Тема 5 : Розвиток мовлення дітей від народження до 3-хроків

Тема 5: Розвиток мовлення дітей від народження до 3-хроків

План

Розвиток мовлення дітей першого року життя

Розвиток мовлення дітей другого року життя

Розвиток мовлення дітей третього року життя

Етапи мовленнєвого розвитку дитини

Література

1. Аванесова В.Н. Обучение самых маленьких в детском саду. — М.: Просвещение, 1968.

2. Аксарина Н.М., Кривина С.М. Контроль за развитием и поведением детей раннего возраста. — М., 1970.

3. Ануфриева А.Л., Митюкова О. Игры и занятия для малышей. — Горький, 1962.

4. Аркии Е.А. Ребенок в дошкольные годы / Под. ред. А.В. Запорожца и В.В. Давидова. — М.: Просвещение, 1968.

5. Бельтюков В.И. Об усвоении детьми звуков речи. — М.: Просвещение, 1964.

6. Бениаминов М.В. Воспитание детей. — М.: Медицина, 1985.

7. Богуш А.М. Мова ваших дітей. — К.: Рад. шк„ 1989.

8. Богуш А.М. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкіль­ного віку. — К.: Освіта, 1997.

9. Богуш А.М. Развитие речи детей первых трех лет жизни. — Одесса, 1993.

10. Богуш А.М. Теорія і методика розвитку мовлення дітей раннього віку. Навчальний посібник. – К.:Видавничий Дім «Слово», 2004.

11. Богуш А. М. та ін. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі: Навч.посібник. – К.: Вища шк.., 1992.

12. Гербова В.В.,Максаков А.И, Занятия по развитию речи впервой младшей группе детского сада. — М.: Просвещение, 1986.

13. Дидактические игры и занятия с детьми раннего возраста./ Под. ред. С.Л. Новоселовой. — М.: Просвещение, 1985.

14. Дидактичні ігри-заняття з дітьми раннього віку / За ред. Є.І. Радіної, М.І. Попової. — К.: Рад. шк., 1975.

15. З досвіду роботи психолого-медико-педагогічних консультацій України. Посібник. / Упорядники: А.Г. Обухівська, Т.Д.Ілляшенко. / Кам'янець-Подільський; ПП Мошак М-1—2008.- 208 с.

16. ЛюблинскаяАА. Очеркипсихического развития ребенка. — М: Просвещение, 1965.

17. Тищенко В., Рібцун Ю. Як навчити дитину правильно розмовляти: Від народження до 5 років: Поради батькам. – К.: Літера ЛТД, 2006. – 128 с.

 

1. Розвиток мовлення дітей першого року життя

Розвиток мовлення дітей раннього віку поділяють на два періоди:

- підготовчий період (1 місяць — 1,5-2 роки);

- другий — період активного мовленнє­вого розвитку (1,5-2 роки — 3 роки).

 

Першій рік життя належить до підготовчого періоду, в сере­дині якого виділяють три етапи.

Перший етап (1 місяць — 5-6 місяців) з провідною діяльні­стю — емоційне спілкування дитини з дорослим, він характери­зується появою перших передмовленневих реакцій. Дитина роз­починає своє життя криком.

Крик — це вроджена, безумовно, рефлекторна реакція, що викликається сильними органічними відчуттями негативного характеру (біль, голод, незручності). Крики не потребують спеціального навчан­ня, вони не залежать від слухових сприймань, оскільки кричать і глухі діти.

Крики, як перші голосові реакції, відіграють досить суттєву роль у підготовці мовленнєво­го апарату до звуковимови. Вони сприяють і розвитку мов­леннєвого дихання.

Впродовж першого місяця життя в короткі проміжки ак­тивного неспання на руках у дорослого відбувається пер­ше спілкування дитини з дорослим на емоційному тлі. Водно­час у цей період ще досить тяжко викликати в дитині відповід­ну реакцію, отже, ініціатива спілкування належить дорослому.

На другому місяці в дитини з'являються перші короткі зву­ки (г, кх, к) і звукосполучення: гу-гу, агу, що одержали назву «гукання». На відміну від крику,

гукання — це збудження при­ємного позитивного характеру і виникає воно передусім у відповідь на ніжні, ласкаві слова дорослого.

Ось чому спілкуван­ня дитини з дорослим упродовж другого місяця життя повинно мати характер «розмови»; дорослий сам заграє з дитиною, посміхається, намагається затримати на собі погляд, викликати посмішку, вимовляє звуки «агу-агу», «гу-гу», «ау». На кінець другого місяця дитина починає фіксувати зорові і слухові подразники, довго сміється, якщо з ним розмовляє дорослий; слідкує поглядом за іграшкою, що рухається.

