Оцінка рівня якості продукції

ПРАКТИЧНА РОБОТА №1

ОЦІНКА РІВНЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Мета роботи

Навчитись порівнювати якість продукції за шкалою інтервалів, шкалою відношень,та комплексним методом.

 

Матеріальне забезпечення

ДСТУ 2925-94 „Якість продукції. Оцінювання якості. Терміни та визначення”.

ДСТУ 3230-95 „Управління якістю та забезпечення якості. Терміни та визначення”.

 

Теоретичні відомості

Якість продукції є одним з найважливіших показників роботи будь-якого виробничого підприємства, а високий рівень якості продукції – основний гарант його ефективної діяльності.

Єдність термінології, показників та методів встановлення рівня якості була забезпечена за допомогою розробленої ДНДІ „Система” серії стандартів з якості, найважливішим з яких є ДСТУ 2925-94 „Якість продукції. Оцінювання якості. Терміни та визначення” та ДСТУ 3230-95 „Управління якістю та забезпечення якості. Терміни та визначення”.

Під якістю продукції розуміють сукупність характеристик продукції (процесу послуги) щодо її здатності задовольняти встановлені та передбачені потреби.

Якість продукції залежить від розвитку науки, техніки, технології, виробничої та громадської організації праці, кваліфікації виробників та інших факторів. Якість розвилася у міру того, як розвивалися, урізноманітнювалися і збільшувались суспільні потреби і зростали можливості виробництва по їхньому задоволенню. Особливо динамічно процес розвитку і зміни суті якості, її параметрів відбувався в останні десятиріччя, коли швидко змінювалися безпосередньо поняття якості, вимоги і підходи до нього.

Для оцінки якості продукції потрібна чітка система показників і методів їх визначення. Наука, яка займається розробкою теоретичних основ і методів кількісної оцінки якості продукції, називається кваліметрія.

Основним завданням цієї науки є:

1). Обґрунтування номенклатури показників якості продукції.

2). Розроблення методів і засобів їх розрахунку, вимірювання, контролю, оптимізації.

3). Виділення узагальнених показників якості продукції, використання їх для прогнозування змін якості продукції у часі та просторі.

4). Керування рівнем якості продукції різного призначення.

5). Створення системи якості (ДСТУ ISO 9001-95; ДСТУ ISO 9002-95 тощо).

Фізичні величини (ФВ) та показники якості не тотожні між собою. За допомогою ФВ описують властивості, які в сукупності зумовлюють якість продукції. ФВ відображають об’єктивні властивості природи, а показники якості – суспільну потребу за певних умов.

Як і ФВ, показники якості можуть бути розмірними або безрозмірними.

Контроль якості продукції, стандартизація, метрологія тісно пов’язані між собою галузі.

Практично кваліметрія є частиною метрології, яка вивчає питання вимірювання якості продукції.

Показники якості продукції – кількісна характеристика однієї чи декількох властивостей продукції, що характеризують її якість, яку розглядають стосовно визначених умов її створення та експлуатації або споживання. Показники якості поділяються на одиничні та комплексні

Показник якості виробу, що характеризує тільки одну його властивість називають одиничним.

Показник якості виробу, що характеризує водночас декілька його властивостей називають комплексним.

Техніко-економічні показники у кваліметрії поділяються на такі групи:

1. Показники призначення.

2. Показники надійності.

3. Показники технологічності.

4. Показники стандартизації та уніфікації.

5. Показники ергономічності.

6. Показники естетичності.

7. Показники патентно-правові.

8. Показники екологічності.

9. Показники безпеки.

10. Економічні показники.

Значення показника не завжди говорить про якість самої продукції. Лише порівнюючи показники якості з аналогічними показниками якості інших різновидів виробів можна зробити висновок щодо якості продукції. Таким чином, вимірювання якості включає два етапи:

І- визначення значень показників якості досліджуваного об’єкта;

ІІ- порівняння значень показників з еталоном.

