Заняття з формування елементарних математичних уявлень.

Тема: Знайомство з числом і цифрою 4. Рахунок у межах чотирьох.

Хід заняття. — Діти, сьогодні на занятті ми продовжуватимемо вчитися рахувати до чотирьох. У мене в руках бубон.

— Будьте уважними: скільки разів я ударю в бубон, стільки качечок ви поставите на нижній смужці (Ударяє три рази. Діти виконують завдання).

— Скільки ви поставили качечок?

Віра: Я виклала качечок три.

— Добре, правильно, сідай.

Аня: Три качечки.

— Чому?

А н я: Тому що ви вдарили в бубон три рази.

— Добре, молодець. Тепер заплющіть очі. Скільки разів ударю м'ячем об підлогу, стільки качечок ви поставите на верхній смужці. (Ударяє 4 рази. Діти викладають).

— Скільки ви поставили качечок?

Марина: Качечок я поставила чотири, тому що ви м'ячем об підлогу вдарили чотири.

— Добре, молодець, сідай.

Викликає до дошки Ірину, пропонує відвести руки назад, кладе Їй у руки жолуді.

— Ірино, скільки я поклала тобі в руки жолудів?

— Чотири.

Вихователь: Скажи дітям «У мене в руках...».

— Ірина: У мене в руках чотири жолуді.

— Добре, діти. Викладіть у себе на столі стільки кружечків, скільки в Ірини було жолудів.

— Таню, скільки ти виклала кружечків?

Т а н я: Я виклала кружечків чотири.

— Добре, молодець.

Вихователь знайомить дітей із числом чотири та його складом. Діти знаходять у себе цифру чотири. Вихователь проходить між столами та спостерігає за виконанням завдання. Дає вказівки:

«Так, добре, молодці!», «Перевір ще раз, Інно, яку цифру ти виклала», «За цим столом діти молодці, всі добре впорались».

Звертається до дітей: Подивіться тепер на дошку (Вивішує таблицю).

— Яку цифру ви бачите на таблиці?

Соня: Я бачу на таблиці цифру чотири.

— Добре, сідай.

— Андрію, іди-но порахуй, скільки рибок намальовано на таблиці.

Андрій; один, два, три, чотири.

Вихователь; Іро, Андрій правильно порахував?

Іра: Ні, неправильно.

Вихователь: Іди, Іро, порахуй рибок.

Іра: Одна рибка, дві рибки, три рибки, чотири рибки.

Вихователь: Сідай, добре. І Марина також правильно порахувала.

— Іди, Сашко, порахуй листочки.

Сашко: Один, два, три, чотири.

— Добре, Сашко, сідай.

— Валерію, іди порахуй, скільки хлоп'ят катається на санках.

Валерій: Раз (один — виправляє вихователь), один, два, три, чотири.

— Добре, сідай.

Вихователь пропонує взяти листочки з трафаретом цифри чотири і розглянути. Показує, як потрібно заштрихувати цифру на дошці. Діти беруть олівці і виконують завдання. Вихователь ходить, перевіряє, дає вказівки: «Сядь добре», «Візьми у праву руку олівець», «Ти неправильно зробив, подивися на дошку, потрібно знизу догори», «Добре».

— Покладіть олівці. Оберніться до мене, пограємо у гру «Хто швидше знайде». Я показуватиму геометричну фігуру, а ви маєте знайти таку саму.

Показує червоний квадрат. Дитина знаходить червоний квадрат.

— Сашко, яку фігуру ти знайшов?

— Квадрат.

— Якого кольору?

Сашко: кольору червоного, як у вас.

— Правильно, сідай.

— Тепер потрібно також знайти квадрат, тільки іншого кольору І менший.

— Ігоре, яку ти знайшов фігуру?

Ігор: Я знайшов фігуру квадрат.

— Якого кольору?

— Кольору зеленого і меншого за розміром.

— Чому ця фігура називається квадратом?

— Тому що у неї чотири боки і чотири кути.

— Добре, сідай.

Показує білий трикутник, дає завдання, подібне до попереднього. Мишко знаходить червоний трикутник.

— Що ти знайшов?

— Червоний трикутник.

— Як дізнатися, чи однакові вони, чи ні за розміром?

Мишко: Потрібно один менший покласти на Іншій, і дізнаємось. що вони неоднакові.

— Правильно, молодець, сідай.

Дає завдання знайти коло.

— Що ти знайшла, Катерино?

— Коло.

— Скажи «Я знайшла...».

— Я знайшла коло.

— Добре, молодці. Продовжимо гру на наступному занятті.

Підсумок заняття: Сьогодні на занятті не всі діти були уважними. Тільки Сергій та Іринка старанно відповідали. Отже, потрібно всім бути уважними і добре відповідати.

Тема: Ділення цілого предмета на рівні частини (Фрагменти заняття).

