Методика опрацюванняелементів синтаксису (засвоєння понять «другорядні члени речення», «однорідні члени речення», «поняттяпро складне речення»).

Вивчення елементів синтаксису в початкових класах набуває особливого зна- чення. Це насамперед пояснюється метою уроків української мови в початковій ланці освіти — допомогти молодшим школярам оволодіти нормами граматичної структури (будови) рідної мови, збагатити мовлення різноманітними формами і способами висловлення думки, піднести рівень розвитку зв’язного мовлення.

Вивчення в школі синтаксису, як і граматики взагалі, має на меті, по-перше, поступово формувати в дитини правильне уявлення про мову як особливу сферу дійсності, сприяти одержанню певного обсягу лінгвістичних знань; по-друге, всемірно підвищувати рівень розвитку мовлення школярів.

Формування поняття про речення. Основною одиницею зв.мовлення є речення.у початковій школі необхідна систематична,цілеспрямована робота над реченням,бо на фоні речення учні засвоюють лекс.значення слів,словотвір,фонетику,орфоепію,орфографію,морфолог.форми слів та їх синтаксичну роль і пунктуацію.

Початкові уявлення про речення учні отримують в період навчання грамоти(1 кл):

-служить для висловлення думки

-вимовл.з певною інтонацією

-склад.з певної кількості слів.

--почин.з великої літери

-в кінці певний розд.знак

Основні види робіт:

1.Графічне зображення речення

2.Побудова речення за схемами,малюнками на задану тему,з поданих слів,на основі спостереження.

3.Постановка питань і відповіді на них.

2 клаас.:-всі речення поділ на розпов.,спонук.,пит.

-у реченні є головні словаї

Поняття про реч як слово або групу слів.що виражають думку учні отримують на основі зіставлення двох груп слів.(впр 223,2 кл.)

Вправи на осмислення цього поняття:Склад.речень,поширення речень за запит.,інтонування реч.,виділення речень із тексту.

Наступний етап в 2 кл.-робота над засв.видів речення за метою висловлювання.

Даючи поняття про розд.знаки в кінці речень,особл.інтонації краще всього ілюструвати на одному і тому самому реченні.

Види вправ:

-склад.розп.,пит..,спонук.реч

-перебудова рчень

-складання діалог,зв’язних висловлювань.

Однорідні члени речення вивчають у 4 класі, однак це не означає, що з яви- щем однорідності учні ознайомлюються тут уперше. Цьому передують численні спостереження речень з однорідними членами, що в 1—3 класах називають перелічуванням. У процесі читання окремих речень, текстів постійно звертається увага на інтонацію перелічування, на наявність коротких пауз між словами і позначення цих пауз на письмі, де це потрібно, комами. На уроках, відведених на формування власне поняття «однорідні члени ре- чення», учні повинні засвоїти, що: 1) однорідні члени відповідають на одне і те саме питання і зв’язані з одним і тим самим словом; 2) однорідними можуть бути підмети, присудки і другорядні члени речення; 3) при однорідних членах можуть бути залежні слова; 4) однорідні члени поєднуються за допомогою інтонації і сполучників і(й), а, але; 5) за відсутності сполучників між однорідними членами ставляться коми; 6) перед сполучниками а, але завжди ставляться коми. Відповідно до вимог програми вивчаються однорідні члени лише з непо- вторюваним сполучником і (книжка і зошит), однак, коли в поле зору учнів по- трапить речення з повторюваним сполучником, учитель не повинен залишити це поза увагою. Для аналізу, як правило, пропонують речення з одним рядом однорідних членів (наприклад: На столі лежать червоні, сині, зелені олівці). Проте варто ознайомити учнів і з реченнями, у яких є два або більше рядів однорідних членів, щоб діти привчалися їх розпізнавати і групувати. Учні мають засвоїти, що однорідні члени речення можуть мати при собі залеж- ні слова. Передусім треба зосередити увагу учнів на поширенні однорідних членів. Пропонується, наприклад, поширити речення за питаннями: Наша країна багата (якими?) лісами, (якими?) полями, (якими?) ріками. Спочатку називають однорідні члени (лісами, полями, ріками) і слово, до якого вони відносяться (багата). Потім добирають залежні слова до кожного з однорідних членів за питаннями: лісами 133 (якими?) зеленими, полями (якими?) безкраїми, ріками (якими?) повноводими. Учитель повинен пояснити дітям, що слова зеленими, повноводими, безкраїми, хоч і відповідають на одне й те саме питання (якими?), не є однорідними, бо кожне з цих слів є залежним від різних слів. Роботу над однорідними членами не слід завершувати уроками, присвяченими їх вивченню. Вона має тривати до кінця навчального року під час опрацювання інших тем граматики. У текстах вправ є чимало речень з однорідними членами, і вчитель повинен постійно сприяти принагідному повторенню теоретичних відо- мостей, закріпленню пунктуаційних умінь і навичок учнів. Крім того, слід заохо- чувати учнів використовувати однорідні члени під час написання робіт творчого характеру. Цьому сприятиме насамперед добір завдань, які вимагали б викорис- тання однорідних членів. Наприклад: напиши: 1) що ти бачив у лісі під час прогулянки; 2) що сталося з небом під час грози; 3) що змінилося в парку (в лісі, в полі, в степу) з настанням холодів; 4) яку працю дорослих доводилось тобі спостерігати; 5) про свої домашні обов’язки; 6) що ти найбільше цінуєш у своїх однокласників тощо. Учні повинні не тільки знати, що таке однорідні члени, а й самостійно вжи- вати їх в усному й писемному мовленні.

Ознайомлення зі складним реченням Програма передбачає практичне ознайомлення четвертокласників зі склад- ним реченням: учні не вивчають жодних теоретичних відомостей, ознайомлення відбувається у процесі аналізу речень, роботи над побудовою складних речень за поданим зразком, за схемами. Для аналізу варто добирати різні за будовою речення: складносурядні (Тихе- сенький вечір на землю спадає, і сонце сідає в темнесенький гай.— В. Самійленко), складнопідрядні (Тихо пливе поважний місяць над селом і придивляється, що доброго зробили люди за довгий день), безсполучникові (Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє. — Т. Шевченко). Однак частини складного речення мають бути не надто поширеними, а такими, в яких легко можна вста- новити граматичну. Не слід пропонувати для аналізу складні речення, частини яких є односкладними чи двоскладними неповними реченнями. На уроці ознайомлення зі складним реченням учитель насамперед пропонує вправу на зіставлення простих речень зі складними. Наприклад, записують на дошці (або спроектовують на екран) два речення: Молодші школярі працювали на ділянці. Старшокласники допомагали батькам у полі. Під час бесіди вчитель з’ясовує, скільки речень записано на дошці, визначає головні члени, нагадує, що в кінці кожного речення голос знижується і робиться пауза. Після цього пропонує об’єднати два речення в одне (Молодші школярі працювали на ділянці, старшокласники допомагали батькам у полі) і підводить до висновку, що речення бувають з одною граматичною основою і з двома (або кількома) основами. Речення з двома або кількома основами називається складним. Учитель звертає увагу на те, як змінилася інтонація в складному реченні: пауза між частинами складного речення стала меншою. Під час аналізу речень учні дізнаються й про те, що частини складного ре- чення можуть з’єднуватися за допомогою не лише інтонації, а й певних слів — сполучників чи сполучних слів (без уживання термінів. Школярі мають навчитися не тільки визначати складні речення за кількістю граматичних основ, а й самостійно будувати їх за поданим зразком, схемами, за змістом малюнка тощо. З цією метою можна пропонувати такі, наприклад, вправи: 1. Прочитай подані речення. Склади подібні речення самостійно. Підкресли в них граматичні основи. Батьки завжди радіють, коли їхні діти добре вчаться. Настає осінь холодна, пташки відлітають у теплі краї. 2. Розглянь малюнок «Осінні роботи». Склади за його змістом кілька склад- них речень. 3. Склади речення за схемами: 1)...,. 2)..., а.... Утворюючи речення за поданими зразками і схемами, учні практично засвою- ють сполучники і сполучні слова, якими зв’язуються частини складного речення, набувають пунктуаційних навичок. Робота зі складним реченням має проводитися не тільки на спеціально від- ведених програмою уроках, а й на уроках вивчення інших тем, розвитку зв’язного мовлення. Учитель не повинен залишати поза увагою складні речення, які потра- пляють у поле зору під час читання текстів вправ або речень, складених самими учнями. У процесі вивчення частин мови, повторення в кінці чверті або року потріб- но пропонувати учням вправи на аналіз і побудову складних речень. Доцільними будуть, наприклад, такі завдання: 1. Поділіть складне речення на кілька окремих речень. Відшукайте в кожному з них головні члени. Назвіть, якими частинами мови вони виражені. 2.З’єднайте за змістом два речення у складне. Використайте для зв’язку спо- лучники (а, але, бо, хоч).. 3. Відшукайте помилки і виправте їх. 4. Серед поданих речень відшукайте складні. 5. Поділіть текст на окремі речення. Врахуйте, що одне з них — складне. Розставте розділові знаки.

 

БІЛЕТ 5