Особливості засвоєння дітьми перших слів

Слово — основні одиниця мовлення, його будівельний матеріал. Слово є одночасно представником усіх сторін мови: лексики, фонетики і граматики. З фізіологічного боку, слово — це умовний рефлекс, це «сигнал сигналів» (І.П.Павлов).

До 8-10 місяців слово залишається для дитини лише звуковим подразником. І тільки в кінці року, за даними М.М.Кольцової, слово із звукового подразника перетворюється в мовленнєвий сигнал. У мовленні дітей з'являються перші усвідомлені слова. Термін їх появи і кількість с. суто індивідуальними.

Наводимо термін появи перших слів у таблиці, що була складена Н-А.Рибніковим на основі аналізу 38 щоденників російських дітей.

Таблиця 4

Поява перших слів

 

Вік дітей	7 міс	8 міс	9 міс	10 міс	11 міс.	12 міс.
Кількість слів

Отже, заданий" Н.А.Рибнікова, перші усвідомлені слова з'являються у дитини в 7 місяців (2 слова) і поступово повільно збільшуються до 15 слів на кінець року.

Ф.І.Фрадкіна наводить такі дані щодо кількості слів: у 10 міс. — 1-5 слів в 11 міс. — 3-8 слів, у 12 міс. — 7-12 слів. На кінець року в словнику дитини всередньому, нараховується від 8 до 15 слів.

Особливості становлення перших слів у дітей досліджувала низка вітчизняних (М.І.Красногорський, М.М.Кольцова, Г.М.Ляміна, А.К.Маркова та ін.) та зарубіжних учених (Ш.Бюллер, Д.Селлі, В.Штернтаін.). Так, А.К.Маркова описує певну послідовність щодо оволодіння дитиною словом [34]. За її даними, на першому етапі з'являються слова-склади, дитина вживає скорочене слово з одного складу (ка, пу, ва, ба). Означене мовленнєве явище спостерігається у віці 8-9 місяців. Дитина немовби виокремлює один склад слова, що є представником усього слова: ля — лампа, па — впав (І.Сикорський).

У науково-педагогічній і психологічній літературі розгорнулася дискусія з приводу того, який же склад слова дитина промовляє першим. Визначилися два протилежні погляди. Одні вчені (М.І.Красногорський, Д.Селлі) вважають, що дитина першим здебільшого вимовляє наголошений склад, оскільки саме він є сильним подразником і найбільше привертає увагу дитини, а інші, ненаголошені, випускає.

На думку інших учених (Г.М.Ляміна, А.К.Маркова), дитина не завжди і не обов'язково виокремлює наголошений склад. Досить часто діти називають і ненаголошені склади (ди — диван) або, навіть, склади, які були відсутніми у слові, що його вимовила дитина (ді — телефон). Нам убачається, що такий підхід не виключає попередній, а лише доповнює його.

Другий етап — поява двоскладових слів (10-12 місяців). Насамперед дитина повторює перший склад (бо-бо — боляче); дещо пізніше заявляються слова з двох різних складів (а-па — впав).

На третьому та четвертому етапах (другий рік життя) з'являються в мовленні дитини трьох і чотирьохскладові слова.

Зауважимо, що вчені (Г.М.Ляміна, А.К.Маркова) відзначають досить цікавий факт: діти не завжди засвоюють складовий склад слова в означеній вище послідовності. Значна кількість слів засвоюється дитиною відразу як «складовий контур» слова. При цьому слово дуже спотворене і зберігає лише загальну схожість звучання (татина — картина, машина). Натомість, за даними Г.М.ЛяміноЇ, у слові-контурі є усталені елементи (це кількість складів) і неусталені (його звуковий склад), наприклад: тай — тік, сяйсік — зайчик. Означене засвідчує, що складовий склад слова дитина засвоює раніше, ніж звуковий.

У процесі оволодіння дитиною першими словами спостерігається перехідний етап, що засвідчує своєрідність дитячого мовлення. Зарубіжний вчений О.Йєсперсен назвав його «малим мовленням». У.Еліасберг і Л.С.Виготський цей етап назвали «автономним мовленням». А за словами ще одного зарубіжного вченого В.Вундта, це псевдодитяче мовлення є мовою няньок, що підлаштовуються під дитину.

Не заперечує існування такого малого мовлення і С.Л. Рубінштейн [48]. Він співвідносить його існування з етапом розуміння мовлення дорослих і розглядає його як своєрідний перехідний етап. За своєю зовнішньою формою слова малого мовлення мають здебільшого моторний характер, вони є немовби уривками слів, у складі яких є подвійні склади, на зразок таких: фу-фу. ква-ква, ля-ля. Флексії та синтаксичні з'єднання у них відсутні. Таке слово має стільки значень, скільки разів воно вживається [48:463].

