Методичний прийом порівняння в аналітичних дослідженнях

Порівняння - один зі способів, за допомогою якого людина почала розпізнавати навколишнє середовище. Порівняння є найбільш універсальним методом пізнання економічних явищ і процесів, дослідження їх зміни та розвитку - початковий етап реалізації, аналізом своєї цільової функції.

Важлива умова, якої потрібно дотримуватися при застосуванні прийому порівняння - забезпечення порівняння показників між собою за всіма параметрами.

При цьому слід враховувати наступні вимоги:

1) єдність методики обчислення показників і їх складу.

Наприклад, існують різні підходи щодо розрахунку показників фондовіддачі, фондомісткості, продуктивності праці, коефіцієнтів, Показники, що порівнюються, повинні бути однорідними за складом, обсягом включених у розрахунок складових. Неправомірно, наприклад, порівнювати валовий і чистий прибуток підприємств;

2) єдність вартісних, якісних, структурних факторів і факторів обсягу. На розмір вартісних показників впливає зростання цін у зв'язку з інфляцією, для нейтралізації показники, що порівнюють, обчислюють в одних і тих же цінах. Крім того, для забезпечення порівнюваності необхідно нейтралізувати вплив фактору обсягу шляхом перерахунку даних за попередній (базисний) період на фактичний обсяг звітного періоду. Вплив якісного фактору (жирність, міцність, сортність тощо) нейтралізують шляхом доведення (приведення) обсягу продукції до стандартного рівня якості, а вплив структурного фактору - шляхом перерахунку фактичного обсягу виробництва продукції на структуру базового періоду;

3) єдність періодів або моментів часу, за які було обчислено показники, що порівнюються. Не можна порівнювати, наприклад, обсяг виробництва продукції за місяць з обсягом виробництва за квартал;

4)співставність вихідних умов діяльності (природних, кліматичних тощо). Нелогічним є порівняння показників діяльності підприємств різних форм організації виробництва та праці, у різних фазах економічного зростання, у різних умовах економічної самостійності. Крім того, необхідно враховувати й вплив сезонного фактору.

В окремих випадках для забезпечення співставності показників використовуються поправочні коефіцієнти, відносна величина: витрати на 1 гри. товарної продукції; питома вага робітників в загальній чисельності працівників, співвідношення темпів зростання продуктивності праці та темпів зростання середньої заробітної плати тощо.

Порівняння економічних показників можна здійснювати за різними напрямами.

- порівняння фактичних показників з плановими (прогнозними) дає можливість визначити ступінь виконання плану (прогнозу) за період часу, що досліджується (день, декаду, місяць, квартал, рік); перевірити обґрунтованість планових (прогнозних) показників (порівнюючи дані за декілька минулих періодів з даними плану (прогнозу) поточного періоду), виявити резерви господарювання.

- порівнюючи фактичні показники звітного періоду з аналогічними показниками минулих, оцінюють результати діяльності в динаміці, виявляють тенденції розвитку економічних процесів підприємства, визначають напрями подальшого поглиблення аналізу;

- порівняння показників господарюючого суб'єкта, що аналізується, з середніми аналогічними показниками

- порівняння фактичних показників з нормативними, нормами витрачання дозволяє здійснити контроль за використанням всіх видів ресурсів, виявляють їх економію або перевитрачання, ефективність використання, резерви збільшення обсягів виробництва та зменшення собівартості продукції (робіт, послуг). Даний напрям аналізу сприяє впровадженню ресурсозберігаючих технологій;

- зіставлення паралельних і динамічних рядів проводять для вивчення взаємозв'язків показників, що досліджуються. Наприклад, аналізуючи одночасно динаміку зміни обсягу виробництва валової продукції, чисельності робітників і продуктивності праці, можна обґрунтувати взаємозв'язок між цими показниками.

