Розвиток описового мовлення дітей

У другій половині другого року життя відбувається, за даними вчених (Д.Б.Ельконін, Г.Л.Розенгарт-Пупко, Л.Є.Славша та ін.), перебудова психологічної операції зі словом, відтепер, слово і фрази повністю замінюють дії, рухи, міміку і жести дитини. Дитина намагається висловити свої бажання-вимоги з допомогою багатослівних речень та ланцюжка окремих фраз і речень. А це означає появу начатків описового мовлення. Витоки розвитку начатків зв'язного (описового) мовлення коріняться у реченнях-вимогах, звернених до дорослого.

З цього приводу Г.Л.Розенгарт-Пупко пише: «Якщо дитина замість того, щоб тягнутися за предметом, називає його, це звичайна заміна жесту словом. Натомість, коли вона, називаючи предмет, звертається до дорослого, дивиться на нього або називає його на ім'я, то це вже буде акт мовленнєвого спілкування. Специфіка цього спілкування полягає в тому, що дія дорослого з предметом, яку дитина вимагає, тільки мається на увазі» [47:79].

На основі експериментальних матеріалів Г.Л.Розенгарт-Пупко, виокремимо та опишемо етапи ускладнення речень-вимог на другому році життя, які є підґрунтям подальшого розвитку описового мовлення.

Так, на першому етапі (1 рік 7 місяців — 1 рік 8 місяців) з'являються трьох-чотирьохслівні речення. При цьому розширення речення відбувається за рахунок уведення в речення імені дитини: а) спочатку малюк вставляє своє ім'я, коли хоче, щоб з ним виконали певну дію («Тато, Віта пать» — 1 рік 6 місяців 23 дні); б) після цього вводить своє ім'я у фразу, що означає вимогу певного предмета («Мама, Віта мяц» — 1 рік 7 місяців 3 дні).

На перших етапах у таких фразах, як зазначає Г.Л.Розенгарт-Пупко, дитина випускає дієслово, замінює його іншими словами, щоб дорослий зрозумів дію, яку дитина вимагає («Тьотя шапка», «Тьотя лізько туди»). З метою активізації мовлення та ускладнення його структури дорослий повинен з допомогою запитань викликати у дитини вживання дієслова.

На третьому етапі (1 рік 8 місяців — 1 рік 9 місяців) дитина вже будує фрази, в яких вона вживає дієслова, тобто називає дію, яку вимагає. При цьому дієслово вживається в наказовій формі («Двій закий Оля», «Тьотя Оля, моко пінеси ні»).

На цьому етапі дієслово ставиться дитиною після прямого додатку, а заперечення ні — в кінці [47:80]. Дитина немовби додає нові члени речення, не перебудовуючи речення. Таку перебудову, тобто правильний порядок слів, дитина засвоює тільки під впливом дорослих, наслідуючи виправлені (правильні) фрази і речення.

Четвертий етап (1 рік 8 місяців — 1 рік 11 місяців) характеризується подальшим ускладненням змісту речень і словникового складу речень; з'являються мотивування своїх вимог, міркування, висловлювання умов і т. ін. Завдяки цьому вимоги дітей стають менш категоричними («Дай сяпку, Олі хоєдно», «Коли підьот тьотя Сіна, піть цяй тоді»). Як бачимо, дитина починає мотивувати свої вчинки словами.

Для цього етапу є характерним поява самостійного мовлення дитини, яке стає регулятором її поведінки. Відтепер дитина сама собі надає накази («Віта. капать капі носик» — 1 рік 8 місяців 26 днів; «Вітька, сіді тут, пока тьотя Катя підьот» — 1 рік 8 місяців 29 днів) і підпорядковується ним. Дитина навчається самостійно використовувати своє мовлення як регулятор своєї поведінки.

Аналіз експериментальних матеріалів Г.Л.Розенгарт-Пупко дозволяє виокремити і послідовні стадії розвитку безпосередньо описового мовлення.

Перша стадія (1 рік 6 місяців — 1 рік 7 місяців) — поява описових, констатуючих речень, які з'являються насамперед у відповідь на запитання дорослого. Задля цього дитині потрібно забезпечити змістовне життя, різноманітну пізнавальну діяльність у довкіллі, яка супроводжується розповіддю дорослого і запитаннями до дітей. З дітьми потрібно проводити спостереження за транспортом, за живими об'єктами, розглядати картинки, іграшки, у процесі такої роботи звертатися до дітей із запитаннями. Тільки після такої цілеспрямованої роботи дитина переходить на наступну стадію.

Друга стадія (1 рік 7-8 місяців ~ 1 рік 9 місяців) — ініціативне, самостійне описове мовлення. Дитина починає самостійно, без вказівки дорослого, за своєю ініціативою передавати дорослому в мовленні все, що вона бачить. Так, дитина дивиться у вікно і називає: «Машина гуде. Хлопчик катається. Собака гавкає. Дівчинка біжить. Тьотя несе лялю».

