Інструменти захисту інтересів виконавця

 

Під час виконання контрактів певні ризики перебирає на себе підрядчик. Виконанню його контрактних зобов'язань перешко­джають насамперед політичні ризики, ризики.форс-мажор, мож­ливий ризик втрати прибутків за контрактом через коливання ва­лютного курсу. Одним з основних є ризик неплатоспроможності замовника.

Додаткові ризики виникають у постачальників і підрядчиків через те, що вони, як правило, у межах контракту надають замов­никові комерційний кредит, що виражається у відстроченні пла­тежу. Свідченням надання такого кредиту є вексель або тратта — переказний вексель, який виписує продавець (підрядчик) і акцеп­тує покупець (замовник). Строки комерційних кредитів колива­ються від кількох місяців до п'яти й більше років і визначаються умовами кон'юнктури світових ринків, видами товарів і робіт. З розширенням експорту машин і складного устаткування, збіль­шенням кількості великих проектів дедалі помітнішою є тенден­ція до подовження зазначених строків.

Комерційний кредит здебільшого є обов'язковим атрибутом контрактів на постачання технологічного устаткування і вико­нання будівельно-підрядних робіт у схемах проектного фінансу­вання. Відстрочення платежу зумовлюється необхідністю пусти­ти в комерційну експлуатацію об'єкт для того, щоб замовник проекту (проектна компанія) міг розплачуватися з коштів, одер­жаних від реалізації проектного продукту. Пільговий строк пла­тежу за багатьма проектними контрактами становить від одного до трьох років, іноді п'ять. Згідно з міжнародною практикою да­тою надання кредиту вважається дата постачання товару і дата здачі визначеного обсягу робіт (черги, ділянки, об'єкта). У межах одного проекту може бути кілька строків використання комер­ційного кредиту. Останніми роками у зв'язку із загостренням конкурентної боротьби на міжнародному ринку між експортера­ми інвестиційних товарів і підрядними компаніями (а також роз­ширенням підтримки державами цих компаній) практикується надання комерційних кредитів з пізнішою датою початку їх по­гашення, ніж дата пуску об'єкта в комерційну експлуатацію.

Найпоширенішими інструментами управління ризиками по­стачальника (підрядчика) під час реалізації контрактів у межах проектної діяльності є юридичні гарантії, акредитиви, векселі, банківські гарантії, форфейтування, страхування ризику непла­тежу, страхування контрактів від політичних ризиків.

Юридичними гарантіями називають відповідні статті й застере­ження, що захищають інтереси постачальника (підрядчика): валютні іастереження, положення про можливе коригування цін, статті про форс-мажор тощо. Нині застосовують два підходи до визначення форс-мажорних обставин у підрядних контрактах. Згідно з першим підходом у контракті подається загальне й дуже стисле посилання на |и>рс-мажорні обставини (на зразок «будь-які непередбачені обста­ти, що не залежать від контрактних сторін, виникли після набуття чинності умовами контракту і перешкоджають його виконанню»). Згідно з іншим підходом перелічують обставини, що пом'якшують відповідальність підрядчика. Як свідчить практика, перевагу слід віддати першому варіанту. За законами окремих країн коли винятко­ві чи непередбачені обставини призводять до того, що виконання зо­бов'язань однією зі сторін контракту стає надто важким, хоча мож­ливим, і спричиняє надмірні витрати, суд може зменшити відпо­відальність цієї сторони (частіше підрядчика, ніж замовника).

Міжнародна торговельна палата розробила модель статей типо­вого контракту за умов форс-мажору та «скрутних» ситуацій, коли події економічного, політичного й технічного характеру істотно по­рушують рівновагу, що існувала між сторонами контракту за нор­мальних умов. У модельних статтях містяться формулювання про розподіл «додаткового тягаря» між сторонами і даються рекоменда­ції про адаптацію контракту до обставин, що змінилися.

