривалість (загалом і за окремими роботами), потребу в трудових, матеріально-технічних і фінансових ресурсах, термін постачання сировини, матеріалів і технологічного устаткування, а також залучення до проекту інших організацій. Прийняті рішення щодо цих параметрів мають забезпечити реалізацію проекту в заданий термін з мінімальними витратами ресурсів і високою якістю виконання робіт.

Цілі, призначення й види планів. Основна мета планування проекту — забезпечити виконання робіт і досягнення кінцевих результатів проекту. Планування передбачає визначення цілей та параметрів взаємодії робіт і організацій-учасниць, розподіл ресурсів і прийняття інших організаційних, технологічних і економічних рішень, що забезпечують досягнення поставлених у проекті цілей. Традиційно склалася така система планів:

1) на доінвестиційній стадії у складі концепції проекту, бізнес-плану, попереднього ТЕО — попередній план реалізації проекту з урахуванням потреб в основних видах ресурсів і обґрунтуванням інвестицій;

2) на стадії розробки проектно-технологічної документації у складі проекту організації реалізації проекту:

• уточнений план проекту загалом;

• календарний план сфери матеріалізації проекту;

• календарний план підготовчого періоду;

• збільшений сітковий графік (для складних проектів);

• будівельний генеральний план (для проектів, пов'язаних з будівництвом);

• організаційно-технологічні схеми матеріалізації проекту;

• відомість основних робіт;

• потреба в матеріально-технічних ресурсах;

• потреба в машинах, механізмах і устаткуванні для реалізації проекту;

3) на стадії матеріалізації у складі проекту виконання робіт (ПВР) і організаційно-технологічних заходів:

• календарний план виконання робіт;

• комплексний сітковий графік;

• будівельний генеральний план об'єкта (для проектів, пов'язаних з будівництвом);

• графіки надходження матеріалів і комплектуючих виробів;

• графіки потреби в кадрах;

• технологічні карти з погодинними графіками;

• заходи щодо виконання різних видів робіт;

• пропозиції з оперативно-диспетчерського управління.

Під час розробки програми робіт організації виконавці проекту коригують календарні плани виконання робіт, графіки надходження ресурсів та інші документи ПВР з урахуванням реальних виробничих ситуацій і наявних трудових та матеріально-технічних ресурсів, готовності фронту робіт.

У методології управління проектами сформовані три фундаментальних рівні управління: концептуальний, стратегічний і тактичний. Для кожного з них має бути розроблений відповідний план [ЗО].

На концептуальному рівні управління визначають цілі та завдання проекту; розглядають альтернативні варіанти дій для досягнення намічених результатів з оцінкою негативних і позитивних аспектів кожного варіанта; визначають концептуальні напрями реалізації проекту, зокрема опис предметної сфери, укрупненої структури робіт і логіки їх виконання; попередньо оцінюють тривалість і вартість проекту, а також потреби в ресурсах.

На стратегічному рівні управління визначають цільові етапи й основні напрями роботи, що характеризуються терміном матеріалізації об'єктів і виробничих потужностей, обсягом випуску продукції; етапи проекту, що характеризуються терміном завершення комплексів робіт, постачання продукції (устаткування), підготовки фронту робіт; планують кооперацію організацій-виконавців; виявляють потреби в матеріальних, технічних і фінансових ресурсах з розподілом за роками та кварталами.

Основне призначення стратегічного плану — показати, наскільки проміжні етапи реалізації відповідають кінцевим цілям проекту. Стратегічний план встановлює стабільне зовнішнє та внутрішнє середовище і фіксовані цілі для проектної команди, забезпечує загальне бачення проекту. На цьому рівні фокусують увагу на проміжних етапах плану, що дає змогу розподілити роботу між підрозділами проектної команди з метою забезпечення подальшого виконання проекту.

На тактичному рівні управління розроблять поточні та оперативні плани. Поточні плани уточнюють термін виконання комплексів робіт за роками та кварталами і потреби в ресурсах, визначають чіткі межі між етапами робіт, за виконання яких відповідають різні організації-виконавці. Оперативні плани деталізують завдання на місяць, тиждень або добу за комплексами робіт.

