Тема 5 : Розвиток мовлення дітей в різні періоди дитинства

Тема 5: Розвиток мовлення дітей в різні періоди дитинства

План

Методика розвитку мовлення дітей першого року життя

Методика розвитку мовлення дітей другого року життя

Методика розвитку мовлення дітей третього року життя

Розвиток мовлення дітей дошкільного віку

Література

1. АртемоваЛ. В. Вчися граючись. — К.: Томіріс, 1996. — 111 с.

2. Бєженова М. О., Шкляревський Є. О. Цікава граматика. — Д.: Сталкер, 1999.-336 с.

3. Богуш А. М., ГригоренкоГ. І. Запрошуємо до розмови: Посіб. для роботи з дошкільниками. — К.: Освіта, 1997. — 152 с.

4. Богуш А.М. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошк. віку. — К.: Освіта, 1997. А.М. Теорія і методика розвитку мовлення дітей раннього віку. Навчальний посібник. – К.:Видавничий Дім «Слово», 2004.

5. ЖуковаО. С. Развивающие игрьі. — СПб.: ОНИКС, 2001. — 16 с.

6. Крутій К. Л., Лопатинська Н. А., Маковецька Н. В. Вчимося мови та розмови, або Українська разом із матусею. — Запоріжжя: Просвіта, 1999. — 336 с.

7. Рібцун Ю.В. Граємо з дитиною всією родиною//Дошкільне виховання. — №5. - 2005.- С. 26-27; №9. - 2005. - С. 26-27.

8. Рібцун Ю.В. Грати словом і в слові //Дошкільне виховання. — №2. — 2005.-С. 20-21.

9. Рібцун Ю.В. На допомогу батькам у проведенні ігор з дошкільниками- логопатами // Дефектологія. — 2004. — №1. — С. 45-47.

10. Цвинтарний В.В. Играем пальчиками и развиваем речь. — СПб.: Лань, 1997. — 32 с.

1. Тищенко В., Рібцун Ю. Як навчити дитину правильно розмовляти: Від народження до 5 років: Поради батькам. – К.: Літера ЛТД, 2006. – 128 с.

 

Методика розвитку мовлення дітей першого року життя

Розвиток голосових реакцій наслідування звуків

Роз­виток мовлення дітей на першому році життя здійснюється не раніше 15-20 хвилин після году­вання і не пізніше, ніж за 20-25 хвилин до сну. У цей період необхідно продовжувати розвивати зорове і слухове зосереджен­ня, використовуючи задля цього іграшки, що видають звуки, та розмову з дитиною.

 

Заняття з розвитку голосових реакцій та наслідування звуків

Вік дитини	Заняття	Приклад
3-4 тиж.	Виклик зосередження	Необхідно розмовляти з дитиною, надавати голосу співучу інтонацію. Викликати у дитини відпові­дну посмішку, звуки, рухи, «комплекс пожвавлення».
34 тиж. — 2,5- 3 міс.	Розвивати зорове і слухове зосередження	Розмовляти з дитиною, наспівувати, нахилившись над нею, викликати зосередження, посмішку; стимулювати малюка прислуховуватись до звуків, що їх відтворюють різні предмети (дзвіночки, торохтушки) та ін.
з 3- міс.	Масаж кисті рук, та пальців	Погладжувати їх, легенько натискуючи, в напрямку від кінчиків пальців до зап'ястя, надалі робити рухи пальцями руки. Дорос­лий бере кожний пальчик дитини у свої пальці, згинає і розгинає їх (2-3 хвилини щодня).
3-4 міс.	Проводять заняття з іграшками та музичні заняття	Показати яскраву звучащу іграш­ку, викликати звукове і слухове зосередження, назвати її словом, а потім сховати. Викликати пошук дитиною цієї іграшки, через декілька секунд знову показати.
4-5 міс.	Наслідування дорослих, та дітей	Створюються сприятливі умови і можливість для подальшого розвитку наслідування звуків.
5-6 - 9-10 міс	Індивідуальні заняття: «розмови», «схованки», «перегукування», звуконаслідувальні ігри	Дорослий підходить до манежу, називає ім'я дитини, промовляє склади «ба-ба-ба», «да-да-да», викликає відповідну реакцію, тобто «перегукування» звуками і складами, яких не було в белькоті дитини (ва-ва-ва, на-на-на,га-га-га).
5 - 10 міс.	Масаж пальців	Катання кульок із пластиліну, запропонувати дитині розірвати на дрібненькі шматочки папір, перебирати велике дерев'яне намисто, складувати дерев'яні пірамідки, ляльки-вкладки іт. ін.
7 міс. – 1 рік.	«Ділове» спілкування	Дорослий показує собачку - показує з нею різні дії, називає їх словами: «Собачка йде: топ-топ. Собачка гавкає: гав-гав. Після цього іграшка ховається. Вихователь пропонує дитині покликати собачку, стимулює до вимови слова: гав-гав, дай, йди-йди, топ-топ.

