Художньо-мовленнєва компетенція дитини

Художньо-мовленнєва діяльність дітей є складовою мовленнєвої діяльності.

Художньо-мовленнєва діяльність — це полікомпонентний утвір, в якому можна виділити чотири складових: 1) сприймання на слух та розуміння дітьми змісту художніх творів; 2) відтворення змісту й виконавча діяльність (декламування, відповіді на запитання, переказування, бесіда за ілюстраціями, узагальнювальні бесіди, читання за ролями тощо); 3) театралізована діяльність (інсценування, театральні вистави); 4) творчо-імпровізована діяльність (ігри-драматизації, ігри за сюжетами літературних творів, словесно-поетична творчість).

Отже, художньо-мовленнєва діяльність пов'язана зі сприйманням літературних творів, їх виконанням, відтворенням і супроводжується образним, виразним мовленням, словесною творчістю.

Змістова сторона художньо-мовленнєвої діяльності складається з різних видів компетенцій, які є показниками готовності дитини до здійснення цієї діяльності. Це такі компетенції: когнітивно-мовленнєва, поетично-емоційна, виразно-емоційна, оцінювально-етична, театрально-ігрова.

Когнітивно-мовленнєва компетенція — наявність певних знань у дітей про письменників та їхні твори в межах програми вікової групи; здатність відтворити зміст знайомих творів, назвати автора твору, впізнати твір за його уривком чи ілюстрацією, прочитати напам'ять вірша; пригадати загадки, прислів'я, скоромовки, лічилки.

Виразно-емоційна компетенція — вміння виразно та емоційно передати зміст художнього твору, дотримуючись адекватних засобів виразності, вдало їх поєднуючи.

Поетично-емоційна компетенція — здатність дітей виразно читати вірші, здійснювати елементарний художній аналіз віршів (знаходити повтори голосних і приголосних звуків, римовані рядки, добирати римовані слова тощо).

Оцінювально-етична компетенція — здатність дитини свідомо аналізувати поведінку героїв художнього твору, висловлювати своє ставлення до них, мотивувати моральні на естетичні оцінки.

Театрально-ігрова компетенція — це наявність у дітей умінь і навичок самостійно розігрувати зміст знайомих художніх творів у театралізованих іграх, іграх-драматизаціях, іграх за сюжетами літературних творів, інсценувати твори в театральних виставах.

В основі художньо-мовленнєвої діяльності лежать образи художньої літератури, яка для дітей акумулює передове мистецтво, а вже тоді — психологію і педагогіку. Художня література як мистецтво слова виконує багато функцій. Серед них: інформаційно-освітня, виховна, національно-духовна, історична, естетична, культуроносна, розважальна.

Інформаційно-освітня функція полягає в тому, що кожний художній твір несе відповідну інформацію; дитина одержує відомості про ті чи інші події, життєві ситуації, явища і закони природи, соціальні і моральні норми співжиття тощо. За цією функцією твори художньої літератури можна поділити на декілька груп, як-от: а) ті, що несуть нову для дитини інформацію; б) твори, в яких уже відома дитині інформація подана в нових варіантах або в ситуаціях, несподіваних для дитини, чи в яких уточнюються певні норми Й правила життя й поведінки; в) твори, що дають поглиблені знання з певної галузі (природа, мова, краєзнавство, математика, астрономія, мораль, історія, народознавство тощо).

Виховна функція художньої літератури. Тут доречно пригадати слова В.Бєлінського про те, що дитячі книжки пишуться для виховання, а виховання — велика справа, оскільки воно вирішує долю людини. І це справді так. За словами О.Запорожця, художній твір сприяє не лише засвоєнню нових знань та вмінь, не лише формує окремі психічні процеси, а й змінює загальне ставлення до дійсності, стимулює виникнення нових, більш високих мотивів діяльності. Від того, як прочитає твір вихователь, на чому і як він розставить акцент, на що зверне увагу дитини, залежить і її ставлення до змісту прочитаного. Чим глибше дитина заглибиться у зміст твору, сприйме і зрозуміє його (в єдності думки й почуття), тим більше він вплине на неї.

Національно-духовна функція. У дошкільному віці відбувається соціалізація дитини завдяки інституту соціальних ролей, серед яких особливе місце посідає національна роль. Через описи пейзажів, природи, дитина пізнає свій рідний край, свою вітчизну, а художнє розкриття родинних, товариських стосунків формує в дитини високу духовність, притаманну українському народові. Український фольклор, акумулює не тільки квінтесенцію національного досвіду, а й витончену влучність та точність рідної мови. Прислів'я, приказки, приповідки, казки відбивають ментальність нації, її духовно-моральний кодекс, думки, до яких дійшов народ упродовж своєї багатовікової практики. Тому виховувати й навчати дитину потрібно насамперед па творах українських письменників, національному фольклорі.