Плани можна деталізувати за функціями управління та ступенем охоплення робіт. Функціональний план розробляють на кожний комплекс робіт (підготовчі роботи, проектування, постачання матеріалів і устаткування, будівництво, пусковий період і - освоєння виробничих потужностей) або на комплекс робіт, які виконує одна організація.

За ступенем охоплення робіт плани поділяють на зведені (комплексні) — на всі роботи проекту і детальні — за організаціями учасниками та видами робіт.

Залежно від масштабу, вартості й виду проекту основними етапами процесу планування є такі: окреслення цілей, завдань проекту; визначення основних техніко-економічних показників проекту, його тривалості та потрібних ресурсів; специфікація виконуваних робіт, етапів і напрямів проекту; структуризація проекту; прийняття організаційно-технологічних рішень; побудова сіткових моделей; оцінка можливості реалізації проекту; оптимізація використання ресурсів за терміном, критеріями якості тощо; визначення потреби в ресурсах; складання документів за етапами планів; затвердження планів і бюджету; доведення планових завдань до виконавців; підготовка і затвердження звітної документації для контролю планів.

Центральне місце у плануванні проекту посідають завдання календарного планування — складання й коригування розкладу виконання робіт, згідно з яким роботи, що будуть виконувати різні організації, взаємоузгоджуються в часі з урахуванням можливостей їх забезпечення матеріально-технічними та трудовими ресурсами. Таке узгодження має гарантувати дотримання заданих обмежень (щодо терміну виконання робіт, ліміту ресурсів, фіксування цін тощо) і оптимальний розподіл ресурсів. Тип календарного плану вибирають залежно від цілей планування, особливостей проекту та організації управління.

У найпростішому випадку параметрами календарного плану є дати початку й завершення кожної роботи, тривалість робіт і необхідні ресурси. Календарні плани аналізують щодо резерву часу (можливого відхилення тривалості виконання кожної роботи, що не впливає на термін завершення проекту). У більшості складних календарних планів передбачають різні варіанти моментів початку й завершення робіт, їх тривалості та резервів часу (ранні, пізні, базові, планові та фактичні дати, загальний і конкретний резерви часу). Зазначені параметри можна обчислити за допомогою сіткових моделей.

Розглянемо детальніше окремі параметри календарних і сіткових графіків.

Тривалість роботи — це час її виконання. У детермінованих планах тривалість роботи вважається постійною. Насправді вона залежить від зовнішніх чинників, наприклад кількості трудових ресурсів на цій роботі. Фактичну тривалість роботи необхідно знати для того, щоб порівнюючи її з плановою, можна було обчислити відхилення від плану (це потрібно для контролю за виконанням робіт). Початок і завершення однієї роботи здебільшого залежать від тривалості виконання інших робіт.

Найперша дата, коли робота може бути розпочата, називається датою раннього початку. Якщо до неї додати тривалість роботи, отримаємо дату її раннього завершення. Через те що виконання роботи може залежати від завершення якогось її елемента, існує остання дата, коли робота може бути завершена без затримки виконання проекту загалом. Ця дата обчислюється як сума дати пізнього початку та тривалості виконання роботи. Якщо дати пізнього та раннього початку різняться, то проміжок, коли робота може бути розпочата, називається резервом часу і визначається так:

Резерв часу = Дата пізнього початку - Дата раннього початку.

Якщо тривалість роботи не змінюється, то різниця між раннім і пізнім початками та раннім і пізнім її завершеннями збігається. Таке припущення роблять у більшості систем планування. Робота з нульовим резервом часу називається критичною; її тривалість визначає тривалість реалізації проекту загалом.

Критична тривалість роботи — це мінімальний проміжок часу, протягом якого може бути виконаний увесь комплекс робіт, пов'язаних з проектом. Шлях у сітковій моделі називають критичним, якщо його тривалість дорівнює критичній тривалості роботи. Робота, яку виконують на критичному шляху, так само називається критичною. Як правило, ця робота займає невелику частку всіх робіт, але вона визначає тривалість реалізації проекту загалом. Виокремлюють також роботу з дуже малим резервом часу — її називають субкритичною. Цій роботі слід приділяти таку саму увагу, як і критичній.

