Зміст, предмет та об’єкти економічного аналізу.

ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ

 

Методичні рекомендації до державної атестації

для студентів денної і заочної форми навчання

 

Спеціальність 5.03050901 ,, Бухгалтерський облік ’’

 

 

Викладач Шкрабак В.Я.

 

 

Розглянуто та схвалено

на засіданні циклової комісії спец.

дисциплін спеціальності 5.03050401

«Економіка підприємства»

Протокол № __ від ________2014 р.

Голова циклової комісії

___________________ Повійчук М.Г.

 

 

В С Т У П

 

Будь яке підприємство бажає забезпечити успіх на ринку, створити належний імідж, потребує якісного системного комплексного аналізу усіх показників господарської, фінансової діяльності, який відповідає сучасним вимогам розвитку ринкової економіки.

Метою вивчення економічного аналізу є засвоєння знань щодо системного оцінювання діяльності організацій, виявлення внутрішніх резервів раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Головним завданням вивчення курсу "Економічний аналіз" є вивчення сучасних методик економічного аналізу із застосуванням математичних та статистичних прийомів і методів.

Курс економічного аналізу є конкретною економічною дисципліною. Ґрунтуючись на матеріалах інших економічних наук і значною мірою узагальнюючи набуті раніше студентами знання, він дає змогу оцінювати окремі господарські ситуації та вирішувати комплексні економічні проблеми на підприємстві, в галузі тощо.

Зміст програми дисципліни передбачає зв'язок з предметами менеджмент, бухгалтерський облік, фінанси підприємства, організація виробництва.

 

Вивчення дисципліни передбачає теоретичні основи економічного аналізу, методику аналізу виробничої і фінансової діяльності промислового підприємства, проведення практичних занять

В результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:

методику, способи та прийоми системного комплексного аналізу усіх показників господарської, фінансової діяльності, формування і використання виробничого потенціалу, ресурсозбереження;

повинен вміти:

проводити аналіз витрат на виробництво та реалізацію продукції, фінансових результатів та фінансового стану діяльності підприємства, розробляти рекомендації щодо прийняття правильних управлінських рішень, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності підприємства.

 

 

Питання до державного екзамену

з дисципліни “ Економічний аналіз ”

 

Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії спец. дисциплін спеціальності 5.03050401«Економіка підприємства» Голова циклової комісії ________________М.Г.Повійчук «___» _______________ 2014 р.

ЗАТВЕРДЖЕНО Заступником директора з навчальної роботи _____________ Т.С.Капралюк «___» ___________2014 р.

 

1. Зміст, предмет та об’єкти економічного аналізу.

2. Види економічного аналізу

3. Функції та принципи економічного аналізу

4. Методика економічного аналізу.

5. Класифікація методичних прийомів та способів економічного аналізу.

6. Методичний прийом порівняння в аналітичних дослідженнях

7. Використання абсолютних, відносних та середніх величин в економічному аналізі.

8. Побудова рядів динаміки для потреб економіки.

9. Прийом групування інформації в економічному аналізі.

10. Методика факторного аналізу.

11. Моделювання факторних систем. Спосіб елімінування.

12. Інформаційно - методичне забезпечення економічного аналізу.

13. Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу виробництва продукції(робіт, послуг).

14. Аналіз асортиментно – структурних зрушень виробництва продукції.

15. Аналіз якості продукції.

16. Аналіз ритмічності виробництва.

17. Значення, завдання, інформаційна база аналізу трудових ресурсів.

18. Методика аналізу використання трудових ресурсів.

19. Аналіз використання робочого часу.

20. Аналіз наявності та ефективного використання основних засобів:

21. Аналіз забезпечення і використання матеріальних ресурсів.

22. Аналіз витрат на виробництво продукції.: витрати на 1 грн. товарної продукції

23. Аналіз витрат за статтями калькуляції. Визначення резервів зниження собівартості.

24. Оцінка рентабельності діяльності підприємства.

25. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

26. Аналіз формування, розподілу та використання чистого прибутку

27. Аналіз фінансового стану підприємства.

28. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства.

29. Аналіз активів та пасивів підприємства.

30. Аналіз реалізації продукції та виконання договірних зобов’язань

 

Види економічного аналізу

 

Особливості економічного аналізу господарської діяльності підприємства визначаються завданнями того органа, що його здійснює. Вони проявляються в послідовності етапів аналізу, у тематиці аналізу (аналізуються ті питання, у яких зацікавлена дана організація), у формах аналітичної роботи.

Інформаційне забезпечення аналізу - це, як правило, зведена звітність основної ланки господарювання, економічні показники господарської діяльності підприємства.

Економічний аналіз господарської діяльності підприємства є складеним елементом всіх функцій економічного керування підприємством або капіталом.

Класифікація методичних прийомів та

Способів економічного аналізу

В економічному аналізі використовується велика кількість методичних прийомів (нараховують близько ста). Багато з них запозичені з суміжних наук: математики, математичної статистики, бухгалтерського обліку, психології, менеджменту тощо, що є наслідком взаємопроникнення різних наук на певних етапах їх розвитку та особливістю економічного аналізу, що сформувався та розвивався на їх перетині.

Усі методичні прийоми економічного аналізу можна поділити на три групи: логічні, математичні та евристичні.

Логічні прийоми включають основні та спеціальні прийоми.

Основні є базовими й обов'язковими для будь-яких аналітичних досліджень, оскільки дають характеристику зміни чи розвитку економічних явищ і процесів (порівняння, деталізація, абстрагування, синтез та ін.). Спеціальні прийоми використовуються для визначення ступеня залежності та впливу окремих факторів при дослідженні причинно-наслідкових зв'язків (елімінування, групування, балансове узагальнення та ін.).

Математичні прийоми. Посилення впливу ринкових факторів, збільшення ризику прийняття неоптимального рішення вимагають від керівника використання в аналізі більш витончених способів і прийомів, сучасного математичного апарату. Для їх кваліфікованого застосування необхідно представити господарський об'єкт у вигляді математичної моделі, імітувати його поведінку при зміні ситуації.

До математичних відносять прийоми: 1) елементарної математики; 2) математичного аналізу, включаючи варіаційне обчислення; 3) прикладної математичної статистики й економетрії; 4) дослідження операцій, включаючи математичне програмування та теорії ігор, управління запасами, масового обслуговування, навчання.

Евристичні прийоми пов'язані з експертними оцінками господарських ситуацій на підставі творчого мислення, набутого досвіду тощо. В практиці економічного аналізу використовують наступні прийоми: аналогія, інверсія, "мозковий штурм", синектика, контрольні питання, колективний блокнот тощо.

При проведенні економічного аналізу на різних його стадіях застосовуються різноманітні прийоми. Прийоми економічного аналізу безперервно вдосконалюються. Ті з них, що були запозичені з математики, математичної статистики та бухгалтерського обліку, розвиваються в межах цих наук. Економічний аналіз вносить в них необхідні зміни, пристосовуючи їх до вивчення свого предмету.

Використання абсолютних, відносних та

Середніх величин в економічному аналізі.

 

 

Економічні явища, що вивчаються у процесі аналітичних досліджень, мають, як правило, кількісну визначеність, яка виражається в абсолютних і відносних величинах.

Абсолютні величини

Аналіз будь-якого господарського явища або процесу починається з вивчення абсолютних величин. Абсолютні величини використовуються у бухгалтерському обліку, фінансах, статистиці. В економічному аналізі вони застосовуються як база для обчислення відносних та середніх величин, а також як вимірювач показників обсягу (обсяг виробництва, собівартість продукції, валовий прибуток, чисельність працівників тощо).

1. Абсолютні величини показують кількісні розміри показника в одиницях ваги, обсягу, довжини, площі, вартості. За способом вираження абсолютні величини поділяються на індивідуальні та узагальнюючі.