Історична функція. Історію творить народ, письменники зберігають її для своїх нащадків. Саме завдяки переказам, оповіданням. казкам діти дошкільного віку дізнаються про славних героїв українського народу, про історію рідного краю, традиції, звичаї, найдорожчі обереги, свята.

Культуроносна функція. Художня література так само, як і рідна мова, є носієм національної культури. Твори художньої літератури (прозові, поетичні, драматургічні) виконують функцію пропагування національної культури, транспортування, переливання її національних цінностей у скарбницю світової літератури, культури. Культуроносна функція літератури реалізується й на особистісному рівні: чим більше людина читає художніх творів українських письменників, тим глибше пізнає свій народ, тим багатшою стає ЇЇ мова, тим культурнішою стає й сама людина як носій національної культури. Ось чому так важливо прилучати дітей з раннього віку до найкращих зразків українського фольклору, поезії, прози, драматичних творів, ознайомлювати їх з творами як українських письменників-класиків, так і сучасних авторів.

Естетична функція. Мистецтво слова справляє величезний вплив на емоційну сферу дитини, її почуття. Дитина сприймає художній твір, здебільшого, на слух. Звідси й підвищені вимоги до мистецтва виразного читання дорослого. У процесі читання (розповідання) читець розкриває своє емоційне ставлення до фактів, подій, героїв твору і тим самим впливає на дітей, викликає в них співчуття, співпереживання. Художній образ допомагає дитині прожити разом з героєм частину його життя, «ввійти в його життя», перейнятися його почуттями. Поетичні твори своєю образною мовою викликають у дітей почуття прекрасного, бажання запам'ятати вірші, прочитати їх іншим. Водночас словник дітей поповнюється яскравими образними висловами, епітетами, метафорами.

Розважальна функція. Художні твори гумористичного жанру виконують функцію розважання дітей (хоча часто вона поєднується з виховною). Діти їх люблять, бо ті викликають у них сміх, радість, веселощі. Задля дитячої розваги використовують і театральні вистави та ігри за змістом художніх творів.

Дошкільник не вміє сам читати — він — тільки слухач і глядач. Тому дуже важливими моментами в активізації слухання є включення слухового й зорового аналізаторів. У процесі слухання у свідомості дитини виникають уявлення — конкретні образи (герої, предмети, явища природи); дитина Їх усвідомлює, пов'язує між собою, внаслідок чого і розуміє зміст прочитаного. Розуміння, усвідомлення змісту художнього твору викликає певні почуття, емоційні переживання, формує певний естетичний настрій, впливає на поведінку дітей. Діти сприймають зміст художніх творів активно: вони постійно переривають хід розповіді, втручаються в події, звертаються із запитаннями, намагаються допомогти героям, легко стають на позицію героя, імітують жестами його дії, борються з його ворогами. Активне, дійове ставлення приводить дитину іноді до несподіваних, на погляд дорослих, дій. Дитина чорною фарбою замальовує на картинці негативного героя, вириває з книжки ілюстрацію з його зображенням. Дітей не задовольняє невизначеність ситуації, коли невідомо, хто «хороший», а хто «поганий». Вони намагаються одразу виділити позитивних героїв, негативно ставляться до всіх, хто тим не подобається. Іноді, навіть, неживі предмети зазнають критики, якщо дитина не знаходить у творі особи, яку можна звинуватити в тому, що сталося. Активне сприймання художніх творів виступає своєрідним «регулятором» поведінки дитини, стимулює Її до активної діяльності.

Навчити дитину сприймати художній твір в єдності думки й почуття означає виховати в майбутньому талановитого читача. Чим глибше сприймання змісту твору, тим більше його виховний вплив на дитину. Слід враховувати, що кожний художній твір може захопити дитину, позитивно на неї вплинути і стимулювати ЇЇ діяльність.

Добираючи художні твори дітей, потрібно пам'ятати про принципи добору художніх творів. Опишемо їх.

1. Висока художня майстерність твору. Іноді вихователі читають дітям оповідання, яке вдалося знайти для розкриття теми заняття чи на актуальну тему. Такі «чергові» оповідання здебільшого мають невдалу форму, в'ялий сюжет, невиразних героїв, які залишають дітей байдужими і тут-таки забуваються.

