Будуємо хатинки для півника, курочки й курчатка

Вихователь будує на столі хатинку з великих кубиків, роз­міщує в ній півника, курочку й курчатко. Пропонує дітям поди­витися, хто там живе. Розбирає хатинку, кубики складає біля себе на краю стола. Звертається до кожної дитини окремо, запитує: «Хто це? Як співає півник? Як кудкудакає курочка? Як пищить курча?» Заохочує дітей вимовляти слова: півник, курочка, курчатко. Потім звертає увагу на те, що хатинки немає, її потрібно побудувати. Це має зробити півник. «Півник пішов, узяв кубик, несе його, приніс, поставив, знову пішов за кубиком. Приніс 2 кубики й утомився. Пішла курочка, взяла кубик, принесла, поставила. Курчатко не пішло, воно маленьке. Наталка попросила Сергійка. Сергійко приніс останній кубик. Ось і побудували хатинку». Хатинка із кубиків має бути збудована без даху, так, щоб діти бачили, які іграшки розміщені всередині.

У кінці заняття вихователька роздає дітям іграшки для само­стійної гри, приносить кубики й пропонує побудувати хатинку для півника, курочки і курчати. Під час гри спонукає дітей вимовляти різні слова.

 

Заняття з картинками

На другому році життя заняття з картинками поділяються на три вікові періоди:

- від 1 року до 1 року 3-6 місяців;

- від 1 року 3-6 шести місяців до 1 року 6-8 місяців;

- від 1 року 6-8 місяців до 2 років.

 

У першій віковій підгрупі від 1 року до 1 року 3-6 місяців на заняттях з картинками ставлять­ся такі завдання:

• впізнавати на картинках знайомі предмети незалежно від зовнішнього вигляду;

• формувати слова-узагальнення;

• викликати звуконаслідування;

• викликати впізнавання зображення нових предметів.

Дітям цього віку необхідно поступово вводити зображення предметів на картинках, що вже знайомі дітям за попередніми заняттями, натомість в іншому зовнішньому оформленні. Наприклад: собачка — великий, маленький, білий, чорний, спить, біжить, лежить, гавкає і т. ін. Може бути змінений зовнішній вигляд картинки (колір, розмір, форма).

З дітьми цього віку можна проводити заняття з парними картинками водночас із 3-4 дітьми. Наприклад, бесіда за парни­ми картинками.

Мета: вчити дітей уважно роздивлятися картинки, впізна­вати окремі деталі, засвоювати від дорослого нові назви пред­метів і самим називати предмети повними та скороченими назвами.

Матеріал до заняття: картинки — лялька, ведмедик, хлоп­чик з дудочкою, хлопчик на конячці, дівчинка з лопаткою, ляль­ка лежить у ліжку.

Хід заняття. Дітям дають однакові картинки, наприклад, парні картинки із зображенням ляльки. На ляльці — сукня з кишенями, ґудзиками, коміром, на ногах — шкарпетки, череви­ки, у волоссі — бант. Двоє дітей одержали однакові картинки. Вихователь, звертаючись до дітей, промовляє: «Красива лялька зображена на картинці, її звати Ніна. Петрику, покажи Ніну. В Оксани також лялька Ніна. Покажи, Оксано, де у ляльки сукен­ка. Ось вона». Таким чином вихователь пропонує дітям показати кишені, ґудзики, комір, шкарпетки, черевики, бант, очі, волосся, руки, ноги, ніс і т. ін. Подекуди дорослий пропонує показати дітям свою сукню, черевики, бант, очі, руки і т. ін.

Заняття з дітьми віком від 1 року 3-6 місяців до 1 року 6-8 місяців ускладнюються.

Завдання в роботі з картинками для дітей означеного віку:

• навчити розуміти поруч із словами, — означеннями предметів, слова, що позначають дії (спить, їсть, сидить, біжить, стрибає і т. ін.) та якості (маленький, великий, веселий, сердитий);

вправляти в наслідуванні не тільки окремих слів, а й дво­слівних речень;

• вчити переходити від полегшених слів на правильні;

• збагачувати емоційну виразність мовлення дітей.