Індивідуальні - виражають розміри кількісних ознак окремих одиниць сукупності (наприклад, обсяг продукції, виробленої конкретним робітником за місяць).

Узагальнюючі - характеризують величину показника (ознаки усіх одиниць або окремих її груп) в результаті підсумок індивідуальних показників (наприклад, обсяг виробленої в цеху продукції за місяць).

За своєю природою абсолютні показники виражаються в іменованих числах. Розрізняють п'ять видів вимірників абсолютних розмірів економічних явищ: натуральні, умовно-натуральні, вартісні, трудові та комплексні.

Натуральні - характеризується розмір виготовленої продукції у натуральних одиницях виміру (виробництво чавуну - у тонах, тканини - в метрах тощо).

Умовно-натуральні вимірники застосовуються у випадку, якщо будь-яка продукція має декілька різновидів, але необхідно визначити загальний підсумок виробництва, запасів або споживання всіх її різновидів.(банки, декалітри, плитка.)

Вартісні вимірники характеризують вартість виготовленої або реалізованої продукції, вартість запасів, величину доходів, вартість спожитих ресурсів тощо..

В трудових вимірниках розробляються показники, що характеризують наявність, розподіл або використання трудових ресурсів в одиницях чисельності {кількість працюючих), одиницях робочого часу (людино-година, людино-день, людино-рік) або витрати праці на виробництво продукції (фактичний обсяг відпрацьованого часу).

Іноді використовують комплексні одиниці виміру, що є добутком величин різної розмірності. Саме так вимірюються виробництво електроенергії в кіловат-годинах, вантажообіг транспорту - в тонно-кілометрах тощо

 

Відносні величини.

Хоча абсолютні величини відіграють важливу роль в практичній і пізнавальній діяльності людини, виникає необхідність різного роду співставлень. Отже, абсолютні величини є базою для розрахунку відносних величин.

Відносні величини відображають співвідношення величини показника, що вивчається, з величиною будь-якого іншого показника або з величиною цього показника, але взятою за інший період часу або за іншим об'єктом.

Відносні показники отримують в результаті ділення однієї величини на іншу, яка приймається за базу порівняння. Це можуть бути дані плану (прогнозу), базового року, іншого підприємства, середньо галузеві тощо.

Отже, для потреб економічного аналізу використовуються наступні види відносних величин: виконання плану, планового завдання, динаміки, структури, координації, порівняння, інтенсивності, ефективності.

Відсотки використовуються при вивченні ступеня виконання планових завдань, структурних показників, рівня витрат, показників рентабельності тощо. Щоб отримати відносну величину, виражену у відсотках, необхідно одну абсолютну величину поділити на іншу абсолютну величину і помножити на 100.

Коефіцієнти розраховуються як відношення двох взаємопов'язаних показників, один з яких береться за одиницю. Зокрема, при проведенні економічного аналізу оцінюють коефіцієнти змінності роботи обладнання, фондовіддачу, фондоозброєність, енергоозброєність тощо.

Види відносних величин

 

1. Відносна величина виконання плану = факт: план х 100%;

2. Відносна величина планового завдання = план: базу (минулий рік, за 3-5 років);

3. Відносна величина динаміки = факт: базу (зміна показника у часі та показує у скільки разів збільшиться або зменшиться рівень показника. Відносні величини динаміки можуть бути базисними – порівнюватись з базовим роком, ланцюговими – кожний наступний рік до попереднього)

4. Відносна величина структури = питома вага: до загальної суми х 100%

(питома вага власного капіталу в загальній сумі балансу, чисельність осн. робітників в загальній сумі);

5. Відносна величина координації = співвідношення частин цілого між собою в межах однієї сукупності.(власний капітал і зобов’язання; доход від операційної діяльності та доход від інвестиційної діяльності.)

6. Відносна величина порівняння – показує співвідношення однойменних показників, які відносяться до різних об’єктів, або територій.