За ДСТУ 2925-94 значення показників якості можуть бути визначені різними методами: диференційованим, вимірювальним, комплексним, органолептичним, розрахунковим, змішаним, соціологічним, статистичним або експертним.

Порівняння показників якості може здійснюватись за шкалою інтервалів- з’ясовують якість якої продукції вища чи нижча, за шкалою відношень- вимірюють у скільки разів та комплексним методом.

Розглянемо на прикладі порівняння показників якості двох холодильників за шкалою інтервалів (табл.1.1).

Таблиця 1.1 - Порівняння якості двох холодильників за шкалою інтервалів

№ показника якості	Показники якості холодильників	Значення показників якості
фактичні	базові
	Надійність, тис.год
	Витрати ел. енергії, кВт/год
	Температура морозильної камери, ^0С	-11	-12
	Об’єм морозильної камери, л.
	Загальний об’єм, л.
	Дизайн, бали
	Маса, кг.
	Термін збереження продуктів, днів
	Температура загального відділення, ^0С

 

При порівнянні якості продукції за шкалою інтервалів по осі абсцис відкладають показники якості, а по осі ординат значення показників. Спочатку будують ламану лінію для базової продукції, а потім відкладають значення показників для порівнюваної продукції. Якщо зміна значення показника сприяє підвищенню якості, то при порівнянні за шкалою інтервалів різниця між вихідним і порівнюваним з ним значенням показника береться зі знаком плюс, в протилежному випадку зі знаком мінус.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Рисунок 1.1- Порівняння показників якості за шкалою інтервалів

 

Порівняння показників якості продукції за шкалою відношень має певні особливості: відношення числових значень одиничних показників якості складають так, щоб підвищення показників якості продукції порівняно з вихідною було більше одиниці, а зниження показників якості продукції — менше одиниці. Тоді, якщо результати порівняння більші від одиниці, можна зробити висновок, що якість продукції порівняно з вихідною підвищилась; для результатів порівняння менших від одиниці — зменшилась. Одиничний рівень відповідає сталій якості. Для того, щоб порівняти показники якості за шкалою відношень знаходять відносні значення показників якості

, (1.1)

, (1.2)

де Q_1i і Q_2i — відносні значення і -тих показників якості продукції;

P_i — абсолютне значення і -го показника якості заданої продукції;

P_і6 — відповідне абсолютне значення якості базової продукції;

і — 1, 2,..., п;

п — кількість показників якості продукції.

Із формул (1.1) або (1.2) добирають такий показник якості, для якого збільшення відносного показника якості відповідає підвищенню технічного рівня якості виробів. Наприклад, відносні значення показників для продуктивності й точності визначення відносних значень показників рівня якості виконують за (1.1), а для показників витрат матеріалів, енергії, шкідливих викидів — за формулою (1.2). Приведемо в таблиці 1.2 значення відносних показників якості для порівняння за шкалою відношень.

 

Таблиця 1.2 – Значення відносних показників якості

№ показника якості	Показники якості	Значення показників якості	Значення відносних показників якості
фактичні	базові
	Надійність, тис.год			0,9
	Витрати ел. енергії, кВт/год			0,9
	Температура морозильної камери, ^0С	-11	-12	0.9
	Об’єм морозильної камери, л.			1,1
	Загальний об’єм, л.			1,1
	Дизайн, бали			1,1
	Маса, кг.			0,95
	Термін збереження продуктів, днів			1,1
	Температура загального відділення, ^0С			1.5

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Рисунок 1.2 - Порівняння якості виробів за шкалою відношень

Комплексний метод визначення рівня якості продукціїполягає у порівнянні так званих комплексних показників рівня якості замість одиничних.