 

2. Розвиток розуміння мовлення.

Вік дитини	Вправа	Приклад
5-6 міс	Розуміти мовлення дорослих	Вводяться групові заняття: показ і називання предметів та іграшок, показ і називання рухів і дій, ігри-заняття, ігри-забавлянки. Дорослий показує іграшку, називає її «кішечка», «киця». Дає можливість дитині роздивитися її, доторкнутись і знову називає: «Ось кішечка, киця. Няв-няв, киця».
3 – 7 міс.	Вводиться запитання «Де?»	Дитина має шукати і зупиняти погляд на предметі, що знаходиться завжди в певному місці,
7-8 міс	Розу­міння імен дорослих і дітей	Це ігри - «схованки». Вихователь або няня ховається під хустку або манеж і гукає: «Ку-ку, тьотя Оля!» Аналогічно проводяться, починаючи з 9 місяців, ігри у схованки з дітьми. Вихователька закриває хусткою одну дитину і запитує в інших: «Де Вітя?», «Немає Віті», відкриває хустку: «Ось Вітя».
7-8 міс	Розуміння слова «Дай»	«дай» — «дай кубик», «дай лялю» та інші слова, що позначають дію: «зніми», «візьми», «покоти».

С.М. Кривіна описує низку прийомів щодо встановлення первинного зв'язку між словом і предметом з метою розвитку розуміння мовлення. З-поміж них:

а) називання предметів, ігра­шок, дії водночас із сприйманням їх дитиною;

б) багаторазове повторення назви предмета, при цьому мовлення дорослого має бути небагатослівне;

в) одночасна участь декількох аналізаторів (зоровий, слуховий, дотиковий, руховий), тобто дитина повинна бачити, чути, доторкнутися, діяти з предметом;

г) усі дорослі має однаково промовляти назви предметів (наприклад, лялька —ляля, годинник — тік-так, машина — бі-бі);

д) використовувати прийом раптової появи і зникнення предмета, що викликає орієнтовну реакцію.

Навчання дітей вимови перших усвідомлених слів.

Накінець першого року життя, самостійне використання слів формується під впливом спільних дій дитини і дорослого поетапно:

а) розуміння слів дорослого, повторення слів за дорослим;

б) самостійне вико­ристання слів дитиною в усвідомленій ситуації.

Прийоми навчання дітей перших усвідомлених слів описані Г.М. Ляміною. З-поміж них, словесне позначення дорослим предметів та іграшок, що викликали у дітей інтерес. Наприклад, в руках у малюка півник. «Це півник, ку-ка-рі-ку», — промовляє вихователь, стимулюючи дитину до вимови: «Скажи півник, Петя, ку-ка-рі-ку».

 

Дорослим слід пам'ятати, що дітей влаштовує роль мовчуна, адже вони можуть виразити свої бажання і прохання жестами, мімікою, рухами. Відтак, після 10 місяців не потрібно поспі­шати виконувати жестові прохання дитини, потрібно вчити їх висловлювати прохання словами. Так, дорослий стимулює ди­тину: «Скажи, дай, тьотю, м'яч», «Що ти хочеш, скажи», «Скажи, дай лялю».У цей період проводять і спеціальні заняття, що стимулюють дітей до вимови перших слів.

 

Лялька Катя ходить

Вихователь приносить ляльку. Лялька вітається з усіма дітьми; «Добрий день, Сергійку, добрий день, Наталочко». Вихо­ватель спонукає кожну дитину сказати: «Добрий день, Катю», а потім повертається до ляльки: «Катю, покажи, як ти ходиш? Іди, Катю, іди. Іде Катя, іде, туп-туп ніжками, іде... бух — упала. Впала Катя, бух! «Ай-ай», — плаче Катя. Боляче Каті, вона плаче: «Ай-ай». Не плач, Катю, не плач! (Гладить її по голові). Катю, ти добре йди, не падай. Наталочка не падає, коли ходить, Сергійко не падає. (Все це можна повторити на одному занятті 4-5, а то й більше разів, доти, поки в дітей зберігається інтерес до заняття). Полегшені слова вихователь вимовляє з різною інтонацією, — то високим, то низьким голосом.

У кінці заняття рекомендується роздавати дітям ляльки для гри й спонукати їх повторювати полегшені слова, а також повні слова «іде»,«впала». При наступних повтореннях заняття ускладнюється не відразу, а приблизно через 2-4 повторення. Спочатку вихователь у ході заняття може надавати дітям мож­ливість заспокоїти ляльку (просить дітей погладити її по голівці й говорить: «не плач») або в кінці заняття покласти її спати, бо «лялька втомилась і більше ходити не може», і сплячу відносить її в ляльковий куточок, де вкладає в ліжко. Можна придумати й інші варіанти ускладнення цього заняття.