7. Відносна величина інтенсивності – характеризує ступінь, розповсюдження, розвитку явищ у відповідному середовищі. (% продукції вищої якості, % договорів на експортні поставки.)

8. Відносна величина ефективності – співвідношення ефекту з ресурсами або витратами (фондовіддача, рентабельність)

 

Середні величини

В економічному аналізі поряд з абсолютними і відносними величинами часто застосовують середні величини.

Середні величини - це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Без обчислення середніх величин неможливо досліджувати процеси з метою виявлення їх закономірностей; вивчати явища за різними сукупностями, такі, що змінюються, у динаміці; нівелювати нетипові, випадкові варіанти значень показників тощо.

1. Середня арифметична проста – застосовується для аналізу не згрупованих даних

наприклад: фонд зарплати 150 тис.грн. працює 50 чол. середньомісячна зарплата становить 3 тис. грн. (150: 50)

2. Середня арифметична зважена –коли показники повторюються декілька разів.

наприклад: виробіток в цеху №1 – 10 тис. грн. працює – 50 чол.; цех №2 – 13тис.грн. – 12 чол.; цех №3 19 тис.грн. – 21 чол.: Середній виробіток по заводу

3.Середня хронологічна - визначається за показниками, що змінюються в часі. При обчисленні крайні показники ряду діляться на два.

Наприклад: при визначенні середньої ціни на товар: 1.07 -12 грн.; 1.08 – 12.5 грн.; 1.09 – 12.8 грн.; 1.10 – 13.0 грн. Визначити середню ціну

 

Методика факторного аналізу

Результат діяльності підприємства залежить від певних факторів. Наприклад, виручка від реалізації продукції залежить від обсягу реалізації, ціни реалізації, якості продукції, умов розрахунків тощо.Тому питанням економічного аналізу є вивчення і вимірювання впливу факторів на величину досліджуваних економічних показників.

Під факторним аналізом розуміють методику комплексного та системного вивчення і вимірювання впливу факторів на величину результативних показників.

При вирішенні аналітичних завдань виявляється певна залежність між економічними явищами, що аналізуються, та факторами, які їх зумовлюють.

Характер цієї залежності визначають прийоми та способи вирішення того чи іншого аналітичного завдання.

Детермінований факторний аналіз - це методика дослідження впливу факторів, зв'язок яких з результативним показником має функціональний характер, тобто результативний показник може бути представлений у вигляді добутку або алгебраїчної суми показників, що є факторами детермінованої моделі.

Наприклад, зв'язок фонду заробітної плати підприємства (ЗП), середньорічної заробітної плати одного працівника (Зпр) і чисельності працівників підприємства (ЧП) може бути представлений наступним чином: ЗП = Зпр х ЧП; прибуток підприємства від реалізації продукції (Пр), чистий дохід від реалізації продукції (Д) і собівартість продукції (С) пов'язані між собою: Пр = Д - С тощо.

Основні властивості детермінованого підходу до аналізу:

- визначення детермінованої моделі шляхом логічного аналізу;

- наявність повного зв'язку між показниками;

- неможливість розподілити результати впливу одночасно діючих факторів, які не підлягають об'єднанню у єдину модель;

- вивчення взаємозв'язків у короткостроковому періоді.

Стохастичний аналіз - методика дослідження факторів, зв'язок яких з результативним показником, на відміну від функціонального, є неповним, ймовірним і кореляційним. При кореляційній залежності зміна аргументу може дати декілька значень приросту функції залежно від поєднання інших факторів, що визначають цей показник.

Наприклад: немає можливості функціонально показати зв'язок між рентабельністю роботи підприємства та середнім рівнем освіти керівництва або між курсом національної валюти на валютному ринку і рівнем інфляції у країні.

 

Види факторного аналізу

Статичний – використовується при дослідженні впливу факторів нга результативні показники на відповідну дату.