- порівняння різних показників господарської діяльності. Наприклад, для об'єктивної оцінки отриманих результатів діяльності, темпів зростання продуктивності праці промислово-виробничого персоналу з темпами зростання середньорічної заробітної плати;

- порівняння результатів діяльності до та після проведення того чи іншого заходу (зміни того або Іншого фактору) проводять для визначення кількісного впливу фактору та підрахунку резервів.

В економічному аналізі розрізняють такі види порівняльного аналізу: горизонтальний, вертикальний, трендовий, а також одновимірний і багатовимірний.

Застосовуючи прийом порівняння, можна отримати наступні кількісні - аналітичні результати: - абсолютне відхилення значень порівнюваних параметрів; - відносне відхилення значень порівнюваних параметрів;

- еластичність зміни.

Приклад: Абсолютне відхилення значень порівнюваних параметрів визначається як різниця значення порівнюваної характеристики та її базової величини. (наприклад: 100-80=20)

Відносне відхилення - не відносна динаміка зміни порівнюваних параметрів, яка характеризується темпом зростання значень

Темпом їх приросту. (100:80 х 100%= 125%; темпи зростання 25%)

Еластичність зміни визначається відношенням коеф.при зіставленні динаміки зміни різних параметрів. Коеф. еластичності показує на скільки пунктів зміниться значення одного параметра, якщо значення іншого зміниться на один пункт. (Продукція зросте на 10%, продуктивність на 7%, коеф. еластичності 10:7=1.4 Одже продукція зросте 1.4%, якщо чисельність зросте 1%)

Використання абсолютних, відносних та

Середніх величин в економічному аналізі.

 

 

Економічні явища, що вивчаються у процесі аналітичних досліджень, мають, як правило, кількісну визначеність, яка виражається в абсолютних і відносних величинах.

Абсолютні величини

Аналіз будь-якого господарського явища або процесу починається з вивчення абсолютних величин. Абсолютні величини використовуються у бухгалтерському обліку, фінансах, статистиці. В економічному аналізі вони застосовуються як база для обчислення відносних та середніх величин, а також як вимірювач показників обсягу (обсяг виробництва, собівартість продукції, валовий прибуток, чисельність працівників тощо).

1. Абсолютні величини показують кількісні розміри показника в одиницях ваги, обсягу, довжини, площі, вартості. За способом вираження абсолютні величини поділяються на індивідуальні та узагальнюючі.

Індивідуальні - виражають розміри кількісних ознак окремих одиниць сукупності (наприклад, обсяг продукції, виробленої конкретним робітником за місяць).

Узагальнюючі - характеризують величину показника (ознаки усіх одиниць або окремих її груп) в результаті підсумок індивідуальних показників (наприклад, обсяг виробленої в цеху продукції за місяць).

За своєю природою абсолютні показники виражаються в іменованих числах. Розрізняють п'ять видів вимірників абсолютних розмірів економічних явищ: натуральні, умовно-натуральні, вартісні, трудові та комплексні.

Натуральні - характеризується розмір виготовленої продукції у натуральних одиницях виміру (виробництво чавуну - у тонах, тканини - в метрах тощо).

Умовно-натуральні вимірники застосовуються у випадку, якщо будь-яка продукція має декілька різновидів, але необхідно визначити загальний підсумок виробництва, запасів або споживання всіх її різновидів.(банки, декалітри, плитка.)

Вартісні вимірники характеризують вартість виготовленої або реалізованої продукції, вартість запасів, величину доходів, вартість спожитих ресурсів тощо..

В трудових вимірниках розробляються показники, що характеризують наявність, розподіл або використання трудових ресурсів в одиницях чисельності {кількість працюючих), одиницях робочого часу (людино-година, людино-день, людино-рік) або витрати праці на виробництво продукції (фактичний обсяг відпрацьованого часу).

Іноді використовують комплексні одиниці виміру, що є добутком величин різної розмірності. Саме так вимірюються виробництво електроенергії в кіловат-годинах, вантажообіг транспорту - в тонно-кілометрах тощо

 

Відносні величини.

