Порядок розірвання шлюбу (розлучення) в органах реєстрації актів цивільного стану (РАЦСу).

В органах реєстрації актів цивільного стану (надалі РАЦСу) при наявності відповідних підстав розривають шлюби між подружжям, що виразили взаємну згоду на розлучення, тобто за заявою обох чоловіка і дружини, а також за заявою тільки одного із подружжя. Розірвання шлюбу в органах РАЦСуза заявою обох чоловіка й дружини може здійснюватися при наявності двох підстав: а) чоловік і дружина виразили взаємну згоду на розірвання шлюбу; б) чоловік і дружина не мають спільних неповнолітніх дітей.

Взаємна згода чоловіка й дружини на розірвання шлюбу виражається в їх спільній письмовій заяві встановленої форми в орган РАЦСу. Бланк заяви про розірвання шлюбу є в органах РАЦСу.

Якщо один із чоловіка й дружини не має можливості з'явитися в орган РАЦСу для подачі спільноїзаяви про розірвання шлюбу (наприклад, у зв'язку з важкою хворобою, проходженням строкової військової служби, тривалим відрядженням, проживанням у віддаленій місцевості і т.д.), то волевиявлення чоловіка й дружини оформляється окремими заявами про розірвання шлюбу. Підпис заяви того із подружжя, який відсутній повинен бути нотаріально завірений у встановленому законом порядку.

Для розірвання шлюбу в органах РАЦСу крім взаємної згоди чоловіка й дружини необхідно також, щоб у них не було спільних неповнолітніх дітей. Якщо в одного із чоловіка й дружини є неповнолітня дитина, батьком або усиновителем якого не є інший із подружжя (наприклад, дитина від попереднього шлюбу або дитина, народжена поза шлюбом), то для розірвання шлюбу в органі РАЦСу перешкод немає. Варто мати на увазі, що до дітей за походженням в правових відносинах прирівнюються діти, усиновлені обома із подружжя, а тому якщо в чоловіка й дружини є неповнолітня усиновлена дитина, то вони не можуть розірвати шлюб в органі РАЦСу.

Державна реєстрація розірвання шлюбу здійснюється органом РАЦСу в порядку, встановленому для державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання чоловіка й дружини (одного з них) або за місцем державної реєстрації укладення шлюбу. Розірвання шлюбу й державна реєстрація його розірвання здійснюється в присутності хоча б одного із подружжя після закінчення місяця від дня подачі подружжям спільної заяви про розірвання шлюбу.

Державна реєстрація розірвання шлюбу (включаючи видачу свідоцтва про розірвання шлюбу) можлива лише при сплаті державного мита кожним із подружжя.

Орган РАЦСу не з'ясовує причин розлучення, у його обов'язок не входить і примирення чоловіка й дружини. Однак з метою надання подружжю строку для обмірковування доцільності прийнятого ними рішення, а також з метою захисту інтересів сім’ї у випадку несумлінних дій іншого із подружжя при розірванні шлюбу, встановлено, що саме розірвання шлюбу й видача подружжю свідоцтва про розірвання шлюбу здійснюється органом РАЦСу після закінчення місяця від дня подачі подружжям заяви про розлучення. Плин зазначеного строку починається наступного дня після подачі подружжям заяви про розірвання шлюбу в орган РАЦСу й припиняється у відповідне число останнього місяця строку. Якщо це число припадає на неробочий день, то закінчення строку вважається найближчий наступний за ним робочий день. Встановлений законом місячний строк для оформлення розлучення й видачі свідоцтва про розірвання шлюбу не може бути ні скорочений, ні збільшений органом РАЦСу. Разом з тим якщо чоловік і дружина за якимись причинами не можуть з'явитися в орган РАЦСу в призначений їм день для оформлення розлучення, то по їхньому спільному проханню строк державної реєстрації розірвання шлюбу може бути перенесений на інший час.

При державній реєстрації розірвання шлюбу повинен бути присутнім хоча б один із подружжя: чоловік або дружина. Розірвання шлюбу через представника не допускається.

Державна реєстрація розірвання шлюбу полягає в здійсненні органом РАЦСу запису акту про розірвання шлюбу й видачі свідоцтва про розірвання шлюбу кожному з осіб, що розірвали шлюб.