Динамічний – методика дослідження причинно – наслідкових зв’язків у динаміці.

Прямий ( дедуктивний) – дослідження ведеться дедуктивним способом – від загального до часткового.

Зворотній (індуктивний) – вивчення причинно – наслідкових зв’язків виконується способом логічної індукції – від часткових окремих факторів до узагальнюючих.

Одноступеневий – використовується для дослідження факторів тільки одного рівня підпорядкування без її деталізація на складові частини.

Багатоступеневий – проводиться деталізація факторів на складові елементи з метою вивчення їх поведінки.

 

Основні етапи проведення факторного аналізу наступні:

1. Вибір факторів, які здійснюють вплив на досліджувані результативні показники; їх класифікація і систематизація. Здійснюється на підставі набутих теоретичних знань і практичних навичок. Зазвичай, виходять із принципу: чим більший комплекс факторів досліджується, тим точнішими будуть результати аналізу

2. Визначення форми залежності між факторами та результативним показником на підставі набутого досвіду, за допомогою спеціальних способів і прийомів.

3. Моделювання взаємозв'язків між результативними та факторними показниками. 4. Розрахунок впливу факторів та оцінка ролі кожного з них у зміні величини результативного показника.

5. Формування висновків за результатами проведених досліджень, підготовка відповідних управлінських рішень.

 

Виробництва продукції

Одним з важливих напрямів аналізу обсягу виробництва продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. Асортимент є однією з умов досягнення запланованого обсягу реалізації.

Під асортиментом розуміють перелік найменувань продукції із зазначенням обсягу її виробництва за кожним видом. Він буває повний, груповий і внутрішньо груповий.

Основна мета асортиментної політики полягає у тому, щоб спрямувати підприємство на випуск продукції, яка за своєю структурою, споживчими властивостями та якістю найбільше відповідає потребам покупців.

Номенклатура - перелік найменувань виробів і їх кодів, встановлених для відповідних видів продукції у загальному класифікаторі промислової продукції (ЗКПП).

Структура - співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва, виражене, як правило, у відсотках. Зміна асортименту в порівнянні з планом призводить до асортиментних зрушень, зміна структури виробництва - структурних зрушень. Ці явища тісно пов’язані між собою, що зумовлює появу асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції.

Оцінка виконання плану за асортиментом базується на порівнянні фактичного та планового випуску продукції, включеними у номенклатуру

 

Оцінка виконання плану за асорти ментом проводиться трьома способами:

а) за способом найменшого відсотку, (як загальний відсоток виконання плану за асортиментом приймається найменший відсоток виконання плану серед усіх виробів (за наведеними даними 69ю8%, коеф. дорівнює 0.698);

б) за питомою вагою у загальному переліку найменувань виробів, за якими виконаний план випуску продукції (необхідно знайти співвідношення кількості виробів з повним виконанням плану та кількості планових позицій. Цей показник пов'язаний з номенклатурою продукції та має назву „коефіцієнт номенклатурності" (4: 7 = 0.57 4 види із 7 виконали план.)

в) за допомогою середнього відсотка виконання тану за асортиментом (розраховується як відношення загального фактичного випуску продукції в межах плану (продукція, виготовлена понадпланово або не передбачена планом, не зараховується до виконання плану за асортиментом) на загальний плановий обсяг продукції. Цей спосіб розрахунку може бути застосований у тому випадку на тих підприємствах, де номенклатура продукції невелика.(1570+ 2100+ 400+ 900+ 349+ 686+2200): 8400 = 0.976 х 100% = 97.6%, невиконання складає 100 – 97.6 = 2.4 %)

 

Таблиця 3. ВИКОНАННЯ ПЛАНУ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ЗА АСОРТИМЕНТОМ, тис. грн

Вид продукції	За минулий період	Звітний період	Зараховує­ться у вико­нання плану
		за планом	фактично	виконання плану, %
А				98,1
Б				102,4
В*	—
Г
Д		—	—	—	—
Ж*	—			69,8
Інша продукція (6 видів)**				102,9
Усього				101,2

 

Коефіцієнт асортиментності може розглядатися лише як специфічний індикатор - чим ближче його значення до 1, тим в більше підприємство зберегло натурально-речовий склад,

Особливу увагу приділяють вивченню виконанню плану випуску нових видів продукції, які вперше випускаються підприємством. Такі види продукції часто вимагають великих витрат, відповідних додаткових умов.

