Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Р озподіл ризиків у проектних контрактахСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Більшість ризиків проектної діяльності припадає на інвестиційну (будівельну) фазу проектного циклу. Загальні й остаточні результати проектної діяльності для всіх учасників проекту істотно залежать від процесу виконання контрактів на постачання інвестиційних товарів (машин, устаткування, транспортних засобів, будівельних матеріалів), а також виконання підрядних робіт (будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних). В окремих випадках на інвестиційній фазі застосовують також контракти на надання консультаційних послуг (проведення торгів, підготовка контрактів, контроль за виконанням робіт тощо). Покупцем (замовником) у контрактах на надання консультаційних послуг є проектна компанія, оскільки на ній лежить основна відповідальність за управління ризиками реалізації контрактів. Водночас основні фінансові ризики невиконання чи неналежного виконання контрактів лежать на кредиторах проекту, і це зумовлює жорсткий контроль за діяльністю на інвестиційній фазі проектного циклу з боку банку й фундаторів проектної компанії [ЗО]: • їхню активну участь у виборі постачальників інвестиційних товарів, підрядчиків, а в разі потреби — і консультантів; , • сприяння в підготовці контрактів і отриманні необхідних страхових полісів; • контроль за реалізацією контрактів і виконанням умов страхових договорів; • сприяння у вирішенні спорів (зокрема, через суд і арбітраж) між проектною компанією та постачальниками (підрядчиками), а в окремих випадках — між проектною компанією та страхувачами; • надання (в окремих випадках) постачальникам (підрядчикам, консультантам) необхідних гарантій і поручництв. Основними інструментами управління ризиками під час реалізації контрактів на інвестиційній фазі проектного циклу є гарантії юридичні (зобов'язання сторін щодо виконання контрактів і санкції за їх порушення) та фінансові (матеріальні), страхування та резервні фонди. Юридичні та фінансові гарантії щодо проектних контрактів передбачають розподіл ризиків між сторонами контрактних відносин у певних пропорціях. У текстах контрактів не тільки формулюються обов'язки сторін і санкції за їх порушення, а й чітко визначаються умови надання необхідних фінансових гарантій і страхування. Як правило, контракти набирають сили тільки після надання сторонами належно оформлених гарантій і страхових полісів [49]. Юридичні гарантії. Кваліфіковано підготовлені контракти (за наявності ефективної судової й арбітражної системи) надійно захищають сторони від ризиків подорожчання товарів (робіт), затримки в постачанні товарів (виконанні робіт), постачання неякісних товарів (неякісного виконання робіт), неплатежу чи невчасного й неповного платежу за контрактом, втрат у результаті зміни валютного курсу. У контрактах на підрядні роботи й постачання устаткування особливе значення мають статті щодо гарантій, рекламацій та санкцій. Як приклад розглянемо статтю «Гарантія якості» у контракті на постачання машин і устаткування. У цій статті зазвичай міститься така умова: постачальник (продавець) гарантує високу якість і нормальну роботу устаткування, яке він продає, протягом певного гарантійного строку (від кількох місяців до кількох років). Гарантійний строк може обчислюватися з дати постачання, запуску устаткування в експлуатацію тощо. Для забезпечення гарантії якості складного устаткування в контракті звичайно обумовлюється право покупця (проектної компанії") контролювати його якість і якість використаних матеріалів у процесі виготовлення устаткування, брати участь у випробуваннях на заводах продавця і його субпостачальників. У цій самій статті контракту звичайно перелічують випадки, на які гарантія не поширюється (наприклад, на запасні швидкозношувані деталі; природне зношення устаткування; дефекти й поломки, що з'явились через неправильне збереження, використання й обслуговування устаткування). Велике значення для захисту проектної компанії від ризиків постачання неякісного товару (а також