Спочатку знаходять відносні показники рівня якості заданої та базової продукції, вибирають коефіцієнти вагомості для кожного показника а потім оцінюють її рівень якості. Сума коефіцієнтів вагомості повинна дорівнювати одиниці. Дані для оцінки якості продукції комплексним методом приведені в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 - Вихідні дані для оцінки якості продукції комплексним методом

№ показника якості	Показники якості	Значення показників якості	Значен-ня віднос-них показ-ників якості	Коефіці-єнти ваго-мості
фактичні	базові
	Надійність, тис.год			0,9	0,2
	Витрати ел. енергії, кВт/год			0,9	0,15
	Температура морозильної камери, ^0С	-11	-12	0.9	0,15
	Об’єм морозильної камери, л.			1,1	0,2
	Загальний об’єм, л.			1,1	0,05
	Дизайн, бали			1,1	0,07
	Маса, кг.			0,95	0,03
	Термін збереження продуктів, днів			1,1	0,1
	Температура загального відділення, ^0С			1,5	0,05

Коли частина значень відносних показників якості більша чи дорівнює одиниці, а частина менша за одиницю, тоді застосовують комплексний метод. Якість продукції оцінюють за допомогою опосередкованих показників.

Середній опосередкований арифметичний показник q_cba якості являє собою суму добутків відносних показників на відповідні коефіцієнти вагомості:

q_cba = 0,9•0,2+0,9•0,15+0,9•0,15+1,1•0,2+1,1•0,05+1,1•0,07+0,9•0,03+ 1,1•0,1+ 1,5•0,05=1,01.

Середній опосередкований геометричний показник якості q_cbg являє собою добуток відносних показників якості в степені, що дорівнює вагомості показника:

q_cbg = 0,9^0,2•0,9^0,15•0,9^0,15•1,1^0,2•1,1^0,05•1,1^0,07•0,9^0,03•1,1^0,1•1,5^0,05=1,01.

Висновок: з отриманих результатів видно, що якість порівнюваного холодильника дещо вища від якості еталона.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №2

Мета роботи

Ознайомлення з одним із статистичних методів управління якістю продукції

Матеріальне забезпечення

ДСТУ ІСО 9004-4-98 "Управління якістю та елементи системи якості. Частина 4. Настанови щодо поліпшення якості".

.

Теоретичні відомості

Статистичні методи являються важливою умовою рентабельного управління якістю, а також засобом підвищення ефективності виробничих процесів і якості продукції.

У стандартах ІСО 9001 - ІСО 9003, в яких розглядаються системи якості, записано: "У разі потреби постачальник повинен розробляти процедури, що забезпечують вибір статистичних методів, необхідних для перевірки можливості технологічного процесу і прийнятності характеристик продукції".

Для вирішення проблем, пов'язаних з якістю продукції, широко використовуються 7 традиційних методів (так званих "інструментів" якості), а саме: контрольні листки, контрольні карти, діаграми розсіювання, гістограми, діаграми Парето, причинно-наслідкові діаграми, часові ряди.

На сьогодні ці методи, набувши подальшого розвитку, стандартизовані та рекомендуються для використання в роботі по підвищенню якості (міжнародний стандарт ІСО 9004-4: 1993). В Україні прийнятий ДСТУ ІСО 9004-4-98 "Управління якістю та елементи системи якості. Частина 4. Настанови щодо поліпшення якості".

Як зазначає відомий японський спеціаліст з якості професор К.Ісікава: "Базуючись на досвіді своєї діяльності, можу сказати, що 95% усіх проблем фірми можуть бути вирішені за допомогою цих семи прийомів".

Для контролю якості необхідно зібрати певні дані, а потім їх обробити. Але дані, що характеризують навіть один і той же параметр виробу, не можуть бути багаторазово отримані за ідентичних умов, тому що в процесі виробництва змінюються окремі деталі та обставини. Тому при операціях з контролю якості мають справу з великим числом даних, які характеризують ті чи інші параметри виробу, умови процесу тощо. Ці дані при повторних вимірюваннях завжди дещо відрізняються від отриманих в інший час і за інших умов, тобто завжди спостерігається розкидання даних, аналізуючи яке можна знайти вирішення проблеми, що виникла в процесі виробництва.

