Напрями виховання дітей в сім'ї

1. Формування світогляду і громадянської активності, розвиток соціальних
навичок;

2. Формування основ гуманістичної моралі;

3. Розумове виховання та розвиток пізнавальної активності,
інтелектуальний розвиток;

4. Трудове виховання;

5. Формування естетично розвинутої і фізично здорової особистості в сім'ї.

Причини впливу сім'ї на дитину:

• Стійкість перших вражень дитини від навколишнього життя;

• Сила впливу сім'ї, що він здійснюється постійно;

• Сімейне виховання емоційне за своїм впливом і передбачає любов батьків
до дітей і зворотне почуття;

• Людина формується в діяльності, в сім'ї багато можливостей для сумісної
діяльності дітей і дорослих.

- планування роботи з батьками; - вивчення сімей вихованців; - форми роботи вчителя з батьками; - робота з неблагополучними сім’ями.

лекції, бесіди, консультації; - вечори запитань і відповідей; - відкриті уроки для батьків; -конференції з обміну досвідом; - диспути; - усні журнали; - зустрічі за круглим столом; - батьківські університети; - розв’язування задач, практичних завдань; - ознайомлення батьків з педагогічною літературою; - перегляд фільмів на педагогічні теми; - вечори, виставки; - випуск тематичних газет; - конкурси; - педагогічний десант; - родинний лист; - зустрічі зі спеціалістами; - аукціон ідей сімейної педагогіки; - батьківський ринг; - дні довіри; - сімейні свята в школі; - азбука родинного виховання; - родинні університети.

 

2. Образотворчі засоби наочності, методика використання навчальних картин, таблиць.

Образотворчі засоби навчання поділяються на об'ємні і плоскі.

До об'ємних належать муляжі. Муляжі - це точна копія натурального об'єкта, в якій відображаються не тільки основні (колір, форма, розміри), але й другорядні, незначні, зовнішні ознаки. На уроках природознавства використовуються муляжі плодів, коренеплодів, зокрема, овочів, фруктів, технічних рослин. (Додаток Ж) Муляжі використовуються як джерело знань, засіб ілюстрації, основа для згадування і запам'ятовування, матеріал для виконання практичних завдань на різних етапах уроку.

До плоских образотворчих засобів наочності належать: навчальні картини, таблиці.

У процесі навчання природознавства застосовуються сюжетні картини, які спеціально створені до окремих тем, та репродукції художніх полотен. Особливість картин, яка сприяє їх використанню, полягає в тому, що на передньому плані чітко, концентровано зображуються основні ознаки предметів і явищ. Це дозволяє дітям легко відрізняти основне від другорядного, істотне від неістотного. Важливою перевагою картин є їхня велика інформативність. Вона досягається через художнє зображення об'єктів, відсутність на них незначних деталей, які відволікають увагу дітей. Перелічені якості цього виду засобів наочності дозволяють на відносно тривалий час зосередити увагу дітей на характерних ознаках об'єктів, які вивчаються на уроці. Крім того, навчальні картини є своєрідними художніми творами і мають емоційний вплив. Позитивні емоції підсилюють гостроту сприймання, яскравість і чіткість образів та уявлень, які створюються у свідомості школярів.

Навчальні картини використовуються як демонстраційні на всіх етапах уроку для розв'язання різних дидактичних задач. Робота за ними поєднується з роботою за гербарними зразками, колекціями, фрагментарними малюнками, які розширюють, конкретизують, уточнюють знання дітей.

Навчальні таблиці. Це засоби наочності, на яких інформація про цілісні об'єкти природи або їх частини подається у певній логічній послідовності з допомогою фрагментарних малюнків, текстів, цифрової інформації. Навчальні таблиці класифікуються за різними ознаками. За формою передачі інформації вони бувають: художньо оформлені, цифрові, графічні, текстові і комбіновані. На останніх поєднується цифровий, текстовий або графічний матеріали з сюжетними чи фрагментарними малюнками.