Розірвання шлюбу в органах РАЦСу може здійснюватися за заявою не тільки обох, але й одного із подружжя: чоловіка або дружини, причому незалежно від наявності в них спільних неповнолітніх дітей. Закон допускає таку можливість у трьох випадках: а) якщо інший із подружжя визнаний судом безвісно відсутнім; б) якщо інший із подружжя визнаний судом недієздатним; в) якщо інший із подружжя засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років.

Заява про розірвання шлюбу на бланку встановленої форми подається в орган РАЦСу одним із подружжя, відповідно не визнаним судом безвісно відсутнім або недієздатним і не засудженим до позбавлення волі на строк не менше трьох років. Місце подачі подружнім заяви про розірвання шлюбу визначено за місцем проживання чоловіка і дружини (одного з них) або місцем державної реєстрації укладення шлюбу. До заяви про розірвання шлюбу той із подружжя, який подає таку заяву повинен прикласти документи, що підтверджують його право на розірвання шлюбу в органі РАЦСу: рішення суду про визнання іншого із подружжя безвісно відсутнім або недієздатним, або вирок суду про засудження іншого із подружжя до позбавлення волі на строк не менше трьох років. Одночасно подружній, що бажає розірвати шлюб, повинен повідомити місце проживання опікуна недієздатного чоловіка або дружини, чи опікуна над майном безвісно відсутнього або місце знаходження установи в якій відбуває покарання інший із подружжя, засуджений за вчинення злочину.

Орган РАЦСу, який прийняв заяву про розірвання шлюбу, зобов'язаний у триденний строк сповістити іншого із подружжя, який відбуває покарання, або опікуна недієздатного чи опікуна над майном безвісно відсутнього із подружжя про заяву, що надійшла, і дату, призначену для державної реєстрації розірвання шлюбу. Якщо опікун над недієздатним чи опікун над майном безвісно відсутнього із подружжя не призначені, то повідомлення про заяву, що надійшла, про розірвання шлюбу й призначену дату державної реєстрації розірвання шлюбу направляється в орган опіки та піклування. При розірванні шлюбу з недієздатним або засудженим до позбавлення волі на строк не менше трьох років у повідомленні органа РАЦСу також вказується на необхідність повідомити до призначеної дати державної реєстрації розірвання шлюбу, яке прізвище повинно бути присвоєно подружньому після розірвання шлюбу - своє дошлюбне або він бажає залишити собі прізвище, вибране при укладенні шлюбу.

Державна реєстрація розірвання шлюбу за заявою одного із подружжя: чоловіка або дружини здійснюється в його присутності після закінчення одного місяця від дня подачі заяви. Розірвання шлюбу через представника і у цьому випадку не допускається.

За реєстрацію розірвання шлюбу з особою, визнаною у встановленому порядку безвісно відсутньою або недієздатною внаслідок психічного розладу, або з особою, засудженою до позбавлення волі на строк не менше трьох років, стягується державне мито із подружнього, який подав заяву про розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу в органах РАЦСу за заявою тільки одного із подружжя при будь-яких інших обставинах, крім встановлених законом, не допускається. У зв'язку із цим необхідно мати на увазі, що передбачений законом порядок розірвання шлюбу з особами, визнаними судом недієздатними, не застосовується до випадків розірвання шлюбу з особами, обмеженими судом у дієздатності внаслідок зловживання ними спиртними напоями або наркотичними засобами. У цих випадках розірвання шлюбу здійснюється в загальному порядку.

Після державної реєстрації розірвання шлюбу й видачі відповідних свідоцтв у паспортах або інших документах, що посвідчують особу чоловіка й дружини, здійснюється відмітка про розірвання шлюбу.

Якщо державна реєстрація розірвання шлюбу здійснюється під час відсутності одного із подружжя, то відмітка про розірвання шлюбу в його паспорті або іншому документі, що посвідчує особу, здійснюється органом РАЦСу при видачі йому свідоцтва про розірвання шлюбу.

За результатами державної реєстрації розірвання шлюбу органом РАЦСу робиться запис акту про розірвання шлюбу і видається свідоцтво про розірвання шлюбу кожному із подружжя.

