Особливості навчання дітей з питань особистої безпеки, основ цивільного захисту.

План.

1. Основні питання особистої безпеки дітей.

2. Методи навчання дітей основами цивільного захисту.

 

1. Основні питання особистої безпеки дітей.

Права дитини є категорією яка випливає із прав людини і громадянина. Конституцією України проголошено людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю. Зазначені права – передумова життєдіяльності кожної людини, вони гарантують її фізичне існування і є умовою забезпечення та здійснення всіх інших прав. Проте особисті немайнові права дітей в Україні з огляду на їх соціально-правовий статус, потребують особливого захисту з боку держави. Діти (малолітні та неповнолітні) не можуть самостійно реалізовувати та захищати навіть свої природні права, як наприклад, право на життя, на гідне життя. На жаль, особисті немайнові права, які забезпечують природне існування саме дитини, досі розглядаються в якості складової прав людини і громадянина.

Дитина, відповідно до Конвенції про права дитини ООН та Закону України «Про охорону дитинства», – це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Правове регулювання особистих немайнових прав, які забезпечують природне існування дитини, здійснюється також Цивільним кодексом України, Сімейним кодексом України та іншими законами, які регулюють особисті немайнові права, які забезпечують природне існування фізичної особи, а також нормативно-правовими актами внутрішньодержавного та міжнародного характеру у сфері прав дитини.

Глава 21 Цивільного кодексу України містить наступний перелік особистих немайнових прав, які забезпечують природне існування дитини: право на життя, право на охорону здоров’я, право на медичну допомогу, право на інформацію про стан свого здоров’я, право на свободу, право на особисту недоторканість, право на сім’ю, опіку або піклування, право на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Зазначені права становлять систему, в якій слід виділити право на життя, право на здоров’я, право на свободу та особисту недоторканість, право на сім’ю, опіку або піклування, право на безпечне для життя та здоров’я довкілля.

Особисті немайнові права, які забезпечують природне існування дитини, класифікуються на дві групи: а) особисті немайнові права, що забезпечують природну (біопсихічну) цілісність дитини: право на життя, право на здоров’я, право на особисту безпеку (безпеку природного існування); б) особисті немайнові права, що забезпечують природну автономію (відособленість) дитини: право на особисту недоторканість, право на особисту свободу, право на сім’ю та особисте влаштування.

Найменш юридично гарантованим на сьогоднішній день є право дитини на особисту безпеку (безпеку природного існування) як суб’єктивне особисте немайнове право, що забезпечує природне існування дитини, пов’язане з її правом уникати впливу шкідливого навколишнього природного та техногенного середовища у будь-якій формі, право на активну протидію небезпечним чинникам (через законних представників) та їх усунення, а також правом на отримання інформації про стан довкілля.

Зміст аналізованого права включає право дитини на безпечне для життя і здоров’я навколишнє середовище, право дитини на достовірну інформацію про стан довкілля та якість харчових продуктів і предметів побуту, право на безпечні для життя і здоров’я продукти споживання (харчові продукти, предмети побуту), право на безпечність умов соціального буття (належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання, виховання, спілкування).

Безпека – це:

· знання дітей-дошкільників про певні небезпечні ситуації та людей, які можуть загрожувати здоров'ю та життю, уміння правильно поводитися у різних ситуаціях;

· навички самостійних рішень у певних надзвичайних ситуаціях.

Центральний орган виконавчої влади з питань освіти і науки організовує в усіх навчальних закладах вивчення учнями, студентами та дітей дошкільного віку способів захисту та норм і правил безпеки, першої медичної допомоги у надзвичайних ситуаціях за програмами, погодженими із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Системою стандартів вищої та професійно-технічної освіти обов‘язково передбачається вивчення питань з цивільного захисту.

У дошкільних навчальних закладах проводиться виховна робота, яка спрямована на формування у дітей елементарних, доступних віку, норм безпеки та правил поведінки у надзвичайних ситуаціях.

Виховання у дітях громадської відповідальності, гуманістичних якостей, набуття ними навичок і досвіду із самозахисту і рятування здійснюється у позашкільних заходах, відповідно до їх статутів.