Навчальні таблиці використовуються на всіх етапах уроку. Крім статичних є динамічні таблиці. Крім демонстраційних, виготовляються невеликі за розміром таблиці, які є роздавальним матеріалом і учні з ним працюють індивідуально.

Роботу із стінними картинами або таблицями можна проводити на різних етапах уроку. Слід пам'ятати, що пасивне поверхневе розглядання картини або таблиці учнями не дасть позитивних наслідків ні в навчанні, ні у вихованні. Щоб підвищити активність роботи з таблицями, викликати емоції та інтерес, недоцільно відкривати їх заздалегідь. Під час бесіди або розповіді тільки в певний момент учитель відкриває картину й аналізує її.. Учитель повинен навчити дітей працювати з картиною: описувати об'єкти, які на ній зображені, відповідно до поставлених цілей; порівнювати їх між собою та з власними спостереженнями; встановлювати зв'язки між об'єктами, складати тематичну розповідь за картиною.

Картина дає змогу створити просторове уявлення про об'єкти та їхнє місце у природі, побачити зовнішні взаємозв'язки між елементами природи. Наприклад, розглядаючи тварин природного угруповання, діти описують зовнішній вигляд тварин, вказують на величину, окрасу і приходять до висновку, що більшість із них невеликі, мають жовто-коричневий колір. Вони порівнюють їх із тваринами лісу. Виникає запитання: «Чому у луках більшість тварин невеликі за розмірами і мають жовто-коричневий колір?» Учитель керує встановленням залежності між умовами існування і зовнішнім виглядом тварин. Він пропонує ще раз роздивитися рослини, які ростуть у степу, звернути увагу на колір, висоту і поміркувати, чи змогли б сховатися серед таких рослин великі тварини? Чи змогли б вони знайти собі достатню кількість корму, збудувати житло?

Таблиці використовують і для закріплення знань. Для цього ставлять узагальнюючі запитання, які допомагають синтезувати набуті знання.

Під час перевірки домашнього завдання треба обов'язково використовувати і стінні таблиці. Це змушує працювати не тільки механічну пам'ять, а й інші її види, що допомагає розвивати логічне мислення, мову, закріплювати в пам'яті виучуване. Процеси запам'ятовування знань тільки тоді цінні й важливі, коли учні добре уявляють і розуміють навчальний матеріал.

Методика використань таблиць має наступні основні моменти: розглядання таблиці, вивчення й виділення окремих об'єктів, встановлення зв'язків між ними, порівняння об'єкта з іншими й визначення його місця в природі. Шляхом питань учитель з'ясовує, що учні знають про показаний об'єкт, направляє їхню увагу на найбільш характерні ознаки. Із цією метою можна додатково використати натуральні об'єкти: гербарії, опудала, моделі.

Таблиці, картини, малюнки в підручниках, створюючи загальне враження про природне явище або об'єкт, не завжди можуть показати їхні деталі, наочно пояснити причини даного явища. У таких випадках на допомогу приходять картинки, деталізуючи схеми, креслення й малюнки на дошці.

№32

1. Функції та зміст роботи класного керівника.

Класний керівник – це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, навчальної групи професійно-технічного навчального закладу, окремими учнями, їх батьками, організацію і проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взає­модії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів (вихованців), їх соціального захисту.

У визначенні змісту роботи класний керівник керується Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, законами України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту", іншими законодавчими і нормативно-правовими актами України, а також названим Положенням.

У Положенні відзначається, що класний керівник здійснює свою діяльність відповідно до основних завдань загальної середньої освіти, спрямованих на:

- виховання громадянина України;

-формування особистості учня (вихованця), його наукового світогляду, розвитку здібностей і обдаровань;

-виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, підготовку учнів до подальшої освіти і трудової діяльності;

-виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України, державних символів України, почуття власної гідності, свідомого ставлення до обов'язків, прав і свобод людини і громадянина, відповідальності перед законом за свої дії;

-реалізацію права учня (вихованця) на вільне формування політичних і світоглядних переконань;

-виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй;

-виховання свідомого ставлення до свого та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців).