Після двох місяців активність мовленнєвих реакцій зростає, відтепер дитина промовляє звуки не тільки у відповідь на мовлення дорослого, але й тоді, коли його побачить, при його наближенні до дитини. Перші звуки, які відтворює немовля уже в перші тижні життя, є злиті сполучення, що складаються здебільшого з гортанних і губних звуків: гх, пех, мг, 6г і т. ін. С.Л.Рубінштейн дає більш докладний аналіз різних звуків, що їх відтворює дитина. За своїм фонетичним складом, відзначає автор, перші звуки, що їх відтворює дитина, наближаються до голосних а, є, у; до них додається у вигляді придихування звук, близький до х і до гортанного р, переважно сполучення -єре-. З приголосних, надалі, одним з перших з'являються губні м, п, б; потім йдуть зубні д, т і, нарешті, шиплячі.

На третьому місяці у спілкуванні дитини з дорослим відбу­ваються суттєві зміни — ініціатива спілкування, відтепер, нале­жить дитині, вона вже сама шукає поглядом дорослого для спілкування з ним. У відповідь на вітання дорослого, чи навіть коли його побачить, дитина голосно сміється, промовляє звуки голосного типу «а-а-а», «е-е-е», рухає руками, ногами (яскраво виражений «комплекс пожвавлення»).

На четвертому місяці збільшується кількість звуків, що їх промовляє дитина, з'явля­ються сполучення звуків приголосного типу «тиль», «ррр», «фр», «співучі звуки»: «о-о-о-е», «а-е-е-а». У другій половині місяця з'являється гулення, що нагадує спів птахів, булькання, фиркання. Зауважимо, що дорослий не завж­ди може повторити за дитиною її голосові утвори. Згодом вони зникають і в дітей.

Гулення — це збудження приємного характеру, воно виникає під впливом позитивних емоцій, його необхідно підтримувати і розвивати.

На стадії гулення звуки промовляються під контролем слу­ху, діти вже прислуховуються до своїх голосових реакцій. Відтепер дорослий може спілкуватися з дитиною на відстані, перегукуватися з ним, викликати звуконаслідування. В кінці чет­вертого місяця дитина вже сама викликає дорослого на спілку­вання з допомогою голосових реакцій гукання і гулення. За даними М.М.Кольцової, в чотири місяці з'являється стадія передмовних реакцій, яку автор назвав «треллями» («аль-лє-є-ли-аги-аи»і.т.). Діти в чотири місяці вже можуть за звуком визначати місце знаходжен­ня предмета, знаходити дорослого за звуком або джерело звука.

На п'ятому місяці дитина вже шукає спілкування зі своїми однолітками. Вона підповзає до свого сусіда, посміхається, про­мовляє окремі звуки (гулить). Якщо дитина побачить доросло­го, вона промовляє цілу низку голосових реакцій, що звернені до нього, «закликає» дорослого підійти до неї, довго «гулить», розрізнює тон, з яким до неї звертаються дорослі.

На кінець першого півріччя діти вже розуміють ситуацію годування, купання, укладування спати, міміку й жести.

На межі 5 — 6 місяців з'являється белькіт. З фонетичної сторони белькіт — це найбільш складний голосовий утвір, він нагадує слова — склади, що складаються із складів ма-ма-ма, ба-ба-ба, дя-дя-дя, які рівномірно повторюються.

Особливого значення белькоту надає В.В.Зеньковський. Він відзначає, що у процесі белькоту дитина розвиває свій голос, «малюк насамперед навчається співати, а вже потім говорити, белькіт більше пов'язаний з музичним боком мовлення, з розвитком дитячого голосу, ніж з артикуляцією, як такою». Белькіт готує мовленнєвий апарат до вимови звуків, складів і слів, сприяє розвитку фонематичного слуху.

Для подальшого розвитку мовлення дитини потрібно:

1. навчитися виокремлювати звукокомплекси (слова) з цілого мовленнєвого потоку;
2. здійснювати тонкий фонетичний аналіз кожного звукокомплексу;
3. розуміти мовлення дорослих;
4. засвоїти механізми мовлення (артикуляцію).

