Методи стимулювання і мотивації навчально – пізнавальної діяльності та методи контролю і самоконтролю в навчанні.

Методи навчання- спосіб упорядкованої, взаємоповязаної діяльності вчителів та учнів, спрямованої на вирішення завдання освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.

З поняттям «метод навчання» пов'язане поняття «прийом навчання».

Прийом навчання - деталь методу, часткове поняття щодозагального поняття «метод».

Як дидактична категорія метод має багатомірну сутність:

· вивчення як форма руху навч. матеріалу;

· спосіб керув. пізнавал. діяльністю;

· спосіб за допомогою якого учні ідуть від незнання до знання, від неповних до більш повних знань, під керівництвом вчителя.

Ф-ції методів навчання:

ü мотиваційна;

ü навчальна;

ü розвивальна;

ü виховна;

ü організаційна.

Методи стимулювання -методи, спрямовані на формування позитивних мотивів учіння, що стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню школярів навчальною інформацією.

Методи стимулювання:

I. Методи формування пізнавальних інтересів:

· метод навчальної дискусії;

· метод забезпечення успіху в навчанні;

· метод пізнавальних ігор;

· метод створення ситуації інтересу в процесі викладання навчального матеріалу;

· метод створення ситуації новизни навчального матеріалу;

· метод опори на життєвий досвід учнів.

II. Методи стимулювання обов’язку й відповідальності в навчанні:

Методи формування пізнавальних інтересів
Ефективність навчальної діяльності учнів залежить від прояву пізнавальних інтересів, які спрямовують особистість на відповідну пізнавальну діяльність, ознайомлення з новими фактами. Ці пізнавальні інтереси піддаються стимулюваннюрізноманітними методами.
ü Метод навчальної дискусії.	Навчальна дискусія використовується під час спільного розв’язання проблеми класом або групою учнів, її мета – обговорення наукових положень, даних, що потребують безпосередньої підготовки учнів за джерелами ширшими, ніж матеріал підручника. Участь у дискусії виховує в учнів уміння активно обстоювати власну точку зору, критично ставитися до чужих і власних суджень.
ü Метод забезпечення успіху в навчанні.	Цей метод передбачає допомогу вчителя відстаючому учневі, розвиток у нього інтересу до знань, прагнення закріпити успіх. Учитель надає такому учневі допомогу доти, доки він наздожене однокласників і отримає хорошу першу оцінку, яка піднімає настрій, пробуджує усвідомлення власних можливостей і на цій основі прагнення закріпити успіх.
ü Метод пізнавальних ігор.	Пізнавальною грою є спеціально створена захоплююча розважальна діяльність, яка має неабиякий вплив на засвоєння учнями знань, набуття умінь і навичок. За допомогою гри на уроках моделюють життєві ситуації, що викликають інтерес до навчальних предметів.
ü Метод створення інтересу в процесі викладання навчального матеріалу.	Полягає цей метод у використанні цікавих пригод, гумористичних уривків тощо, яким легко привернути увагу учнів. Особливе враження справляють на учнів цікаві випадки, несподіванки з життя й дослідницької діяльності вчених.
ü Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу.	Він передбачає, що у процесі викладання вчитель прагне на кожному уроці окреслити нові знання, якими збагатилися учні, створює таку морально - психічну атмосферу, в якій отримують моральне задоволення від того, що інтелектуально зросли хоча б на йоту.
ü Метод опори на життєвий досвід учнів.	«Відкриття» на уроці наукових основ перебігу процесів, які учні спостерігали в житті чи самі брали в них участь, викликає інтерес до теоретичних знань, формує бажання пізнати суть спостережуваних фактів, явищ, що оточують їх у житті.
Методи стимулювання обов'язку і відповідальності в навчанні
Ці методи передбачають пояснення школярам суспільної та особистої значущості учіння; висування вимог, дотримання яких означає виконання ними свого обов'язку; заохочення до сумлінного виконання обов'язків; оперативний контроль за виконанням вимог і в разі потреби - вказівкі на недоліки, зауваження.

 

Методи контролю - сукупн. методів,які дають можлив. перевірити рівень засвоєння учнями знань, сформованості вмінь і навичок.

методи контролю і самоконтролю:

· метод усного контролю;

· метод письмового контролю;

· метод тестового контролю;

· метод графічного контролю;

· метод програмованого контролю;

· метод практичної перевірки;

· метод самоконтролю- це усвідомлене регулювання учнем своєї діяльності задля забезпечення таких її результатів, які б відповідали поставленим цілям, вимогам, нормам, правилам,зразкам.

· метод самооцінки.

Метод усного контролю — найпоширеніший у шкільній практиці. Під час його використання учні вчаться логічно мислити, аргументувати, висловлювати свої думки

грамотно, образно, емоційно, набувають досвіду обстоювати свою точку зору.

Для усної перевірки знань важливо визначити, які запитання чи завдання дати учневі. Класифікація запитань:

1. За рівнем пізнавальної активності

А) репродуктивні (передбачають відтворення вивченого);

Б) реконструктивні (застосування знань у дещо змінених ситуаціях);

В) творчі (потребують застосування знань і вмінь у нестандартних умовах).

2. Запитання для усної перевірки

А) основні (учень дає на нього самостійну розгорнуту відповідь);

Б) додаткові (для уточнення розуміння певне питання);

В) допоміжні (навідні, допомагають учневі виправити помилки, неточності).

3. За формою викладу

А) звичайні («Які умови є важливими для життя рослин?»);

Б) запитання у вигляді проблеми або задачі («Чи можливо, щоб функція була водночас і прямою, і непрямою?»).

Це передусім запитання й завдання, що мають на меті:

— порівняння різних явищ і процесів;

— встановлення взаємозв'язків між фактами, явищами, процесами, подіями;

— визначення характерних рис, ознак і особливостей предметів і явищ;

— встановлення доцільності дій, процесів, використання предметів;

— класифікацію предметів або явищ за певними ознаками;

— підведення конкретного під загальне;

— перехід від загального до конкретного;

— встановлення значення явища, події, процесу;

— пояснення причин, доведення певних закономірностей явищ і процесів;

— висновки та узагальнення.

Усне опитування

Індивідуальне

Фронтальне

Ущільнене (комбіноване) дає змогу перевірити знання відразу кількох учнів: один відповідає усно, решта - виконує певні завдання. Його проводять для перевірки набутих ЗУН.

Метод письмового контролю — письмова перевірка знань, умінь та навичок.

+	-
за короткий час можна перевірити знання багатьох учнів; результати перевірки зберігаються; є змога виявити деталі й неточності у відповідях учнів.	потребує чимало часу для перевірки учнівських робіт; призводить до зниження грамотності учнів, якщо вчителі нехтують єдиними орфографічними вимогами.

Метод тестового контролю передбачає відповідь учня на тестові завдання за допомогою розставляння цифр, підкреслення потрібних відповідей, вставляння пропущених слів, знаходження помилок тощо.

Це дає змогу за короткий час перевірити знання певного навчального матеріалу учнями всього класу. Зручні тести і для статистичної обробки результатів перевірки.

За основним призначенням їх поділяють на: тести розумової обдарованості (інтелекту) і тести навчальної успішності.

Метод графічного контролю — метод перевірки, який застосовують на уроках малювання, математики та ін.

Він передбачає відповідь учня у вигляді складеної ним узагальненої наочної моделі, яка відображає певні відношення, взаємозв'язки у виучуваному об'єкті або їх сукупності.

Метод програмованого контролю — полягає у висуванні до всіх учнів стандартних вимог, що забезпечується використанням однакових за кількістю і складністю контрольних завдань, запитань.

При цьому аналіз відповіді, виведення і фіксація оцінки можуть здійснюватися за допомогою індивідуальних автоматизованих засобів.

Метод практичної перевірки — застосовують з таких предметів, як трудове навчання, природознавство та інші, що передбачають оволодіння системою практичних умінь і навичок під час лабораторних і практичних занять з цих предметів. Стежачи за тим, як учень виконує певні дії, вчитель з'ясовує, якою мірою він усвідомив теоретичні основи цих дій.

Метод самооцінки передбачає критичне ставлення учня до своїх здібностей і можливостей та об'єктивне оцінювання досягнутих успіхів.