Розвиток діалогічного мовлення дітей на другому році життя

На другому році життя започатковується розвиток зв'язного мовлення, зокрема його діалогічної форми. Специфічною особливістю мовлення дітей є його ситуативність.

Ситуативне мовлення дитини — це яскраво виражене діало­гічне, розмовне мовлення, оскільки специфічною рисою ситуа­тивного мовлення є його розмовний характер. Воно слугує, безпосередньому спілкуванню дитини з близькими, які розуміють її з напівслова, людьми, які живуть з нею спільними інтересами і спільним життям.

Отже, діалог — це розмова двох осіб, що складається із запи­тань і відповідей. Саме на другому році життя, як про це вже зазначалось, у дитини з'являються перші запитання і особливо активізуються у другій половині другого року життя.

На другому році життя формуються дві функції діалогу:

а) функція впливу на співрозмовника;

б) функція виразу своїх думок.

Розвиток цих функцій багато в чому залежить від форму­лювань запитань дорослими. Саме тому вихователь повинен використовувати різні варіанти запитань. А саме:

• Узагальнені запитання, в яких відсутня пряма вказівка на предмет («Скажи, що тобі потрібно? Що ти хочеш?»).

• Конкретні запитання («Що тобі дістати? Що ти хочеш подивитися?»).

• Запитання на уточнення («Що тобі дістати з полиці? Ти хочеш подивитись, що сховано в торбинці?»).

• Різні варіанти запитань з поступовою конкретизацією їх змісту («Що ти хочеш? Тобі дати кошик? Що ти хочеш дістати з кошика? Що ти дістаєш? Що ти дістав? Скажи,що це?»).

• Запитання, які дають дитині вибір («З яким м'ячиком ти хочеш гратись? Ти хочеш синій чи червоний? Тобі дати ве­ликий чи маленький?»).

 

 

Заняття з розвитку мовлення та ознайомлення з навко­лишнім у цьому віці згідно програми проводяться з двома віко­вими підгрупами. З дітьми віком від 1 року до 1 року 5 місяців передбачається п'ять занять на тиждень. Заняття проводять­ся з невеличкими групками дітей по 5-6 чоловік (за типом класифікації це індивідуально-групові заняття); тривалість заняття — 8-9 хвилин. Крім індивідуально-групових з дітьми цього віку проводять і індивідуальні заняття.

У другому півріччі проводять 4 заняття на тиждень, об'єдну­ють на одному занятті по 6-10 дітей (індивідуально-групові за­няття); тривалість заняття — 10-15хвилин.

У першій половині року з розвитку мовлення і розширення орієнтування в довкіллі проводять такі види занять:

- показ предметів з називанням;

- показ предметів у дії;

- організовані спос­тереження за живими об'єктами і транспортом;

- заняття з картин­ками;

- звуконаслідувальні ігри;

- показ інсценівок;

- читання забавляиок, віршів.

Після 1 року і 6 місяців проводять такі ж самі види занять, що і в молодшій підгрупі, але мета і завдання їх ускладнюються. Проводять заняття, на яких діти не тільки повинні назвати потрібний предмет чи іграшку, а відшукати його серед інших. Використовують і такий прийом, як бесіди-розповіді, розмови про минулий досвід дитини (наприклад, що вони бачили на прогулянці, що робили).

 

Заняття з дітьми віком від 1 року до 1 року 3 місяців

У дітей цього віку ще обмежений словник, недостатньо роз­винений мовний слух і здатність наслідування, ще продовжуєть­ся розвиток розуміння мовлення дорослих. Ці особливості обумовлюють і специфіку занять.

Вчені (Попова М.І., Радіна Є.І.) радять не давати багато різних предметів на одному занятті та пропонувати дитині виконувати з ними різноманітні дії. Доцільніше один і той самий предмет (чи іграшку) давати на декількох заняттях (2-4) з поступовим ускладненням вимог до дитини. Наприклад, на першому занятті з лялькою дітей вчать показувати ніс, очі, руки, ноги, розуміти слово «сядь». На другому занятті ляльці дають ім'я, вчать розуміти слово «добрий день», вимовляти слова «сядь», «лялька Оля» і т. ін. Надалі це може бути заняття, на якому лялька співає, танцює, обідає і т. ін.

Подаємо приклади занять з дітьми першого вікового періоду другого року життя за М.І. Поповою і Є.І. Радіною.

Заняття з лялькою: «Знайомство з лялькою»

Вихователь садить дітей навколо столу, звертається до них з тим, щоб організувати дітей, підготувати їх до заняття. Потім приносить ляльку, загорнуту в простирадло, та іграшковий стільчик для неї. Показує загорнуту ляльку й звертається до дітей: «Діти, хто це? (Повільно розгортає простирадло і показує ляльку). Андрійку, хто це? Оленко, хто це? Це — Катруся, Катруся до нас прийшла». Звертається до ляльки: «Катрусю, подивися на наших діток. Ось Сергійко, Наталка, Андрійко, Оленка. Подивись, як добре вони сидять на стільчиках. Тьотя Таня(вихователь називає своє ім'я) теж сидить на стільчику. А ти, Катю, хочеш сісти на стільчик? Сідай, Катрусю, сідай. Скажемо всі разом: «Сідай, сідай, Катрусю». Звертається до дітей, які мовчать, і говорить: «Сергійку, скажи Катрусі: «Сідай, Катрусю, сідай». Потім вихователь підсовує стільчик, на якому сидить лялька, до кожної дитини й просить показати, де в Катрусі очі, ніс, руки, ноги. Якщо дитина нічого не показує або показує неправильно, то вихователь бере руку малюка й вказівним пальцем вказує, де в ляльки ніс, очі, при цьому обов'язково вимовляє слова: «Ось у Катрусі ніс. Ось у Катрусі очі.» Потім звертається до кожної дитини окремо із запитанням: « Сергійку, тобі ляльку дати? Скажи: «Дай, дай». Роздає всім ляльки невеликого розміру для самостійної гри і організовує мовленнє­ве спілкування з дітьми, ніби продовжуючи заняття. При цьому розмовляє з кожною дитиною по черзі про ляльку, з якою вона грається.