2. Образність, жвавість мови твору, її відповідність літературним нормам. Добре, коли письменник використовує яскраві порівняння, метафори, фразеологічні звороти, які легко запам'ятовуються, пряму мову. Слід уникати творів, у мові яких надто багато слів зі зменшувальними суфіксами, пестливих слів тощо.

3. Цікавий сюжет твору. Оповідання із захоплюючим сюжетом, з яскравою й гострою характеристикою героїв надзвичайно подобаються дітям. Такий сюжет мають українські народні казки. Тому дитина не хоче розставатися з героями казок, сюжет казки тримає її увесь час у напруженні. До творів, що відповідають означеній вимозі, належать оповідання М.Коцюбинського, В.Сухомлинського, К.Ушинського, казки І.Франка і т. ін.

4. Простота й чіткість композиції. Дитячий твір повинен мати чітку композицію, конкретність у зображенні героїв, оточення, деталей, які допомагають дитині уявити не тільки образ героя, а й місце, де відбуваються події.

5. Доступність художнього твору дитині. Цей принцип узгоджується з принципом відповідності змісту художнього твору віковим особливостям дітей. Залежно від вікової групи, вихователь має добирати книги дитячих письменників, які адресовано дітям молодшого, середнього, старшого дошкільного віку. Дитячі видавництва мають чітко диференціювати, для якого вікового періоду видаються книжки. Недоцільно об'єднувати весь дошкільний вік, наприклад, «для дітей дошкільного віку», а ще гірше, коли книжку рекомендовано для двох суміжних вікових періодів — дошкільного й молодшого шкільного віку. Книжка буде корисною, якщо її зміст зрозумілий дитині. Водночас не слід забувати, що іноді інтереси дітей перевищують їхній віковий рівень, їм багато читають удома, тоді вихователь може читати складніші для сприймання оповідання.

6. Новизна й контрастність змісту. Є предмети, явища, життєві події, з якими можна ознайомлювати дітей лише через художню літературу (космос, деякі тварини, життя на Півночі, Півдні, в Африці, діяльність шахтарів, моряків, льотчиків, військові події, події з минулого життя країни тощо). Якщо події, явища, про які йдеться в оповіданні, перебувають поза межами реального світу дитини, вона їх ніколи не бачила, потрібно добирати ілюстровані дитячі книжки, які б розширяли поле безпосереднього сприймання дитини. Серед різних видів ілюстрацій дитячих книжок (лінійний, світлотіньовий, умовний рисунок) найкращим для сприйняття є світлотіньовий рисунок.

7. Конкретні педагогічні завдання, для вирішення яких добирається художній твір. Тематика художніх творів для дітей досить різноманітна. Тому вихователь повинен чітко визначити мету використання твору на занятті, час і місце (розділ), коли його слід читати. Наприклад, твори природничої тематики (про пори року, явища природи, птахів, тварин, комах тощо) читають на заняття з розділу «Рідна природа», твори на соціально-побутову тематику (професії дорослих, транспорт, про рідну країну, свята тощо) — на заняттях ознайомлення з явищами довкілля. Казки, твори на морально-етичні та розважальні (гумористичні) теми слід використовувати на заняттях з художньої літератури.

Добрати вдало твір — це лише початок роботи з художнім твором. Вихователь повинен дотримуватись і відповідних принципів ознайомлення дітей з художніми творами.

1. Принцип емоційно-виразного читання художнього твору. Сутність виразного читання в його емоційній насиченості. Попередньо твір слід декілька разів прочитати, визначити характер інтонації, логічні паузи, логічний наголос, темп читання, тембр мовлення героїв та персонажів твору. Опанування мистецтвом художнього читання і розповідання є професійним обов'язком вихователя.

2. Усвідомлення й розуміння дітьми змісту художнього твору. Художній твір лише тоді може впливати на дитину позитивно, коли вона його добре зрозуміла, усвідомила хід подій, ідею чи мораль твору. Тому перед читанням твору потрібно подумати, які слова та фрази будуть важкими для розуміння дітей та як їх пояснити — перед читанням, під час читання чи після читання. Визначити запитання для вступної бесіди, бесіди за змістом оповідання (пізнавального змісту), дібрати ілюстрації, що допоможуть дітям наочно уявити описані події.