Наприклад, при використанні тієї ж самої технології та однакових виробничих операцій, в одному випадку виробляється якісний виріб, в іншому - неякісний. Якщо порівняти процес виготовлення якісного та неякісного виробів, детально вивчаючи дані щодо кожного етапу, процесу, можна виявити момент, коли відмінність в даних є максимальною. Таким чином можна знайти причину, що призвела до появи браку. Усунення причини або системи причин і буде рішенням проблеми.

Систематизація, обробка та дослідження такого великого числа даних за допомогою різноманітних методів з метою виявлення визначених закономірностей, яким вони підкоряються, називається статистичною обробкою; дані при цьому називаються статистичними даними, а методи, що застосовуються - статистичними методами. Як правило, для обробки й аналізу даних використовують не один, а декілька статистичних методів. Це інколи дає змогу отримати цінну інформацію, яка при аналізі розкидання даних лише одним методом може висковзнути.

Найбільш поширеним статистичним методом управління якістю вважається побудова гістограми з подальшою математичною обробкою отриманих даних.

Гістограма – це стовпчиковий графік, побудований згідно з отриманими даними, які розбиваються на кілька інтервалів. Число даних, що потрапляють до кожного з інтервалів виражається висотою стовпчика.

Розглянемо побудову гістограми на конкретному прикладі.

Необхідно побудувати гістограму розсіювання розмірів партії деталей, що складається із 50 штук та визначити ймовірний відсоток придатних деталей та відсоток виправного і невиправного браку.

Вимірювання проводились із точністю до 0,1мм. Розміри придатних до використання деталей знаходяться в межах: - найбільший 8,0 мм, найменший 7,0 мм.

Значення розмірів для побудови гістограми взяті із таблиці 2.1.

 

Таблиця 2.1 – Вихідні дані

Номер рядка	Значення розмірів
	7,5	7,6	8,0	8,2	8,4	7,3	8,9	8,0	8,8	8,1
	8,9	8,6	7,2	7,3	7,9	7,8	8,7	7,4	8,2	8,3
	8,5	7,4	8,0	8,7	7,8	7,7	8,8	9,0	7,0	7,2
	8,5	7,4	8,0	8,7	7,8	7,7	8,8	9,0	7,0	7,2
	7,2	8,1	8,2	8,3	7,9	8,9	8,7	8,5	8,9	7,5

 

1. Визначаємо найбільше L та найменше S значення даних:

L=9,0; S=7,0.

2. Розраховуємо кількість інтервалів. Кількість інтервалів повинно приблизно відповідати квадратному кореню з числа даних. Так, як у нас 50 даних, то кількість інтервалів вибираємо рівним семи.

3. Розраховуємо ширину інтервала h. Для цього різницю між L та S ділимо на кількість інтервалів і заокруглюємо в більшу сторону.

h = (9,0 – 7,0)/7 = 0,28 мм. Приймаємо h=0,3мм.

4. Визначаємо значення границь інтервалів. За початок першого інтервалу приймаємо значення S. Додаючи до отриманого значення ширину ділянки h = 0,3 мм, знаходимо, що перша ділянка займає інтервал на осі абсцис від 7,0 мм до 7,3 мм. Аналогічно, додаючи 0,3 мм до 7,3 мм, отримаємо інтервал другої ділянки 7,3 – 7,6 мм. і т.д. До інтервалу останньої ділянки входить найбільше значення L.

5. Розраховуємо середні значення для інтервалів. Середнє значення для інтервалу визначають за формулою: (нижня границя інтервалу + верхня границя інтервалу)/2. У даному випадку середнє значення для першого інтервалу х_і = (7,0 + 7,3)/ 2 = 7,15. Середні значення наступних інтервалів знаходяться додаванням ширини інтервалу h = 0,3 мм до значення попередньої ділянки.

6. Будуємо графік гістограми. По осі абсцис відкладаємо межі інтервалів, а по осі ординат – частоту. Для кожного інтервалу будуємо прямокутник (стовпчик) з основою, яка дорівнює ширині інтервалу, висота його відповідає кількості деталей, що попали в цей інтервал.