Освітньо-виховну роботу з дошкільниками проводять у таких напрямках:

· життя серед людей, у природному та предметному середовищі;

· правила поведінки з вогнем;

· безпечні та небезпечні вулиці та дороги;

· виховання вміння надавати собі та іншим допомогу у випадку необхідності.

Враховуючи тематику, програму та аналізуючи дитячий травматизм в закладі, в районі (місті), в області заступником керівника закладу з виховної роботи розробляється «Орієнтовна тематика проведення бесід» на весь навчальний рік (з урахуванням проведення «Тижнів безпеки життєдіяльності», сезонних умов (восени – отруєння грибами, взимку – поведінка на льоду, навесні – катання на велосипедах, мотоциклах, влітку – купання тощо), канікулярного часу, паління, наркоманії, туберкульозу, педикульозу та інше), збільшуючи кількість бесід на ту тему, в якій діти найменше обізнані. Тематика повинна включати стільки тем, скільки в навчальному році навчальних тижнів, та обов'язкові комплексні бесіди з попередження дитячого травматизму під час осінніх та весняних канікул. «Орієнтовна тематика проведення бесід» затверджується директором закладу.

 

2. Методи навчання дітей основами цивільного захисту.

Підготовка учнів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення та територій здійснюється за тематикою програми "Основи здоров’я" (відповідно до Типових навчальних планів, затверджених наказами МОН України від 05.02.2009 р. №66 "Про внесення змін до наказу МОН України" від 23.02.2004 р. №132 "Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи"), а учнів передвипускних і випускних класів загальноосвітніх і професійно-технічних закладів освіти – за тематикою розділу «Цивільний захист» Програми допризовної підготовки юнаків (відповідно до Типових навчальних планів, затверджених наказом МОН України від 27.08.2010 р. № 834). Практичне закріплення знань щороку завершується проведенням у навчальних закладах «Дня цивільного захисту» як підсумкового заходу практичної перевірки рівня набутих учнями знань та умінь і якості всебічної підготовки цивільного захисту об’єкта Функціональної підсистеми «Освіта і наука України». Підготовка та проведення практичних заходів «Дня цивільного захисту» передбачається планом роботи навчального закладу на поточний рік. Підготовка дітей у дошкільних закладах освіти проводиться з метою опанування вихованцями системою початкових знань з дотримання здорового способу життя та основ безпеки життєдіяльності, налагодження роботи по виконанню вимог пожежної безпеки, дорожньої грамоти, виконання вимог особистої безпеки протягом навчального року згідно "Базової програми розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі"", схваленої колегією МОН України від 21.03.2008 р. та затвердженої наказом МОН України від 29.01.2009 р. № 41. Як захід практичного закріплення у пам’яті дітей змісту сказаного і показаного протягом року вихователем та змісту варіантних дитячих ігор в дошкільному закладі щорічно в кінці навчального року проводиться «Тиждень безпеки дитини».

В організації навчально-виховної роботи з питань безпеки життєдіяльності дошкільників можна визначити три основні напрямки:

· така робота не повинна обмежуватися засвоєнням норм та правил; дітей необхідно навчати обачності, навичок орієнтування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях;

· максимального ефекту можна досягти, якщо буде прослідковуватися єдина стратегічна лінія у діяльності педагогічного, дитячого та батьківського колективів;

· слід врахувати деякі принципові аспекти роботи з дітьми, які суттєво відрізняються від аналогічної роботи з дорослими (розповіді, відеофільми про наслідки пожеж, повеней, інших небезпек).

Необхідно пам'ятати, навчаючи дітей безпечній поведінці, важливо не залякати їх, не зламати їхньої природньої допитливості та зацікавленості оточуючим світом. Головне правило для вихователів та батьків – не лякати дітей можливою небезпекою, а виховувати розумну обережність.

Перевага в освітньо-виховному процесі надається цікавим довірливим бесідам, розмовам, моделюванню та аналізу певних ситуацій, дидактичним та сюжетно-рольовим іграм.

Більше уваги приділяємо організації різних видів діяльності, спрямованих на набуття певних навичок поведінки, досвіду, самостійного пошуку виходів з непростих ситуацій, навчанню приймати виважені, продумані рішення. Адже все, чого навчають дітей, вони повинні вміти застосовувати в реальному житті, на практиці.