його недопостачання) має іаття контракту «Рекламації». У ній обумовлюються права й обов'язки сторін у зв'язку з рекламацією (претензією), порядок і строки пред'явлення рекламації, засоби врегулювання суперечностей. У разі обгрунтованості рекламації сторони узгоджують прийнятні засоби її врегулювання: усунення дефектів постачальником за його рахунок; • виправлення дефектів покупцем за рахунок постачальника, якщо останній не може забезпечити цю роботу прийнятні для покупця строки; • часткова заміна й повернення товару (устаткування) цілком, якщо його не можна використовувати та транспортні витрати з повернення невеликі; • уцінення товару (у торгівлі машинами й устаткуванням цей засіб застосовують рідко). На замінену машину, устаткування, вузол, деталь можуть бути встановлені загальні строки гарантії, передбачені контрактом, а також узгоджені нові строки, якщо заміна чи ремонт тривали довго. Найважливішим інструментом захисту проектної компанії від ризиків невиконання чи недосконалого виконання контрактів щодо реалізації проекту є статті контракту стосовно штрафних санкцій і відшкодування збитків. Санкції можуть мати форму пені, неустойки, штрафу, що сплачуються за порушення контракту щодо строків постачання, якості товару, умов платежу тощо. Загальним правилом договірних відносин є таке: штрафні санкції мають сприяти виконанню контракту, не передбачати руйнівного характеру і не бути засобом одержання прибутку за рахунок помилок партнера. Окремі порушення контрактів спричинюють такі збитки для окремих учасників проекту, які не компенсуються штрафами й неустойками. У цьому зв'язку контракти передбачають компенсації наперед узгоджених і оцінених збитків; припускаються також застереження про втрачену вигоду. Проте такі стягнення не звільняють партнера від виконання своїх зобов'язань за контрактом. Велике значення для реалізації багатьох проектів мають контракти на матеріалізацію проекту — підрядні контракти. Часто замовник проекту укладає з підрядчиком контракт на умовах «під ключ», покладаючи на нього виконання всіх робіт і закупівель у межах проекту. Підрядні контракти мають специфіку порівняно з контрактами на постачання машин і устаткування. По-перше, підрядні компанії виробляють специфічний товар — матеріалізують проекти. Особливість цього товару полягає в тому, що він, як правило, не серійний. Тому відсутня ринкова ціна на багато видів проектної діяльності, що утруднює для замовника й підрядчика визначення вартості контракту і ризиків для сторін через можливе відхилення фактичних витрат від вартості контракту. По-друге, підрядні контракти часто довготривалі. За цей час економічна (а іноді й політична) ситуація може істотно змінитися, що є додатковим чинником ризику для сторін контракту. По-третє, багато підрядчиків самостійно виконують тільки частину робіт; значну, а іноді й переважну частину робіт вони перекладають на субпідрядників. Генеральні підрядчики, особливо ті, що працюють «під ключ», укладають контракти на постачання машин, устаткування, інших інвестиційних товарів, надання необхідних консультаційних послуг тощо. У цьому разі замовник підтримує відносини тільки з генеральним підрядчиком; усі інші учасники робіт випадають з поля його зору. Вибір генерального підрядчика, що не здатний координувати роботу і забезпечувати якість, може виявитися фатальним для замовника проекту. По-четверте, вартість ризиків під час реалізації підрядних контрактів може бути дуже високою. Створення проектів — капіталомістка діяльність, і вартість підрядних контрактів може становити сотні мільйонів гривень. Особливо дорогі контракти на умовах «під ключ» і їх різновиди. З огляду на наведені особливості виконання підрядних робіт під час реалізації проектів до підрядних контрактів висувають підвищені вимоги, що зумовлює їх складність. Для спеціалістів, які готують міжнародні договори з будівництва, Комісія з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) розробила інструкцію-рекомендацію «Про впорядкування міжнародних контрактів на будівництво промислових об'єктів» (1982), що спрямована на