 

 

Таблиця 1

Розвиток голосових реакцій у дітей першого року життя

 

Стадії	Вік дітей	Голосові реакції
І — крик	1 день— 1,5 міс.	голосні звуки, що нагаду­ють фонеми а, о, є, у
II — гукання	1 міс —2-3 міс.	поєднання голосного а та приголосних г, к; агу-у, аку-у
III — гулення	2-3 міс. — 4 міс.	об'єднання приголосних: фр-р-р,р-р-р, тиль-ль-ль, буль-ль-ль, тль-ль-ль
IV — трелі	4 – 4,5 міс — 5 - 5,5 міс.	співуче гулення: а-а-а-а, а-е-о, у-у-о-о, ля-а-а, му-у-у
V — белькіт	5 - 5,5міс— 1 рік	повторення складів: ма-мама, ба-ба-ба-ба, дя-дя-дя-дя, та-та-та-та і т.ін.
VI — слова - склади.	8- 10 міс — 1рік	слова склади: на, па, ма, ма-ма, ба-ба, ав-ав, му, дай і т.ін.

 

Рік — 1 рік 6 місяців.

Розуміння мовлення

v Швидко збільшується кількість слів, які розуміє дитина. Легко встановлює зв'язок між предметами, діями та їх словесним позначенням. Розуміє назву багатьох предметів, дій, осіб, яких часто називають. У мовленні, що його розуміє дитина, узагальнює предмети за суттєвими ознаками. Виконує спочатку прості («Принеси черевики» — до 1 року 3 місяців), а надалі і більш складні словесні доручення («Візьми серветку і сядь за стіл»).

Засвоєння звуків мови

v Легко наслідують звукосполучення, які часто чують. У цьому віці є характерним наслідувальні ігри у формі белькоту («монологи») Найпершими звуками у дитини є смичні п, б, м, т', д', н'..

Розвиток словника

v Запас слів біля 30-40. Слова набувають узагальненого характеру (словом «собака» називають будь-яку собаку — чорну, білу, живу, іграшкову, маленьку, велику, на картинці).

Діти дуже схильні до наслідування, тому, розмовляючи з ними важливо, щоб дорослі не спотворювали вимову звуків — так зване сюсюкання, оскільки це провокує неправильне формування уявлень дитини про звуки рідної мови.

Розуміння мовлення

v Розуміє зміст цілих речень, висловлювань про події та явища, що часто повторюються в особистому досвіді дитини. Словом, відтепер, можна змінити стан дитини, урізноманітнити її дії. Легко повторює слова і фрази, що їх промовляють дорослі.

v Діти знають своє ім'я, імена близьких людей, назви предметів побуту, що найбільш часто вживаються у процесі догляду за дитиною (умиватися, одягатися, їсти, пити, спати, гуляти і т. ін.), окремі побутові (лягай, сідай, будемо одягатися), ігрові (будемо грати, зніми, одягни, прокоти, склади) дії. засоби руху, назви декількох тварин і рослин найближчого довкілля. Розуміють слова, що означають частини тіла людини (руки, ноги, голова, очі, ніс, рот, вуха) і тварин.

v Розуміють слова, що озна­чають стать людини (дівчинка, хлопчик, тьотя, дядя), вік (ба­буся, дідусь, тьотя, дівчинка, дядя, хлопчик), назву предметів у кімнаті і поза нею (в саду, на городі, на ділянці, на вулиці), живі і неживі об'єкти, назву кімнат житла, де перебу­ває дитина (спальня, умивальна, роздягальна кімнати, гру­пова, зала), вільно орієнтуватися в них, знати їх призначення.

Засвоєння звуків мови

v Легко вимовляються передні і задні піднебінно-язикові і проривні звуки (т, д, г, к). 50% дітей правиль­но вимовляють зубний звук в, передній піднебінно-язиковий н і м'який л. А за сприятливих умов виховання в 30-50% випадків спостерігається правильна вимова звуків з, с, ц, ф, х та поодинокі не закріплені випадки вимови шиплячих звуків. За несприят­ливих умов, звуки з, с, ш, ж, ч, ц, х, ф, л повністю відсутні до трьох років.

v Дослідники дитячого мовлення (Александрова О., Гвоздєв О., Хватцев М. та ін.) описують типові недоліки звуковимови дітей цього віку. А саме:

- заміна звукам звуками к,ф;

- звука т звуком т';

- проривного к звуком т;

- звука б звуком п;

- звука г звуками к, д;

- звука х звуком ф;

- звука в звуком б;

- звука л звуком л'.

Розвиток словника

v Запас слів, які вживає дитина в активному словни­ку, швидко зростає, на кінець другого року життя — до 300 слів. Полегшує слова замінюються правильними. З'являються прикметники і займенники. Узагальнює предмети за суттєвими ознаками.

