Закономірності формування рухових навичок у дітей

У психічному розвитку дитини рухи руки мають особливе значення, вони починають розвиватися досить рано. Вже у переддошкільному віці дитина легко маніпулює предметами та іграшками, хоча рука Й ще недостатньо рухома, рухи некоординовані, неточні.

У дошкільному віці урізноманітнюється діяльність дитини, удосконалюються рухи руки, пов'язані з використаннями інструментів і знарядь праці (ножиці, молоток, пензлик, олівець і ін.). Як зазначає Д.Б.Ельконін, у дошкільному віці перебудова рухів і дій дитини полягає у тому, що вони починають практично виконуватися, контролюватись і регулюватися самою дитиною на основі уявлення про майбутню дію та умови Її здійснення» [20:266].

Здійснення задуму, планомірне досягнення певного результату діяльності можливе за наявності навичок. Щоб формування нових рухових навичок у дітей відбувалось успішно, потрібно, «щоб моторне навчання виокремилося для неї в самостійне завдання [18:308].

Фізіологічною основою навичок є вчення І.П.Павлова про утворення тимчасових нервових зв'язків у корі головного мозку. «В той чи інший рецепторний нервовий прилад, — пише І.П.Павлов, — ударяє той чи інший агент зовнішнього світу чи внутрішнього світу організму. Цей удар трансформується в нервовий процес, у явище нервового збудження. Збудження нервовими волокнами, як провідниками, біжить у центральну нервову систему й звідти, завдяки встановленим зв'язкам, іншими провідниками приноситься до робочого органа, трансформуючись, у свою чергу, у специфічний процес клітин цього органа. Отже, той чи інший агент закономірно пов'язується з тією чи іншою діяльністю організму як причина і наслідок» [15:22].

У центральній нервовій системі є два апарати; апарат прямого проведення нервового струму, що забезпечує постійний зв'язок, і апарат зімкнення і розімкнення нервового струму, який забезпечує тимчасові зв'язки.

«Постійний зв'язок зовнішнього агента з діяльністю організму, що впливає на нього, — пише І.П.Павлов, — законно назвати безумовним рефлексом, а тимчасовий — умовним... Тимчасовий нервовий зв'язок є найуніверсальнішим фізіологічним явищем у тваринному світі й у нас самих. А водночас воно й психічне, те, що психологи називають асоціацією, — чи це утворення з різноманітних дій вражень, чи з літер, слів, думок» [16:560-561].

Отже, оволодіння руховими навичками, зокрема графічними, і є утворення тимчасових нервових зв'язків у корі головного мозку дитини. Розвиток рухів і формування рухових навичок залежить як від дозрівання нервово-м'язового апарату дитини, так і від зміс- ту й будови діяльності на певному віковому етапі.

Заданими фізіології, нервова система і нервово-м'язовий апарат дитини 6 років вже сформовані, як у дорослої людини. Після 5-6 років в дітей в корі головного мозку, згідно закону утворення умовних рефлексів, утворюються умовно-рефлекторні функції читання і письма.

Упродовж дошкільного віку зростає і роль слова у формуванні рухових навичок. Останнє, у свою чергу, підвищує ефективність рухового навчання, навички набувають усвідомленого й узагальненого характеру, легко переносяться в нові умови, знижується кількість помилок, зменшується час, необхідний на засвоєння нових навичок. Усе це дає підставу для формування у дітей старшого дошкільного віку нових, складніших рухових навичок.

В основі оволодіння письмом також лежать рухові навички. Процес формування навички письма можна поділити на чотири стадії. Дошкільний вік вважається «специфічною» орієнтовною стадією, у процесі якої дитина ознайомлюється з графічними рухами й формами, набуває графічного досвіду. Від правильної організації цього досвіду великою мірою залежить успіх перших письмових вправ у школі. У практиці роботи спостерігаються факти раннього прояву графічної діяльності в дітей. Справді, діти рано тягнуться до олівця й паперу. У дошкільних закладах систематично проводяться заняття з образотворчої діяльності, на яких діти засвоюють графічні навички малювання.