Акредитив — це зобов'язання банку перерахувати на рахунок продавця кошти за узгодженим із покупцем комплектом докумен­тів, що підтверджують постачання товару відповідно до умов конт­ракту. Акредитиви застосовують для розрахунків за контрактами постачання інвестиційних товарів і виконання підрядних робіт. Особливо надійною для постачальників і підрядчиків гарантією платежу є безвідкличний акредитив. З метою якнайповнішої гаран­тії платежів постачальники і підрядчики можуть включати в конт­ракти вимоги про відкриття підтвердженого акредитива (для запобі­гання неплатоспроможності банку, що відкриває безвідкличний акредитив, потужніший банк підтверджує цей акредитив). Серед-ньоквартальна загальна вартість відкриття безвідкличних і підтвер­джених акредитивів, включаючи здійснення розрахункових опера­цій, становить близько 1 % сукупних платежів. Безумовно, акреди­тив — дорога гарантія, що може призвести до істотного подорож­чання проекту. З огляду на розтягнуті строки більшості контрактів, які укладає проектна команда на інвестиційній фазі, покупцеві та замовнику іноді вдається домовитися про менш обтяжливий рево­льверний акредитив, який відкривається не на сукупність платежів, а на їх частки, що автоматично поповнюються в міру здійснення поставок товарів або виконання підрядних робіт. У проектній діяль­ності акредитивні форми розрахунків пов'язані з комерційними кредитами, які надає замовникові проекту постачальник (підряд­чик). У цьому разі застосовують акредитиви з відстроченням плате­жу: після надання банку підтверджувальних документів постачаль­ник (підрядчик) одержує комплект виписаних на певні строки век­селів [49].

Вексельні інструменти застосовують у разі надання постачаль­ником (підрядчиком) комерційного кредиту замовникові проекту (проектній компанії"). Вексель — це безумовне зобов'язання бор­жника виплатити зазначену в ньому суму після завершення пев­ного строку. У практиці міжнародної торгівлі при реалізації між­народних проектів вексель є однією з найпоширеніших форм гарантії. Застосування векселів детально регламентоване норма­ми міжнародного права (насамперед Женевською конвенцією 1930 р.) [55]. Для підвищення надійності векселів вони можуть авалюватися: банк видає гарантію оплати векселя у вигляді напи­су (авалю) на векселі.

Банківська гарантія — це засіб забезпечення платежу за комер­ційним кредитом; таку гарантію одержує покупець (замовник) і передає постачальнику (підрядчику). Найчастіше банківську га­рантію застосовують тоді, коли кредит виплачують фіксованими частками при настанні певних подій (наприклад, у разі запуску поставленого устаткування в експлуатацію, завершення гаран­тійного періоду). Проте частіше покупець (замовник) замість на­дання банківської гарантії за згодою кредиторів передає їм вексе­лі й акцептовані тратти. Різновидом банківської гарантії є резервний акредитив. Суть його полягає в тому, що банк покупця (замовника) для забезпечення кредиту відкриває акредитив на користь кредитора (постачальника, підрядчика) і зобов'язується перед кредитором здійснити платіж у разі невиконання зо­бов'язань покупцем (замовником).

У проектній діяльності схема платежів за контрактами має приблизно такий вигляд: 5—10 % розміру контракту — це аванс, який видається після підписання контракту (як засіб забезпечен­ня покупцем або замовником їх зобов'язань за контрактом); 5— 10 % — це мобілізаційний аванс (виплачується тоді, коли устаткування, матеріали, робоча сила надійшли на місце будівництва безпосередньо перед початком робіт); 10—15 % — оплата з безвідкличного, підтвердженого чи револьверного акредитива за товарними чи іншими підтверджувальними документами. Якщо контракт передбачає змінні ціни, то платежі й. акредитив збіль­шуються чи зменшуються згідно зі зміною цін.

Форфейтування — це банківська операція, що передбачає купівлю за наперед встановленими умовами векселів або інших боргових і платіжних документів. Іноді цей інструмент застосовують постачальники (підрядчики) для захисту від ризику неплатоспроможності покупця (замовника), який (без права обороту боргових і платіжних \ ментів на попереднього власника) бере на себе банк-покупець зазначених документів. Ця операція відрізняється від звичайного дисконту векселів, бо здебільшого її застосовують у разі постачання машин та устаткування і виконання підрядних робіт на великі суми, а також для комерційних кредитів з тривалим відстроченням плате­жу — 5—7 років (порівняно зі звичайними строками дисконту век­селів 90—180 днів). Форфейтування забезпечується гарантією чи авалем першокласного банку. Форфейтер набирає прав на боргові та платіжні вимоги за відрахуванням відсотків за весь строк. Таким чином, для постачальника (підрядчика) угода за комерційним кре­дитом перетворюється на реальну, що застерігає його від ризику неплатежу і дає економію на управлінні борговими вимогами. При цьому спрощується баланс постачальника за рахунок часткового звільнення від дебіторської заборгованості.