Розірвання шлюбу в судовому порядку

Розірвання шлюбу в суді здійснюється при наявності в чоловіка і дружини спільних неповнолітніх дітей, за винятком випадків, передбачених Сімейним кодексом, або при відсутності згоди одного із чоловіка чи дружини на розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу в судовому порядку здійснюється також у випадках, якщо один із подружжя, незважаючи на відсутність у нього заперечень, ухиляється від розірвання шлюбу в органі реєстрації актів цивільного стану (відмовляється подати заяву, не бажає з'явитися для державної реєстрації розірвання шлюбу й інше).

Таким чином, тут визначені підстави розірвання шлюбу в суді, а саме: а) наявність у чоловіка та дружини спільних неповнолітніх дітей (крім випадків, коли один із чоловіка чи дружини визнаний судом безвісно відсутнім, недієздатним або засуджений за здійснення злочину до позбавлення волі на строк не менше ніж три роки); б) відсутність згоди одного із подружжя на розірвання шлюбу; в) ухилення одного із подружжя від розірвання шлюбу в органі РАЦСу, незважаючи на відсутність у нього заперечень.

Найпоширенішою підставою розгляду судами справ про розірвання шлюбу є наявність у чоловіка і дружини спільних неповнолітніх дітей.

До ухилення одного із подружжя від розірвання шлюбу в органах РАЦСу відносяться випадки, коли він формально не висловлює заперечень проти розлучення, але фактично своїм поводженням цьому перешкоджає (відмовляється подати спільне з іншим із подружжя заяву про розірвання шлюбу в орган РАЦСу або, подавши його, не бажає з’явитися для реєстрації розлучення і при цьому не подає заяву про реєстрацію розлучення в його відсутність і т.п.).

Розгляд справ про розірвання шлюбу здійснюється судом у порядку позовного провадження. З позовом у суд може звернутися один із подружжя: чоловік, дружина або опікун недієздатного подружнього.Підсудність справ про розірвання шлюбу й порядок подачі позову визначаються за загальними правилами Цивільного процесуального кодексу. Позовна заява про розірвання шлюбу повинна відповідати вимогам Цивільного процесуального кодексу. У ньому, зокрема, вказується, коли й де зареєстрований шлюб; чи є в чоловіка і дружини діти і їхній вік; чи досягнута подружжям згода про утримання і виховання неповнолітніх дітей; при відсутності взаємної згоди чоловіка і дружини на розірвання шлюбу - мотиви розірвання шлюбу; чи є інші вимоги, які можуть бути розглянуті одночасно з позовом про розірвання шлюбу. До позовної заяви необхідно прикласти свідоцтво про укладення шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, документи про доходи і інші джерела доходів чоловіка і дружини (якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів), інші необхідні документи.

Фактичні мотиви (причини) розірвання шлюбу можуть бути найрізноманітнішими і в Сімейному кодексі не вказуються. Найчастіше один із подружжя порушує справу про розлучення при встановленні факту подружньої невірності, зловживанні іншим із подружжя спиртними напоями, сексуальної незадоволеності, у зв'язку з розбіжністю життєвих інтересів, відмінністю характерів, фінансовими розбіжностями і т.д. Із введенням у сімейне законодавство інституту шлюбного договору позовна заява про розірвання шлюбу може бути подана через порушення іншим із подружжям умов шлюбного договору.

Незалежно від причин подачі подружнім позовної заяви про розірвання шлюбу суд зобов'язаний ретельно підготувати справу до судового розгляду.

За загальним правилом справи про розірвання шлюбу розглядаються у відкритому судовому засіданні в присутності обох чоловіка і дружини. Однак справи подібної категорії по мотивованій ухвалі суду (в основному у зв'язку з оголошенням різних сторін інтимного життя чоловіка і дружини) можуть розглядатися і у закритому судовому засіданні. Питання про це може бути вирішене судом як на прохання чоловіка й дружини (одного з них), так і за власною ініціативою. Чоловік і дружина (один з них) вправі просити суд розглянути справу в їхню відсутність.