Оновлення асортименту - це процес заміни застарілих зразків продукції на більш сучасні та технічно досконалі, або випуск принципово нової продукції. Коефіцієнт оновлення асортименту розраховується як:

відношення кількості нових виробів до загальної кількості продукції;

частка вироблених нових видів продукції (у грошовому виразі) до загальної вартості продукції.

Порушення планового асортименту с іноді результатом випуску в першу чергу виробів, які потребують менших трудових затрат. У деяких випадках невиконання плану за асортиментом пояснюється прагненням з меншими зусиллями виконати та перевиконати план з собівартості за рахунок виробів, витрати на виробництво яких мінімальні. Порушення планової структури асортименту в окремих ситуаціях пояснюються також прагненням підвищити рентабельність виробництва за рахунок випуску більш рентабельних нидів продукції.

Оцінка виконання завдання за асортиментом передбачає виявлення причин недовиконання плану за асортиментом і розробку відповідних управлінських рішень. Причини, що впливають на даний показник, можна розділити на дві групи:

зовнішні (кон'юнктура ринку, зміна платоспроможного попиту на окремі види продукції (визначення величини попиту на товар є досить складною проблемою, для вирішення якої необхідні спеціальні маркетингові дослідження), активізація конкурентів, стан матеріально-технічного забезпечення, несвоєчасне введення у дію виробничих потужностей підприємства за незалежних від нього причин);

внутрішні причини (недоліки в організації виробництва, незадовільний технічний стан обладнання, простої, аварії, нестача електроенергії, низька культура виробництва, недоліки в системі управління і матеріально

Аналіз якості продукції

Важливим показником діяльності підприємств є якість продукції. Це один із основних факторів, що сприяє збільшенню обсягів реалізації продукції.

Якість продукції - це сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її здатність задовольняти певні потреби споживачів відповідно її призначення.

Інформація, яка використовується для аналізу якості продукції, охоплює практично всі сторони об'єкта, що аналізується (його конструкція, технологічний процес виготовлення, засоби та предмети праці, результати виробництва та реалізації, реклама тощо).

Джерелами інформації можуть бути патенти, нормативно-технічна документація, акти випробувань, дані лабораторного контролю фізико - хімічних показників, дані відділів технічного контролю, журнали та графіки бездефектної здачі продукції тощо.

Своєрідним знаком якості є фірмовий знак корпорацій, котрі відомі у світі як виробники якісної продукції. Досить надійним показником якості може бути також і відповідність міжнародним стандартам.

Показником якості називається кількісна характеристика однієї або кількох властивостей продукції. складових її якості.

Показники якості характеризують параметричні, споживчі, технологічні та дизайнерські властивості виробу - рівень його стандартизації та уніфікації, надійність і довговічність.

Так, по машинах, верстатах, обладнанню експлуатаційними показниками буде продуктивність, ступінь автоматизації і безперервності надійність роботи, витрачання матеріалів І електроенергії па виробництво продукції на цьому обладнанні, чисельність обслуговуючого персоналу, експлуатаційні витрати, піна машин і обладнання. Одночасно береться до уваги матеріаломісткість і трудомісткість виробництва продукції, його собівартість

Аналіз якості продукції ґрунтується на системі численних показників. серед яких можна виділити узагальнюючи, індивідуальні та непрямі.