Щоб здійснювати плідну роботу з дітьми, систематично проводиться робота з педагогічним колективом та батьками, перед якими стоять три найважливіші завдання:

1. Створити безпечні умови для життєдіяльності дитини;

2. Сформувати в дитини уміння передбачати наслідки своїх вчинків;

3. Виробити в дитини навички практичних дій під час виникнення надзвичайних ситуацій.

Для цього використовуємо весь арсенал методичної роботи з педагогічними працівниками. Така робота має бути комплексною та різноплановою. Перш ніж чомусь навчати дошкільників, педагоги повинні самі отримати чіткі знання та оволодіти навичками щодо зазначеного питання. Але головне – донести до свідомості дітей розуміння про цінність, неповторність кожної людини, викликати у них бажання опікуватися власним здоров'ям, бути обачним та цінувати особисту безпеку й життя. Навчаючи, вихователь перш за все має здійснювати педагогічно-виховну роботу, керуючись наступними захисними принципами:

· перебування дітей у полі зору дорослих та підтримання контакту з ними – запорука особистої безпеки кожного вихованця;

· формування у дітей уявлень про існуючу в навколишньому середовищі небезпеку (зокрема, від незнайомців) – основний метод захисту дітей;

· вироблення і доведення до автоматизму у дітей звички зачиняти двері – засіб особистого захисту вихованців і захисту їхнього житла від злодіїв;

· виховання і дітей розсудливості та обережності при виборі місць для ігор – запобігання випадкам дитячого травматизму.

Ефективність роботи з питань безпеки життєдіяльності дитини значною мірою залежить від позитивного прикладу дорослих. Педагогам слід не тільки враховувати це в особистій поведінці, але й приділяти цьому значну увагу під час роботи з батьками. Важливо, щоб батьки усвідомили, що не можна вимагати від дитини дотримання будь-якого правила поведінки, якщо вони самі не завжди його дотримуються. Педагоги та батьки мають порозумітися між собою, адже різні вимоги, що висуваються вдома та в навчальному закладі, можуть викликати у них розгубленість, образу або навіть агресію.

Роботу доцільно проводити за напрямками:

· організація роботи з метою інформування про спільну роботу та стимулювання їхньої активної участі в ній;

· ознайомлення з роботою дошкільного навчального закладу за певною програмою;

· організація різноманітних заходів за їх участю та участю спеціалістів різних структур: працівників правоохоронних органів, працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій, медичних працівників тощо; ознайомлення їх з результатами навчання дітей (відкриті перегляди, тематичні тижні, інформація в куточках батьків).

Спільна робота з педагогами, дітьми, батьками забезпечить дітям перед вступом до школи різноманітно та повно засвоїти навички практичної безпечної життєдіяльності й усвідомити, що її життя та здоров'я – це найдорожче багатство. А дотримання дітьми правил безпечної поведінки та захисних принципів обов’язково допоможе їм у різних життєвих ситуаціях.

У навчальних закладах навчання з питань безпеки життєдіяльності з вихованцями проводиться під час організації різних форм діяльності: спеціально організовані навчальні заняття, ігри, самостійна діяльність (художня, рухова, дослідницька, трудова тощо), індивідуальна робота, спостереження, екскурсії, свята, розваги тощо.

Навчання з безпеки життєдіяльності проводять вчителі навчальних закладів, або фахівці з відповідних питань – пожежної безпеки, безпеки дорожнього руху тощо. Такі заняття мають бути передбачені планом навчально-виховної роботи закладу.

Облік проведення навчання учнів навчального закладу з питань безпеки життєдіяльності ведеться в журналі планування навчально-виховної роботи відповідно до встановлених вимог.

 

 

28. Дії вчителів та учнів у надзвичайних ситуаціях.

План.

1. Обов’язки дорослих по захисту дітей у надзвичайних ситуаціях.

2. Дії вчителів та учнів при радіаційному зараженні; хімічному забрудненні, пожежі в закладі освіти.

3. Обов’язки дорослих по захисту дітей.

4. Основні вимоги до евакуації дітей при надзвичайних ситуаціях.

5. Обов’язки вчителя та класного керівника.

1. Обов’язки дорослих по захисту дітей у надзвичайних ситуаціях.

Захист здоров'я і життя дітей в будь-яких надзвичайних ситуаціях одна з найгуманніших і найважливіших завдань. З отриманням сигналу оповіщення та інформації про надзвичайну ситуацію батьки (родичі дітей, вихователі, вчителі або дорослі, які перебувають поруч з дітьми без нагляду батьків) зобов'язані прийняти всі доступні заходи, рекомендовані населенню з метою забезпечення безпеки дітей. Такими заходами, в залежності від обставин, можуть бути: евакуація дітей разом з батьками (дорослими) з небезпечних місць, надання медичної допомоги, створення нормальних санітарно-гігієнічних умов, забезпечення повноцінним харчуванням, вживання заходів до розшуку батьків (родичів) дітей. Дітям дошкільного віку вкладається у кишеню або пришивається до одягу записка, де вказуються прізвище, ім'я та по батькові дитини, її домашня адреса, а також прізвища, імена і по батькові батьків

Під час надзвичайних ситуацій обов'язок стежити за тим, щоб діти не були розлучені зі своїми батьками або вихователями, покладається в першу чергу на їх сім'ю, навчальний заклад чи установа, де перебувають діти, на місцеві органи влади і уряд країни.

У разі стихійного лиха, аварії або катастрофи дітям повинні бути забезпечені: необхідна кваліфікована медична допомога, оптимальні санітарно-гігієнічні умови та повноцінне харчування.

Особливу небезпеку становлять вибухонебезпечні предмети та боєприпаси. Дітям необхідно забезпечити безпечні місця для ігор і строго заборонити брати в руки незнайомі предмети і грати з ними. Турбота про дітей повинна постійно перебувати в центрі уваги дорослих. Обов’язки дорослих по захисту дітей у НС

- роз’яснювати порядок укриття дітей у захисних спорудах, забезпечувати засобами індивідуального захисту;

- підготувати все необхідне для евакуації дітей або перебування їх тривалий час в захисних спорудах;

- постійно контролювати правильність застосування дітьми засобів захисту;

- пам’ятати, що із АІ-2, крім знеболюючих засобів і радіозахисного засобу № 2, дітям віком до 3 років на один прийом дають ¼ таблетки, а дітям віком від 8 до 15 років – половину дози дорослих;

- проводити посадку дітей на транспортні засоби у першу чергу;

- при відсутності захисних споруд, будувати найпростіші укриття і розміщувати там дітей та жінок з дітьми у першу чергу;

- при отриманні сигналу про ту чи іншу надзвичайну ситуацію діяти тільки згідно з рекомендаціями штабу цивільного захисту та надзвичайних ситуацій;

- перебуваючи разом з дітьми, підтримувати спокій та бути терплячими до них;

- при перебуванні в осередку радіоактивного або хімічного ураження дотримуватися встановлених правил поведінки і слідкувати, щоб їх виконували діти;

- якщо отруйні речовини потрапили на відкриті ділянки тіла або одяг дітей – якнайшвидше обробити заражені місця дегазуючим розчином;

- після виходу із зараженої місцевості провести часткову або повну санітарну обробку;

- при несподіваній хворобі дитини надати їй першу допомогу, негайно сповістити лікувальний заклад та при необхідності вжити заходи до її ізоляції;

- в умовах надзвичайних ситуацій заборонити дітям відлучатись з дому, їсти сирі немиті, необроблені продукти харчування;

- стежити за виконанням дітьми правил особистої та радіаційної гігієни.

 

2. Дії вчителів та учнів при радіаційному зараженні; хімічному забрудненні, пожежі в закладі освіти.

При аварії на АЕС.

Отримавши повідомлення відділу НС про виникнення аварії на АЕС необхідно:

· укрити учнів у захисних спорудах (ЗС), які є. За відсутності ЗС або неможливості зайняти ЗС, залишитися у приміщенні та провести додатково його герметизацію;

· організувати прийняття йодистого препарату;

· ввести режим радіаційного захисту;

· виставити пост радіаційно-хімічного спостереження та організувати чергування його особового складу;

· згідно із вказівками управління надзвичайних ситуацій області організувати евакуацію учнів, працівників і членів їх сімей.

При аварії на підприємстві з викидом хімічно-небезпечних речовин.

Отримавши повідомлення відділу з надзвичайних ситуацій про аварію на хімічно-небезпечному об’єкті з викидом аміаку (хлору та ін.) та небезпеку хімічного зараження, необхідно:

· негайно вивести всіх із зони зараження в безпечне місце;

· у разі неможливості негайно вийти із зони зараження залишатися в приміщенні та провести додатково його герметизацію;

· організувати евакуацію учнів у безпечне місце після проходження хмари забрудненого повітря;

· вихід із зони хімічного зараження здійснювати в бік, перпендикулярний напряму вітру, уникаючи переходів через тунелі. яри (в яких концентрація хімічно-небезпечних речовин вища);

· при підозрі на отруєння хімічно-небезпечними речовинами виключити фізичне навантаження, дати багато пити та викликати лікаря.

При забрудненні ртуттю, її парами необхідно:

· негайно повідомити відділ надзвичайних ситуацій району (міста) та санепідемстанцію;

· вивести учнів із забрудненої території і виключити доступ до неї;

· організувати демеркуризацію і санітарний контроль за її проведенням спеціалістами санепідемстанції (утримання парів ртуті в повітрі приміщення після демеркуризації не більш як 0,0003 мг/м³);

· повторний контроль за утриманням парів ртуті зробити двічі з інтервалом 7 днів;

· до проведення занять у приміщенні приступати лише після дозволу місцевої адміністрації.

При виникненні пожежі необхідно:

· негайно зателефонувати за номером 101, викликати пожежну службу та евакуювати учнів і працівників у безпечне місце згідно зі схемою евакуації;

· організувати винесення майна у безпечне місце та надійну охорону, відключити електро-, газопостачання;

· проконтролювати, щоб усі учні і працівники були евакуйовані із зони пожежі у безпечне місце;

· організувати гасіння пожежі наявними і первинними засобами пожежогасіння до прибуття пожежної служби;

· організувати зустріч пожежних підрозділів;

· при рятуванні потерпілих із приміщення, що горить, та гасінні пожежї дотримуватися правил:

1) перш ніж увійти в приміщення, охоплене полум’ям, накритися з головою мокрим покривалом;

2) відчиняти двері в задимлене приміщення, обережно, щоб запобігти спалаху полум’я від швидкого припливу свіжого повітря; відчиняючи двері, знаходитись з боку ходу дверного полотна;

3) у сильно задимленому приміщенні рухатися, зігнувшись або поповзом;

4)для захисту від чадного газу дихати через зволожену тканину.

Слід пам’ятати, що:

- маленькі діти від страху ховаються під ліжками, в шафах, забиваються в куток;

- якщо на вас загорівся одяг, лягайте на землю і перекочуючись збийте полум’я;

- побачивши людину в одязі, що горить, накиньте на нього пальто, плащ або покривалом і щільно притисніть; на місце опіку накласти пов’язку та відправити в лікарню;

- якщо горить електропроводка, то спершу відключити рубильник, а потім гасити;

- виходити із зони пожежі в навітряну сторону.

 

3. Основні вимоги до евакуації дітей при надзвичайних ситуаціях.

Проведення евакуаційних заходів у школах має свої характерні особливості. Пов'язано це з тим, що в школі одночасно може перебувати значна кількість людей, тому евакуація з приміщення школи потребує більше часу, ніж евакуація зі звичайного помешкання. В даному випадку надзвичайно важливо, щоб якомога швидше оголосити тривогу.

Потрібно негайно гучним голосом чи за допомогою гучномовця оголосити тривогу. Про виникнення НС інформується, в першу чергу, персонал, який може допомагати при проведенні евакуації людей із приміщення школи. Всі евакуйовані мають збиратися у визначеному місці для проведення переклички. Після оголошення тривоги потрібно викликати рятувальників.

По прибутті рятувального підрозділу його слід поінформувати про кількість евакуйованих із приміщення школи та про місце подій. Рятувальникам потрібно надати план евакуації.

Евакуація. При звуках сирен і переривчастих гудків підприємств (це сигнали “Увага всім!”) негайно увімкніть приймач радіотрансляційної мережі або телевізор. Уважно слухайте інформацію про надзвичайну ситуацію та порядок дій;

В разі необхідності необхідно вжити заходів для зменшення проникнення отруйних речовин в будинок: щільно закрийте вікна та двері, щілини заклейте;

В разі необхідності евакуації допоможіть дітям одягнутися та зібрати необхідні речі;

Дізнайтесь у місцевих органів влади про місце збору мешканців для евакуації та уточніть час її початку. Упакуйте в герметичні пакети та складіть у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби;

Підготуйте запас питної води: наберіть воду в герметичний посуд чи ємності, підготуйте найпростіші засоби санітарного оброблення (мильний розчин для миття рук);

Перед виходом з будинку вимкніть джерела електро-, водо- та газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть засоби захисту.

Після сигналу „Тривога" учні повинні звільнити приміщення класу за командою вчителя, відповідального за кабінет. Виходити із класу бажано поодинці. Учні мають залишити школу в супроводі класного керівника. При цьому слід зачиняти вхідні двері, якими ніхто більше не користуватиметься.

Після сигналу тривоги директор школи повинен прибути до заздалегідь визначеного місця збору учнів навчального закладу, куди надходитиме інформація від усіх підрозділів про перебіг евакуації.

Про всяк випадок потрібно також планувати додаткові заходи для евакуації дітей-інвалідів та дітей із неврівноваженим характером.

Якщо під час тривоги класного журналу у вчителя не виявилося, тоді журнал необхідно якомога швидше доправити до місця збору, щоб провести повноцінну перекличку. Усі розмови та пустощі під час здійснення евакуації дітям потрібно заборонити задля того, щоб зайвий шум не заважав дітям чути усі команди та вказівки керівника групи.

На сходах під час руху діти з одного класу повинні триматися разом та організовано спускатися донизу по одній стороні сходів, друга сторона має бути вільною для руху учнів з інших класів, окрім випадку, коли сходи надто вузькі. Забороняється також випереджати групи учнів або окремих людей на сходах, що прямують до виходу.

Усі кухарі та прибиральниці, адміністративний та інший персонал за командою "Тривога" повинні негайно відбути до місця збору.

Без дозволу пожежної охорони забороняється будь-кому залишати місце зібрання чи повертатися до будівлі, що загорілася, окрім випадків, коли потрібно організовувати пошук людей у приміщенні.

Збір. Місце збору повинно обиратися заздалегідь. Кожен клас, що прибув до місця збору по тривозі, повинен зайняти визначене місце у строю і не може його змінювати без розпорядження директора. Місце збору слід визначати під накриттям чи в іншій будівлі.

Перекличка. Після прибуття класів до місця збору потрібно одразу здійснити перекличку. Бажано це робити за класним журналом, а кожна відповідальна за евакуацію особа повинна особисто повідомляти ди­ректора про кількість евакуйованих.

Якщо когось немає, потрібно негайно розпочати пошуки відсутніх в усіх можливих місцях, де вони б могли перебувати.

Начальника пожежної охорони, що прибув на місце події, повинен зустріти директор і проінформувати його про перебіг евакуації.

Інструктаж. У перший день навчальної чверті або півріччя всі нові учні та члени персоналу мають бути ознайомлені з усіма можливими маршрутами евакуації.

Навчальна евакуація. Її слід проводити не менше одного разу за чверть. Записи про навчальну евакуацію вносяться до журналу. Не можна допускати одноманітності у викладах на інструктажах.

 

4. Обов’язки вчителя та класного керівника.

Учителя, навчально-виховний і обслуговуючий персонал шкіл повинні твердо знати свої обов'язки на випадок аварії або пожежі поблизу навчального закладу, стихійного лиха, місце укриття дітей, маршрут прямування до нього. Для цього у всіх освітніх установах повинні проводитися заняття, тренування, дні захисту дітей. Функціональні обов’язки вчителя, класного керівника, вихователя:

1. Відповідає за безпеку проведення навчально-виховного процесу, проводить інструктажі з учнями з охорони праці під час навчальних занять з обов’язковою реєстрацією в журналі обліку навчальних занять.