Розуміння мовлення

v На третьому році життя відбувається суттєвий переломний момент у психічному розвитку дитини, в його відносинах з оточенням, з'являється допитливість та інтерес до діяльності дорослого. Все це сприяє подальшому розвитку форм спілкування і розуміння мовлення, слово стає для неї засобом пізнання навколишнього життя.

v Розуміє зв'язне мовлення дорослих, смисловий зміст утішок, забавлянок, віршів, інсценівок, казок, оповідань у супроводі наглядності. Розуміє майбутній і минулий час дієслів, якщо вони безпо­середньо були в діяльності дитини.

v Слово дорослого стає регуля­тором поведінки дитини, дитина діє за словесною інструкцією дорослого, виконує словесні доручення: «Там вода, не можна туди йти», «Помий руки», «Не можна кидати іграшку, вона розіб'ється».

v Розуміє запитання Дорослого, відповідає на запитання дорослого окремими словами, діями, жестами. Звертається до дорослого з простими запитання­ми «Що це?», «Як?», «Де?», «Чому?», «Коли?»

v Легко повторює за дорослими слова, фрази, в ігровій формі Добирає рими (виконує разом з дорослим ігрові вправи на риму­вання). Чітко промовляє голосні, більшість приголосних. Ще спостерігається пом'якшена вимова окремих приголосних звуків шиплячих, свистячих, заміна чи пропуск звука.

Розвиток словника

v Словник продовжує зростати, в активному словнику нара­ховується до 500-600 слів. Знає забавлянки, утішки, коро­тенькі віршики. В мовленні переважають іменники і дієслова, з'являються поширені прості (до 7-8 слів) речення, а також складні речення із сполучниками, хоча ще не завжди правильні (аграматичні).

Засвоєння звуків мови

v Дитина правильно вимов­ляє губні звуки (п, п', б, б', м, м'), губно-зубні (ф, ф', в, в'), перед­ньоязикові (т, т', д, д', н, н', с',л'), задньоязикові (к, к', г, г', х, х').

Розуміння мовлення

v Розуміє зміст мовлення дорослих про події та явища, яких не було в безпосередньому досвіді дитини, але окремі їх елементи раніше вже сприймалися дитиною. Дитина легко впізнає знайомі предмети незалежно від ситу­ації, кольору, форми, величини і правильно їх називає.

v Ди­тина полюбляє слухати, коли розмовляють дорослі, любить слу­хати казки, оповіді, вірші. Розуміє зміст художніх текстів, розповідей без супроводу наглядності. Легко запам'ятовує забавлянки, вірші. Знає напам'ять 4-5 забавлянок, віршів, пісень.

v Висловлює правильно, чітко всі голосні та приголосні звуки, крім шиплячих (ж, ч, ш, щ ) та звука р. Зникає загальна пом'як­шеність мовлення. Мовлення емоційно виразне.

Розвиток словника

v Швидкими темпами розвивається словник. У словнику дитини є всі частини мови, окрім прислівників і дієприслівників. Словник складає 1000-1300 слів. Вживає запитання «Для чого?», «Навіщо?», «Чому?», «Кому?».

Засвоєння звуків мови

v Свистячі, шиплячі, сонорні (р, л) звуки дитина третього року життя або пропускає, або замінює більш легкими. Дитина на кінець третього року життя, в 30-50% правильно вимовляє звуки з, с, ц, ч, в, ф, п, а в 10-30% випадків шиплячі звуки та р.

v Для звуковимови дітей цього віку характерна загальна по­м'якшеність вимови, недостатня чіткість артикуляції.

v За умови правильного виховання до 3 років дитина засвоює усі основні звуки мовлення.

Позбавлення дитини у цей віковий період нормального спілкування з дорослими та звуження її мовленнєвого спілкування одноманітними побутовими ситуаціями призводить до виникнення недорозвитку мовлення, яке згодом важко виправити.

У 3 роки мовлення здорової дитини є достатньо розгорну­тим: вона вільно спілкується з дорослими, активно ставить запитання сама та відповідає на запитання інших людей, може розповісти з допомогою дорослого знайому казку чи віршик. Малюки цього віку добре помічають помилки у мовленні інших дітей чи навіть у мовленні дорослих. Корисно створювати такі ситуації конт­ролю штучно. Попросіть ди­тину прослухати зумисно не­правильно сказане слово чи речення, оцінити його та виправити помилку. Такі вправи вчать дітей орієнтуватися на всі елементи мови: звук, сло­во, граматичне оформлення речень тощо.

Навіть коли дитина ще не! вимовляє правильно деякі і звуки (а для такого віку це і природно), у неї мають фор­муватися правильні уявлення про мовну норму, про те, як повинно звучати те чи інше слово, як потрібно правильно будувати речення і правиль­но вживати різні граматичні форми слів.

 

 

Тема 5: Розвиток мовлення дітей від народження до 3-хроків

План