Базисний компонент мовленнєвої освіти дошкільника

Навчання мови і розвиток мовлення дітей не зводяться лише до мовленнєвої діяльності, до реалізації і використання мовної системи. Оскільки мова і мовлення обслуговують всі види діяльності дитини, доречним буде говорити про взаємозв'язок усіх видів діяльності в мовленнєвому спілкуванні, про інтеракційну (взаємодіючу) діяльність. Інтеракційна діяльність обов'язково передбачає наявність певних знань, умінь і навичок, що є однією з базисних характеристик особистості, її компетентності.

Компетентність дошкільника — це комплексна характеристика особистості, яка вбирає в себе результати попереднього психічного розвитку: знання, вміння, навички, креативність (здатність творчо вирішувати завдання: складати творчі розповіді, малюнки і конструкції за задумом), ініціативність, самостійність, самооцінка, самоконтроль [2].

Компетентність має вікові характеристики, які розглядаються як орієнтовні показники розвитку особистості на кожному віковому етапі, базисні характеристики компетенції певного виду діяльності (мовленнєвої, художньої, пізнавальної, музичної, конструкторської тощо).

У мовленнєвій діяльності слід розрізняти мовну і мовленнєву компетенції. А в мовленнєвій компетенції — лексичну, фонетичну, граматичну, діамонологічнута комунікативну.

Мовна компетенція — це засвоєння і усвідомлення мовних норм, що історично склались у фонетиці, лексиці, граматиці, орфоепії, семантиці, стилістиці та адекватне Їх застосування в будь-якій людській діяльності в процесі використання певної мови.

Мовна компетенція — це інтегративне явище, що охоплює цілу низку спеціальних здібностей, знань, умінь, навичок, стратегій і тактик мовної поведінки, установок щодо успішного здійснення мовленнєвої діяльності в конкретних умовах спілкування.

Мовленнєва компетенція — це вміння адекватно й доречно практично користуватися мовою в конкретних ситуаціях (висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання тощо), використовувати для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності мовлення.

Лексична компетенція — наявність певного запасу слів у межах вікового періоду, здатність до адекватного використання лексем, доречне вживання образних виразів, приказок, прислів'їв, фразеологічних зворотів.

Фонетична компетенція — правильна вимова всіх звуків рідної мови, звукосполучень відповідно до орфоепічних норм, наголосів, добре розвинений фонематичний слух, що дозволяє диференціювати фонеми; володіння інтонаційними засобами виразності мовлення (темп, тембр, сила голосу, логічні наголоси тощо).

Граматична компетенція — неусвідомлене вживання граматичних форм рідної мови згідно з законами і нормами граматики (рід, число, відмінок, клична форма тощо), чуття граматичної форми, наявність корекційних навичок щодо правильності вживання граматичних норм.

Діамонологічна компетенція — це розуміння зв'язного тексту, вміння відповідати на запитання і звертатись із запитаннями, підтримувати та розпочинати розмову, вести діалог, складати різні види розповідей.

Комунікативна компетенція — комплексне застосування мовних і немовних засобів з метою комунікації, спілкування в конкретних соціально-побутових ситуаціях, уміння орієнтуватися в ситуації спілкування, ініціативність спілкування. Кожний вид компетенції має базисні вікові характеристики [2].

Отже, різних видів мовленнєвої компетенції потрібно навчати дітей вже з раннього віку. Ще до школи дитина має засвоїти відповідні мовленнєві знання, вміння і навички, які необхідні їй для спілкування. Задля цього потрібно лише дібрати адекватні методи та прийоми розвитку мовлення та навчання дітей рідної мови.

Наводимо зміст базисного компонента мовленнєвого розвитку випускника дошкільного закладу в навчально-мовленневій та художньо-мовленнєвій діяльності [2;3;4].

Базисний компонент мовленнєвого розвитку дитини-дошкільника:

Обов'язковий мінімум мовленнєвого розвитку дітей

Вид діяльності	Навчально-мовленнєва діяльність
Зміст навчання	Обов'язкові результати навчання
Діалогічна компетенція (обізнаність дитини). Діалог між дорослим і дитиною, між двома дітьми. Полілог (групова бесіда). Розмовне мовлення. Бесіди за змістом художнього твору, картини, супроводжуючі бесіди, заключна бесіда. Словесні доручення.	Дитина вільно, невимушене вступає в розмову з дітьми, дорослими (як знайомими, так і незнайомими), підтримує запропонований діалог відповідно до теми; не втручається в розмову інших. Будує запропонований діалог відповідно до ситуації; відповідає на запитання, звернені до дитини, за змістом картини, художніх творів. Викопує словесні доручення, звітує про Їх виконання.
Монологічна компетенція Контекстне зв'язне мовлення. Розповіді: описові, сюжетні, творчі. Переказ. Пояснювальне мовлення. Плануюче мовлення.	Дитина оволодіває контекстним монологічним мовленням. Складає різні види розповідей: описові, сюжетні, творчі: (розповідь-повідомлення, розповідь-роздуми, розповідь-пояснення, розповідь-етюд; переказує художні тексти, складає розповіді як за планом вихователя, так і самостійно. Розповідає про події із власного життя, за змістом картини, художніх творів, на тему, за ігровою ситуацією, уявлюваного ситуацією.
Лексична компетенція Пасивний та активний словник у межах віку; слова-омоніми, слова-синоніми, антоніми; споріднені, багатозначні слова; основне та перепоєне значення слова; однокореневі слова; образні вирази, прислів'я, приказки. фразеологічні звороти.	Словник досягає 4—1.5 тис. слів, у словнику наявні всі частини мови. Дитина вживає слова різної складності, з абстрактним та переносним значенням, синоніми, антоніми, омоніми, епітети, метафори, багатозначні слова, фразеологічні звороти. Знає прислів'я, приказки, утішки, загадки, скоромовки. Володіє формулами мовленнєвого етикету відповідно до ситуації (привітання, прощавання, знайомство, вибачення, подяка, прохання, зустріч, комплімент), формами звертання до дорослих і дітей. За кількісною та якісною характеристикою словник дитини досягає такого рівця, що вона може легко спілкуватися з дорослими і дітьми. підтримувати розмову на будь-яку тему, що в межах розуміння дитини.
Фонетична компетенція Орфоепічна правильність мовлення: вимова всіх звуків рідної мови згідно орфоепічних норм. Фонематичний слух. Що дозволяє диференціювати фонеми. Інтонаційні засоби виразності мовлення. Звуковий аналіз мовлення. Усвідомлення звукового складу мовлення.	Правильно і чітко вимовляє всі звуки рідної мови; неї добре розвинений фонематичний слух. диференціює близькі й схожі звуки у словах; легко помічає і виправляє помилки звуковимови, Відповідно до ситуації регулює силу голосу, темп мовлення. У дитини змішаний тип мовленнєвого дихання, дотримується інтонаційних засобів виразності. Доречно користується питальною, розповідною та окличною Інтонацією. Обмежено використовує паралінгвістичні засоби виразності. До 7 років завершується процес фонематичного розвитку дитини, з'являється усвідомлення звукового складу рідної мови. Діти оволодівають прийомами звукового аналізу слів. Розрізняють І виділяють голосні, тверді й м'які звуки. Дитина готова до навчання грамоти (читання і письма) у школі
Граматична компетенція Практичне засвоєння морфологічної системи рідної мови: рід. число, відмінкові закінчення; типи відмін і дієвідмін. Різні типи речень: прості, складносурядні, складнопідрядні; окличні, наказові: питальні. розповідні. Сполучники і сполучні слова. Словотворення. Чуття мови.	До 7 років завершується засвоєння дитиною морфологічної системи української мови: дитина засвоює всі граматичні категорії (рід. число, відмінкові закінчення), всі поодинокі граматичні форми. У мовленні дитини є всі типи як простих, так і складних речень Із сполучниками і сполучними словами. Створює нові слова за допомогою суфіксів, префіксів, споріднені і однокореневі слова. Оволодіває навичками корекції і самокорекції мовлення, помічає і виправляє граматичні помилки.
Мовленнєва компетенція Усне розмовне мовлення в різних ситуаціях спілкування (як стимульованих, так і нестимульованих). Ініціативність спілкування. Формули мовленнєвого етикету в ситуаціях: вітання, прощавання, знайомства, подяки, вибачення, побажання, запрошення, компліменту, зустрічі. Прохання	Дитина вільно володіє розмовною українською мовою в різних ситуаціях спілкування, застосовує доречно для цього як мовні, так і немовні (жести, міміка, рухи) та інтонаційні засоби виразності. Легко орієнтується в ситуації спілкування, виявляє ініціативу. Володіє формулами мовленнєвого етикету в різних життєвих соціально-побутових ситуаціях; підтримує і розпочинає розмову.

Кінцеві результати мовленнєвого розвитку подано в «Базовому компоненті дошкільної освіти» у сферах «Культура», «Люди», «Я сам» [І].