Як організатор класного колективу класний керівник:

-сприяє забезпеченню умов для засвоєння учнями (вихованцями) рівня обсягу освіти, а також розвиткові їх здібностей;

-створює умови для організації змістовного дозвілля, профілактики бездоглядності, правопорушень, планує та проводить відповідні виховні заходи;

-сприяє підготовці учнів (вихованців) до самостійного життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

- проводить виховну роботу з урахуванням вікових та індивідуально-психологічних особливостей учнів (вихованців), їх нахилів, інтересів, задатків, готовності до певних видів діяльності, а також рівня сформованості учнівського колективу;

-оординує роботу вчителів, викладачів, майстрів виробничого навчання, психолога, медичних працівників, органів учнівського самоврядування, батьків та інших учасників навчально-виховного процесу з виконання завдань навчання та виховання у класному колективі (групі), соціального захисту дітей.

Сучасна теорія педагогіки відзначає такі функції класного керівника: діагностичну, організаторську, виховну, координаційну, стимулюючу та деякі інші.

Діагностична функція класного керівника передбачає психолого-педагогічне вивчення окремих учнів класу (групи) і всього класу (групи) в цілому.

Організаторська функція передбачає уміння залучати колектив класу і кожного учня до різних видів виховної діяльності.

Виховна функція полягає в реалізації завдань розумового, морального, естетичного, трудового, фізичного, правового, екологічного, економічного виховання і є найскладнішою в діяльності класного керівника

Координаційна функція передбачає спрямування класним керівником виховних зусиль усіх педагогів, батьків і громадськості на вирішення завдань формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості, патріота України.

Стимулююча функція полягає у своєчасному виявленні досягнень і недоліків у формуванні й розвитку особистості учня і застосуванні заходів, спрямованих на закріплення, зміцнення і розвиток позитивних зрушень та блокування й усунення негативних рис.

2. План і карта як засоби навчання, методика роботи з ними.

Карта - важливе джерело географічних знань, щоб вміти читати карту учні повинні спочатку опанувати географічну грамоту. Читати карту - це означає навчитися за поєднанням символів бачити місцевість такою, якою вона є насправді, навчитися оживляти карту.

Щоб навчити карту, спочатку дітей ознайомлюють з топографічним планом місцевості, треба навчити учнів читати план місцевості.

Підготовча робота починається при ознайомленні з планом і картою в 4 класі з теми "Орієнтування на місцевості". Учні дістають знання про горизонт, основні і проміжні сторони горизонту, їх позначення, правила визначення їх за гномоном і компасом.

Під час вивчення теми "План" діти визначають що таке план, ознайомлюються з умовними знаками плану, зясовують значення плану, вчаться креслити план сірникової коробки, стола, класу, майданчика школи користуючись власними вимірами і заданим масштабом. Це підводить учнів до розуміння умовних знаків географічної карти, до вміння читати їх.

При вивченні теми "Карта" діти зясовують різницю між планом і картою, яка полягає у масштабі і площі зображуваної території: на карті зображено більші території, але масштаб їх зображення менший.

При ознайомленні з обєктами карти, вчителеві потрібно спочатку назвати обєкт, показати на карті, пояснити значення, звернути увагу на характерні особливості, написати назви на дошці, знайти на своїх картах.

Щоб створити відповідне образне уявлення про виучуваний географічний обєкт роботу з картою потрібно поєднувати з використанням інших наочних посібників, які конкретизують зображення на карті, розкривають зміст умовних знаків. Карта є джерелом знань. Карта вміщує стільки відомостей, скільки може діти найдокладніший текстовий опис, тому необхідно вміти її читати.