Проте графічні навички, потрібні для малювання, і навички письма — не одне й те саме. Графічні прийоми письма часом протилежні прийомам малювання. Можна виокремити три групи навичок письма: технічні — вміння правильно користуватися письмовим приладдям, координувати рухи руки, дотримуватися гігієнічних правил тощо; графічні — вміння зображати окремі літери та слова (правильний нахил, розмір, розташування літер на лінійці тощо); орфографічні — вміння правильно визначати звуковий і буквений склад слів [6:9].

Зіставимо деякі навички письма й малювання [11:64].

Навички письма:

1. Під час письма дитина тримає зошит похило.

2. Дитина нахиляється над зошитом.

3. Під час письма передпліччя обох рук лежать на столі, дитина спирається на лікоть правої

руки, працюють тільки пальці, дрібні м'язи п'ясті, права рука закриває нижню частину зошита.

Навички малювання:

1. Альбом для малювання завжди лежить прямо.

2. Посадка пряма, дитина відхиляється від альбому.

3. Під час малювання права рука не має закривати альбом, на неї не можна спиратися, вона має бути зовсім вільна, легко тримати олівець і легко рухатись. Ліва рука злегка підтримує альбом, на неї і спирається дитина.

Отже, технічні навички письма мають свою специфіку, свої труднощі. Не менш складні й графічні навички. Щоб у дитини сформувалися графічні навички, в неї мають утворитися потрібні умовні рефлекси, асоціації між тим, що вона чує, уявляє, говорить, і тим, що відтворює (складом, словом, звуком). Щоб написати лише одне слово, дитина має виконати цілу низку операцій: проаналізувати звуковий склад слова, встановити послідовність звуків у слові, уточнити звукофонеми, відокремити їх від слів, близьких за звучанням, диференціювати збіг приголосних, швидко еперешифрувати» фонеми у графеми. Якість написання букв багато в чому залежить від того, як дитина орієнтується в завданні, наскільки вона вміє аналізувати рисунок букви на зразку, знаходити в зошиті ті місця, де лінія букви різко змінює свій напрям.

У процесі письма утворюються зв'язки між елементами мови й рухами, потрібними для їх позначення на письмі. Саме під час утворення цих зв'язків дитина зустрічається з великими труднощами, які зумовлюються високою рухливістю руки, пальців, п'ясті. Кожна ланка руки може рухатися досить швидко і в різних напрямах. Чим рухливіший орган і чим більша кількість його частин з високою рухливістю бере участь у виконанні рухів, тим складнішими і різноманітнішими виявляються сигнали, які йдуть з периферії до рухового аналізатора, і тим важче забезпечити точність рухів.

Рухи руки гальмуються під впливом зовнішніх чинників: рух за інерцією, маса самої руки, протидія паперу, одягу, тобто цілий комплекс силових взаємодій, які заважають точному виконанню руху. Щоб запобігти відхиленню руки, дитина мимоволі напружує м'язи, рука втрачає свою рухливість, виникають різні помилки. Отже, щоб дитина навчилася писати, вона насамперед має навчитися виконувати рухи легко, вільно, без зайвого м'язового напруження.

Особливості труднощів письма полягають у необхідності одночасного розвитку рухів руки й очей. Виконання рухів контролюється, коригується, управляється шляхом зіставлення результату з метою руху.

На початкових етапах оволодіння письмом, коли в дитини ще відсутні кінестетичні уявлення, рухи контролюються зором. Педагог пише потрібну букву на дошці, пояснює спосіб дії. Дитина стежить зором, подумки аналізує структуру букви, в корі головного мозку в неї утворюється модель буквеного знака, який потрібно відтворити у зошиті. Написання букви у зошиті також супроводиться зоровим контролем, відбувається зорове зіставлення написаного із зразком і коригування величини, форми, розташування букви та її окремих частин на лінійці. Дитина має справу з такими просторовими відношеннями, як справа, зліва, вгорі, внизу, під лінією, на лінії, посередині рядка і т. ін. Орієнтування на сторінці зошита, утворення рефлексу на відношення, координація рухів руки, зору даються дитині досить важко.