Хоча абсолютні величини відіграють важливу роль в практичній і пізнавальній діяльності людини, виникає необхідність різного роду співставлень. Отже, абсолютні величини є базою для розрахунку відносних величин.

Відносні величини відображають співвідношення величини показника, що вивчається, з величиною будь-якого іншого показника або з величиною цього показника, але взятою за інший період часу або за іншим об'єктом.

Відносні показники отримують в результаті ділення однієї величини на іншу, яка приймається за базу порівняння. Це можуть бути дані плану (прогнозу), базового року, іншого підприємства, середньо галузеві тощо.

Отже, для потреб економічного аналізу використовуються наступні види відносних величин: виконання плану, планового завдання, динаміки, структури, координації, порівняння, інтенсивності, ефективності.

Відсотки використовуються при вивченні ступеня виконання планових завдань, структурних показників, рівня витрат, показників рентабельності тощо. Щоб отримати відносну величину, виражену у відсотках, необхідно одну абсолютну величину поділити на іншу абсолютну величину і помножити на 100.

Коефіцієнти розраховуються як відношення двох взаємопов'язаних показників, один з яких береться за одиницю. Зокрема, при проведенні економічного аналізу оцінюють коефіцієнти змінності роботи обладнання, фондовіддачу, фондоозброєність, енергоозброєність тощо.

Види відносних величин

 

1. Відносна величина виконання плану = факт: план х 100%;

2. Відносна величина планового завдання = план: базу (минулий рік, за 3-5 років);

3. Відносна величина динаміки = факт: базу (зміна показника у часі та показує у скільки разів збільшиться або зменшиться рівень показника. Відносні величини динаміки можуть бути базисними – порівнюватись з базовим роком, ланцюговими – кожний наступний рік до попереднього)

4. Відносна величина структури = питома вага: до загальної суми х 100%

(питома вага власного капіталу в загальній сумі балансу, чисельність осн. робітників в загальній сумі);

5. Відносна величина координації = співвідношення частин цілого між собою в межах однієї сукупності.(власний капітал і зобов’язання; доход від операційної діяльності та доход від інвестиційної діяльності.)

6. Відносна величина порівняння – показує співвідношення однойменних показників, які відносяться до різних об’єктів, або територій.

7. Відносна величина інтенсивності – характеризує ступінь, розповсюдження, розвитку явищ у відповідному середовищі. (% продукції вищої якості, % договорів на експортні поставки.)

8. Відносна величина ефективності – співвідношення ефекту з ресурсами або витратами (фондовіддача, рентабельність)

 

Середні величини

В економічному аналізі поряд з абсолютними і відносними величинами часто застосовують середні величини.

Середні величини - це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Без обчислення середніх величин неможливо досліджувати процеси з метою виявлення їх закономірностей; вивчати явища за різними сукупностями, такі, що змінюються, у динаміці; нівелювати нетипові, випадкові варіанти значень показників тощо.

1. Середня арифметична проста – застосовується для аналізу не згрупованих даних

наприклад: фонд зарплати 150 тис.грн. працює 50 чол. середньомісячна зарплата становить 3 тис. грн. (150: 50)

2. Середня арифметична зважена –коли показники повторюються декілька разів.

наприклад: виробіток в цеху №1 – 10 тис. грн. працює – 50 чол.; цех №2 – 13тис.грн. – 12 чол.; цех №3 19 тис.грн. – 21 чол.: Середній виробіток по заводу

3.Середня хронологічна - визначається за показниками, що змінюються в часі. При обчисленні крайні показники ряду діляться на два.

Наприклад: при визначенні середньої ціни на товар: 1.07 -12 грн.; 1.08 – 12.5 грн.; 1.09 – 12.8 грн.; 1.10 – 13.0 грн. Визначити середню ціну