ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розвиток активного мовлення дитини першого року життя



Орієнтовні показники розвитку голосових реакцій в мов­ленні дітей першого року життя:

1місяць — перша посмішка у відповідь на розмову дорослого.

2місяці — прислуховується до голосу чи звучання предмета: рухи загальмовуються, відповідає посмішкою на розмову дорослого з нею, гукає: агу-агу.

3 місяці — зосереджує свій погляд на обличчі дорослого, який розмовляє з дитиною, коли вона перебуває у нього на руках у вертикальному положенні. У відповідь на розмову дорослого виявляє радість, гукає, довго гулить.

4 місяці — за звуком віднаходить предмет, який вона не ба­чить. Видає голосні звуки, голосно сміється, якщо до неї заграють, гулить, з'являється співуче гулення, трелі.

5 місяців — розрізнює тон, з яким до неї звертаються, довго співуче гулить.

6 місяців — промовляє окремі склади, з'являється белькіт.

7 місяців — довго белькоче, повторно вимовляє одні й ті самі звуки. На запитання «Де?» шукає і знаходить поглядом предмет, що постійно перебуває в певному місці.

8 місяців — голосно і повторно вимовляє різні склади за дорослим, з'являється звуконаслідування. На прохання дорослого виконує різні рухи «ладусі-ладки», «до побачення», «дай ручку». Довго розглядає іграшки.

9 місяців — повторює за дорослим склади, що були в її белькоті. Знає своє ім'я, повертається, коли дитину покличуть. На запитання «Де? » відшукує декілька знайомих предметів, незалеж­но від їх місцезнаходження. Відповідає на гру дорослого «дожену - дожену», грає «у схованки».

10 місяців — звуконаслідує, повторює за дорослим різні зву­ки та склади. На прохання дорослого відшукує названу іграшку. Знає на ім'я декількох дорослих і дітей.

11 місяців — вживає перші слова-позначення {мама, тато, баба, гав-гав, кис-кис). Окремі слова в мовленні дорослих набу­вають узагальненого характеру. Наприклад, на запитання «Де киця?» знаходить і дає різних кішок — гумову, плюшеву. На прохання дорослого виконує різноманітні дії з предметами «погойдай ведмедика», «дай м'яч».

12 місяців — легко наслідує нові склади. Збільшується запас слів, які розуміє дитина; розуміє за словом назву декількох предметів, якими користується. У словнику нараховується 10 - 15 слів.

 

2. Розвиток мовлення дітей другого року життя

 

2.1. Показники розвитку мовлення дітей другого року життя:

Рік — 1 рік 6 місяців.

Розуміння мовлення

v Швидко збільшується кількість слів, які розуміє дитина. Легко встановлює зв'язок між предметами, діями та їх словесним позначенням. Розуміє назву багатьох предметів, дій, осіб, яких часто називають. У мовленні, що його розуміє дитина, узагальнює предмети за суттєвими ознаками. Виконує спочатку прості («Принеси черевики» — до 1 року 3 місяців), а надалі і більш складні словесні доручення («Візьми серветку і сядь за стіл»).

Засвоєння звуків мови

v Легко наслідують звукосполучення, які часто чують. У цьому віці є характерним наслідувальні ігри у формі белькоту («монологи») Найпершими звуками у дитини є смичні п, б, м, т', д', н'..

Розвиток словника

v Запас слів біля 30-40. Слова набувають узагальненого характеру (словом «собака» називають будь-яку собаку — чорну, білу, живу, іграшкову, маленьку, велику, на картинці).

Формування граматично правильної вимови

v Вживає багато полегшених слів (бі-бі, ту-ту). Звертаєть­ся із запитанням «Що це?». У словнику переважають імен­ники і дієслова.

v Вживає слова-речення. Наприкінці періоду з'являються двохслівні речення.

v Продовжує багато белькотати, емоційно спілкується з дорослим під час своєї діяльності. Словами користується здебільшого у спілкуванні з близькими людьми в момент особливої зацікавленості, подиву, радості. Окремі слова і речення доповнюються емоційними жестами, мімікою, інтонацією.