Для кращого орієнтування по карті доцільно проводити різноманітні практичні роботи, використовуючи масштаб і визначення напряму. Ефективним методом є умовні подорожі, коли вчитель вказує маршрут, а учні розповідають усе що їм відомо про місцевість, через яку проходить подорож.

У 4 класі виробляються найпростіші навики роботи з контурними картами. Методика роботи з ними ґрунтується на методі порівняння контурної карти з фізичною або картою півкуль.

Назви географічних обєктів на контурній карті потрібно писати великими буквами. Лист підписують справа від умовного позначення, всі річки - вздовж течії, великі ріки підписують два рази - біля витоку і гирла, назви гірських хребтів - вздовж їх простягання, червоним кольором - кордони, чорним - родовища корисних копалин.

Програма визначає наступні етапи роботи: орієнтація на місцевості за компасом, креслення плану, поняття про масштаб, зображення напрямків предметів на плані. Умовні знаки відмінність плану від малюнків, читання плану, карти, її відмінність від плану, фізична карта України, її читання, знаходження свого міста, району, області на карті.

При перевірці засвоєння матеріалу про план і карту не слід вимагати від дітей переказування відповідних статей підручника. Щоб карти частіше "працювали" потрібно частіше пропонувати дітям знаходити ті або інші обєкти на карті, які подаються в підручнику.

Умовні знаки оживають в дитячій уяві, показують учням і стрімкі потоки і спокійні ріки, і рівнини, розповідають про могутні лісові простори і широкі простори степу.

Географічна карта включає в себе стільки повідомлень про місцевість, скільки може дати тільки докладний опис. В початкових класах карта служить не тільки наочним посібником, але й джерелом знань. Завдання вчителя - допомогти зрозуміти мову карти.

Спочатку вчитель зупиняється на порівнянні плану та карти (масштаб, територія, знаки). Далі знайомить з умовним зображенням суші і моря. (кольори).

Під час практичних робіт діти вимірюють невеликі відстані між окремими пунктами. Вимірювання протяжності Чорного моря з заходу на схід дає дітям уявлення про відстань 1000 км. Ця робота розвиває просторові уявлення.

Потрібно добитися, щоб діти вміли визначати не тільки основні але проміжні сторони горизонту. Тому слід виконувати вправи на вимірювання відстані в якому напряму від Києва знаходиться Тернопіль, Львів, Івано-Франківськ, Сімферополь (вимірювання відстані).

Тому у 4 кл. вчитель знайомить учнів з невеликою кількістю одиничних обєктів: назв материків і океанів, місце розташування Києва - столиці України, діти знаходять Чорне море, гори і інші обєкти.

Перш ніж показати обєкт на карті. Вчитель розповідає про нього, показує на картині, виявляє характерні особливості, пояснює його значення. Наприклад показуючи Чорне море, вчитель говорить, що Чорне море не замерзає. Свою назву воно одержало за те, що під час бурі, особливо восени і взимку його поверхня здається зовсім чорною, хоч в спокійному стані воно яскраво-голубе, виблискує на сонці. Вчитель показує картину "Буря на морі" і для порівняння картину "Спокійне море", "Південний берег моря" з серії таблиць для 4 кл

№33

1. Поняття системи освіти та характеристика системи освіти в Україні. Наступність завдань дошкільної і початкової освіти.

 

Система освіти України

Система освіти – сукупність навчальних і навчально-виховних закладів, які відповідно до законів забезпечують загальну середню і вищу освіту, здобуття спеціальності або кваліфікації, підготовку або перепідготовку кадрів для економіки і культури.

Система освіти складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних та методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти (ст.28)

Принципи побудови системи освіти:

· Доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою.

· Рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей і таланту, всебічного розвитку.

· Гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей.

· Органічний зв'язок з світовою та національною історією, культурою, традиціями.

· Незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій.

· Науковий, світський характер освіти.

· Взаємозв’язок з освітою інших країн.

· Гнучкість і прогностичність системи освіти.

