Розвиток мовлення учнів із вадами розумового розвитку

Проблема мовлення - одна з найважливіших в загальній і спеціальній психології. Мовлення слугує основним засобом спілкування людей. Мовлення - необхідна основа людського мислення, його знаряддя.

Мовлення є засобом регуляції психічної діяль­ності людини. Велику роль відіграє мовлення у формуванні і протіканні вольових процесів, а також емоційних переживань.

Формування усного мовлення у розумово від­сталої дитини здійснюється уповільнено і досить своєрідно. Своєрідність проявляється у засвоєнні фонетичної сторони мовлення, в оволодінні словни­ковим складом і будовою речень, у формуванні діа­логічного і монологічного мовлення.

Розумово відсталі діти, не маючи ні пошко­джень слуху, ні різких аномалій будови мовленнєвих органів, оволодівають мовленням значно пізніше своїх ровесників, що розвиваються нормально. Ро­зумово відсталі діти пізніше, ніж це буває при нормальному розвитку, переходять до вживання ре­чень. У розумово відсталих поява перших слів від­далена від використання речень значно більшим ча­совим інтервалом, ніж у нормі. Таким чином, запіз­нення становлення мовлення проявляється в усіх аспектах мовленнєвої діяльності олігофренів.

Розумово відсталі діти значно гірше своїх нормальних однолітків розуміють звернене до них мовлення. Якщо висловлювання співрозмовника за­надто довгі, то діти швидко втомлюються, перестають слухати. Це особливо помітно у тих випадках, коли від­сутні конкретні опори, які б привертали увагу дітей і допомогли б їм зрозуміти, чого від них хотять.

У розумово відсталої дитини на час вступу до школи практика мовленнєвого спілкування займає менший відрізок часу, ніж у нормі.

При з'ясуванні причин, що зумовлюють упові­льнене формування мовлення у розумово відсталих дітей, слід виходити передусім із характерного для них загального недорозвитку всієї психіки в цілому, який призводить до значних змін і затримок у розу­мовому розвитку. Одним із безпосередніх наслідків цього є пізній розвиток фонематичного слуху.

Значну роль в уповільненому розвитку мовлен­ня відіграє характерний для цієї категорії дітей за­гальний моторний недорозвиток. Він порушує процес дієвого активного знайомства дитини з оточую­чим світом і тим самим - накопичення уявлень і відомостей про нього. Порушення моторики позначається на довільності вимови звуків та слів, оскіль­ки для цього потрібен високий рівень координованості рухів органів мовлення.

У період становлення мовлення дитина краще розрізняє на слух ті звуки, які вже вміє вимовляти. Характерні для розумово відсталих дітей слабкий розвиток фонематичного слуху і недостатня координованість рухів мовленнєвих органів впливають одне на одного і гальмують розвиток мовлення.

Важливим фактором, який затримує розвиток мовлення розумово відсталих, є також характерна для них недостатність засвоєння семантичної сторо­ни рідної мови. Відомо, що дитина впізнає та вимов­ляє знайоме слово легше, ніж незнайоме. Отже, значен­ня слова відіграє істотну роль в організації фонематич­ного слуху дитини. Аномалія загального розвитку ство­рює перешкоди для розуміння розумово відсталою ди­тиною значення тих слів, які вимовляють інші. Спові­льнене, неточне, помилкове засвоєння значень слів гальмує формування мовлення дитини.

У розумово відсталої дитини внаслідок загально­го недорозвитку психіки збагачення досвіду протікає уповільнено і спотворено. Аномально розвинені прак­тична та пізнавальна діяльності не можуть сприяти швидкому накопиченню уявлень і не стимулюють по­яву нових інтересі та потреб. Дитина не відчуває необ­хідності у мовленнєвому спілкуванні з оточуючими.