Розвиток активного мовлення дитини.

У другому півріччі продовжується розвиток голосових реакцій: промовляння складів (белькіт), окремих звуків та звуконаслідування.

У цьому зв'язку необхідно відзначити той факт, що розвиток «моторного» мовлення, звуконаслідування багато в чому залежить від розвитку рухової сфери дитини. Це довели дослідження М.М.Кольцової та її учнів (Л.Ф.ФоміноЇ).

Вивчався вплив рухів пальців рук і загальної моторики на розвиток активного мовлення дітей. Робота здійснювалась на трьох групах дітей віком 10-13 місяців за таким планом: у всіх групах проводилися спеціальні заняття з розвитку мовлення тривалістю 2 хвилини.

У першій групі робота обмежувалася тільки цими заняттями; діти другої групи щоденно 20 хвилин вільно пересувались на підлозі; у дітей третьої групи щодня впродовж 20 хвилин тренували тонкі рухи пальців рук (складування пірамідок, перебирання намиста, нанизування ґудзиків на дротину і т.ін.). У другій і третій групах упродовж цих 20 хвилин ніякої розмови з дітьми не відбувалось. Кількісні результати щодо впливу різних видів рухів на розвиток голосових реакцій у дітей, за даними М.М.Кольцової, подано в таблиці 3 [24:107-108].

Таблиця З

Вплив різних видів рухів на розвиток голосових реакцій у дітей

 

Група	Подразник	Термін появи голосової реакції	Особливості голосової реакції	Подальші зміни голосової реакції
І	Показ Іграшки, її називання	з 20 дня	Відсутня схожість зі звуками, що промовлялися експериментатором	Не одержано суттєвих змін за 30 дослідних днів
ІІ	Теж саме	з 6 дня	Теж саме	15-ю дослідного дня спостерігається більш точне звуконаслідування в 10% випробувань
ІІІ	Теж саме	Теж саме	Відразу спостерігалося досить точне відтворення артикуляції експериментатора	Значне вдосконалення імітації звуків у 41% випробувань з 5-го дня і в 63.7% з 15 дня

Як бачимо з таблиці, в першій групі дослідникам не вдалось одержати диференційованих голосових реакцій у дітей. У другій групі означені реакції були зареєстровані в 10% випадків після 15-го дня занять; у третій групі вже з 5 дня їх кількість досягла 41% випадків, а з 15-го— 63,7%.

Отже, за умови тренування тонких рухів пальців рук, констатує М.М.Кольцова, голосові реакції не тільки розвиваються більш інтенсивно, але й стають більш досконалими.

М.М.Кольцова рекомендує дорослим тренувати дрібні м'язи пальців рук із 3-4 місячного віку. На початковому етапі (із 3-4 місяців) робити масаж кисті руки і пасивні згинання і розгинання пальців немовляти.

З 7-8 місяців потрібно здійснювати більш активні тренування. Дитину вже можна вчити перебирати спочатку великі, а поступово все дрібніші яскраві предмети (намисто, ґудзики, кільця, мозаїку і т. ін.). Такі вправи прискорять темпи розвитку активного мовлення і звуконаслідування [24:108].

У другому півріччі активно розвивається наслідування звуків, спочатку на основі власного белькоту, а надалі, в 9-10 місяців, дитина вже наслідує звуки, що були відсутні в белькоті. Натомість, за словами І.М.Кононової, наслідування звуків у цьому віці є ще досить складним процесом для дитини. Одні діти добре белькочуть, але відтворити звуки за дорослим не вміють, в інших — спостерігається віддалене наслідування. Водночас, наголошує автор, при систематичному проведенні ігор-занять у дітей можна сформувати складну здібність наслідування звуків мовлення [18:26].

У процесі наслідування звуків дорослого дитина засвоює нову артикуляцію, повторює кожний почутий звук чи слово, супроводжує свої дії. Наслідування перетворюється у своєрідну звукову діяльність.

У ході звуконаслідувальної діяльності беруть участь два взаємопов'язаних процеси: сприймання дітьми фонем на слух (фонематичний і мовленнєвий слух); промовляння звуків (артикуляція).

Окремі вчені (О.М.Гвоздєв) вважають, що засвоєння фонематичної сторони рідної мови визначається здебільшого розвитком мовленнєворухового апарату і саме він е провідним в оволодінні дитиною артикуляцією звуків.

Так, О.М.Гвоздєв пише, що на першому місці у засвоєнні фонетичного боку мовлення «стоїть моторна сфера, до якої належать як рухові центри мовлення головного мозку, так і мовленнєворуховий апарат. Засвоєння фонетики визначається переважно розвитком мовленнєворухової сфери» [16:139]. Підсумовуючи результати своїх досліджень, автор ще раз наголошує, що «розвиток моторної сфери є визначальним для всього ходу засвоєння фонетичного боку рідної мови. [16:142].

Водночас учений не заперечує і слухового аналізатора в загальному процесі опанування дитиною звуків рідної мови. За словами О.М.Гвоздева, «загальний хід засвоєння звукового боку мовлення визначається спільною дією слухової і моторної сфер» [16:141]. На думку вченого, слухова сфера е провідною в тому плані, що завдяки ранньому розвитку слуху, дитина вперше на слух учиться розрізняти різноманітні фонетичні елементи, але для появи Їх у мовленні самої дитини, крім слухових уявлень, необхідні ще артикуляційні навички. Як бачимо, вчений знову надає пріоритет мовленнєво-руховому апарату.