· Єдність і наступність системи освіти.

· Безперервність і різноманітність освіти.

· Поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті (ст.6).

Структура освіти включає:

- дошкільну освіту;

- загальну середню освіту;

- позашкільну освіту;

- професійно-технічну освіту;

- вищу освіту;

- післядипломну освіту;

- аспірантуру;

- докторантуру;

- самоосвіту (ст.29).

 

В Україні встановлюються такі освітні рівні:

початкова загальна освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта.

 

В Україні встановлюються такі освітньо-кваліфікаційні рівні:

кваліфікований робітник; молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст; магістр (ст.30).

Дошкільна освіта () і виховання здійснюється у сім’ї, дошкільних закладах освіти у взаємодії з сім’єю і мають на меті забезпечення фізичного та психічного здоров’я дітей, їх всебічного розвитку, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для подальшого навчання.

Дошкільними закладами освіти є (ст.34): дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, сімейні, прогулянкові, дошкільні заклади компенсу ючого та комбінованого типів, короткотривалим, денним, цілодобовим перебуванням дітей, а також дитячі ясла інтернатного типу, дитячі будинки та інші.

Загальна середня освіта (ст.35).

1.Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, фізичне вдосконалення.

2.Держава гарантує молоді право на отримання повної загальної середньої освіти і оплачує її здобуття. Повна загальна середня освіта в Україні є обов’язковою і може отримуватись у різних типах закладів освіти.

3.За рахунок коштів підприємств, установ, батьків та інших добровільних внесків можуть вводитись додаткові навчальні курси понад обсяг, визначений державними стандартами для відповідного освітнього рівня.

Середні заклади освіти (ст.36, 37): середня загальноосвітня школа (початкова, основна, старша), навчально-виховне об’єднання школа-дитячий садок, спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, вечірні (змінні) школи, школи-інтернати, дитячі будинки (в т.ч. сімейного типу), санаторні школи-інтернати, спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи соціальної реабілітації.

Позашкільні заклади освіти (ст.39): палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-0юнацькі спортивні школи, школи-мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

2. Позакласна робота з природознавства. Види позакласної роботи та її значення.

Позакласна діяльність базується на добровільності, інтересі та бажанні дітей її виконувати, тому вона необов’язкова для всіх учнів класу. Ця робота організовується за спеціально розробленою програмою, оскільки її зміст виходить за межі шкільної програми з навчального предмета. Однак під час складання програми слід пам’ятати про вікові особливості дітей молодшого шкільного віку.

За способом організацій діяльності школярів у дидактико-методичній літературі розрізняють індивідуальну, групову та масову позакласну роботу.

Індивідуальна позакласна робота проводиться з тими учнями, які виявляють особливий інтерес до об’єктів і явищ природи. Завдання учителя – вчасно помітити, виявити і перетворити це захоплення в стійкий довготривалий інтерес до змісту навчального предмета, процесу пізнання природи. Відповідно до цього індивідуальна позакласна робота повинна бути цілеспрямована, планомірна. Розпочинається вона з побудови завдань на тому змісті і тих видах діяльності, якими цікавиться дитина. Наприклад, якщо вона збирає кольорові листівки про природу, рослини, то їй пропонується зробити з них тематичні підбірки, знайти до кожної з тем загадки, прислів’я, цікаву інформацію (про особливості вирощування, застосування людиною тощо).

Важливим видом індивідуальної роботи є позакласне читання. Необхідно навчити кожного учня самостійно працювати з книжками про природу. На початковому етапі їх підбирають індивідуально з урахуванням інтересу до природи та до читання як виду діяльності, рівня оволодіння технікою читання. Слід рекомендувати учням не тільки прочитати, а й скласти коротке оповідання, намалювати малюнок або відшукати ілюстрації до прочитаного. Пізніше завдання змінюють, зокрема пропонується самостійно підібрати дитячі книжки про визначений предмет або явище природи, а потім працювати над ними.