 

Заняття з дітьми віком від 1 року 3 місяців до 1 року 6 місяців

У цій віковий підгрупі поступово ускладнюються заняття.

Продовжуються заняття на розуміння мовлення дорослих з використанням прийому словесних доручень та стимулювання з допомогою словесних інструкцій різноманітних дій з предмета­ми.

Щодо розвитку активного мовлення, то продовжуються заняття на звуконаслідування та наслідування слів. Завдання вихователя на цьому етапі вчити дітей поступово замінювати звуконаслідувальні слова полегшеними (няв-няв, кис-кис — кгщя), вчити відповідати на запитання словами.

Ускладнюються заняття з лялькою, оскільки це одна з найу­любленіших іграшок дітей цього віку- Вона є стимулом до спілку­вання для дитини. Наводимо приклади занять з лялькою.

Лялька Катя ходить

Вихователь приносить ляльку. Лялька вітається з усіма дітьми; «Добрий день, Сергійку, добрий день, Наталочко». Вихо­ватель спонукає кожну дитину сказати: «Добрий день, Катю», а потім повертається до ляльки: «Катю, покажи, як ти ходиш? Іди, Катю, іди. Іде Катя, іде, туп-туп ніжками, іде... бух — упала. Впала Катя, бух! «Ай-ай», — плаче Катя. Боляче Каті, вона плаче: «Ай-ай». Не плач, Катю, не плач! (Гладить її по голові). Катю, ти добре йди, не падай. Наталочка не падає, коли ходить, Сергійко не падає. (Все це можна повторити на одному занятті 4-5, а то й більше разів, доти, поки в дітей зберігається інтерес до заняття). Полегшені слова вихователь вимовляє з різною інтонацією, — то високим, то низьким голосом.

У кінці заняття рекомендується роздавати дітям ляльки для гри й спонукати їх повторювати полегшені слова, а також повні слова «іде»,«впала». При наступних повтореннях заняття ускладнюється не відразу, а приблизно через 2-4 повторення. Спочатку вихователь у ході заняття може надавати дітям мож­ливість заспокоїти ляльку (просить дітей погладити її по голівці й говорить: «не плач») або в кінці заняття покласти її спати, бо «лялька втомилась і більше ходити не може», і сплячу відносить її в ляльковий куточок, де вкладає в ліжко. Можна придумати й інші варіанти ускладнення цього заняття.

 

Ігри на звуконаслідування. У роботі з дітьми другого року життя широко використовуються ігри на звуконаслідування: «Гуси-гуси», «Хто як кричить?», «Автомобілі», «Потяг», «Півни­ки і курчатка» та інші Цінність таких ігор полягає в тому, що в них дії супроводжуються словами, і діти охоче вимовляють потрібні слова і звуконаслідування. Опишемо декілька ігор.

Гра «Гуси-гуси» (перша половина року)

Мета: викликати звуконаслідування га-га-га, гуси, так, так, так.

Хід гри. Вихователь бере двох іграшкових гусей, показує їх дітям, запитує: «Хто це? Як кричать гуси?» Потім раптово ховає гусей: «Гуси-гуси, гуси-гуси». Знову виставляє гусей на стіл, промовляє: «Гуси-гуси, га-га-га, їсти хочете: так-так-так». Роздає гусейдітям. Діти просять їсти: га-га-га. Вихователь запитує: «їсти хочете?» Діти відповідають: «Так-так-так!»

Після 1 року 6 місяців гра ускладнюється. Відтепер уже вихователь бере на себе роль «пташниці», а діти — гуси. Вихова­тель стоїть на одному кінці ділянки, діти — па іншому.

Вихователь: Гуси-гуси!

Діти: Га-га-га!

Вихователь: їсти хочете?

Діти: Так-так-так!

Вихователь: Ідіть до мене!

Діти біжать, махають ручками, повторюють: га-га-га.

 

У другій половині року звуконаслідувальні ігри здебільшо­го мають рухливий характер. Наприклад:

Гра «Курочка й курчатка»

Вихователь — курочка, діти — курчатка. Вихователь: «Ко-ко-ко, мої курчатка, ідіть гуляти та не ходіть далеко». Курчата йдуть гуляти, пищать: піі-піі-піі. Вихователь: «Дзьобають зернят­ка, мої курчатка: дзьоб-дзьоб-дзьоб». Діти звуконаслідують. Вихователь: «Ко-ко-ко, мої курчатка, біжіть додому». Курчатка біжать додому.