2. Несе особисту відповідальність за збереження життя і здоров’я учнів під час навчально-виховного процесу. Повідомляє керівника школи про нещасний випадок, що трапився. Організовує надання першої допомоги потерпілому.

3. Інструктує учнів і вихованців під час проведення позакласних і позашкільних заходів з реєстрацією у спеціальному журналі.

4. Проводить профілактичну роботу щодо запобігання травматизму серед учнів.

Загальні правила поведінки вчителя:

1. Дії вчителя при аваріях, катастрофах й стихійних лихах повинні грунтуватися на інструкціях пам'ятках, розроблених службами цивільного захисту і надзвичайних ситуацій у відповідності з місцевими умовами;

2. У кожному класі, кабінеті, навчальній майстерні на видному місці повинен знаходитися план евакуації з конкретного приміщення. Якщо за планом евакуації передбачено використання запасного виходу, то він повинен бути вільний, не захаращений різними предметами. Якщо двері запасного виходу за умовами охорони будівлі защіпаються на замок, то в плані евакуації необхідно вказати, де знаходиться ключ від запасного виходу;

3. У кожному кабінеті, класі, навчальній майстерні повинні обов'язково знаходитися засоби пожежогасіння у вигляді універсального або порошкового вогнегасника;

4. У всіх приміщеннях навчального закладу обов'язково повинні матися медичні аптечки з набором основних засобів першої медичної допомоги: йоду, бинтів, перев'язувальних гумових джгутів, водного розчину аміаку;

5. У всіх загальноосвітніх закладах повинна матися місцева або власна радіоточка, радіомережа, за якою у разі надзвичайних ситуацій будуть передаватися повідомлення, оповіщення, попередження або вказівки вчителям про необхідні дії;

6. Вчителю ні в якому разі не можна втрачати самовладання, панікувати самому і не допускати паніки серед учнів. Залишати приміщення при виниклої надзвичайної ситуації можна тільки в організованому порядку. Вчителю потрібно пам'ятати, що паніка зазвичай створює штовханину, тисняву, причому евакуація значно ускладнюється, збільшується загроза життю учнів;

7. Щоб полегшити вчителю його дії під час надзвичайної ситуації, необхідно періодично проводити навчання певної спрямованості з евакуацією з будівлі;

8. Щоб аварії не були несподіванкою, вчителю необхідно знати, які підприємства знаходяться поблизу освітньої установи і які можуть бути аварії (вибухи, викиди отруйних газів, пожежі з виділенням токсичних речовин і т.д.). Потрібно завжди пам'ятати про те, що багато підприємств знаходяться в даний час в передаварійному стані внаслідок сильної зношеності основного обладнання та очисних систем. У зв'язку з цим можуть бути залпові викиди в атмосферу або в систему стоків шкідливих і небезпечних для життя речовин;

9. Вчителю необхідно також знати його подальші дії після евакуації з будинку і місцезнаходження безпечних укриттів.

При загрозі НС під час перерви вчитель повинен діяти наступним чином:

- почувши сигнал «Увага всім!», учитель спрямовує учнів у клас, в якому повинен бути урок за розкладом;

- по класному журналу він перевіряє наявність учнів;

- уточнює інформацію у чергового адміністратора: порядок, напрямок руху і місце збору;

- у разі необхідності евакуації виводить учнів зі школи;

- закриває двері після виведення дітей з метою зменшення швидкості розповсюдження пожежі по будівлі;

- негайно доповідає начальнику цивільного захисту школи або начальнику штабу цивільного захисту.

Учні, почувши під час перебування в закладі освіти, сигнал «Увага всім!» повинні:

- швидко і організовано зайти в клас згідно з розкладом уроків;

- уважно слухати і виконувати всі розпорядження вчителя;

- організовано слідувати в разі потреби до пункту збору (евакуації);

- допомогти вчителю швидко провести перекличку.

Аналогічні дії передбачаються і при надходженні сигналу під час занять.