На рисунку d_max та d_min найбільший та найменший розмір придатних до використання деталей

dmax

dmin

7,0 7,3 7,6 7,9 8,2 8,5 8,8 9,1

Рисунок 2.1-Гістограма

Математичну обробку результатів побудови гістограми зручно звести до таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 –Обробка результатів побудови гістограми

Інтервали розмірів	Сере-дини ітер-валів розмі-рів хі, мм	Кількість деталей в інтервалі ni, шт.
7,0-7,3	7,15		0,16	1,144	0,786	0,126
7,3-7,6	7,45		0,12	0,894	0,346	0,042
7,6-7,9	7,75		0,14	1,085	0,083	0,012
7,9-8,2	8,05		0,16	1,288	0,00014
8,2-8,5	8,35		0,14	1,169	0,097	0,014
8,5-8,8	8,65		0,16	1,384	0,37	0,059
8,8-9,1	8,95		0,12	1,074	0,83	0,01

7. Використовуючи таблицю 2 знаходимо середнє значення відхилень випадкових розмірів і значення дисперсії D(x):

.

8. Знаходимо середнє квадратичне значення відхилень випадкових розмірів за формулою:

.

9. Розраховуємо значення х₁ та х₂ – межі допуску відносно середнього значення відхилень та значення z₁ і z₂ за формулами:

;

.

10. За таблицею функції Лапласа знаходимо значення Ф(z₁) та Ф(z₂). Значення функції Лапласа вибираємо із довідкової літератури.

Ф(z₁)=0,49

Ф(z₂)=0,001

11. Знаходимо ймовірний відсоток придатних деталей F, та виправного і невиправного браку що складають:

F = F₁ + F₂ = (Ф(z₁) + Ф(z₂)) 100%=49+0,1=49,1%

брак виправний = (50% – F₂)=49,9%

брак невиправний = (50% – F₁)=1%

ПРАКТИЧНА РОБОТА №3

Мета роботи

Ознайомлення студентів з методикою оцінки рівня конкурентоспроможності продукції

 

Матеріальне забезпечення

ДСТУ ІСО 9004-4-98 "Управління якістю та елементи системи якості. Частина 4. Настанови щодо поліпшення якості".

Теоретичні відомості

Товар - головний об'єкт на ринку. Він має вартість і споживчу вартість (або цінність), наділений певною якістю, технічним рівнем і надійністю, корисністю (придатністю), яку задають споживачі, показниками ефективності у виробництві та споживанні, іншими досить важливими характеристиками. Саме у товарі знаходять відображення всі особливості та протиріччя розвитку ринкових відносин в економіці.

Товар - точний індикатор економічної сили і активності виробника. Дієвість факторів, що визначають позиції виробника, перевіряються у процесі конкурентного суперництва товарів в умовах розвиненого ринкового механізму, який спроможний виявити відмінності даного товару від товару-конкурента як за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі (корисності), так і за витратами на її задоволення. Для цього товар повинен мати певну конкурентоспроможність.

Конкурентоспроможність товару - це такий рівень його економічних, технічних і експлуатаційних параметрів, які спроможні (дозволяють) витримати суперництво (конкуренцію) з іншими аналогічними товарами на ринку. Крім того, конкурентоспроможність — порівняльна характеристика товару, яка містить у собі комплексну оцінку всієї сукупності виробничих, комерційних, організаційних і економічних показників відносно виявлених вимог ринку або властивостей іншого товару. Вона визначається сукупністю споживчих властивостей даного товару-конкурента за ступенем відповідності суспільним потребам з урахуванням витрат на їх задоволення, цін, умов постачання і експлуатації в процесі виробничого і (або) особистого споживання.

Інакше кажучи, під конкурентоспроможністю розуміється комплекс споживчих і вартісних (цінових) характеристик товару, що визначають його успіх на ринку, тобто перевага саме цього товару над іншими в умовах широкої пропозиції товарів-аналогів, що конкурують. І оскільки за товарами стоять їхні виробники, то можна з повною підставою говорити про конкурентоспроможність відповідних підприємств, об'єднань, фірм, рівно як і країн, у яких вони знаходяться.