 

Розвиток мовлення у цей пе­ріод відбувається нерівномір­но. До 1 року 6 місяців кількість слів, які вимовляє дитина, збільшується досить повільно. У середньому в цьому віці ди­тина говорить до 40 слів. За своїм складом це переважно іменники, що позначають чле­нів сім'ї, знайомі предмети по­буту, іграшки, частини обличчя (очі, носик, вушка) та тіла (руки, ноги, голова), деяких домаш­ніх тварин, продукти харчуван­ня, прості дії. У звуковому від­ношенні ці слова далеко не завжди відповідають мовним нормам. Як правило, діти спро­щують звукову структуру сло­ва, замінюють назву предмета на звуконаслідування: «му» — корова, «ава» — собака, «6у» впав, «бібі» ~ машина, їхати, «ляля» іграшка, лялька, дити­на тощо. Це цілком закономір­не явище, адже вимовні мож­ливості дитини у цей період залишаються обмеженими. Проте вони постійно збільшу­ються. Важливий чинник їхньо­го удосконалення — потреба дитини у спілкуванні. Лише у процесі власного мовлення відбувається формування у дитини необхідних рухових і слухових навичок. Тому слід якомога частіше спілкуватися з малюком, спонукати його до називання предметів і дій, озвучування власних дій з іграшками чи предметами, ви­конувати дії, запропоновані дорослим («дай мені ляльку; покажи зайчика; а де у зайчика вушка?» тощо).

Значення слів у дітей в цей період нечіткі. Одне й те саме слово може позначати і дію, і предмет, пов'язаний з цією дією, і навіть різні предмети, наприклад «а-а-а» може озна­чати ліжко і спати, «бу» — впав, підніми, подушка тощо. Іноді одне слово може вира­жати ціле речення «6і-6і» тато поїхав на машині. 3 іншого боку, ці слова до­сить тісно пов'язані з конкрет­ними предметами та явищами. Наприклад, дитина показує но­сик у себе, але не показує його ні у мами, ні в іграшки. Дитина ще не усвідомлює, що одне й те саме слово може позначати всі однорідні предмети довкілля. Досить часто батьки вважа­ють, що не слід вживати у спілкуванні з дитиною спроще­них, так званих дитячих слів: «цяця» — іграшка, «вава» — бо­ляче тощо. Однак, враховуючи потребу дитини у спілкуванні та власному мовленні, з одно­го боку, й обмежені артикуля­ційні можливості, з іншого, вживання таких слів є цілком виправданим. Значно шкід­ливішим є спотворення до­рослими звуковимови слів: «цясєцька» замість чашечка, «люценьки» замість рученьки.

Діти дуже схильні до наслідування, тому, розмовляючи з ними важливо, щоб дорослі не спотворювали вимову звуків — так зване сюсюкання, оскільки це провокує неправильне формування уявлень дитини про звуки рідної мови.

Від 1 року 6 місяців до 2 років.

Розуміння мовлення

v Розуміє зміст цілих речень, висловлювань про події та явища, що часто повторюються в особистому досвіді дитини. Словом, відтепер, можна змінити стан дитини, урізноманітнити її дії. Легко повторює слова і фрази, що їх промовляють дорослі.

v Діти знають своє ім'я, імена близьких людей, назви предметів побуту, що найбільш часто вживаються у процесі догляду за дитиною (умиватися, одягатися, їсти, пити, спати, гуляти і т. ін.), окремі побутові (лягай, сідай, будемо одягатися), ігрові (будемо грати, зніми, одягни, прокоти, склади) дії. засоби руху, назви декількох тварин і рослин найближчого довкілля. Розуміють слова, що означають частини тіла людини (руки, ноги, голова, очі, ніс, рот, вуха) і тварин.

v Розуміють слова, що озна­чають стать людини (дівчинка, хлопчик, тьотя, дядя), вік (ба­буся, дідусь, тьотя, дівчинка, дядя, хлопчик), назву предметів у кімнаті і поза нею (в саду, на городі, на ділянці, на вулиці), живі і неживі об'єкти, назву кімнат житла, де перебу­ває дитина (спальня, умивальна, роздягальна кімнати, гру­пова, зала), вільно орієнтуватися в них, знати їх призначення.

Засвоєння звуків мови

v Легко вимовляються передні і задні піднебінно-язикові і проривні звуки (т, д, г, к). 50% дітей правиль­но вимовляють зубний звук в, передній піднебінно-язиковий ні м'який л. А за сприятливих умов виховання в 30-50% випадків спостерігається правильна вимова звуків з, с, ц, ф, хта поодинокі не закріплені випадки вимови шиплячих звуків. За несприят­ливих умов, звуки з, с, ш, ж, ч, ц, х, ф, лповністю відсутні до трьох років.

v Дослідники дитячого мовлення (Александрова О., Гвоздєв О., Хватцев М. та ін.) описують типові недоліки звуковимови дітей цього віку. А саме:

- заміна звукам звуками к,ф;

- звука т звуком т';

- проривного кзвуком т;

- звука бзвуком п;

- звука гзвуками к, д;

- звука х звуком ф;

- звука в звуком б;

- звука лзвуком л'.

Розвиток словника

v Запас слів, які вживає дитина в активному словни­ку, швидко зростає, на кінець другого року життя — до 300 слів. Полегшує слова замінюються правильними. З'являються прикметники і займенники. Узагальнює предмети за суттєвими ознаками.





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.233.139 (0.008 с.)