Механізми державного управління у сфері цивільного захисту за складовою ліквідації НС

Виходячи з офіційного визначення терміну ліквідації НС - як проведення у зоні НС усіх видів рятувальних та невідкладних робіт, а також організація першочергового життєзабезпечення постраждалого населення і рятувальників.

Підсистемами 2 рівня державного управління у сфері цивільного захисту за складовою ліквідації НС стають:

негайне реагування на НС;

аварійно-рятувальні, аварійно-відновлювальні та інші невідкладні роботи, повна ліквідація наслідків НС;

життєзабезпечення потерпілого населення та рятувальників.

Негайне реагування

Негайне реагування наводиться, як виконання взасмоузгоджених дій органів управління ЄДС НС стосовно негайного отримання інформації, своєчасного повідомлення населення, зацікавлених структур, аналіз обстановки, прийняття рішень та організація дій сил і засобів щодо ліквідації НС.

Основними показниками, що характеризують сам процес негайного реагування стають ступінь адекватності заходів протидії реальним загрозам НС та час необхідний для мобілізації системи для їх впровадження. Слід також зазначити, що час мобілізації (Т_м) має безпосередній вплив на кількісні показники збитків, з зменшенням часу мобілізації системи зменшується розмір збитків (оперативність реагування системи на виникнення НС).

Час мобілізації системи (з часу виникнення НС до часу безпосередніх дій щодо захисту, локалізації та ліквідації наслідків НС) можна визначити через показники часу, з отримання інформації про загрозу або виникнення НС (τ_R) оцінки НС та прийняття рішення (τ_OR),

доведення розпоряджень до виконавців (τ_V), часу необхідного на здійснення негайних заходів із захисту від конкретного уражального чинника (τ_Z), часу приведення у готовність, висуванню сил до зони НС та безпосереднього їх застосування за призначенням в осередку ураження (τ_OR):

T_m = τ_R + τ_OR + τ_V + τ_G + τ_Z

При розгляді заходів з негайного реагування на НС перш за все звертається увага на дії органів управління з негайного отримання інформації, своєчасного повідомлення населення та зацікавлених структур.

Усі процеси, які відбуваються у системі можна поділити на керовані та некеровані. Вони знаходяться у певному співвідношенні і стані динамічних змін, що відображає мистецтво в управлінні. У свою чергу управління системою можливо здійснювати лише на основі інформаційного обміну із зовнішнім середовищем і в загальному вигляді схему можна подати наступним чином:

У загальному обсязі потік інформації I розрізняється на інформацію про стан об'єкту управління та небезпеки в природному, техногенному, соціальному середовищі в стадії загрози або реалізації надзвичайних ситуацій (про вплив що обурює) I_R та інформацію, що вироблена системою на підставі інформації, отриманої ззовні (вплив управління) * реалізація якої структурними елементами системи і визначає процес адаптації самої системи змінам, що відбуваються у зовнішньому середовищі.

Потік інформації І_Z цілком залежить від потоку I_R та є його функцією:

I_Z = f (І_R)

 

Тобто функціонування системи протидії НС об'єктивно можливе лише за наявності потоку I_R.

Отримання інформації про загрозу або виникнення НС відбувається за затвердженим регламентом її подання та планом реагування на НС по телефонних та радіо каналах зв'язку усно з наступною обов'язковою письмовою доповіддю по факсу, телеграфних каналах, а також комп'ютерних мережах. Первину оцінку факту загрози або виникнення події на її відповідність до виду та рівня НС виконують наявні оперативно-чергові та диспетчерські служби. Система зв'язку, яка забезпечує передачу текстів звернення, документованих доповідей, відеоінформації, цифрової автоматизованої інформації створюється завчасно і включає в себе стаціонарну та мобільну мережу зв'язку.

Для оповіщення чергових служб територіальних органів управління ЦЗ та НС, органів внутрішніх справ, сил та населення створюються спеціальні системи централізованого оповіщення (СЦО). Системи мають державний, регіональний, місцевий і об'єктовий рівні.

СЦО забезпечують можливість циркулярного або вибіркового оповіщення чергових служб та посадових осіб центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, керівників визначених підприємств, установ і організацій, які приймають рішення щодо захисту та організації дій з локалізації і ліквідації НС, чергових аварійно-рятувальних служб, а також населення, яке проживає в зоні можливого ураження.

Інформація, яка доводиться до посадових осіб органів управління і сил, має оперативний характер. До населення доводиться інформація про характер і масштаби загрози та рекомендації щодо способів і методів їх захисту, а також вжиття заходів безпеки в умовах, які склалися.

Передача сигналів та мовної інформації здійснюється по каналах зв'язку на основі прийнятих схем сигналу оповіщення. Оповіщення визначається технологічними характеристиками апаратури управління, на основі якої побудована СЦО і встановленою тривалістю передачі мовного повідомлення. До населення сигнали оповіщення, повідомлення доводяться всіма наявними засобами зв'язку, мовлення, оповіщення.

Локальні системи оповіщення створюються на ПНО, зона ураження від яких, у разі виникнення на них НС, досягає заселених територій або інших підприємств, установ та організацій. Вони забезпечують оповіщення керівників та персоналу ПНО, а також підприємства, установи, організації та населення, які знаходяться в зоні відповідальності ПНО, в разі загрози або виникнення на них аварійної ситуації. Локальні системи ПНО мають бути сполученими з СЦО.

На потенційно-небезпечних підприємствах, на яких зона ураження не виходить за їх територію, створюються об'єктові системи оповіщення. Ці системи оповіщення повинні забезпечувати оповіщення: керівників та інших працівників підприємства; оперативних чергових аварійних служб, відповідних територіальних органів ЦЗ та НС, територіальних органів МВС по прямих телефонах.

До складу локальних та об'єктових систем входять абонентські радіоточки мережі радіомовлення та відомчих радіотрансляційних вузлів, вуличні гучномовці, пристрої запуску електросирен та самі електросирени, телефони, включені до системи централізованого виклику, та інші технічні засоби.

З отриманням інформації про загрозу або виникнення НС органи управління і сили переводяться у режим підвищеної готовності або у режим НС, розгортаються місця для роботи (пункти управління, кризові центри) органів управління, комісії з ліквідації НС, забезпечується постійне чергування на системах зв'язку та обміну інформацією за відповідними напрямками, формуються і розпочинають роботу мобільні та робочі групи органів управління, аналізується оперативна обстановка.

До зони НС висуваються чергові сили органів і підрозділів цивільного захисту та виїзні бригади екстрених служб допомоги населенню для проведення першочергових робіт по ліквідації НС здійснення медико-санітарних заходів та з охорони правопорядку, постійного інформування про правила поведінки у зоні НС в умовах, що склалися.

З отриманням оперативних даних для аналізу обстановки використовуються: наявна інформація між різними підсистемами та ланками ЄДС ЦЗ; доповіді оперативно-чергових служб та сформованих мобільних (оперативних) груп органів управління (залучених до реагування) з місць загрози чи виникнення НС; данні загальної і спеціальної розвідки всіх видів; донесення мережі спостереження та лабораторного контролю та інші джерела моніторингової інформації уточнених в умовах конкретного виду та рівня НС.

Основні дані про обстановку:

характер та обсяги майбутніх заходів та умови, в яких вони будуть виконуватися (межі зон НС, характер руйнувань і ушкоджень, наявність зон забруднення, зараження, ступінь та характер ураження людей, тварин, рослин, обсяги і характер майбутніх аварійно-рятувальних робіт);

сили та засоби (стан органів управління, систем зв'язку та оповіщення, утримання фонду захисних споруд та їх місткість, засобів індивідуального захисту, стан готовності та можливості сил реагування, а також сил що залучаються за планами взаємодії, наявність засобів матеріального і технічного забезпечення);

характер місцевості, стан доріг та їх вплив на дії сил і засобів;

гідрометеорологічні умови, стан погоди, час.

Здійснюється встановленим порядком попередня оцінка щодо визначення класу та рівня НС.

Прийняття рішень та організація дій сил і засобів щодо ліквідації НС.

На підставі аналізу обстановки, попереднього розрахунку часу та загальних висновків щодо проведення першочергових заходів захисту і запобігання загибелі людей, зменшення матеріальних втрат Урядовою або іншою спеціальною комісією з ліквідації НС, залежно від попередньо встановленого рівня НС, приймається рішення щодо першочергових заходів з проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у зоні НС.

У рішенні визначаються: задум дій, завдання залученим за планами реагування органам управління та силам, порядок взаємодії при виконанні завдань, порядок забезпечення, організація управління.

Основою рішення є задум в якому міститься перелік робіт, заходів які необхідно виконати та їх послідовність, напрямки зосередження основних зусиль, виконавці, порядок створення ешелонованого угрупування сил і засобів реагування на НС та їх застосування.

Обсяг і зміст заходів з ліквідації НС визначаються з дотриманням вимоги необхідної достатності і максимально можливого використання наявних сил і засобів.

При організації дій і заходів щодо ліквідації НС визначаються загальна структура управління (комісія з ліквідації НС, спеціально уповноважений керівник з ліквідації НС та його штаб, мобільні групи органів управління та служб), комплекс заходів щодо ліквідації НС та її наслідків, угрупування сил та засобів, організація взаємодії, порядок нарощення сил і засобів та організація основних видів забезпечення дій у зоні НС.

Визначення ешелонування та порядку висування сил та засобів які переходять в оперативне підпорядкування керівнику з ліквідації НС.

1.2.3.2. Аварійно-рятувальні роботи у зоні НС

Аварійно-рятувальні роботи у зоні НС це дії, спрямовані на пошук, захист і рятування людей, матеріальних і культурних цінностей на захист довкілля під час ліквідації НС, та на локалізацію зони впливу небезпечних чинників, що виникають у разі аварій, катастроф, стихійних лих.

Невідкладні роботи у зоні НС це першочергові роботи щодо відновлення окремих споруд, усунення пошкоджень у мережах та системах комунальних і виробничих комунікацій, створення умов безпеки праці рятувальників та мінімально необхідних умов для життєзабезпечення населення, санітарного очищення та знезараження територій, здійснення протиепідемічних заходів та охорони правопорядку.

Аварійно-рятувальні роботи складаються з розвідки зони НС (інженерна, пожежна, радіологічна, хімічна, біологічна, медична, ветеринарна, повітряна, водна, підземна розвідка), пошуку потерпших, деблокування та транспортування їх із місць загрози життю і здоров'ю допункту прийому потерпілих медичними працівниками. На другому етапі проводяться роботи з рятування матеріальних та культурних цінностей та локалізації зони НС.

Для виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт відповідно до виду і масштабів НС, характеру та обсягу можливих робіт, утворюється по мірі прибуття до зони НС наявних сил ешелоноване угрупування сил і засобів. Роботи у зоні НС проводяться за розподілом території на сектори, ділянки та об'єкти робіт. Кількість ділянок залежить від обсягу робіт та кількості сил, які виділяються для їх проведення.

До складу першого ешелону як правило включаються:

аварійно-рятувальні служби, що постійно обслуговують території та об'єкти, де сталася аварія або інша небезпечна подія, що призвела до НС;

чергові сили органів і підрозділів цивільного захисту відповідного гарнізону на території якого виникла НС;

органи і підрозділи внутрішніх справ, що за місцем своєї дислокації потрапляють до зони НС;

сили, засоби та лікувально-профілактичні заклади Державної служби медицини катастроф, розташовані у зоні виникнення НС;

чергові сили з проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування, пошуково-рятувальних робіт на водних об'єктах, пошуку та рятування туристів.

Основну частину аварійно-рятувальних робіт у зоні НС виконують чергові сили органів і підрозділів ЦЗ та професійні аварійно-рятувальні служби.

Професійні аварійно-рятувальні служби створюються, як державні, комунальні або служби громадських організацій для обслуговування окремих територій та підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню професійними аварійно-рятувальними службами, визначається згідно з законодавством.

З метою підвищення організації проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт на закріплених територіях і об'єктах професійні аварійно-рятувальні служби під час обслуговування здійснюють контроль за готовністю територій і об'єктів до ліквідації НС та виконують роботи щодо їх запобігання і мінімізації наслідків.

До складу аварійно-рятувальних служб входять органи управління, аварійно-рятувальні формування та допоміжні підрозділи.

На підприємствах, в установах, організаціях із шкідливими та небезпечними умовами праці та підвищеним ризиком виникнення аварій можуть створюватися і спеціалізовані об'єктові аварійно-рятувальні служби (формування) з працівників цих підприємств, установ, організацій за погодженням з професійною аварійно-рятувальною службою, що обслуговує об'єкт.

До складу сил другого ешелону включаються сили і засоби, необхідні для проведення інших невідкладних (аварійно-відновлювальних) робіт та забезпечення дій при ліквідації наслідків НС:

комунальні аварійно-відновлювальні підрозділи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на території яких виникла НС;

спеціальні формування центральних органів виконавчої влади для виконання специфічних робіт пов'язаних з ліквідацією НС;

військові частини, у випадках передбачених законодавством;

формування спеціалізованих служб цивільного захисту.

Спеціалізовані служби цивільного захисту (оповіщення і зв'язку, протипожежна, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, медична, охорони громадського порядку, інженерна, комунальна, транспортного забезпечення, енергетики і світломаскування, сховищ та укриттів, технічна, матеріального забезпечення, технічного забезпечення, торгівлі і харчування, постачання паливно-мастильних матеріалів) створюються для забезпечення заходів захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення організаційно-планових робіт у центральних і місцевих органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування.

При наявності бази за рішенням відповідного начальника цивільного захисту можуть бути створені й інші спеціалізовані служби: водозабезпечення, газозабезпечення, метрополітену, водного (річкового, морського) транспорту, обеззаражування територій та споруд тощо.

Для виконання своїх специфічних завдань кожна служба створює спеціалізовані формування.

Розрахунки у потребі в формуваннях спеціалізованих служб цивільної оборони визначаються керівниками підприємств, установ, організацій за погодженням з територіальним органом управління до компетенції якого віднесені питання ЦЗ виходячи з наявності людських ресурсів, необхідних фахівців, техніки, матеріальних засобів, а також місцевих умов. При визначенні потреби у формуваннях за основу береться обсяг покладених на конкретний об'єкт завдань з цивільного захисту у відповідності зі специфікою його галузевої діяльності.

Потреба в об'єктових спеціалізованих формуваннях для підготовки і проведення евакуаційних заходів (збірні, проміжні, приймальні евакопункти, автомобільні колони) визначається місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування на базі яких створені відповідні евакуаційні комісії.

Об'єктові невоєнізовані формування спеціалізованих служб складаються з команд, бригад, дружин, колон, груп, ланок, відділень, постів.

Забезпечення проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт здійснюється за рахунок інженерно-технічних, медико-біологічних, транспортно-комунікаційних, матеріальних, фінансових та інших ресурсів.

Результативність дій певною мірою залежить від своєчасного медичного, транспортного, інженерного, дорожнього, гідрометеорологічного, технічного та матеріального забезпечення дій сил і заходів в районах проведення робіт.

Під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт спеціальною комісією з ліквідації НС визначається розмір збитків, затверджуються відповідні акти та пропозиції щодо залучення матеріальних резервів для ліквідації НС, готуються матеріали і документи до експертної комісії з визначення рівнів та класів НС щодо виникнення, розвитку НС та ліквідації її наслідків.

Основні шляхи підвищення готовності до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, а також ефективності застосування сил і засобів при ліквідації наслідків НС:

оптимізація чисельності та раціональне розміщення формувань, аварійно-рятувальних та спеціалізованих служб з урахуванням особливостей техногенно-екологічного стану та оперативності реагування на НС;

розвиток і вдосконалення технічного оснащення сил реагування на НС;

запровадження системи атестації аварійно-рятувальних служб та рятувальників;

завчасна й цілеспрямована підготовка органів управління, формувань і служб до можливих дій на основі прогнозу можливої обстановки та планів реагування на НС;

своєчасне реагування на виникнення надзвичайної ситуації; приведення у готовність та висування у зону НС необхідних сил і засобів; організація ефективної розвідки й розгортання системи управління;

всебічна оцінка обстановки, ухвалення обгрунтованого рішення на проведення рятувальних та інших невідкладних робіт;

створення і нарощування необхідного угрупування сил, організоване уведення його на ділянки й об'єкти робіт, проведення погоджених дій з порятунку потерпілих і локалізації вторинних джерел ураження;

безперервне проведення рятувальних та інших невідкладних робіт до повного їхнього завершення за умови своєчасної зміни підрозділів з метою відновлення їхньої працездатності;

застосування ефективних способів і технологій проведення робіт, що забезпечують найбільш повне використання можливостей рятувальних підрозділів (за видами робіт);

безперервне управління діями підрозділів, формувань і служб, підтримкою стійкої взаємодії між ними стосовно до характеру робіт і сформованій обстановці;

організація всебічного забезпечення проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, життєзабезпечення й психологічна допомога рятувальникам і постраждалому населенню.