Будь-який товар, що знаходиться на ринку, фактично проходить там перевірку на ступінь задоволення суспільних потреб: кожний покупець купує той товар, що максимально задовольняє його особисті потреби, а вся сукупність покупців - той товар, який найповніше відповідає суспільним потребам, порівняно з товарами, що з ним конкурують.

Щоб задовольнити свою потребу, покупцю недостатньо придбати товар. Якщо це технічно достатньо складний виріб, то покупцеві доведеться нести витрати по експлуатації (платити за паливо, мастила, запасні частини, ремонт), оплачувати (якщо це товар виробничого призначення) працю обслуговуючого персоналу, витрачати гроші на його навчання, страхування і т.д. Таким чином, витрати покупця складаються з двох частин: витрати на покупку (ціна товару) і витрати, пов'язані з споживанням, які називаються ціною споживання (ЦС)

Оцінка конкурентоспроможності товару (КСП) здійснюється на основі співставлення даної продукції з відповідною продукцією інших фірм. Показник конкурентоспроможності продукції виражається відношенням корисного ефекту до ціни споживання, а за корисний ефект беруться інтегральні показники характеристик товару - його якість.

В економічній теорії конкурентоспроможності поняття рівень конкурентоспроможності (К) пов'язують з відношенням показників конкурентоспроможності нашої продукції (К_н) і конкурента (К_к). Якщо це відношення К>1, то наша продукція вважається конкурентоспроможною.

Показники конкурентоспроможності виражаються як частка від поділу сум відносних показників характеристик якості продукції до відносної ціни споживання цієї продукції:

 

К_н.,к = ( х_і/ЦС)_н.к (3.1)

Відносні значення показників характеристик якості та ціни споживання отримуються із порівняння характеристик і ціни споживання з такими ж у продукції, яка взята за базу. За базову продукцію беруть ідеальну споживчу модель (ІСМ) продукції, тобто ту продукцію, яку бажають придбати споживачі.

Розглянемо, як числові значення рівня і показників конкурентоспроможності пов'язані з характеристиками якості на числовому прикладі оцінки рівня конкурентоспроможності продукції (табл. 3.1).

Із характеристик якості конкуруючої продукції візьмемо лише дві (щодо транспортного засобу): швидкість і витрати палива, ставлення до динаміки числових значень яких у споживача протилежне.

Розрахунок числових значень ведеться приблизно за наступною послідовністю. Переконуємося в тому, що значення характеристик якості конкуруючої продукції відповідають вимогам нормативно-правових документів. У протилежному випадку оцінки є безпідставними. Визначаємо відносну значущість ("вагу") характеристик продукції та розрахункові значення характеристик. Визначаємо відносні значення характеристик (порівняно з такими ж ІСМ) і додаємо. Після цього визначаються числові значення К_н, К_к та К. Якщо значення К більше одиниці, то продукція вважається конкурентоспроможною.

 

Таблиця 3.1 Приклад оцінки рівня конкурентоспроможності продукції (числові значення - умовні)

	ІСМ	Наша продукція	Конкурент
Вихід-ні зна-чення	Вага	Розра-хун-кові зна-чення	Ви-хідні зна-чен-ня	Розра-хун-кові зна-чен-ня	Від-носні зна-чен-ня	Ви-хідні зна-чен-ня	Розра-хун-кові зна-чен-ня	Від-носні зна-чен-ня
Вимоги НД	Задовільно	Задовільно	Задовільно
Швидкість		0,7				2,0		52,5	0,75
Витрати пального		0,3				0,5			1,25
		1,0				2,5			2,0
ЦС
Кн,к						5,0			4,0

К_н = 2,5/2 = 1,25; К_к = 2,0/2 = 1; К = К_н/К_к = 1,25>1

Практична робота №4

Мета роботи

Освоїти методикутанавчитись розраховувати основні показники економічної ефективності стандартизації

 

Теоретичні відомості

Під економічною ефективністю стандартизації розуміють підвищення продуктивності суспільної праці чи економію витрат живої і відтвореної праці, що пов'язано з задоволенням різноманітних потреб суспільства. Цей критерій у найбільш загальному виді відображає економічну корисність здійснюваних заходів зі стандартизації. Разом з цим в кожному окремому випадку цей критерій має свій конкретний зміст і форму вираження.