Хід заняття. Вихователь нагадує дітям, що вони робили на минулому занятті: ділили предмети навпіл. Показує яблуко і запитує:

— На скільки частин можна поділити яблуко?

Світлана: Яблуко можна поділити на частини дві.

— Так, правильно: на дві частини або навпіл (Розрізає яблуко навпіл). Скільки у мене вийшло частин?

Максим: У вас вийшло двоє частин.

— Так, правильно, дві частини.

— Скількох ляльок я можу пригостити двома половинками яблука?

Віра: Пригостити ляльок можна двох.

— А скільки до нас у гості прийшло ляльок?

О л я: Прийшло в гості чотири.

— Правильно, чотири ляльки. Що ж мені робити? Підкажіть, діти.

Андрій: Треба розрізати яблуко на чотири частини.

— Правильно. Поділимо яблуко на чотири рівні частини і пригостимо ляльок (Показує грушу).

— А що ми повинні зробити з грушею, щоби пригостити наших ляльок?

Ганна: Щоб пригостити наших ляльок, потрібно грушу поділити на чотири частини.

— Як ми ділитимемо?

Юля: Ми ділитимемо спочатку навпіл, потім кожну половинку ще навпіл.

— Правильно. Спочатку розрізатимемо грушу на дві половинки, потім кожну з них ще раз навпіл (Розрізає). Скільки у мене вийшло частин?

Ю р а: У вас вийшло частин чотири.

— Скількох ляльок я можу пригостити?

Ганна: Пригостити ляльок чотири.

Потім вихователь показує, як потрібно ділити на чотири рівні частини аркуш паперу і коло. Бере до рук одну частину кола і запитує:

— Скільки у мене частин кола?

Л ю д а: У вас частин кола одна.

— Одна частина кола. Повтори.

— На скільки частин ми поділили коло?

— Олексій: На чотири.

— А як можна інакше сказати про цю одну частину?

Вітя: Інакше — одна серед чотирьох.

— Правильно, потрібно говорити — одна четверта. Повтори, Вітю.

— Всього чотири частини кола, одна з них називається однією четвертою.

— А якщо я візьму дві частини з чотирьох, як про них потрібно сказати?

Олег: Про них можна сказати дві четвертих.

— Так, правильно, дві четвертих (Показує три частини).

— А про ці частини, як можна сказати?

Ганна: Можна сказати три четвертих.

— А про чотири?

Сергій: А про чотири — чотири четвертих.

Діти ділять коло на чотири частини, розрізають.

— Тепер складіть усі чотири частини кола разом. Якщо б ми склеїли всі чотири частини кола, що б у нас вийшло?

Вадим: У нас вийшло ціле коло.

— Вірно. Скільки частин увійшло б до цілого кола?

Вадим: Увійшло чотири.

— Правильно. Чотири четвертих або одне ціле коло.

Діти і вихователь ділять на чотири частини аркуш паперу, називають кожну частину, склеюють аркуш паперу. Грають у гру «Скільки частин».

Підсумок заняття: Діти, ви всі сьогодні добре відповідали, старанно, правильно ділили ціле на частини і знаєте тепер, що предмет можна поділити на дві або чотири рівні частини.

Аналіз переглянутих занять свідчить про незадовільне використання педагогічного оцінювання як прийому навчання. Вихователі застосовують здебільшого позитивну узагальнену оцінку у формі схвалення, типу «правильно», «молодці», «добре».

У поодиноких випадках (25%) мало місце конкретне позитивне процесуальне оцінювання у формі схвалення і підтвердження правильності виконаного завдання. Після відповіді дитини педагог зазначає: «Молодець, правильно порахував», «Хорошу задачу склав» і т. ін. У процесі такого оцінювання увагу дітей звернено тільки на один бік — правильність (або неправильність) дії рахунку і залишаються поза увагою вихователя припущені помилки в мовленні дітей.

Натомість у 99% випадків було відзначено відповіді дітей з неправильним порядком слів у реченні (типу «зараз стало ляльок 9»;

«На дошці у вас трикутників 2»; «Я порахував квадратів 2»; «Зайчиків на дошці 5», «У вас вийшло частин чотири», «Я виклала кружечків чотири», «У вас частин кола одна» іт. ін.), з граматичними помилками («Потрібно один менший покласть на інший...», «Пригостити наших ляльків», «Дві частин» і т. ін.). Такі відповіді теж оцінювались оцінкою «добре», «правильно», і, таким чином, стимулювалися до аналогічних відповідей й інші діти.

Підсумкової оцінки на цих заняттях, по суті, не було. В поодиноких випадках її було зведено до трафаретного висловлювання: «Молодці, діти, усі були уважними, добре відповідали, тільки Вова не завжди уважно слухав». Або ж у кінці заняття сам вихователь (у молодшій і середній групах) сумує виконану роботу, не аналізуючи, як діти займались, а у старших групах звертається із запитанням: «Діти, чого ми навчилися сьогодні на занятті?».