забезпечення балансу інтересів замовника й підрядчика, сприяння дотриманню спільної мови в переговорах про укладання підрядного контракту. Конкретні умови підрядних контрактів залежать від багатьох чинників. В окремих випадках в обмін на підвищену ціну контракту підрядчик готовий брати на себе додаткові зобов'язання й підвищені ризики. Насамперед це стосується контракту на умовах «під ключ», що передбачає жорсткі умови для підрядчика, «окрема фіксований строк будівництва за заданої якості та тверді ший (або ціни на основі формули «фактичні витрати плюс відсотки прибутку»). Іноді додатково в контракт включають вимоги про технічне сприяння на період освоєння об'єкта, про допомогу в підготовці спеціалістів. Будівельно-управлінські контракти передбачають надання послуг з управління проектною діяльністю замовника. Крім звичайної винагороди, що сплачується підрядчику, цей вид контракту передбачає «гонорар за ризик», який виплачують підрядчику за зниження витрат без погіршення якості проекту, скорочення тривалості виконання окремих етапів і видів робіт, супроводження об'єкта етапами, що сприяють достроковому випуску проектного продукту і одержанню прибутку ще до повного завершення будівництва. В окремих випадках підрядчик частково продовжує залишатись учасником проектної діяльності й після впровадження об'єкта в експлуатацію. Фактично на певний час за умовами контракту підрядчик бере на себе виконання функцій компанії-оператора (управляє об'єктом до виходу його на проектну потужність) або комерційні ризики та зобов'язання довести ринкову реалізацію проектного продукту до обумовленого в контракті рівня. В окремих секторах економіки підрядні роботи мають специфіку. Специфічними є також застосовувані під час реалізації проектів підрядні контракти на виконання робіт у галузі видобутку природних ресурсів. У галузі газо- та нафтовидобутку застосовують контракти на зразок «ризик-сервіс», за умовами яких підрядчик забезпечує і фінансування, і виконання робіт, пов'язаних з розвідкою й видобутком газу та нафти, а також бере на себе всі пов'язані з цим ризики. За відсутності позитивного результату пошукових робіт контракт перестає діяти. У разі виявлення нафти й газу підрядчик повинен освоїти родовище (довести видобуток до проектного рівня). Після цього родовище може експлуатувати підрядчик або замовник. При цьому підрядчику відшкодовуються витрати, пов'язані з освоєнням родовища (зокрема, відсотки за кредитом), а також виплачується винагорода за ризик. При застосуванні контракту типу «чистий сервіс» підрядчик не несе ризиків у зв'язку з роботами, пов'язаними з розвідкою й освоєнням родовищ газу та нафти і одержує винагороду за надані послуги в будь-якому разі. Хоча замовником у підрядних контрактах часто є держава, вони ілюструють діапазон ризиків, які може брати на себе підрядчик у такій ризикованій сфері діяльності, як розвідка і видобуток нафти й газу [49]. Через те що підрядні контракти довготривалі, для захисту інтересів сторін у разі зміни економічної й політичної ситуації до них бажано включати застереження про ускладнення. Ці застереження подібні до застережень про форс-мажор (обставини непереборної сили), але наміри сторін у цих двох випадках діаметрально протилежні. У разі застережень про форс-мажор розірвання контракту припускається, а в разі застереження про ускладнення передбачається продовження контракту з урахуванням нових умов (наприклад, сторони зацікавлені незважаючи на зміни зовнішніх умов завершити будівництво заводу чи облаштування родовища). В останньому випадку сторони зобов'язуються за скрутних обставин розпочати переговори й домогтися перегляду таких умов договору, як вартість, строк завершення робіт тощо. З юридичного боку зазначене застереження є попередньою згодою (типу домислюваної гарантії) і як таке не має юридичних наслідків (крім зобов'язання сторін розпочати переговори). На відміну від контрактів на постачання товарів, у підрядних контрактах надзвичайно важко визначити тверді та справедливі для сторін ціни. Тому в статті контракту про ціни може міститись застереження про