При визначенні різних видів економічної ефективності стандартизації використовують різні показники. Так, при визначенні порівняльної ефективності використовують приведені витрати, термін окупності, коефіцієнт економічної ефективності та інші. Проектна економічна ефективність - це можлива ефективність, яка визначається при розробці перспективних та поточних (річних) планів. При визначенні народногосподарського ефекту враховується фактор часу: за який час окупляться витрати на проведення робіт на стадії проектування. Чим менший термін проектних робіт до серійного виробництва продукції, тим вищим буде економічний ефект. Тому частіше розраховують: річний ефект; ефект терміну дії стандарту; ефект за весь строк служби стандартної продукції і т.д.

В основі методичного підходу визначення економічної ефективності стандартизації лежить метод урахування всіх можливих її наслідків і результатів. Тому до оцінки ефективності комплексу заходів зі стандартизації і кожного окремого стандарту необхідно підходити обов'язково з народногосподарських позицій та з економічної точки зору оцінювати зміни, які вони викликають в усіх сферах діяльності. Існуючі методи визначення економічної ефективності стандартизації базуються на порівняльній оцінці собівартості, продуктивності виробів нової техніки, характеризуються величиною експлуатаційних витрат, тобто усіх основних показників продукції, які безпосередньо регламентуються стандартами.

Важливу роль у народному господарстві країни відіграє економія ресурсів, яка забезпечується методами стандартизації. Дані щодо економії, які виражаються в натуральних чи грошових одиницях, характеризують вклад стандартизації в рішення цієї проблеми. Економія досягається за рахунок поліпшення якості виробленої продукції в сфері її експлуатації, а також росту валютної виручки через підвищення конкурентоспроможності продукції на світових ринках.

Наочним свідченням впливу стандартизації на економіку народного господарства країни є постійний зріст її економічної ефективності. Аналіз великого обсягу статистичних даних показує, що економічний ефект від впровадження стандартизації по основних сферах відтворення розподіляється таким чином:

• науково-дослідні, дослідно-конструкторські та проектно-конструкторські роботи - близько 30-35%;

• сфера виробництва - близько 15-20%;

• сфера експлуатації - близько 50%.

Основними джерелами економічного ефекту впровадження нових стандартів є:

• зниження собівартості та приведених витрат продукції у виробника (споживача) за рахунок зменшення кількості типорозмірів, зниження витрат на заробітну плату, створення спеціалізованого виробництва, непотрібність розробки креслень, технології, спеціального оснащення;

• збільшення строку служби ресурсів, зменшення амортизаційних відрахувань;

• підвищення надійності;

• зменшення тривалості випробувань та вироблення бракованої і дефектної продукції, поліпшення її якості та підвищення строку зберігання;

• підвищення продуктивності праці.

Після впровадження стандарту у виробництво на основі даних фактично отриманих результатів при проектуванні, виробництві та експлуатації об'єктів стандартизації, може бути розрахована величина фактичного економічного ефекту. Зіставлення даних очікуваного і фактичного економічного ефекту дає змогу зробити аналіз змін економічних показників внаслідок проведення робіт зі стандартизації, встановлення повноти впровадження стандарту та оцінювати роботу в галузі стандартизації.