Найпоширенішою формою групової позакласної діяльності молодших школярів є гурток. Як правило, він називається гуртком юних натуралістів (юннатів). У практиці роботи школи зустрічаються й інші назви: «Юні друзі природи», «Люби і знай свій рідний край» тощо.

Дидактичними цілями роботи гуртка є розширення та поглиблення природничих знань, засвоєння елементарних умінь дослідницької роботи, поглиблення пізнавального інтересу до вивчення природи, розвиток індивідуальних здібностей і нахилів дітей, оволодіння практичними уміннями природоохоронної роботи.

Гурток об’єднує 15–20 учнів. Бажано, щоб вони були одного віку, що дозволяє ефективно керувати їх діяльністю. Робота гуртка може бути присвячена глибшому вивченню окремих тем або розділів навчальної програми, до яких школярі виявили особливий інтерес. Наприклад: «Пори року у нашій місцевості», «Рослинний світ нашої місцевості» і т. ін. – це у 3 класі.

В 4 класі тематика значно ширша, комплексна: «Скарби природи мого краю», «Таємниці життя лісу» тощо. Отже, розглядаючи загальну проблему, учитель планує роботу гуртка не менше двох занять на місяць. Під час планування враховуються індивідуальні інтереси дітей, їх вікові особливості. Вони впливають на вибір об’єктів вивчення, найбільш доцільних методів роботи, форм звітності, поєднання теоретичних і практичних, репродуктивних і творчих завдань, групових та індивідуальних видів діяльності.

Приблизний план роботи включає такі розділи:

1. Тема занять.

2. Форма занять.

3. Дата проведення занять.

4. Зміст і методи фронтальної роботи на занятті.

5. Зміст і методи індивідуальної роботи.

Індивідуальні завдання з певної теми виконуються безпосередньо на заняттях (короткочасні спостереження, досліди, практичні роботи, діяльність із засобами наочності, з дитячою науково-популярною літературою). Вони бувають також випереджувальними або виконуються після проведення заняття і розраховані на тривалий час (кілька тижнів чи увесь термін роботи гуртка). Ефективність виконання довготривалих завдань залежить від осмислення школярами їхньої мети, оволодіння прийомами виконання дій у необхідній послідовності. Тому, поставивши завдання, варто одразу ж актуалізувати опорні знання та уміння, при потребі продемонструвати учням зразок виконання окремих дій або діяльності в цілому, організувати діяльність дітей (із різним рівнем самостійності), яка спрямовується на пошук нових способів діяльності.

№34

1. Характеристика керівництва освітою і школою в Україні.

Відповідно до Закону "Про освіту" в Україні функціонує така система органів державного управління освітою

Рис. 3. Структура органів управління освіти

Органами державного управління освітою в Україні є Міністерство освіти і науки України; міністерства і відомства України, які мають навчально-виховні заклади; Вища атестаційна комісія (ВАК) України; відділи (управління) освіти місцевих державних адміністрацій.

Центральні органи державного управління освітою беруть участь у виробленні та втіленні в життя державної політики в галузі освіти, професійної підготовки кадрів, у визначенні перспектив та напрямів розвитку освіти, вимог до її змісту, рівня і обсягу, нормативів матеріально-технічного, фінансового забезпечення навчально-виховних закладів; здійснюють координаційні, науково-методичні, контрольні функції та державне інспектування; забезпечують зв'язки з іншими державами; організовують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду; проводять атестацію та акредитацію навчально-виховних закладів.

Місцеві органи влади фінансують навчальні заклади, визначають їх мережу, забезпечують соціальний захист їх працівників і дітей, ведуть облік дітей шкільного віку і здійснюють контроль щодо їх навчання до 15 років, встановлюють опіку над дітьми, які не мають батьків.

До органів громадського самоврядування в системі освіти належать загальні збори (конференція) колективу; рада навчально-виховного закладу; районна, міська, обласна конференції працівників освіти; районна, міська ради з питань народної освіти; всеукраїнський збір працівників освіти.