3. Повторюваність читання. Невеликий за обсягом художній твір слід прочитати на занятті декілька разів. Коли твір за обсягом великий, можна обмежитися повторним читанням уривків, найбільш яскравих і значущих епізодів. Повторне читання одного й того самого твору слід здійснювати впродовж місяця, кварталу, року. Знайомий твір читають на інших заняттях, наприклад, у ході етичної бесіди, на заняттях з розвитку мовлення (переказування відомого твору). Уривки творів читають у процесі тематичних бесід чи літературних вікторин, на тематичних літературних вечорах та ранках. Знайомі твори діти можуть слухати в запису на платівках, магнітофоні, дивитися театральні вистави, діафільми, мультфільми, кінофільми.

4. Включення дітей в активну пізнавальну діяльність за змістом художнього твору. Реалізації цього принципу сприяють елементи драматизації та інсценізації на заняттях, ігри-драматизації, Інсценування художніх творів, розігрування сюжетів віршів, забавлянок, пісень, театралізовані та сюжетно-рольові ігри за змістом художніх творів: малювання, аплікація за мотивами прослуханих творів з наступною розповіддю за своїми малюнками-ілюстраціями.

5. Взаємозв'язок пізнавальних, виховних і мовленнєвих завдань. Кожний твір впливає па дитину з трьох сторін: інформує про щось нове, дає їй нові знання; виховує розумово, морально, естетично; збагачує, уточнює та активізує словник дитини. Отже. всі ці три завдання вихователь повинен чітко визначити у програмному змісті заняття, на якому буде прочитано твір.

6. Тематичне читання творів. У практиці роботи дошкільних закладів використовують читання творів на одну тему впродовж певного періоду: на одному занятті, впродовж місяця, кварталу. Наприклад, до заняття з природи на тему «Весна», («Зима», «Осінь», «Літо») можна дібрати два-три невеличких оповідання, в яких йдеться про різні періоди весни. За змістом цих оповідань проводять порівняльну бесіду. Або до заняття з ознайомлення з довкіллям на тему: «Професії твоїх батьків» дітям читають два-три оповідання, вірші про професію дорослих, розглядають картини, ілюстрації. Твори цієї самої тематики читають дітям і на інших заняттях упродовж одного-двох місяців. Завершується читання цього циклу творів тематичною завершальною бесідою «Професія твоїх батьків». Підготовка до бесід з етики (про скромність, ввічливість, чесність, правдивість тощо) вимагає тематичного читання творів упродовж кварталу.

7. Оцінювання дітьми змісту художнього твору. Розуміння, усвідомлення тексту викликає в дитини емоційні переживання, співчуття, що є основою для формування адекватних оцінних суджень, моральних та етичних оцінок. Отже, врахування особливостей сприймання дітьми художніх творів, їх функціональної і змістової спрямованості, принципів відбору художніх творів та ознайомлення з ними дітей допоможе об'єктивно підійти до формування мінімальних і водночас достатніх знань, умінь і навичок в сфері художньо-мовленнєвої діяльності [2].

Завдання формування художньо-мовленнєвої компетенції у дітей дошкільного віку:

• ознайомити дітей з фольклорними творами, творами письменників-класиків, сучасних українських письменників, творами зарубіжних авторів;

• навчити дітей слухати і розуміти зміст художніх творів;

• прищеплювати вміння відтворювати зміст знайомих творів в активній художньо-мовленнєвій діяльності;

• розвивати поетичний слух, бажання вивчати вірші напам’ять;

• виховувати виразність художнього читання у процесі відтворення змісту художніх творів;

• виховувати оцінні судження, адекватні естетичні та моральні оцінки поведінки героїв;

• формувати самостійність у художньо-мовленнєвій і театрально-ігровій діяльності;

• виховувати вибіркове ставлення до книги, охайність у роботі з книгою;

• вчити визначати жанр художнього твору, запам'ятовувати його автора;

• виховувати бережливе ставлення до книги, бажання лагодити книжки;

• залучати до чергування в куточку книги, до роботи в «дитячій бібліотеці»;

Провідною формою роботи з художньою літературою є заняття різного типу: фронтальні, групові. Індивідуально-групові, індивідуальні, які чергуються рівномірно впродовж тижня, місяця, кварталу.

Наводимо орієнтовний перелік видів і типів занять з розділу «Художня література», які проводять у всіх вікових групах ДНЗ.

Заняття з художньої літератури проводять в дошкільному закладі щодня: фронтальні та групові — двічі на тиждень, індивідуальні та індивідуально-групові — тричі на тиждень, заучування віршів — один раз на тиждень.