Порядок, запроваджений для проведення техніко-економічних розрахунків, допускає ряд винятків із загальних правил. Враховуючи різноманітність об'єктів стандартизації, не завжди є можливість визначення економічної ефективності деяких об'єктів. Для таких об'єктів у стандартах даються якісні характеристики, визначаються доцільність їх впровадження та витрати на розробку і впровадження. Це стосується:

• стандартів, в яких техніко-економічні показники залишилися без змін порівняно з базовими;

• стандартів, які встановлюють підвищені норми для органолептичних властивостей продукції;

• організаційно-методичних стандартів, які визначають порядок проведення робіт (інструкції, положення, правила і норми виробничо-технічного призначення, документація в галузі управління, інформація);

• стандартів на терміни, визначення, класифікацію, позначення.

Визначення економічної ефективності стандартизації базується на методах розрахунку порівняльної економічної ефективності. Її проводять шляхом зіставлення економічних результатів до і після проведення робіт зі стандартизації. Отриманий результат цілком залежить від бази порівняння, тому чітке встановлення правил її вибору може забезпечити достовірність проведених розрахунків. У процесі удосконалення економічних основ теорії стандартизації удосконалювалися і підходи до виробу бази порівняння. Як базу порівняння приймають досягнутий рівень техніко-економічних показників, які відображені в НД, по яких нині виробляється продукція.

При проведенні розрахунків економічної ефективності впровадження стандартів, економічні наслідки впровадження порівнюють з витратами, які пов'язані з розробкою і впровадженням стандартів. Розміри останніх бувають дуже значними, особливо витрати на впровадження стандартів, які здійснюються не одноразово, а поступово. Деякі стандарти можуть впроваджуватись протягом кількох років, тому при розрахунках враховують фактор часу. Фактор часу враховують загальноприйнятими методами. Витрати, які здійснюють, і результати, які отримують до початку розрахункового року, помножують на коефіцієнт приведення по часу, а після початку розрахункового року - ділять на цей коефіцієнт.

Основні показники економічної ефективності стандартизації:

• річна економія;

• річний економічний ефект;

• коефіцієнт економічної ефективності;

• термін окупності витрат.

Річна економія (Э) - це різниця витрат на розробку, виготовлення та експлуатацію стандартизованого об'єкта.

Річний економічний ефект (Э_ст) - це результат зіставлення річної економії та витрат на розробку і впровадження стандарту, які приведені до одного розрахункового року. Крім того, з метою підвищення чіткості відображення результатів стандартизації їх показують у грошовому вираженні та в натуральній формі. Доцільність надавати економічну ефективність в натуральній розмірності (т, л, кВт/г і т.д.) пов'язана з актуальністю раціонального використання сировинних і енергетичних ресурсів у загальному народногосподарському комплексі.

Коефіцієнт економічної ефективності (Е_ст) - це відношення річної економії витрат. Він слугує для порівняння з нормативним коефіцієнтом економічної ефективності (Е_н), який становить 0,15. Якщо коефіцієнт економічної ефективності більше чи дорівнює нормативному коефіцієнту, то впровадження стандарту доцільно. Якщо він менше за нормативний коефіцієнт, то впровадження стандарту не дозволяється рахувати економічно доцільним для народного господарства.

Термін окупності витрат (Т_ок) - є величиною, яка зворотна коефіцієнту економічної ефективності, і визначає період часу, протягом якого витрати на розробку і впровадження стандарту повинні окупитися.

При розрахунку економічної ефективності впровадження стандартів слід відзначити методичний аспект, який пов'язаний з визначенням пайової частки стандартизації в загальному ефекті від впровадження нової техніки, параметри якої закладені у стандарти. Метод визначення пайової участі в отриманні економічного ефекту має і суто практичне значення. Він використовується при стимулюванні виконавців робіт зі стандартизації поряд з основними розробниками нової техніки.

Економічний ефект від стандартизації відображає результати впровадження в народне господарство нової техніки, прогресивної технології, удосконалення виробництва, сприяє переводу на якісно новий рівень усіх елементів виробничого процесу. В циклі "наука-виробництво" стандартизація є завершальним етапом наукових розробок, конструкторських і технологічних опрацювань нових видів продукції та концентрує результати впровадження наукових досягнень в виробництво.