Змістом діяльності самоврядування є самостійне планування роботи, розв'язання питань навчально-виховної, наукової, методичної, фінансово-господарської, виробничо-комерційної діяльності; участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з урахуванням державного замовлення та замовлень місцевого значення; визначення змісту шкільного комплексу освіти, форм і методів навчання; прийняття на роботу педагогічних та інших працівників; здійснення громадського контролю за організацією харчування в навчально-виховних закладах.

Важливою функцією органів освіти є інспектування діяльності закладів освіти.

Інспектування - система державного контролю за виконанням закладами й установами освіти постанов, директив і вказівок уряду в галузі освіти, навчальних планів і програм, Інструкцій, наказів і розпоряджень керівних органів з одночасною практичною допомогою тим, кого контролюють, вжиттям заходів щодо запобігання й усунення недоліків.

Шкільна інспекція складається з інспекторів Міністерства освіти і науки України, інспекторів управління освіти обласної державної адміністрації, інспекторів відділів освіти районної державної адміністрації.

Під час інспектування школи перевіряють її діяльність щодо забезпечення загальної середньої освіти молоді; організаційну роботу, розстановку й використання педагогічних кадрів; стан внутрішкільного керівництва, методичну роботу; систему праці вчителів, уроки та інші форми організації навчання; стан виховної роботи, зокрема трудового виховання і навчання у школі, діяльність учнівського самоврядування, позакласної та позашкільної роботи з учнями; зв'язок школи з сім'єю і громадськістю; навчально-матеріальну базу школи, виконання планових бюджетних видатків; облік роботи і звітність школи; адміністративно-господарську діяльність.

Інспектування шкіл може бути:

- фронтальним: передбачає перевірку всіх сторін діяльності школи, оцінювання роботи педагогічного колективу, з'ясування передумов успіхів і причин недоліків у діяльності вчителів;

- вибірковим: має на меті перевірку окремих ділянок роботи школи. До нього вдаються за потреби вивчення важливих конкретних питань, або тих, що незадовільно вирішуються;

- тематичним: спрямоване на поглиблене вивчення, вирішення важливої проблеми певною групою шкіл.

Основною формою державного контролю за діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності є державна атестація закладу, яку проводять не рідше одного разу на 10 років, у порядку, встановленому Міністерством освіти і науки України.

Керівництво роботою загальноосвітньої школи здійснюють директор, його заступники з навчальної та виховної роботи, помічник директора з господарської частини. їхні права та обов'язки окреслені Положенням про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад.

Призначення на посаду та звільнення з посади керівника державного, комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснює відповідний орган управління освітою. Посаду керівника загальноосвітнього навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності може займати особа, яка є громадянином України, має вищу педагогічну освіту на рівні спеціаліста або магістра, стаж педагогічної роботи не менше трьох років, успішно пройшла атестацію керівних кадрів освіти у порядку, встановленому Міністерством освіти і науки України.

Призначення на посаду і звільнення з посади заступників керівника та інших педагогічних працівників державного загальноосвітнього навчального закладу здійснюють відповідні органи управління освітою за поданням керівника навчального закладу, комунального - власник за погодженням з відповідним органом управління освітою.

Директор школи виконує такі обов'язки:

- забезпечує реалізацію державної освітньої політики, діє від імені навчально-виховного закладу;

- розпоряджається в установленому порядку шкільним майном і коштами, затверджує за погодженням з радою навчально-виховного закладу кошторис та забезпечує його виконання, укладає угоди, відкриває рахунки в установах банків і є розпорядником кредитів;

- видає в межах своєї компетенції накази та розпорядження, обов'язкові для всіх учасників навчально-виховного процесу;

- організовує навчально-виховний процес, здійснює контроль за його ходом і результатами, відповідає за якість і ефективність роботи педагогічного колективу, за дотримання вимог охорони дитинства і праці, створює необхідні умови для участі учнів у позакласній та позашкільній роботі;