цінове коригування за допомогою формул коливання цін, що враховують вплив різних чинників на їх динаміку. Це сприяє забезпеченню справедливого розподілу ризиків непередбаченого збільшення витрат між сторонами. Таке застереження обов'язкове для довгострокових підрядних контрактів. У контракті на постачання товару чи виконання підрядних робіт у строк, що не перевищує одного року, постачальнику чи підрядчику легко визначити точні витрати та тверді ціни. Винятком є контракти, в яких фігурують матеріали, ціни на які можуть істотно коливатись (наприклад нафта). Якщо замовник проти застосування формули коливання цін, підрядчик змушений планувати у своєму бюджеті статтю про непередбачені витрати, намагаючись включити ці витрати у вартість контракту. Надмірні ризики підрядчика можуть загальмувати виконання контракту або спричинити його банкрутство. У формулах коливання цін іноді застосовують верхню межу цінових коригувань. Іноді застосовують метод граничних відсотків (зазвичай 2—3 %), тобто тільки після перевищення певного цінового порога набирають сили застереження про «цінове коригування», яке за домовленістю сторін може враховувати зміни оподаткування та інших податкових чинників. Якщо вводиться нове законодавство, згідно з яким підрядчик зобов'язаний сплачувати збори й мита, які раніше не передбачалися, або підвищується ставка податку порівняно з моментом підписання підрядного контракту чи набуття ним чинності, і якщо збільшення витрат, що випливає з цих чинників, не відбито у статтях контракту про ціни, замовник, звичайно, компенсує підрядчику його додаткові витрати. Це випливає з міжнародної практики (податкові ризики за підрядними контрактами бере на себе замовник) [32]. Важливою статтею підрядного контракту є наперед оцінені збитки. Цю статтю застосовують у контрактах на постачання товарів, а найчастіше — у підрядних контрактах, тому що під час їх реалізації частіше виникають затримки виконання, які до того ж можуть тривати довго. Суть цієї статті полягає в тому, що підрядчик зобов'язується відшкодувати наперед оцінені збитки, якщо роботу не буде виконано в обумовлені строки. Таким чином, зазначена стаття контракту захищає замовника від ризику затримок у реалізації проекту й надає замовнику право відняти від ціни, що закладена в контракті, певну суму за кожний день (або тиждень) затримки як компенсацію за понесені збитки. Ця сума зазвичай виражається у процентному відношенні від вартості виконаних робіт, відсоток збільшується в разі тривалих затримок. Здебільшого загальний розмір збитку обмежений конкретним відсотком від вартості контракту. Як правило, стаття про наперед оцінені збитки передбачає, що вони не виплачуються, якщо підрядчику перешкоджали події за межами його контролю (політичні ризики, форс-мажор тощо). Стаття однозначно має компенсаційний характер (відшкодування збитків) і її не слід вважати штрафною. Вона міститься в контракті разом зі статтями, де визначаються штрафні санкції за порушення підрядчиком його зобов'язань щодо строків виконання робіт. Більшість розглянутих статей (застережень) у контрактах на реалізацію проектів і визначальний розподіл ризиків між замовником проекту і виконавцями базуються на принципі справедливого (збалансованого) розподілу ризиків між сторонами контракту. Це відповідає принципу партнерства між учасниками проекту як основній умові ефективної проектної діяльності. Водночас окремі статті (застереження) жорстко односторонні, наприклад стаття про наперед оцінені збитки. Проте ця стаття є лише технічною, що спрощує процедуру й порядок нарахування та відшкодування збитків, які може понести замовник проекту. Реалізація прав щодо захисту від ризиків, які зазначені в контрактах на виконання проекту кожною зі сторін, значною мірою залежить від готовності сторін співпрацювати. У противному разі ці права можна реалізувати через суд або арбітраж. У більшості контрактів це передбачено в окремих статтях.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-12; просмотров: 207; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.138.134.149 (0.008 с.) |