Аналіз якості продукції підприємства проводиться в наступній послідовності:

1) оцінка технічного рівня продукції;

2) аналіз динаміки перерахованих показників, виявлення відхилення їх рівня за окремими виробами порівняно з базовим рівнем і теоретично можливим;

3) визначення впливу якості продукції на вартісні показники роботи підприємства: випуск товарної продукції, дохід від реалізації продукції, валовий прибуток;

4) вивчення динаміки браку за абсолютною сумою і питомою вагою в загальному випуску продукції; визначення втрат від браку та втрат товарної

продукції;

5) виявлення факторів, що стримують зростання технічного рівня продукції, обґрунтування можливостей підвищення якості продукції, скорочення браку та втрат.

Розглянемо детальніше наведені процедури.

Технічний рівень продукції. її прогресивність визначається шляхом порівняння з найкращою вітчизняною і зарубіжною продукцією аналогічного призначення за всією сукупністю важливих показників.

Ступінь прогресивності всієї продукції підприємства характеризується питомою вагою нових і прогресивних видів продукції у загальному обсязі випуску.

Під новою продукцією розуміється продукція, яка раніше не виготовлялася, а також продукція, в яку внесені істотні конструктивні та технологічні зміни або для виготовлення якої використані нові матеріали, що істотно змінюють її властивості та собівартість.

Вплив виробництва на економічні показники діяльності підприємства вивчають на підставі питомої ваги нової продукції в загальному обсязі випуску продукції, коефіцієнта і темпів оновлення продукції.

Важливою вимогою до нової продукції є не тільки її високий технічний рівень, але й економічна ефективність в порівнянні зі старою аналогічною продукцією для виробника та споживача. Основним показником економічної ефективності нової продукції є строк окупності додаткових капіталовкладень за рахунок зниження собівартості або збільшення додаткового прибутку від підвищення якості продукції.

Для узагальненої оцінки виконання плану по якості продукції використовуються різні способи.

При бальному способі оцінки визначається середньозважений бал якості продукції і шляхом порівняння фактичного та планового його ріння знаходиться відсоток виконання плану з якості.

За продукцією, якість якої характеризується сортом або кондицією. розраховується частка продукції кожного сорту (кондиції) в загальному обсязі виробництва, середній коефіцієнт сортності, середньозважена ціна продукції в порівнюваних умовах'. При оцінці виконання плану за першим показником фактичну частку кожного сорту в загальному обсязі продукції порівнюють з плановою, а для вивчення динаміки якості - з даними минулих періодів.

Середній коефіцієнт сортності розраховується як відношення вартості продукції всіх сортів до можливої вартості продукції за ціною першого сорту.

Σ ОВі х Ці

Ксорт. = ОВі х Ц 1 сорту

 

де ОВ - обсяг виробництва (в натуральному вираженні);

Ц - ціна за одиницю продукції.

Трудових ресурсів

Забезпеченість підприємства необхідними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці сприяють збільшенню обсягів виробництва продукції, ефективному використанню обладнання, машин, механізмів, зниженню собівартості та зростанню прибутку.

Одним із найважливіших завдань економічного аналізу є контроль за правильним і ефективним використанням трудових ресурсів.

Аналіз забезпеченості підприємства робочою силою здійснюється способом порівняння фактичної чисельності працівників за категоріями із розрахунковими (плановими) показниками і з показниками, що були досягнуті в минулому періоді. Це дає можливість визначити рівень виконання плану (завдання), а також динаміку показників.

Аналіз забезпеченості робочою силою та її використання проводиться в тісному зв’язку з аналізом обсягу виробництва продукції, продуктивності праці, трудомісткості та використання робочого часу.

Основні завдання аналізу:

- укомплектованість підприємства необхідними працівниками відповідної спеціалізації і кваліфікації.

- зміна структури, рух трудових ресурсів.

- співвідношення між основними і допоміжними робітниками.

- якісний склад робітників.

- використання робочого часу.

- використання фонду заробітної плати, виявлення резервів.