Під час визначення базових або поточних планових дат необхідно враховувати ресурсні обмеження [38]. Якщо для всіх робіт проекту визначені потреби в ресурсах і встановлені дати їх початку та завершення, можна обчислити функцію зміни потреб для кожного ресурсу проекту у вигляді таблиці рівнів ресурсів — ресурсної гістограми. Дані цієї гістограми порівнюють з наявною кількістю ресурсів, і якщо потреба в якомусь ресурсі перевищує наявну його кількість, то, можливо, доведеться змінити час у календарному плані, щоб зменшити цю потребу. Це можна зробити за рахунок використання резервів часу робіт, які не виконують на критичному шляху, або збільшення тривалості проекту. Після визначення потрібних для виконання кожної роботи ресурсів і початкової їх наявності необхідно усунути невідповідність між ресурсами та фронтом робіт. Завдання планування ресурсів має, як правило, два розв'язки — урахування потреб в окремих видах ресурсів, зменшення наслідків їх дефіциту і розподіл ресурсів.

Урахування потреби в ресурсах зводиться до побудови гістограм загальної потреби в ресурсах для заданого варіанта календарного плану. Такі гістограми показують розподіл потреби в ресурсах у часі, даючи змогу порівняти цю потребу з можливостями своєчасного забезпечення відповідного проекту ресурсами і оцінити якість та реальність варіанта календарного плану.

Завдання розподілу ресурсів зустрічаються в найрізноманітніших постановках. Залежно від прийнятого критерію оптимальності й характеру обмежень можна виокремити завдання мінімізації відхилень від заданого терміну або мінімізації терміну настання цільових подій за умови дотримання обмежень на ресурси та завдання оптимізаци критерію якості використання ресурсів за заданих термінів виконання комплексу робіт.

Часто на практиці постає потреба привести параметри календарного плану у відповідність до заданих обмежень. Для цього потрібно проаналізувати чинники, що не сприяють виконанню проекту. Під час такого аналізу необхідно виявити можливість появи чинників, здатних дестабілізувати ситуацію; спрогнозувати вплив таких чинників; сформувати заходи щодо подолання чи усунення негативних чинників; урахувати чинники, що сприяють виконанню проекту; сформувати план організаційно-технологічних заходів; підготувати пропозиції і довести до виконавців рішення про те, на яких ділянках робіт варто переглянути конкретні календарні плани [24; 38; 46].

Аналіз можливості реалізації проекту. Спочатку уточнюють і у разі потреби деталізують одержаний у результаті розрахунку сіткової моделі календарний план. Переконавшись, що до нього включені всі роботи і є вичерпна інформація про наявні й необхідні ресурси, переходять до аналізу можливості реалізації проекту. Розрізняють чотири типи оцінок такої можливості: інтегральну оцінку надійності, ресурсну, економічну та фінансову [40; 74; 75]. Лише після таких ретельних оцінок можна бути впевненим, що проект, якому відповідає план, забезпечений необхідними ресурсами, і виконання проекту за цим планом економніше, ніж за будь-яким іншим (рис. 2.1.1).

Ресурсні можливості реалізації проекту аналізують у дві стадії. На першій оцінюють наявність ресурсів для всіх робіт, на другій згладжують епюру використання ресурсів. Вирівняна епюра використання робочої сили забезпечує меншу вартість і ефективнішу роботу. Якщо не всі ресурси можна одержати з внутрішніх джерел, то їх необхідно купити, орендувати чи взяти напрокат. Дані про мінімальну кількість необхідних ресурсів використовують під час перевірки достатності ресурсів підрядчика для виконання проекту.

Економічні й фінансові можливості реалізації проекту взаємопов'язані, тому на стадії планування їх можна розглядати разом. Для кожної операції реалізації проекту відома оцінка вартості. Тому для того щоб проаналізувати економічні можливості реалізації проекту, потрібно мати набір вартостей операцій залежно від тривалості їх виконання. Ці вартості можуть залежати й від способів реалізації проекту, тому розглядають альтернативні методи реалізації проекту, оцінюють їх і одержану інформацію використовують для аналізу економічних можливостей реалізації проекту.

План реалізації проекту

Рис. 2.1.1. Технологія оцінювання можливості реалізації проекту

Економічні передумови реалізації проекту необхідні для визначення його тривалості, що відповідає мінімальній вартості проекту. Часто обсяг використаних ресурсів або тривалість проекту обмежені.