Страхування ризику неплатежу — це різновид страхування кредитів. При цьому бенефіціаром може бути як страхувальник, так і комерційний банк, що видав йому кредит під застрахований контракт. Підставою для укладання договору страхування є поява конкретного ризику, тобто укладання контракту, а умовою його укладання є здійснення попереднього кредитного контролю, тоб­то аналізу платоспроможності покупця до початку постачання, а також узгодження зі страхувачем лімітів кредиту. Крім того, страхувач здійснює пряму експертизу якості товарів щодо їх від­повідності контракту чи стандартам.

Договір страхування діє протягом обумовлених у ньому стро­ків (як правило, один рік під час страхування короткострокової заборгованості або протягом періоду, на який надані середньост-рокові кредити). Умови договору передбачають зобов'язання страхувальника повідомляти страхувача про будь-яку подію, що може підвищити ступінь страхового ризику. Неподання страху­вальником необхідної інформації і протидія перевіркам дають страхувачеві право розірвати договір страхування. Страхове від­шкодування виплачують тільки після встановлення остаточного розміру збитку. Зазвичай обов'язок страхувача відшкодувати збитки настає після завершення обумовленого строку, що стано­вить 60—180 днів. Страхувач може висунути умову, щоб частину вартості поставленого товару було сплачено в момент постачання або у вигляді авансу (слід зазначити, що страхувач може брати активну участь у формуванні основних умов контракту). До об­сягів відповідальності страхувача входять лише суворо обумов­лені ризики, пов'язані переважно з непередбаченими обставина­ми. Страхуванню підлягають тільки комерційні кредити, що перевищують певний розмір.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Питання та завдання для самоконтролю

1. Роль банку на інвестиційній фазі проекту.

2. Види страхування, які застосовують під час реалізації проектів.

3. Які інструменти управління ризиками застосовують підрядчики?

4. Що таке юридичні гарантії?

5. Що таке акредитив?

6. Інструменти управління ризиками на інвестиційній фазі проект­ного циклу.

7. Охарактеризуйте вексельні інструменти.

8. Що таке банківська гарантія?

9. Для чого надаються юридичні гарантії при виконанні контрактів?

10. Що таке фінансові гарантії?

11. Мета створення резервних фондів.

Самостійна робота студентів

1. Вплив резервних фондів на впровадження проекту.

Тема реферату

1. Вплив банків на інвестиційні фази проекту.

Завдання

Ситуація 1. Ви — головний економіст автомобільної компанії. Не­обхідно порівняти два проекти з виробництва автомобілів компанією. Для цього необхідно визначити точку беззбитковості для кожного з ва­ріантів. Для обох варіантів ціна автомобіля складає 10 000 дол.

Витрати виробництва для кожного з автомобілів подано в таблиці.

 

Види витрат	Постійні витрати	Змінні втрати на одиницю продукції
Сировина та матеріали
Оплата праці виробничого персоналу
Енергія на технологічні цілі
Витрати на обслуговуванн та експлуатацію обладнання
Адміністративні витрати	2 000 000	4 500 000
Втрати на збут	1 000 000	2 000 000
Усього	3 000 000	6 500 000

Ситуація 2. Необхідно провести якісний аналіз ризиків відповідно до таких умов.

ВАТ «Автобуд» створено в процесі приватизації державного авто­транспортного підприємства. Предмет діяльності підприємства — на­дання послуг фізичним та юридичним особам з пасажирських та вантаж­них перевезень.

Протягом двох років підприємство періодично надає послуги з ван­тажних перевезень ВАТ «Житомирхліб», яке займається виробництвом хлібобулочних виробів та поставкою їх фірмовим і торговим підприєм­ствам м. Житомир та Житомирської обл. Питома вага послуг у звітному році, що надаються ВАТ «Автобудом» ВАТ «Житомирхліб», у загаль­ному обсязі становить 19 %, а надання послуг населенню — 50 %.

Основні показники господарської діяльності ВАТ «Автобуд» подано у таблиці.

 

Показник
Дохід (виручка) від реалі­зації продукції (робіт, то­варів, послуг), тис. гри	25 000	15 000	20 000	14 000
Собівартість реалізованої продукції (робіт, товарів, послуг), тис. грн	16 000	10 000	16 000	12 000
Середньооблікова чисель­ність працівників, осіб
Кількість автомобілів усього, у тому числі: вантажних мікроавтобусів легкових
Дебіторська заборгова­ність, тис. грн
Кредиторська заборгова­ність, тис. грн

3.2. УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОЕКТУ _