Єдина державна система цивільного захисту

З метою забезпечення реалізації державної політики у сфері ЦЗ населення і територій від НС в Україні відповідно до закону [10] створена Єдина державна система цивільного захисту населення і територій (ЄДС ЦЗ). ЄДС ЦЗ - це сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики у сфері ЦЗ.

ЄДС ЦЗ є складовою національної безпеки, а виконання її завдань - важливим обов'язком органів виконавчої влади всіх рівнів.

Організаційна структура ЄДС ЦЗ

Органи управління ЄДС ЦЗ

Структуру ЄДС ЦЗ становлять центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і створювані ними функціональні та територіальні підсистеми ЄДС ЦЗ.

Очолює ЄДС ЦЗ Начальник цивільного захисту України - Прем'єр-міністр України. Загальне керівництво ЄДС ЦЗ здійснює Кабінет Міністрів України, а безпосереднє керівництво діяльністю ЄДС ЦЗ покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту - МНС України. Міністр МНС є заступником начальника цивільного захисту України.

Функціональні підсистеми ЄДС ЦЗ створюються центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням НС та захистом населення і територій в разі їх виникнення. Перелік функціональних підсистем, які створюються центральними органами виконавчої влади визначений KM України [40]. Організація, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності функціональних підсистем ЄДС ЦЗ визначаються положеннями про ці підсистеми, затвердженими відповідними центральними органами виконавчої влади за погодженням із МНС України.

Територіальні підсистеми ЄДС ЦЗ створюються в Автономній Республіці Крим, властях, містах Києві та Севастополі для запобігання та ліквідації наслідків НС техногенного, природного та військового характеру в межах відповідних територій. Організація, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності територіальних підсистем визначаються положеннями, які затверджуються МИС України за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями у відповідності до порядку створення і функціонування територіальних підсистем, затвердженого наказом МНС України [57].

Керівництво територіальними підсистемами ЄДС ЦЗ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Начальниками територіальних підсистем ЄДС ЦЗ за посадою є відповідно Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим та голови відповідних державних адміністрацій. Керівники територіальних органів МНС України за посадою є заступниками відповідних начальників територіальних підсистем ЄДС ЦЗ.

Безпосереднє керівництво територіальними підсистемами ЄДС ЦЗ здійснюють територіальні органи управління МНС України та структурні підрозділи з питань ЦЗ державних адміністрацій та виконавчих органів рад. Кожний рівень ЄДС ЦЗ має координуючі та постійні органи управління щодо розв'язання завдань ЦЗ, сили і засоби, резерви матеріальних і фінансових ресурсів, системи зв'язку та інформаційного забезпечення.

Координуючими органами ЄДС ЦЗ є Рада національної безпеки і оборони України в межах, передбачених законом [3] та Кабінет Міністрів України, який утворює Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій (комісія з питань ТЕБ та НС) і визначає порядок утворення комісій з питань ТЕБ та НС регіональних, місцевих та об'єктових рівнів [25].

У разі необхідності, для ліквідації наслідків НС можуть бути утворені спеціальні комісії загальнодержавного, регіонального, місцевого та об'єктового рівнів [34].

Державні, регіональні, місцеві та об'єктові комісії (залежно від рівня НС) здійснюють координацію і забезпечення дій органів управління та сил ЄДС ЦЗ у ході запобігання і реагування на НС або на загрозу її виникнення.

Постійними органами управління ЄДС ЦЗ на загальнодержавному рівні є МНС України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень, що належать до сфери ЦЗ.

На регіональному та місцевому рівнях, у межах своїх повноважень, у сфері ЦЗ - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, у складі яких відповідно до Указу Президента [19] створені спеціальні структурні підрозділи з питань НС. та територіальні органи управління МНС України.

На об'єктовому рівні - структурні підрозділи підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання або спеціально призначені особи з питань НС.

Територіальні органи управління МНС України:

забезпечують на відповідній території координацію діяльності, спрямованої на реалізацію державної політики у сфері ЦЗ;

здійснюють державний нагляд за техногенною і пожежною безпекою;

контролюють планування та реальність розроблення документів з питань ЦЗ, готовність до практичного виконання завдань запобігання і ліквідації НС органів управління місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від їх форм власності;

керують виконанням заходів запобігання та реагування на НС;

здійснюють методичне керівництво виконанням заходів щодо захисту населення і територій від НС, контролюють їх здійснення;

виконують інші функції відповідно до повноважень, визначених нормативно-правовими актами з питань НС і пожежної безпеки.

Режими функціонування ЄДС ЦЗ

Залежно від існуючої або прогнозованої обстановки, масштабу НС у межах конкретної території за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської, районної державної адміністрації, міської ради встановлюється один з таких режимів функціонування ЄДС ЦЗ: повсякденного функціонування, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного стану, воєнного стану.

Режим повсякденного функціонування ЄДС ЦЗ встановлюється за умов нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (в тому числі бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної та гідрометеорологічної обстановки, за відсутності епідемій, епізоотій, епіфітотій.

Режим підвищеної готовності ЄДС ЦЗ встановлюється в разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (у тому числі бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної та гідрометеорологічної обстановки, за наявності загрози виникнення НС.

Режим надзвичайної ситуації ЄДС ЦЗ встановлюється у разі виникнення та під час ліквідації наслідків НС.

Режим надзвичайного стану встановлюється відповідно до [7 ].

Режим воєнного стану, порядок підпорядкування ЄДС ЦЗ військовому командуванню визначаються відповідно до [8 ].

Основні заходи, що реалізуються ЄДС ЦЗ.

У режимі повсякденного функціонування органи управління, сили і засоби ЄДС ЦЗ:

забезпечують спостереження і контроль за обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглих до них територіях, а також чергування оперативного персоналу;

розробляють і виконують науково-технічні програми щодо запобігання надзвичайним ситуаціям і зменшення можливих втрат;

здійснюють заходи щодо забезпечення безпеки і захисту населення під час НС;

забезпечують підготовку органів управління до дій у надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуаціях, організовують навчання населення з поводження із засобами захисту в таких ситуаціях;

створюють і поновлюють матеріальні резерви для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

проводять постійне прогнозування обстановки щодо її погіршення, яке може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.

У режимі підвищеної готовності органи управління ЄДС ЦЗ:

надають оперативну допомогу органам і структурам, причетним до забезпечення ЦЗ, в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

формують комісії для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення НС,

готують пропозиції щодо її нормалізації;

посилюють спостереження і контроль за ситуацією на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглих до них територіях, здійснюють прогнозування можливості виникнення НС та їх маштабів;

розробляють заходи із захисту населення і територій в умовах НС;

приводять у стан підвищеної готовності наявні сили і засоби реагування, залучають додаткові сили і засоби, уточнюють плани їх дій та направляють їх у разі потреби в район загрози виникнення НС;

здійснюють заходи із запобігання виникненню НС.

У режимі НС органи ЄДС ЦЗ:

визначають межі території, на якій виникла НС;

організовують захист населення і територій в умовах НС;

організовують роботи з локалізації або ліквідації наслідків НС, залучають необхідні сили і засоби;

здійснюють безперервний контроль за розвитком НС, становищем на аварійних об'єктах і прилеглих до них територіях;

оперативно доповідають вищим органам управління про розвиток НС, заходи, які виконуються, та оповіщають населення.

У режимі функціонування у надзвичайному стані здійснюються заходи у відповідності до закону [7].

Надзвичайний стан - це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені законом [7] обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки.

Правовий режим надзвичайного стану спрямований на забезпечення безпеки громадян у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій, а також на захист прав і свобод громадян, конституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства.

Метою введення надзвичайного стану є усунення загрози та якнайшвидша ліквідація особливо тяжких НС, нормалізація обстановки, відновлення правопорядку при спробах захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, для відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, створення умов для нормального функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших інститутів громадянського суспільства.

Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими способами є неможливим. Надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України.

Надзвичайний стан в Україні може бути введено на строк не більш як ЗО діб і не більш як 60 діб в окремих її місцевостях. У разі необхідності надзвичайний стан може бути продовжений Президентом України, але не більше як на 30 діб. Указ Президента України про продовження дії надзвичайного стану набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.

Під час надзвичайного стану держава може вживати заходів, передбачених законом [7], відступаючи від своїх зобов'язань за Конституцією лише настільки, наскільки це вимагається гостротою стану, за умови, що такі заходи не є несумісними з іншими зобов'язаннями за міжнародним правом і не тягнуть за собою дискримінації на основі національності, мови, статі, релігії чи соціального походження.

Такими заходами можуть бути:

встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де запроваджено надзвичайний стан;

обмеження руху транспортних засобів і їх огляд;

посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;

заборона проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, а також видовищних, спортивних та інших масових заходів;

заборона страйків.

Сили і засоби ЄДС ЦЗ

Складовою ЄДС ЦЗ є сили ЦЗ (відповідні сили і засоби функціональних і територіальних підсистем ЄДС ЦЗ, а також недержавні, добровільні рятувальні формування, які залучаються для виконання відповідних робіт).

Відповідно до [11] сили і засоби ЦЗ це особовий склад і працівники органів і підрозділів ЦЗ, добровільні рятувальні формування, пожежна та аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне та аварійно-рятувальне обладнання, засоби пожежогасіння та індивідуального захисту, інше майно, призначене для гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій, повеней, землетрусів та інших катастроф техногенного, біологічного, радіаційного, хімічного або екологічного та військового характеру, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи.

До сил ЦЗ належать:

оперативно-рятувальна служба ЦЗ;

спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування та їх підрозділи;

аварійно-відновлювальні формування;

спеціальні служби центральних та інших органів виконавчої влади, на які покладено завдання ЦЗ;

формування особливого періоду;

авіаційні та піротехнічні підрозділи;

підрозділи забезпечення та матеріальних резервів.

Оперативно-рятувальна служба ЦЗ

Основу сил ЦЗ складає Оперативно-рятувальна служба (ОРС) ЦЗ.

ОРС ЦЗ створена відповідно до [11] Державної програми перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005р., затвердженої Указом Президента України [22].

ОРС ЦЗ - спеціальне воєнізоване формування, на яке покладається проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення НС техногенного, природного і військового характеру, участь у заходах територіальної оборони, а також міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях. Органи і підрозділи ОРС ЦЗ створюються за територіальним принципом, до району включно, з урахуванням техногенного і екологічного навантаження території та завдань у мирний час і в особливий період. Вона виконує аварійно-рятувальні роботи самостійно або у взаємодії з іншими аварійно-рятувальними формуваннями, що входять до складу сил МНС, та силами інших центральних органів виконавчої влади.

ОРС ЦЗ діє на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисципліни, особистої відповідальності, її особовий склад та працівники виконують обов'язки на професійній основі. Діяльність ОРС ЦЗ поширюється на всю територію України. За межами України ОРС ЦЗ діє за рішенням КМУ, згода на обов'язковість яких надається Верховною Радою України.

До складу ОРС ЦЗ входять:

орган управління;

аварійно-рятувальні загони центрального підпорядкування;

мобільний рятувальний центр;

вузли зв'язку;

управління, відділи у складі ГУ (У) МНС в областях;

гарнізони.

Аварійно-рятувальні загони центрального підпорядкування оснащені, в основному, сучасною інженерною та автомобільною технікою, технікою радіаційної і хімічної розвідки та захисту, технікою зв'язку, автономними енергоджерелами, технікою малої механізації і мають завдання щодо проведення рятувальних операцій, спеціальних робіт у складних умовах, участі у ліквідації наслідків НС та відновлювальних роботах регіонального та загальнодержавного рівня, організації і проведення мобілізаційного розгортання формувань, призначених для роботи в особливий період для ліквідації наслідків НС.

Спеціальний морський аварійно-рятувальний загін має завдання щодо своєчасного реагування на НС в акваторії Азовського та Чорного морів;

Спеціальний авіаційний аварійно-рятувальний загін має завдання щодо своєчасного реагування на НС, які виникають внаслідок аварій з літальними апаратами, надання допомоги постраждалим, забезпечення своєчасного прибуття рятувальників в зону НС;

Мобільний рятувальний центр займається проведенням пошуково-рятувальних заходів в місцях їх виникнення та надання медичної допомоги постраждалому населенню (мобільний госпіталь).

Гарнізон ОРС ЦЗ, у відповідності до Положення про Оперативно-рятувальну службу ЦЗ МНС, - це оперативна територіальна структура органів управління, підрозділів, навчальних і науково-дослідних закладів, підприємств

та організацій МНС України, а також інших сил ЦЗ, які залучаються до ліквідації НС та гасіння пожеж, дислокованих у межах адміністративно-територіальної одиниці (обласні, міські та районні гарнізони).

Начальниками гарнізонів ОРС ЦЗ є начальники головних управлінь, управлінь, відділів відповідно в областях, містах, районах.

В обласних гарнізонах ОРС ЦЗ основу сил складають аварійно-рятувальні загони спеціального призначення (АРЗ СП). Вони створюються, в першу чергу, в тих областях, в яких ліквідовані військові частини цивільної оборони. АРЗ СП мають завдання щодо реагування на НС регіонального рівня. Крім АРЗ СП основу сил ОРС ЦЗ в гарнізонах складають пожежно-рятувальні підрозділи, які створені на підставі закону [18].

До таких підрозділів належать: самостійні та підпорядковані державні пожежні частини (СДПЧ, ПДПЧ); професійні пожежні частини (ППЧ); державні пожежні частини (ДПЧ), окремі пости (ОП).

У кожному міському, сільському районі, у містах без районного поділу створені СДПЧ або ППЧ під керівництвом міських або районних відділів Головних управлінь (Управлінь) МНС України в областях.

На об'єктах підвищеної небезпеки та на закритих об'єктах створюються ДПЧ, які утримуються за рахунок коштів таких об'єктів і підпорядковуються ЗДПО (загін державної пожежної охорони) або відділам організації пожежно-профілактичної роботи на закритих об'єктах відповідно.

Особовий склад ОРС ЦЗ комплектується на контрактній основі і перебуває на державній службі особливого характеру [11].

Основними завданнями ОРС ЦЗ є:

забезпечення постійної готовності сил і засобів ОРС ЦЗ щодо ліквідації НС, пожеж та їх наслідків. Підрозділи ОРС ЦЗ знаходяться на цілодобовому чергуванні;

проведення невідкладних робіт із ліквідації НС, гасіння пожеж та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

надання з використанням спеціальних аварійно-рятувальних засобів оперативної індивідуальної допомоги громадянам у разі виникнення подій у побуті, які загрожують їхньому життю і здоров'ю або можуть завдати матеріальної шкоди;

ОРС ЦЗ здійснює контроль за готовністю до проведення робіт з ліквідації НС спеціальних (воєнізованих) і спеціалізованих аварійно-рятувальних формувань та їх підрозділів, аварійно-відновлюваних формувань, спеціальних служб центральних та інших органів виконавчої влади, на які покладено завдання ЦЗ, підрозділів відомчої, місцевої і добровільної пожежної охорони, вносить пропозиції щодо створення зазначених підрозділів та формувань.

Порядок організації та проведення підрозділами ОРС ЦЗ аварійно-рятувальних робіт і гасіння пожеж, визначається Статутом дій у надзвичайних ситуаціях, який затверджується МНС України (наказ МНС від 07.02.08 № 96). У підрозділах ОРС ЦЗ організовується цілодобове несення служби, порядок якої встановлює МНС України.

Аварійно-рятувальні служби (АРС) створюються на підставі закону [6].

Аварійно-рятувальна служба - це сукупність організаційно об'єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання та ліквідації НС техногенного і природного характеру та окремих їх наслідків, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

АРС поділяються на спеціальні (воєнізовані) та спеціалізовані, які створюються на професійній або непрофесійній основі. За підпорядкованістю поділяються на: державні, комунальні, АРС громадських організацій, об'єктові.

Професійна аварійно-рятувальна служба - АРС, особовий склад якої працює на постійній основі, а рятувальники їхнього складу також на професійній основі, яка передбачає спеціальну фізичну та психологічну підготовку особового складу.

Спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба - професійна АРС, заснована на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисципліни, особистої відповідальності.

Державні АРС створюються як професійні МНС та іншими міністерствами і відомствами.

Комунальні АРС створюються як професійні для аварійно-рятувального обслуговування територій та об'єктів комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування, у тому числі за пропозиціями обласних держадміністрацій.

АРС громадських організацій - АРС, які створені об'єднаннями та спілками об'єднань громадян.

Державна реєстрація цих служб здійснюється МНС. Ці служби діють на основі своїх статутів, які затверджуються їх засновниками.

До складу АРС входять органи управління та їх сили (аварійно-рятувальні формування та допоміжні підрозділи), що забезпечують вирішення покладених на них завдань. Особовий склад професійних АРС комплектується на контрактній основі і поділяється на основний та допоміжний.

До основного особового складу служби належать працівники, які виконують аварійно-рятувальні роботи і забезпечують готовність служби до їх проведення. До допоміжного особового складу служб належать працівники, які забезпечують діяльність цих служб.

Основними завданнями аварійно-рятувальних служб є:

проведення аварійно-рятувальних робіт при виникненні НС на об'єктах і територіях;

ліквідація надзвичайних ситуацій і окремих їх наслідків;

виконання робіт з попередження виникнення і мінімізації наслідків НС;

захист навколишнього середовища і локалізація зони дії небезпечних факторів, які виникають при НС.

У відповідності з покладеними на них завданнями, основними функціями аварійно-рятувальних служб є:

забезпечення готовності своїх органів управління, сил і засобів до дій за призначенням;

пошук і рятування людей на вражених об'єктах, надання потерпілим, в можливих межах, першої допомоги;

ліквідація особливо небезпечних проявів НС в умовах екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіаційного і бактеріального зараження, інших небезпечних проявів;

контроль за готовністю об'єктів і територій, які вони обслуговують, до проведення робіт з ліквідації НС;

участь в розробці та узгодженні планів реагування на НС на об'єктах і територіях, які вони обслуговують;

участь в підготовці рішень з питань створення, розташування, визначення об'ємів матеріальних резервів для ліквідації НС;

участь в проведенні експертизи проектних рішень з покращення захисту об'єктів і територій на випадок виникнення НС;

участь у роботі комісій з прийняття в експлуатацію об'єктів, які вимагають аварійно-рятувального обслуговування; пропаганда в сфері захисту населення і територій від НС та участь в підготовці працівників підприємства і населення до дій в умовах НС.

Перелік об'єктів і окремих територій, які підлягають постійному і обов'язковому обслуговуванню комунальними і аварійно-рятувальними службами громадських організацій, визначається МНС і органом місцевого самоврядування.

Спеціалізовані служби та формування особливого періоду Для забезпечення заходів щодо захисту населення і територій від наслідків НС та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби ЦЗ: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв'язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші.

Зазначені служби та підпорядковані їм необхідні сили і засоби створюються на базі відповідних профільних структурних підрозділів цих суб'єктів, з урахуванням забезпечення виконання завдань відповідних підсистем.

В Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, сільських районах, населених пунктах, на підприємствах, в установах та організаціях, що продовжують свою діяльність в особливий період, для виконання завдань щодо захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій військового характеру, з урахуванням обсягів завдань відповідних функціональних і територіальних підсистем та їх ланок в особливий період, створюються невоєнізовані формування цивільного захисту (загони, команди, групи, ланки), які є складовою частиною сил цивільного захисту.

По підпорядкуванню всі формування поділяються на територіальні та об'єктові, а за призначенням - на формування загального призначення та на формування служб цивільного захисту. До невоєнізованих формувань зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

Громадські об'єднання можуть брати участь у виконанні завдань цивільного захисту під керівництвом територіальних органів, уповноважених із питань цивільного захисту населення, за наявності в учасників зазначених робіт - представників цих об'єднань відповідного рівня підготовки, підтвердженого в атестаційному порядку.

Питання для самоконтролю.

1. Сукупність яких складових становить єдину державну систему ЦЗ?

2. Що становить структуру єдиної державної системи ЦЗ?

3. Які координуючі органи єдиної державної системи ЦЗ?

4. Що відноситься до постійних органів єдиної державної системи ЦЗ?

5. Хто здійснює загальне керівництво єдиною системою ЦЗ?

6. На кого покладається безпосереднє керівництво діяльністю ЄДСЦЗ?

7. Які режими функціонування ЄДС ЦЗ?

Комісії з питань ТЄБ та НС