Хоча процедури перевірки ресурсних, економічних і фінансових можливостей реалізації проекту аналогічні, різноманітні ресурсні, часові та фінансові обмеження по-різному визначають сферу, у якій досліджуються відповідні тривалості й вартості.

Якщо у проекті передбачається використання лише власних трудових ресурсів, то можна скласти розклад їх використання для того, щоб визначити, чи буде забезпечено в такий спосіб виконання проекту. Аналогічно можна скласти розклад витрат, щоб переконатися, що намічені закупки можна здійснити, а матеріали поставити у визначений термін. Якщо вибрана тривалість виконання проекту відповідає мінімальній його вартості, слід здійснити підсумкову перевірку фінансових можливостей реалізації проекту. Для цього аналізують грошові потоки, що дає змогу спланувати всі фінансові операції за звітними періодами (скласти квартальні, місячні та півмісячні плани) та їх кінцевий ефект [32; 52; 55].

Оптимізація проекту плану. У плані, де розподілено ресурси, вже визначено моменти початку й завершення робіт. Проте під час перевірки економічних можливостей реалізації проекту може з'ясуватися, що визначена тривалість економічно невигідна. У цьому разі необхідно переглянути критерії розподілу ресурсів і дослідити можливості одержання додаткових ресурсів, тобто здійснити другу ітерацію розподілу ресурсів, перевіривши після цього, чи є економічні та фінансові передумови реалізації його результатів. Такий ітеративний аналіз доцільно виконувати доти, поки не буде одержано прийнятний розклад [32].

План, що витримав аналіз на можливість його реалізації, необхідно оцінити на відповідність іншим критеріям. При цьому слід ураховувати коливання вартості, пов'язані з ресурсними змінами, зниженням і підвищенням цін, перервами в роботі, простоями, вартістю навчання працівників, виплатою премій за скорочення терміну виконання робіт тощо. Можуть змінитися й умови виконання проекту, закони, пов'язані з податками, тощо. До визначальних економічних критеріїв належать також максимальна зайнятість та мінімум економічної активності.

На етапі оптимізації проекту плану може постати потреба у зміні плану для задоволення тих чи інших критеріїв. А це, у свою чергу, може спричинитися до необхідності повернення до попередніх етапів планування. У результаті (можливо, після кількох ітерацій) з'являється скоригований проект плану, близький до оптимального.

Проект плану доцільно перевіряти за такими критеріями, як мінімальна тривалість його виконання; мінімальна вартість та максимальне використання власних ресурсів; максимальна зайнятість у періоди економічного спаду; максимальна задоволеність замовника та ін. Для оптимізації плану можна застосовувати методи математичного моделювання, програмування, теорії ігор тощо. Проте в цьому разі кількість урахованих чинників і обмежень перевищує можливості сучасної обчислювальної техніки. Отже, за допомогою існуючих математичних засобів, як правило, неможливо оптимізувати альтернативні плани і вибрати оптимальний варіант плану [46]. Проте за допомогою сучасних ітеративних методів із застосуванням евристики можна визначити якщо не оптимальний, то прийнятний план.

Якщо на попередніх етапах реалізується тільки один варіант плану (а не формуються альтернативні рішення), то завдання вибору варіантів не постає, і оптимальне рішення стає планом, який приймають.

Після складання оптимального плану потрібно підготувати розклад використання трудових ресурсів і матеріалів на випадок, коли проект має бути забезпечений власним персоналом, а необхідні матеріали має поставляти замовник. На цій стадії необхідно виконати такі дії:

♦ визначити ресурси і розподілити їх у часі;

♦ оптимізувати сумарні графіки потреби в ресурсах;

♦ визначити постачальників ресурсів за проектом;

♦ сформувати графіки постачання ресурсів.

Стадія розробки плану реалізації проекту вважається завершеною тоді, коли підготовлено повний комплект необхідної документації:

♦ комплексний (зведений, головний, генеральний) календарний план;

конкретні (детальні) календарні плани за виконавцями;

конкретні (детальні) календарні плани за пакетами робіт;

відомості про потреби у ресурсах;

♦ графіки постачання технологічного устаткування та матеріалів;

♦ план укладання контрактів;

♦ перелік організаційно-технологічних заходів з реалізації проекту;

♦ план контролю за виконанням робіт.