Існує право суду виділити вимогу чоловіка й жінки про розподіл майна в окреме провадження, якщо розподіл майна зачіпає інтереси третіх осіб і роздільний розгляд поєднаних позовних вимог більш доцільний.

Так, зазначене право може бути застосовано судом у випадках, коли спір про розподіл майназачіпає права селянського (фермерського) господарства, у складі якого крім чоловіка і дружини, і їхніх неповнолітніх дітей є й інші члени, або житлового, житлово-будівельного або іншого кооперативу, член якого ще повністю не вніс свій пайовий внесок, у зв'язку із чим не придбав право власності на відповідне майно, виділене йому кооперативом у користування, також, якщо, наприклад, нерухоме майно (будинок, квартира) які є предметом розподілу передано під заставу. У таких випадках вирішення позовів пророзірвання шлюбу й розподіл майна допускається в різних процесах, щоб не затягувати вирішення питання про розірвання шлюбу. Однак право суду виділити вимоги про розподіл майна чоловіка і дружини, що зачіпає інтереси третіх осіб, в окреме провадження не поширюється на випадки розподілу внесків, внесених подружжям в кредитні організації за рахунок загальних доходів, незалежно від того, на ім'я кого із чоловіка чи дружини внесені кошти, оскільки внески є спільним майном тільки чоловіка і жінки. Інші особи не можуть претендувати на їхній розподіл, а права банків або кредитних організацій при цьому не зачіпаються. Якщо ж треті особи надали подружжю кошти і останні внесли їх на своє ім'я в кредитні організації, треті особи вправі пред'явити позов про повернення відповідних сум за нормами ЦК, що підлягає розгляду в іншому провадженні. У такому ж порядку можуть бути вирішені вимоги членів селянського (фермерського) господарства або членів колишнього колгоспного двору й інших осіб до подружжя - членам селянського (фермерського) господарства або колишнього колгоспного двору.

У тому випадку, коли одночасно з позовом про розірвання шлюбу заявлена вимога про стягнення аліментів на дітей, однак інша сторона заперечує запис про батька або матір дитини в актовому записі про народження, суду також варто вирішити питання про виділення зазначених вимог зі справи про розірвання шлюбу для їхнього спільного розгляду в окреме провадження.

Одним з основних серед підлягаючих розгляду судом питань є питання про визначення місця проживання неповнолітніх дітей після розлучення батьків. Вирішуючи, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд враховує насамперед інтереси дітей, а також наявність можливості в кожного з батьків створити необхідні умови для нормального виховання й розвитку дітей. Ухвалюючи рішення про задоволення позову про розірвання шлюбу чоловіка і дружини, що мають неповнолітніх дітей, суд зобов'язаний незалежно від того, чи розглядалася суперечка про дітей чи ні, роз'яснити сторонам, що відповідно до закону окремо проживаючий від дитини батько зобов'язаний і має право брати участь у вихованні дитини, а батько, з яким проживає дитина, не вправі перешкоджати цьому. Дана вимога закону має важливе значення враховуючи значну кількості спорів, які виникають між батьками після розірвання шлюбу щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Порядок і умови вирішення судом інших перерахованих спірних питань між подружжям визначаються відповідними статтями Сімейного кодексу. Розмір аліментів на неповнолітніх дітей визначається судом або в передбачених законом частках до заробітку і (або) іншому доходу батька чи матері, або у твердій грошовій сумі. Стягнення аліментів на утримання непрацездатного подружнього (колишнього) на його вимогу здійснюється судом, тобто суд спочатку повинен встановити наявність підстав, що свідчать про право подружнього на аліменти (непрацездатність і потреба одного із подружжя, що вимагає надання аліментів; інший із подружжя має необхідні засоби для сплати аліментів), а потім визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, що підлягає виплаті щомісяця. На вимогу чоловіка і жінки (одного з них) суд робить розподіл їх спільної сумісної власності, керуючись положеннями статей про визначення часток чоловіка й жінки в спільному майні і про порядок такого розподілу.

У резолютивній частині рішення суду про задоволення позову про розірвання шлюбу повинні зазначатися висновки суду по всіх вимогах сторін, у тому числі й об'єднаним для спільного розгляду.