Умовні рефлекси на просторові сигнали утворюються у декілька разів повільніше порівняно із звичайними умовними рефлексами, оскільки вони вимагають розрізнення складних просторових відношень. Отже, дитина має ще до школи набути певного чуттєвого досвіду просторової орієнтації, навчитися управляти і коригувати свої рух й.

В оволодінні навичкою письма, як і будь-якою іншою руховою навичкою, важливого значення набувають підготовчі вправи. Основна мета таких вправ — підготувати руку дитини до письма, сформувати руховий стереотип, допомогти дитині позбутися тих труднощів, які виникають на початкових етапах оволодіння навичками письма. Як засвідчує аналіз проведених досліджень (Н.М.Красногорського, О.В.Запорожця, Н.С.ПантіноЇ, Я.З.Неверович, М.І.Лісіної, Д.Б.Ельконіна, Є.В.Гур'янова та ін.), дитина старшого дошкільного віку як у фізіологічному, так і у психологічному плані готова до сприймання нових видів орієнтовно-дослідницької діялності і на її основі до засвоєння складніших рухових навичок, до яких належить і навичка письма.

Оскільки в основі оволодіння письмом лежить формування рухової» навички, оволодіння просторовою орієнтацією, розвиток координованих рухів руки й ока, то, безумовно, підготовка руки дитини до письма здійснюється впродовж усього перебування дитини в дошкільному закладі і не може обмежуватися тільки написанням елементів букв. Так, уже в молодшій групі використовуються дидактичні ігри, спрямовані на розвиток дрібних м'язів пальців руки та формування вміння діяти за вказівкою дорослих. Завдання «Кожну намистину — на свою нитку», «Прокоти кульку», «Склади башту», «Побудуємо будинок», учать дитину виконувати дії за зразком, розвивають дрібні м'язи руки [4].

У середній групі широко використовуються ігри з мозаїкою, з розбірними дидактичними іграшками, декоративне малювання. У старшій групі проводять ігри на розвиток окоміру й дрібних м'язів руки: «Знайди такий самий малюнок», «Відгадай на дотик», «Виклади фігуру». «Підбери палички» і т. ін.

Корисними вправами для підготовки руки дитини до письма є декоративне малювання фарбами та олівцями на обмеженому просторі, зорові й слухові диктанти, які проводяться в усіх вікових групах. Розвивають дрібні м'язи руки і дидактичні ігри з дрібним дидактичним матеріалом; паличками, соломинками, кульками, втулками і т. ін. Для семирічних дітей вводяться спеціальні вправи, покликані підготувати руку до письма: навчити безвідривних рухів, орієнтування в зошиті тощо. Отже, підготовка руки дитини до письма передбачає розвиток п'ясті руки й дрібних м'язів пальців:

• координація рухів руки, пальців, очей, передпліччя;

• окоміру (вміння визначити центр, середину, підпорядкувати рухи руки, очей контролю свідомості);

• просторових уявлень (зліва, справа, внизу, над і під лінією. між лініями);

• плавності, точності й ритму рухів;

• уміння проводити протягом 0,5 хв безвідривні лінії олівцем на папері, в зошиті.

Програми виховання дітей у дошкільному закладі визначають завдання з підготовки руки дитини до письма в старшій групі.

Заняття з підготовки руки дитини до письма проводять індивідуальні та індивідуально-групові один раз на тиждень. У старшій, підготовчій групах тривалістю 5-6 хв. Кількість дітей на занятті — від 1 до 6-8.