Для виконання окреслених завдань на заняттях здебільшого відтепер використовують не тільки окремі предмети, а й предме­ти з багатьма деталями та предмети в дії. Наприклад, набір картинок про дівчинку: дівчинка спить, їсть, сидить на стільці, на санчатах, гуляє, біжить, стрибає, у ванні, грає з м'ячем, упала, плаче і т. ін.; про хлопчика: їде на конячці, грає на барабані, на дудочці, конає з лопаткою, несе відерце, стрибає, сидить, танцює; собака лежить, біжить, гавкає, їсть; голуб стоїть, лежить, дзьобає зерна; гуска на траві, гуска плаває, качка плаває; кішка спить, кішка стрибає, кішка грає з м'ячем; коза їсть траву, коза стоїть, коза мекає і т. ін. До таких картинок ставлять певні вимоги: зображення мають бути чіткими, реально виражені, без зайвих подробиць, зафарбовані у правильні основні кольори.

Заняття з картинками в означений віковий період потрібно проводити не менше трьох разів на тиждень. Тривалість заняття коливається від 5 до 10 хвилин.

 

З дітьми від 1 року 6-8 місяців до 2 років проводять заняття з пред­метними і сюжетними картинками. Ускладнюються і завдання, що їх повинен вирішити вихователь. На цьому етапі в роботі з картинкою вирішуються такі завдання:

• вправляти дітей в розгляданні і розумінні знайомих дітям
за їхнім особистим досвідом дій та нескладних сюжетів за
словесним поясненням дорослого;

• викликати наслідування не тільки нових слів, але й про­
стих трьох-, чотирьохслівних фраз;

• вчити вимовляти слова правильно, не замінювати їх полегшеними, виправляти неправильні закінчення.

Задля цього використовують парні картинки: прапорець червоний і синій; червоний прапорець і червоне яблуко і т. ін. Дітям пропонують показати великий і маленький м'яч, велику і маленьку ляльку, великого і маленького ведмедика і т. ін. Потім вихователь нази­ває їх сама: «Так, це велика лялька, а це маленька лялька. Скажи, Зою, це велика лялька. Молодець. Іро, скажи маленька лялька. Це червоний м'яч. А це синій м'яч. Червоний м'яч великий. Синій м'яч маленький. Юро, де великий червоний м'яч? Скажи, великий червоний м'яч». У цьому віці використовують ті ж самі парні картинки, що і в попередній підгрупі. Заняття можна проводити в різноманітній формі. Можна почати з показу однієї картинки і розмовляти з дітьми за її змістом.

 

Наприкінці другого року життя дітям доступні сюжетні картинки як настінні, так і настільні. Завданнями таких занять є:

• навчити дітей розуміти нескладний сюжет;

• слухати пояснення і коротку розповідь вихователя;

• збагачувати словник дітей;

• вчити розповідати про зображене на картині.

 

Насамперед з дітьми розглядають сюжетні настільні картин­ки, за столом з 3-4 дітьми. При цьому сюжети цих картинок мають бути добре знайомі дітям («Діти обідають», «Діти грають», «Мама купає дитину», «Хлопчик грає з собачкою», «Свято ялинки в дошкільному закладі» і т. ін.).

Провідними прийомами роботи з настільними картинками є розповідь-пояснення вихователя із залученням дітей. Так, вихователь показує картинку, розповідає, пояснює, пропонує дітям показати щось, назвати, звуконаслідувати.

Наприклад, заняття за картиною «Діти обідають».

Зміст картини. За столом сидять троє дітей. Хлопчик на­хилився над тарілкою та їсть другу страву. Дівчинка їсть ма­ленькою ложкою узвар із чашки, що стоїть на блюдці. Інший хлопчик поїв і витирає рот паперовою серветкою. На столі стоїть склянка з паперовими серветками.

Словник: тарілка, чашка, блюдце, ложка, ложечки, серветка, їсть, п'є, витирає, тримає.

Хід заняття. Вихователь показує дітям картинку і розпові­дає: «На картинці зображені діти. Вони обідають, сидять за сто­лом спокійно. Хлопчик (показує) їсть з тарілки кашу. Васю, покажи тарілку. А це що? (велика ложка). А дівчинка вже з'їла кашу. Дівчинка їсть узвар ложечкою. А це що? (чашка). Так, узвар у чашці. А це що? (блюдце). Що робить дівчинка? Цей хлопчик уже з'їв узвар. Він витирає рот серветкою. Що робить хлопчик? Серветки стоять у склянці. Таню, покажи склянку з серветками.