Так, С.Л.Рубінштейн наводить приклад уживання сином зарубіжного вченого Г.Ідельберга неусталеного слова малого мовлення «вау-вау». Хлопчик у віці 6 місяців 18 днів назвав словом «вау-вау» маленьку порцелянову фігурку дівчинки, що стояла на буфеті; в 10 місяців і 2 дні позначив звуками «вау-вау» цуценя, яке гавкало на подвір'ї, портрет дідуся і бабусі, свою Іграшкову конячку, настінний годинник; у віці 10 місяців і 29 днів цим самим словом назвав гумову іграшку, яка пищала; у віці 1 рік 1 місяць — чорні запонки батька; у віці 1 рік 2 місяці і 4 дні словом «вау-вау» дитина назвала термометр для ванни, перлину на сукні [48:465].

З психологічного погляду, за С.Л.Рубінштейном, найсуттєвішим в означеному явищі малого дитячого мовлення є те, що воно відкриває своєрідний спосіб «узагальнення», за яким визначається значення перших слів, що їх уживає дитина. Вони є, на думку вченого, результатом «настанов, що обумовлені афективно-моторними реакціями; об'єктивно різнорідні предмети об'єднуються в одному слові в силу їх співналежності до афективне однорідної ситуації» [48:465].

У «малому мовленні», за С.Л.Рубінштейном, слова «не виконують ще позначальної функції у повному значенні цього слова». Мале мовлення засвідчує несформованість у дитини предметної свідомості.

Особливості перших слів дітей описує низка вчених як російських (Т.Є.Коннікова, А.К.Маркова), так і з далекого зарубіжжя (К.Бюллер, В.Штерн). Так, для перших слів дитини, за А.К.Марковою, с характерним: багаторазове повторення складів, що нагадує белькіт; розкладання збігу приголосних (хиліб — хліб); уподібнення складів (бабака — собака); скорочення збігу приголосних (сон — слон). Означені особливості, за словами А.К.Маркової, спостерігаються упродовж усього раннього віку до кінця третього року життя[34].

Німецькі вчені К.Бюллер і В.Штерн виокремили дві найбільш суттєві особливості перших дитячих слів: а) між словами дорослих і дитячими словами існують різкі фонетичні відмінності; б) багатозначність перших дитячих слів.

Російська дослідниця Т.Є.Коннікова дослідила означені німецькими вченими особливості перших слів у мовленні російських дітей. За її даними, фонетичні відмінності виступають: а) у словах, які за своїм звуковим оформленням зовсім не схожі на слова дорослих (адига — риб'ячий жир); б) уривки слів дорослих (па —впав); в) спотворені слова, що зберігають загальну ритмічну схожість (абаля — яблуко); г) звуконаслідувальні слова.

Багатозначність дитячих елі в виявляється у віднесенні слова до багатьох різнорідних предметів за місцем їх знаходження. Так, словом «ті» дитина назвала всі предмети, які лежали на столі. Узагальнення слів, за Т.Є.Конніковою, відбувається за функціональними ознаками: фу — означає все, що горить (вогонь, сірники, лампочка, вогнище, ліхтар); за зовнішньою схожістю: кх — все пухнасте (шапка, комір, шуба, кофта, кішка); за звуконаслідуванням: тік (годинник, дзвіночок, молоток) [55].

Чи потрібно повторювати за дитиною дорослим (батькам і вихователям) ЇЇ перші полегшені слова автономного мовлення, чи розмовляти з нею тільки правильним мовленням? Вочевидь, дорослому все ж потрібно назвати дитяче (автономне) слово, натомість слідом за ним тут же обов'язково назвати правильне слово (ко-ко — яйце, моня — молоко, киця — кішка, ляля — лялька).

Вчені відзначають, що процес оволодіння словом становить для дитини великі труднощі: часом на засвоєння одного слова потрібно декілька місяців. Так, К.Ї.Чуковський описує приклад з хлопчиком, якому потрібно було 15 місяців, щоб оволодіти словом «кооператив». Засвоєння слова відбувалося в такій послідовності; піф, апіф, піф-піф. кипіф, патіф, капатіф, кооператив [54:80]. Із щоденника Н.О. Менчинської: її сину Сашку потрібно було більше 2,5 місяців для оволодіння словом «лампа»: ям, яма. тапа, ляпа, лям,-па. лампи. Для оволодіння словом «ґудзик» потрібно було 4 місяці і т. ін. [53|.