 

Ігри на звуконаслідування. У роботі з дітьми другого року життя широко використовуються ігри на звуконаслідування: «Гуси-гуси», «Хто як кричить?», «Автомобілі», «Потяг», «Півни­ки і курчатка» та інші Цінність таких ігор полягає в тому, що в них дії супроводжуються словами, і діти охоче вимовляють потрібні слова і звуконаслідування. Опишемо декілька ігор.

Гра «Гуси-гуси» (перша половина року)

Мета: викликати звуконаслідування га-га-га, гуси, так, так, так.

Хід гри. Вихователь бере двох іграшкових гусей, показує їх дітям, запитує: «Хто це? Як кричать гуси?» Потім раптово ховає гусей: «Гуси-гуси, гуси-гуси». Знову виставляє гусей на стіл, промовляє: «Гуси-гуси, га-га-га, їсти хочете: так-так-так». Роздає гусейдітям. Діти просять їсти: га-га-га. Вихователь запитує: «їсти хочете?» Діти відповідають: «Так-так-так!»

Після 1 року 6 місяців гра ускладнюється. Відтепер уже вихователь бере на себе роль «пташниці», а діти — гуси. Вихова­тель стоїть на одному кінці ділянки, діти — па іншому.

Вихователь: Гуси-гуси!

Діти: Га-га-га!

Вихователь: їсти хочете?

Діти: Так-так-так!

Вихователь: Ідіть до мене!

Діти біжать, махають ручками, повторюють: га-га-га.

 

У другій половині року звуконаслідувальні ігри здебільшо­го мають рухливий характер. Наприклад:

Гра «Курочка й курчатка»

Вихователь — курочка, діти — курчатка. Вихователь: «Ко-ко-ко, мої курчатка, ідіть гуляти та не ходіть далеко». Курчата йдуть гуляти, пищать: піі-піі-піі. Вихователь: «Дзьобають зернят­ка, мої курчатка: дзьоб-дзьоб-дзьоб». Діти звуконаслідують. Вихователь: «Ко-ко-ко, мої курчатка, біжіть додому». Курчатка біжать додому.

 

Вправи для пальчиків

Важлива умова розвитку мовлення у віці від 1 до 3 ро­ків — спілкування дітей як з дорослими, так і з одноліт­ками. Найкращі умови для цього створені в дитячих установах. Коли ж дитина не відвідує садок, слід орга­нізувати їй таке спілкування вдома.

У багатьох дітей у цей час власне мовлення розвива­ється досить повільно, хоча вони добре розуміють до­рослих, правильно показу­ють названі ними предмети, виконують дії, прості інст­рукції {дай, візьми, принеси, відкрий, закрий тощо).

У розвитку мовлення ва­шої дитини вам допоможуть пальчикові ігри та вправи. Це справді так, адже досліджен­ня науковців підтверджують, що на кінчиках пальчиків зна­ходяться нервові центри, тіс­но пов'язані з мовленням.

На розвиток пальчикової моторики слід звернути особливу увагу, якщо:

• у 3,5 місяці дитина не тягнеться до предмета однією чи двома руками (кисті розкриті);

• у 4 місяці вона не зводить ручки по середній лінії, не розглядає їх, не грає ними;

• до кінця 5 місяця не може впевнено простягнути руку до іграшки, не тягне предмет, що знаходиться в руці, до рота;

• до кінця 6 місяця не може схопити кубик, не перекла­дає предмети з однієї руки в іншу;

• до кінця 7 місяця не обертає кистю із затиснутою іграшкою;

• до кінця 8 місяця дитина не може утримувати між вказівним та великим пальцями ґудзик;

• до кінця 9 місяця не плеще у долоні, не намагається самостійно пити з чашки;

• до кінця 12 місяця не кидає предмети, не бере дріб­ ний предмет двома пальцями, не може подати іграшку дорослому;

• у 1 рік 2 місяці не намагається малювати каракулі;

• у 1 рік 5 місяців не ставить кубик на кубик, не нама­гається зібрати башточку;

• до 1 року 7 місяців не розгортає загорнутий у папір предмет;

• до кінця 1 року 8 місяців не ставить 3 кубика один на інший, не може провести прямих ліній;

• до кінця 2року не може відкрутити кришку від банки, не намагається зупинити м'яч, що котиться;

• до 3 років не може перелити рідину з однієї ємкості в іншу, не нанизує на шнурочок великих намистин, не ріже папір ножицями, не може розкотати пластилін.