Об’єкти аналізу:

- чисельність персоналу і його кваліфікація,

- рух робочої сили,

- витрати робочого часу,

- обсяги випущеної продукції.

Етапи аналізу:

- аналіз забезпеченості трудовими ресурсами і рух робочої сили.

- аналіз використання робочого часу.

- аналіз продуктивності праці і трудомісткості продукції.

- аналіз фонду заробітної плати.

Табл. 1. Інформаційна база для аналізу ефективності використання

трудових ресурсів

N9 з/п	Група	Джерела інформації
	Первинні документи	Розрахунково-платіжні відомості, виписки банку, ВКО, маршрутні листи, накази по підприємству про прийняття на роботу та про звільнення, листки з обліку кадрів, особові картки працівників, табелі обліку використання робочого часу, наряди на відрядні 1 роботи, рапорти про виробіток, відомості обліку депонованої 1 заробітної плати, особові картки, розпорядження про відпустки, табелі обліку використання робочого часу, платіжно-розрахункові відомості, наряди тощо
	Дані рахунків бухгалтерсь­кого обліку	Дані рахунків 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності" у частині сум нарахованої заробітної плати та відрахувань, 471 "Забезпечення виплат відпусток", 472 "Додаткове пенсійне забезпечення", 65 "Розрахунки за страхуванням", 66 "Розрахунки з оплати праці", 64 "Розрахунки за податками та платежами" в частині обов'язкових утримань із заробітної плати, 81 "Витрати на оплату праці", 82 "Відрахування на соціальні заходи"
	Облікові регістри	Журнал 5, 5А
	Фінансова звітність	Ф. № 1 "Баланс", ф. № 2 "Звіт про фінансові результати"
	Статистична звітність	Ф. № 1-ПВ "Звіт з праці", Ф. № 3-ПВ "Звіт про використання робочого часу", Ф. № 6-ПВ "Звіт про кількість працівників, їх якісний склад та професійне навчання", Ф. Ш 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) на потребу в працівниках", Ф. № 1-ПВ (умови праці) "Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці", Ф. № 1-ПВ (заборгованість) "Звіт про стан заборгованості з виплати заробітної плати", Ф. № 7-ТНВ "Звіт про травматизм на виробництві та його матеріальні наслідки"
	Інші джерела	Протоколи виробничих нарад, штатний розклад, оперативна звітність цехів, відділів, служб підприємства, матеріали хронометражу та фотографій робочого дня, попередні результати аналогічних досліджень |

Крім наведених вище можуть використовуватись й інші джерела, пов'язані з трудовими ресурсами підприємства та діяльністю виробничих підрозділів і служб залежно від поставленої мети та завдань.

Перераховані джерела інформації використовуються для проведення ретроспективного аналізу. Оперативний аналіз проводиться за даними первинного бухгалтерського обліку (за інформацією на рахунках 65, 66 тощо). Прогнозний аналіз ефективності використання трудових ресурсів застосовується при оцінці відповідних альтернативних управлінських рішень

 

 

Табл.2. Оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами

Категорії персоналу і обсяг продукції	Фактично за м минулий період	За звітний період	Відхилення абсо абсолютне (±)	Фактично, %
за планпланом	фактично	від плану	від минул ул періоду	до плану	до минул. уло періоду
Усього персоналу				–52	–61	96,3	95,69
у т. ч.:
1. Працівники основн. вної діяльності (ПОД)				–50	–60	96,4	95,71
із них:
робітники				–42	–52	95,8	94,85
службовці				–8	–8	97,95	97,95
у т. ч.:
керівники				–5	–5	66,67	66,67
спеціалісти				–3	–3	99,2	99,2
2.Непромисловий персперонал (неосновної діяльності)				–2	–1	87,50	93,33
Обсяг товарної продукції, тис. грн.				+100	+500	101,19	106,25

 

Із табл.2 бачимо, що на підприємстві у звітному періоді відбулося скорочення персоналу як у цілому, так і за окремими категоріями працівників. Так, фактич<