Поява перших усвідомлених слів у мовленні дитини визначається потребою у спілкуванні (Ф.І.Фрадкіна), таку потребу має створити для дитини дорослий. Стимулом активного вживання перших елі не запитання дорослого. Вочевидь, дитина не зможе відразу дати на них словесну відповідь, це цілком закономірне явище.

Г.М.Ляміна дає характеристику перших дитячих відповідей. Так, на першому, початковому, етапі замість відповіді словом, дитина виконує якусь дію чи рух. На другому етапі вже з'являються неадекватні мовленнєві відповіді: а) дитина ворушить губами, язиком, робить глибокий вдих, відтворює інтонацію без членоподільної вимови слова, немовби вимовляє його неозвучено; б) відповідає неадекватно, будь-яким легким для дитини словом; в) відповіді-післядії, дитина вимовляє не те слово, яке потрібно було сказати в даний момент, а те, яке потрібно було назвати раніше.

І тільки на третьому етапі з'являються адекватні мовленнєві відповіді. При цьому вимова правильних слів не закріплюється, має випадковий характер. Перші адекватні відповіді словом виникають на зразок дорослого.

Звідси, педагогічний висновок: дорослим необхідно домогтися, щоб діти в кінці першого року життя свідомо повторювали за дорослим окремі склади і слова, задля цього дорослим потрібно добирати легкі слова [31].

Кожне слово має значення. Слово, за Л.С.Виготським, що позбавлене значення, це вже не слово, а пустий звук. Значення слова поступово розвивається. За словами О.Р.Лурія, значення слова проходить складний шлях розвитку, «якщо предметна співвіднесеність слова може залишатися без змін, то його значення, система зв'язків і відношень, яка за ним стоїть, система узагальнень, що виконується словом, розвивається» [29:30]. Дитина не засвоює відразу слова в тому значенні, в якому Їх уживає дорослий.

Малюк, у кінці першого року життя починає засвоювати слова дорослого. Так, у відповідь на запитання матері; «Де лялька?» дитина повертає голову і дивиться на ляльку. Натомість, зауважує О.Р.Лурія, це ще не означає, що дитина цього віку оволодіває чіткою предметною співвіднесеністю цього слова. На перших етапах слово сприймається дитиною як «компонент цілої ситуації», до складу якої входить низка позамовленнєвих впливів. Тільки поступово, під впливом спілкування з дорослими, слово набуває своєї відносної незалежності і починає позначати означений предмет «незалежно від того, хто і яким голосом промовляє це слово, якими жестами воно супроводжується, в якій ситуації воно було названо» [29:34].

О.Р.Лурія описує приклади засвоєння дитиною значення слова із щоденників німецьких психологів. Так, хлопчик назвав словом «гага» не тільки качку, але й воду, монету, на який був зображений орел. Інший хлопчик назвав словом «кх» кішку, хутряну шапку, подряпину на пальці; слово «жук» означало для малюка таргана, темінь, вищерблене місце на горщику; слово «тпру» позначало і коня, і поїхали, і зупинись залежно від ситуації, в якій воно вживалося, тону, яким промовлялося, жесту, яким супроводжувалось.

Отже, за словами О.Р.Лурія, «слово» спочатку позначало у маленької дитини не конкретний предмет, а якусь ознаку предмета, причому оця ознака була нестійкою і відокремлювалася залежно від ситуації» [29:34].

Ці приклади засвідчують, що чітка предметна співвіднесеність слова (тобто його значення) є продуктом тривалого розвитку. Особливості засвоєння значення слова розкрито в роботах Л.С. Виготського, М.М. Кольцової, Т.Є.Коннікової та інших.

За Л.С. Виготським, дитина що шукає значення слова, воно їй дається у процесі спілкування з дорослим. Водночас значення слова впродовж тривалого часу залишається різним для дорослого і дитини [11]. Перші слова дитини не мають конкретного значення, вони мають дифузний і ситуативний характер. Словом дитина називає не предмет, а загальний характер ситуації, в якій вона може діяти з певним предметом. Наприклад, Оленка дістає довгою палицею іграшку з-під дивану І називає ЇЇ словом «пака». Надалі вона побачила, як бабуся підмітає підлогу віником і назвала його «пака». Цим самим словом упродовж тижня дівчинка назвала олівець, лінійку, щітку з довгою ручкою. Довжина стала центром ситуації, одному слову дитина приписує багатозначність, спотворюючи його пряме значення. Діти кінця першого року життя ще перебувають на нульовій стадії узагальнення слів за значенням, вони співвідносять слова тільки з конкретним предметом. Подальший розвиток словника і засвоєння дитиною предметного значення слова залежить від змістовного життя дитини у процесі спілкування з дорослими.