Третя стадія (1 рік 9 місяців — 1 рік 10 місяців) — розповідь-відповідь. Дитина, відповідаючи на запитання дорослого, складає розповідь-відповідь про свою власну діяльність або ж на основі спостереження. Наприклад, Віта (1 рік 9 місяців 5 днів) бігає за півником, мати запитує: «Що ти робиш?» Дитина відповідає: «Бігаю, бігаю». — Для чого ти бігаєш? — Ніяк не можу піймати півника. — Чому? — Півник сідко бігає. Тікає півник. — Для чого ти його ловиш? — Хоцу на йуцкі взять».

Четверта стадія (1 рік 10 місяців — 1 рік 11 місяців) — ініціативна описова розповідь на основі минулого досвіду. Наприклад, Віта (1 рік 10 місяців) розповідає мамі: «Віта дивилась окосько. Киця лізла на дєєво. Тікала від киця. Киці нявчали і подлялись». Отже, це перша самостійна описова розповідь дитини на основі минулого досвіду (по пам'яті).

Поступово під впливом дорослого і спеціальних занять дитина починає розрізнювати предмети за їх ознаками, якостями, величиною, формою, кольором, кількістю. У словнику малюка починають з'являтися відповідні слова-прикметники (великий, маленький, білий, чорний, гарний, поганий і т. ін.), прислівники (багато, мало, красиво, погано і т. ін.), які використовуються ним у мовленні. Таким чином розширюється кількісний та якісний склад описового мовлення.

П'ята стадія (1 рік 11 місяців 2 роки) - мовлення-відображення. Це своєрідний тип репродуктивного описового мовлення, в якому дитина передає зміст прослуханих казок, розповідей, пісеньок, віршів, забавлянок, а також супроводжує свої ігрові дії з образними іграшками і предметами. Наприклад, Оля (1 рік 11 місяців) побачила яйце і розповідає: «Жили-були дід І баба. Буя у них куйоцка ляба. Коко впало і розбилось. Дід паце, баба паце. А Оля ам-ам коко».

Віта (1 рік 11 місяців 4 дні) грає з ляльками і розмовляє: «Таня, сядь! Катя, сядь! Я нам сказала сидіти. Катя, сиди так, як Таня, сиди біля Тані! Катя, ти похая дєвоцка, не слухаєсся».

Отже, кінець другого року життя, за словами Д.Б.Ельконіна, започатковує новий етап у розвитку мовлення дітей. Вчений таким чином характеризує досягнення дітей двох років: «Власне мовлення дитини вже включене в "й діяльність, воно супроводжує всі маніпуляції і дії малюка... Воно починає виконувати і функцію організації його дій, входить до їх складу як обов'язковий компонент. Значно збагачується словник дітей... Багатозначні слова відходять на задній план. Значення слова стає стійкішим, з яскраво вираженою предметною співвіднесеністю... Основним змістом мовлення е засвоєння граматичної структури речення, з-поміж них зустрічаються всі основні типи, складні як безсполучникові, так і сполучникові речення» [55:106-107].

Означені досягнення мовленнєвого розвитку відбиваються в появі описового розмовного мовлення. Орієнтовні показники розвитку мовлення дітей другого року життя [2:37]: 1 рік — 1 рік 6 місяців.

Швидко збільшується кількість слів, які розуміє дитина. Легко встановлює зв'язок між предметами, діями та Їх словесним позначенням. Розуміє назву багатьох предметів, дій, осіб, яких часто називають. У мовленні, що його розуміє дитина, узагальнює предмети за суттєвими ознаками. Виконує спочатку прості («Принеси черевики» — до 1 року 3 місяців), а надалі і більш складні словесні доручення («Візьми серветку і сядь за стіл»).

• Легко наслідують звукосполучення, які часто чують. У цьому віці є характерним наслідувальні ігри у формі белькоту(«монологи»),

• Запас слів біля 30-40. Слова набувають узагальненого характеру (словом «собака» називають будь-яку собаку — чорну, білу, живу, іграшкову, маленьку, велику, на картинці).

• Вживає багато полегшених слів (бі-бі, ту-ту). Звертається із запитанням «Що це?». У словнику переважають іменники і дієслова.

• Вживає слова-речення. Наприкінці періоду з'являються двохслівні речення.

• Продовжує багато белькотати, емоційно спілкується з дорослим під час своєї діяльності. Словами користується здебільшого у спілкуванні з близькими людьми в момент особливої зацікавленості, подиву, радості. Окремі слова і речення доповнюються емоційними жестами, мімікою, інтонацією.

Від 1 року 6 місяців до 2 років.

• Розуміє зміст цілих речень, висловлювань про події та явища, що часто повторюються в особистому досвіді дитини. Словом, відтепер, можна змінити стан дитини, урізноманітнити її дії.

• Легко повторює слова і фрази, що їх промовляють дорослі.

• Запас слів, які вживає дитина в активному словнику, швидко зростає, на кінець другого року життя — до 300 слів. Полегшені слова замінюються правильними. З'являються прикметники і займенники. Узагальнює предмети за суттєвими ознаками.

• Починає розмовляти з різних причин. Вживає прості двох-трьохслівні, а до 2 років — чотирьох і п'ятислівні речення. У словах з'являються граматичні зміни.

• Мовлення стає засобом спілкування з дорослими. Звертається із запитанням «Що це?». Прохання, бажання передаються словами. Під час гри словами позначає свої дії. Мовлення емоційно виразне.