Чим рухливішими будуть пальчики ваших дітей, тим краще вони ово­лодіють мовленням. Пальчикові ігри та вправи, масаж пальчиків і до­лонь ручок до вподоби дітям різного віку. Вони викликають у малюків неабиякий інтерес, створюють чудовий настрій. Такі ігри допоможуть заохотити ваших дітей до слухання і розучування віршиків, потішок, навчать відчувати ритм, розуміти суть почутого.

Вправи для пальчиків можна супроводжувати віршиками, казочками, оповіданнями. Це схоже на своєрідну драматизацію, яку іноді називають «пальчиковим театром».

Спочатку дорослий, а згодом і сама дитина вказівним пальцем правої руки по черзі кілька разів у ритм вірша торкається пальчиків лівої руки.

 

Оцей пальчик — наш татусь,

оцей пальчик — мама,

оцей пальчик — наш дідусь,

оцей пальчик — баба.

А цей пальчик — хлопчик наш.

А звуть його... (Ваня).

 

Дорослий бере обидві долоні дитини і з'єднує їх разом (горизонтально, великий палець угорі). Долонями виконує хвилеподібні рухи, імітуючи рибку, що пливе, змінюючи напрямок та положення рук.

На морі-морі, на синім роздоллі там щука-риба грала, золоте перо мала, сама собі дивувала, що хороше вигравала.

 

Пальчикам правої руки дитини надається таке положення: з'єднуються пучки мізинця, безіменного та великого пальців (це мордочка зайчика); середній та вказівний пальці розігнуті та трохи розведені в боки (це вушка зайчика).

— Зайчику, зайчику, де ти був?

— У темнім гаю.

— Розкажи, розкажи пригоду свою.

— Вовчика сірого я в ярок загнав,

лисоньку рудую у мішок сховав.

 

Артикуляційні вправи

У цьому віці майже всі діти говорять ще неправильно: замі­нюють один звук на інший, на­приклад, С на Ш (мишка — миска, шапка — сапка), або перекручу­ють звуки при вимовлянні (Л ви­мовляють як У), або «ковтають» деякі звуки (иба замість риба).

Для розвитку правильної та чіт­кої звуковимови доцільно вико­ристовувати завдання для роз­витку мовленнєвого апарату: правильних, точних, координова­них рухів артикуляційних органів, дихання.

Ці завдання допоможуть попе­редити порушення мовлення або уникнути тих мовленнєвих вад, що вже існують. Якщо у ви­мові дитини все ж порушено кілька звуків, обов'язково звер­ніться за консультацією до лого­педа — він добере саме ті впра­ви, які потрібні вашій дитині.

Організуйте постійне, добре освітлене робоче місце. Акурат­но і зручно розмістіть ігровий матеріал, приберіть зі столу всі зайві речі, вимкніть радіоприй­мач і телевізор, подивіться на годинник, щоб зорієнтуватися, скільки часу триватиме заняття-гра.

Як проводити заняття?

Перед усім пам'ятайте, будь-яке заняття для дитини має бути цікавим. Тому позитивно на­лаштуйте її, наприклад, прочитайте веселий віршик, запропонуйте загадку, покажіть малю­нок тощо, а вже потім починайте заняття.

Зверніть увагу малюка на фотокартку. Запи­тайте дитину, чи подобається їй ця дівчинка (хлопчик). Запропонуйте скласти губи, як на фото (цим ви привертаєте зорову увагу дитини до рухів органів артикуляційного апарату).

 

Дихальні вправи

 

З метою поліпшення мовленнєвого дихання та ви­роблення цілеспрямованого повітряного струменя, необхідного для вимови звуків, доцільно використо­вувати дихальні вправи.

Щоб дитина займалася з вами із задоволенням, не забувайте перетворювати заняття в цікаву для неї гру. Прочитайте віршик, розгляньте малюнок, а вже потім виконуйте завдання.

Почніть гру словами:

Пустотливий вітерець — дуже жвавий молодець. У кватирку залетів, з нами гратися схотів.*

Не соромтеся звертатися за допомогою до логопеда. Адже тільки завдяки спів­праці логопеда й батьків, використанню цікавих та доступних видів роботи у дітей нормалізується про­цес оволодіння мовленням.

 

 

Надути щоки. Повільно і плавно випускати повітря через губи, витягнуті вперед.	Кулька Хоч і їсть лише повітря — поправляється за мить. Як наїсться, і без вітру аж за хмари полетить.   /. Січовик
Поперемінно | надувати щоки.	Хом'ячок Це який дивак знадвору носить здобич у комору не на спині у мішку, а сховавши за щоку? М. Білецький

 

Тема 5: Розвиток мовлення дітей в різні періоди дитинства

План