- за погодженням з радою навчально-виховного закладу призначає і звільняє своїх заступників, педагогічних працівників, помічника з господарської частини;

- за погодженням з профспілковим комітетом затверджує правила внутрішнього розпорядку, посадові обов'язки працівників навчально-виховного закладу;

- створює умови для творчого зростання педагогічних працівників, пошуку та використання ними ефективних форм і методів навчання та виховання;

- несе відповідальність за свою діяльність перед-учнями, батьками, педагогічними працівниками та загальними зборами (конференцією), засновником, місцевими органами державної виконавчої влади.

Заступник директора з навчальної роботи організовує та контролює процес навчання школярів, їх загальноосвітню і трудову підготовку, всебічний розвиток і поведінку; перевіряє виконання навчальних планів і програм, якість знань, умінь і навичок учнів; здійснює керівництво методичною роботою з учителями школи.

Заступник директора з виховної роботи організовує позакласну виховну роботу і дозвілля учнів школи, надає необхідну допомогу класним керівникам, вихователям та іншим працівникам школи, що залучаються до проведення виховної роботи з учнями, підтримує зв'язки з позашкільними установами, громадськими організаціями і державними органами, причетними до виховання молоді.

Помічник директора з господарської частини відповідає за збереження шкільних будов і майна, матеріальне забезпечення навчального процесу, санітарний стан школи, протипожежну безпеку, правильну організацію роботи обслуговуючого персоналу.

Ефективність управління загальноосвітньою школою залежить від інформаційної культури її керівника, яка є важливою складовою його загальної культури, продуктом його життєдіяльності. Критеріями сформованості інформаційної культури керівника школи є: вміння керівника задовольняти власні інформаційні потреби у професійній діяльності, розробляти організаційну структуру та змістове наповнення системи інформаційного забезпечення управління школою, генерувати та розподіляти інформаційні потоки в системі управління; сприйняття кожного суб'єкта навчально-виховного процесу як цілісної особистості; володіння ситуативним стилем управління; прогнозування різних видів діяльності; вміння оперативно і точно приймати управлінські рішення, використовувати в управлінській діяльності інформаційні і комп'ютерні технології; запровадження методів та інтелектуальних систем збирання та опрацювання даних про перебіг і результати управлінського та освітнього процесу.

Демократизація внутрішкільного управління навчально-виховним процесом передбачає активну участь учителів, батьків та учнів у здійсненні необхідних заходів для підвищення якості навчання й виховання відповідно до вимог держави і суспільства. Гарантом цього є громадський орган - рада школи. До її складу входять педагоги, батьки та учні. Збирається вона 4-5 разів на рік для розв'язання важливих шкільних проблем.

Рада школи як виконавчий орган громадського управління організовує виконання рішень загальних зборів (конференції); затверджує річний план, режим роботи школи; підтримує громадські ініціативи щодо навчання та виховання учнів, творчі пошуки та експериментальну роботу педагогів; визначає шляхи співпраці з науково-дослідними установами, виробничими та кооперативними організаціями, добровільними товариствами, творчими спілками, іншими державними та громадськими інститутами; вносить пропозиції щодо морального і матеріального заохочення педагогічних та інших працівників школи, учнів, батьків; погоджує зміст, форми педагогічної освіти батьків і створює для неї разом з директором та громадськими організаціями відповідні умови.

Разом з батьками рада школи забезпечує соціальний захист учнів при розгляді питань, що стосуються їх інтересів у державних і громадських органах. У присутності батьків розглядає подання педагогічної ради про виключення учня зі школи і приймає відповідні рішення. У межах чинного законодавства рада школи вживає необхідних заходів щодо захисту педагогічних працівників, директора школи від необґрунтованого втручання в їхню професійну та службову діяльність. Спільно з дирекцією вона представляє інтереси школи в державних і громадських органах тощо.