Інші вчені (ВЛ.Бєльтюков, Н.Х.Швачкін, Д.Б.Ельконін) доводять важливість обох аналізаторів. Відомо, що розвинутий мовленнєвий слух є однією з провідних умов оволодіння мовою, порушення слуху призводить до спотворення звуків, негативно відбивається на активному мовленні. У свою чергу, розвиток фонематичного слуху залежить від диференціації звуків у процесі Їх артикуляції. Так, наприклад, дитині потрібно навчитися вимовляти фонему «з», вона має насамперед навчитися розрізняти на слух її відмінне звучання від інших фонем «<•», «ц». виокремити ЇЇ чисте звучання, відтінки залежно від наступних голосних (зуб, зима, замок), тільки після цього дитина починає її вимовляти.

Отже, в засвоєнні дитиною звуків рідної мови беруть участь обидва аналізатори: і слуховий, і мовленнєворуховий, їх обидва потрібно розвивати в ході звуконаслідувальної діяльності.

Н.Х. Швачкін поділяє засвоєння дітьми звуків на два періоди: дофонемний і фонемний. Дофонемний період охоплює перший рік життя. В цей період дитина ще не диференціює звуки, слово сприймається як єдиний неподільний звукокомплекс. Розуміння мовлення відбувається на основі охоплення дитиною загальної ритміко-мелодійної структури слова. Так, наприклад, у дітей першого року життя можна виробити одну й ту саму реакцію на схожі за ритміко-мелодійною структурою слова: м'ячик, зайчик, пальчик, хлопчик. Натомість на слово «дівчинка» означена реакція була відсутня.

З метою розвитку диференціації звуків у словах, що їх промовляє дорослий, необхідно розвивати, з одного боку, мовленнєвий слух, а з другого — рухомість губ, язика, тобто мовленнєворуховий аналізатор.

У кінці першого року життя у дітей з'являються перші усвідомлені слова. Так, у відповідь на пропозицію дорослого дитина 10-12 місяців відтворює перші слова з певним значенням. З'являються слова «так», «ні». Вкінці першого року життя дитина називає словами дорослого (мама, тато, дядя, баба, тьотя), окремі дії (дай, на). У словнику дитини нараховується, в середньому, 10-15 слів.

Орієнтовні показники, розвитку голосових реакцій в мовленні дітей першого року життя [2:23].

1 місяць — перша посмішка у відповідь на розмову дорослого.

2 місяці — прислуховується до голосу чи звучання предмета: рухи загальмовуються, відповідає посмішкою на розмову дорослого з нею. гукає; «агу-агу».

3 місяці — зосереджує свій погляд на обличчі дорослого, який розмовляє з дитиною, коли вона перебуває у нього на руках у вертикальному положенні. У відповідь на розмову дорослого виявляє радість, гукає, довго гулить.

4 місяці — за звуком віднаходить предмет, який вона не бачить. Видає голосні звуки, голосно сміється, якщо до неї заграють, гулить, з'являється співуче гулення, трелі.

5 місяців — розрізнює тон, з яким до неї звертаються, довго співуче гудить.

6 місяців — промовляє окремі склади, з'являється белькіт.

7 місяців — довго белькоче, повторно вимовляє одні й ті самі звуки. На запитання «Де?» шукає і знаходить поглядом предмет, що постійно перебуває в певному місці.

8 місяців — голосно і повторно вимовляє різні склади за дорослим, з'являється звуконаслідування. На прохання дорослого виконує різні рухи «ладусі-ладки», «до побачення», «дай ручку». Довго розглядає іграшки.

9 місяців — повторює за дорослим склади, що були в її белькоті. Знає своє ім'я, повертається, коли дитину покличуть. На запитання «Де?» відшукує декілька знайомих предметів, незалежно від їх місцезнаходження. Відповідає на гру дорослого «дожену-дожену», грає «у схованки».

10 місяців — звук о наслідує, повторює за дорослим різні звуки та склади. На прохання дорослого відшукує названу іграшку. Знає на ім'я декількох дорослих і дітей.

11 місяців — вживає перші слова-позначення (мама, тато, ба-ба, гав-гав. кис-кис). Окремі слова в мовленні дорослих набуваютьузагальненого характеру. Наприклад, на запитання «Де киця?»знаходить і дає різних кішок — гумову, плюшеву. На проханнядорослого виконує різноманітні дії з предметами «погойдай ведмедика», «дай м'яч».

12 місяців — легко наслідує нові склади. Збільшується запас слів, які розуміє дитина; розуміє за словом назву декількох предметів, якими користується. У словнику нараховується 10-15 слів.

За означеними орієнтовними показниками оцінюється мовленнєвий розвиток дітей. Порядок запису й оцінки мовленнєвого розвитку наводить Г-М.Ляміна [31:29-30].

Дорослий, який спостерігає впродовж дня дитину, записує у відповідні графи появу та закріплення того чи іншого мовленнєвого вміння. Проти прізвища дитини у відповідній графі ставлять дві вікові дати: першу, коли це вміння тільки з'явилося, другу — коли воно закріпилося. педагог може використовувати позначки різного кольору. Так якщо мовленнєве вміння виникло своєчасно (не раніше 15 днів порівняв0 3 показниками, але й не пізніше цього терміну), то поруч з відповідною віковою датою ставлять зелений хрестик. Якщо мовленнєве уміння з'являється раніше 15 днів (наприклад, не у 3 місяці як це зазначено в показниках, а у 2 місяці і 9 днів), це вважається вищим за вікові показники. У таких випадках ставлять червоний хрестик. Якщо вміння виникає пізніше 15 днів, це вже вважається відставанням у розвитку. Біля цієї вікової дати ставиться синій хрестик.