Діти акуратно їдять. Сукні і сорочки у них чисті».

 

Вправи для пальчиків

Важлива умова розвитку мовлення у віці від 1 до 3 ро­ків — спілкування дітей як з дорослими, так і з одноліт­ками. Найкращі умови для цього створені в дитячих установах. Коли ж дитина не відвідує садок, слід орга­нізувати їй таке спілкування вдома.

У багатьох дітей у цей час власне мовлення розвива­ється досить повільно, хоча вони добре розуміють до­рослих, правильно показу­ють названі ними предмети, виконують дії, прості інст­рукції {дай, візьми, принеси, відкрий, закрий тощо).

У розвитку мовлення ва­шої дитини вам допоможуть пальчикові ігри та вправи. Це справді так, адже досліджен­ня науковців підтверджують, що на кінчиках пальчиків зна­ходяться нервові центри, тіс­но пов'язані з мовленням.

На розвиток пальчикової моторики слід звернути особливу увагу, якщо:

• у 3,5 місяці дитина не тягнеться до предмета однією чи двома руками (кисті розкриті);

• у 4 місяці вона не зводить ручки по середній лінії, не розглядає їх, не грає ними;

• до кінця 5 місяця не може впевнено простягнути руку до іграшки, не тягне предмет, що знаходиться в руці, до рота;

• до кінця 6 місяця не може схопити кубик, не перекла­дає предмети з однієї руки в іншу;

• до кінця 7 місяця не обертає кистю із затиснутою іграшкою;

• до кінця 8 місяця дитина не може утримувати між вказівним та великим пальцями ґудзик;

• до кінця 9 місяця не плеще у долоні, не намагається самостійно пити з чашки;

• до кінця 12 місяця не кидає предмети, не бере дріб­ ний предмет двома пальцями, не може подати іграшку дорослому;

• у 1 рік 2 місяці не намагається малювати каракулі;

• у 1 рік 5 місяців не ставить кубик на кубик, не нама­гається зібрати башточку;

• до 1 року 7 місяців не розгортає загорнутий у папір предмет;

• до кінця 1 року 8 місяців не ставить 3 кубика один на інший, не може провести прямих ліній;

• до кінця 2року не може відкрутити кришку від банки, не намагається зупинити м'яч, що котиться;

• до 3 років не може перелити рідину з однієї ємкості в іншу, не нанизує на шнурочок великих намистин, не ріже папір ножицями, не може розкотати пластилін.

Чим рухливішими будуть пальчики ваших дітей, тим краще вони ово­лодіють мовленням. Пальчикові ігри та вправи, масаж пальчиків і до­лонь ручок до вподоби дітям різного віку. Вони викликають у малюків неабиякий інтерес, створюють чудовий настрій. Такі ігри допоможуть заохотити ваших дітей до слухання і розучування віршиків, потішок, навчать відчувати ритм, розуміти суть почутого.

Вправи для пальчиків можна супроводжувати віршиками, казочками, оповіданнями. Це схоже на своєрідну драматизацію, яку іноді називають «пальчиковим театром».

Спочатку дорослий, а згодом і сама дитина вказівним пальцем правої руки по черзі кілька разів у ритм вірша торкається пальчиків лівої руки.

 

Оцей пальчик — наш татусь,

оцей пальчик — мама,

оцей пальчик — наш дідусь,

оцей пальчик — баба.

А цей пальчик — хлопчик наш.

А звуть його... (Ваня).

 

Дорослий бере обидві долоні дитини і з'єднує їх разом (горизонтально, великий палець угорі). Долонями виконує хвилеподібні рухи, імітуючи рибку, що пливе, змінюючи напрямок та положення рук.

На морі-морі, на синім роздоллі там щука-риба грала, золоте перо мала, сама собі дивувала, що хороше вигравала.

 

Пальчикам правої руки дитини надається таке положення: з'єднуються пучки мізинця, безіменного та великого пальців (це мордочка зайчика); середній та вказівний пальці розігнуті та трохи розведені в боки (це вушка зайчика).

— Зайчику, зайчику, де ти був?

— У темнім гаю.

— Розкажи, розкажи пригоду свою.

— Вовчика сірого я в ярок загнав,

лисоньку рудую у мішок сховав.