Відповідно до програми, нами розроблено систему вправ з підготовки руки дитини до письма [4]. Так, у першому кварталі дітям пропонуються вправи на проведення прямих і похилих, ламаних, вертикальних і горизонтальних ліній; у другому — вправи на проведення округлих, напівовальних, овальних ліній; вправи третього кварталу мають підготувати руку дитини до безвідривного проведення ліній. Вправи передбачають вправляння дітей у різних видах штриховки. Штрихування прямими лініями (вертикальними і горизонтальними). штрихування геометричних фігур (квадрата, прямокутника, трикутника) та предметів прямокутної, квадратної, циліндричної форми. Штрихування похилими лініями (коса штриховка) геометричних фігур і предметів овальної форми. Штрихування уривчастими короткими лініями геометричних фігур, кола, овалу, предметів прямокутної та овальної форм. Штрихування напівовалами предметів овальної форми (шишка, рибка, качан кукурудзи). Штрихування спіральними лініями предметів круглої і овальної форм (коло, овал, слива, вишня, жолудь, абрикос та ін.). Штрихування лініями з петлями трикутника, овалу, кола. Штрихування крапками зображень яблука, груші, моркви, вишні, буряка і т. ін. Змішане штрихування: в одному орнаменті або візерунку поєднуються декілька видів штриховки.

Деякі вправи і штриховка готових контурів подаються у кількох варіантах. Вихователь може обрати для заняття один із пропонованих варіантів зважаючи на рівень розвитку дітей своєї групи.

Крім вправ, вихователі можуть використати опис зорових і слухових диктантів, дидактичних ігор, які допоможуть закріпити рухові навички, сформовані на заняттях.

Заняття з підготовки руки дитини до письма потребують додержання певних гігієнічних вимог. Насамперед дітей необхідно посадити так, щоб стіл і стілець відповідали зростові дитини. При цьому ноги дитини мають стояти на підлозі під кутом 45°, рівно. Потрібно стежити, щоб діти не ставили ноги під стілець, не витягували їх уперед, не виставляли вбік, сиділи за столом прямо, не лягали на стіл і не обпиралися на спинку стільчика. Відстань від грудей дитини до краю стола має дорівнювати ширині долоні, тобто 3-4 см,

Відстань від очей до зошита — 30 см. Джерело світла повинно бути зліва

У дошкільному закладі діти пишуть кольоровими олівцями і простим м'яким олівцем з коротким вістрям. Олівець рекомендується брати так, як ручку в школі, трьома пальцями: великим, вказівним і середнім. Великий і середній тримають олівець, а вказівний притримує Його зверху. Олівець рекомендується тримати вільно, не затискаючи між пальцями. Вказівний палець не слід згинати. Кінець олівця спрямований у праве плече. Тримати його потрібно на відстані 2,5-3 см від загостреного кінця.

Вихователь має звернути увагу Й на те, що напрям рухів передпліччя, п'ясті і пальців руки має бути таким, як і при написанні букв.

У школі від дітей вимагають правильного розташування зошита, яке забезпечило б письмо з нахилом під кутом 65°, Нахил зошита дає руці можливість легко й плавно рухатися сторінкою, виробляє навичку швидкого письма.

З перших днів занять у дошкільному закладі вихователь теж має стежити за правильним розташуванням зошита під час письма, вчити дітей виконувати вправи з нахилом управо. Дитині пояснюють: зошит потрібно класти так, щоб початок рядка, на якому вона писатиме, був на середині грудей. Поступово зошит лівою рукою пересувається вліво вгору [4].

Сьогодні для дітей дошкільного віку розроблено різними авторами і опубліковано велику кількість варіантів «готових» зошиті з підготовки руки дитини до письма. Серед них

• Богуш А, Крутій К., Маковецька Н. — Зошит №1,2 для підготовки руки дитини до письма. — Запоріжжя, 2000-2004.

• Робочий зошит до школярика / Упоряд.: Орлова І.В.. Власенко С.В. та ін. — К.: Школяр, 1997.

• Богуш А. Обведи літеру. — Одеса, 2000 та багато інших.

Вихователь може обрати будь-який зошит» в якому подано вправи а урахуванням закономірностей формування рухових навичок у дітей та відповідно до програми і методики навчання.

Водночас дітей обов'язково потрібно познайомити із зошитом, в якому пишуть учні першого класу.