Тема 6. Особисті права та обов»язки батьків і дітей.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 6. Особисті права та обов»язки батьків і дітей.



Тема заняття. Правовий статус дитини.

Години

П Л А Н

1. Поняття дитини.

2. Права та обов’язки дитини в сім’ї.

3. Права та обов’язки неповнолітніх у трудовому праві.

4. Адміністративна та кримінальна відповідальність дітей.

5. Правове становище дітей-сиріт в Україні.

Література:

1. Кодекс законів про адміністративні правопорушення. – К., 2011. – 337 с.

2. Кодекс законів про працю України. – К.. 2011. – 218 с.

3. Кримінальний кодекс України. – К., 2011.

4. Сімейний кодекс України. – Х., 2011. – 104 с.

5. Цивільний кодекс України. – Х., 2011.- 415 с.

6. Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 р. № 2342-У1 //zakon.rada.gov.ua

7. Національна програма “Діти України” на період до 2005 р.: Указ Президента України від 24.07.2001. № 42/201// zakon.rada.gov.ua

8. Про дитячий будинок сімейного типу: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.07.1994// www.kmu.gov.ua

9. Положення про прийомну сім’ю: Постанова Кабінету Міністрів України від 2.03.1998// Там же.

10. Вінголовська О. Діти України потребують правового захисту// Право України. – 1996. – №4.- С. 112-115.

11. Головченко В. Правові засади виховання та захисту прав дитини // Право України. – 2008. - № 5. – С. 88-91.

12. Дякович М.М. Сімейне право: навч.пос. – К.: Правова єдність, 2009. – 512 с.

13. Заєць Н. Право людини на освіту : крізь призму міжнародного права // Право України. – 2006. - № 1. – С. 72-75.

14. Коталейчук С. Удосконалення діяльності правоохоронних та інших державних органів щодо забезпечення реалізації правового статусу неповнолітніх : порівняльний аналіз // Право України. – 2006. - № 4. – С. 95-99.

15. Козуліна С. Проблемні питання законодавчого регулювання прав неповнолітніх осіб у сфері охорони здоров»я // Право України. – 2007. - № 2. – С. 134-136.

16. Кутиркін А. Правове виховання дітей дошкільного віку // Право України. – 2009. - № 4. – С. 164-170.

17. Миронова Г. Право людини на життя : проблемні питання українського законодавства// Право України. – 2006. - № 9. – С. 52-55.

18. Москалюк В. Щодо поняття «відмова від дитини» та суміжних понять у Сімейному кодексі України // Право України. – 2008. - № 5. – С. 78-81.

19. Полешко А. Правові аспекти захисту дітей в Україні// Право України. – 1996. – №7.

20. Ромовська З. Українське сімейне право: підручник. – К.: Правова єдність, 2009. – 500 с.

21. Северин О. Ювенальна юстиція : актуальність створення і розвитку в Україні і за кордоном // Право України. – 2006. - № 10. – С. 86-88.

Методичні рекомендації\

Поняття «дитина» визначається у СК ст.6 та у Законі «Про охорону дитинства». Дітей за віком поділяють у нормативних актах на малолітніх і неповнолітніх.

У другому питанні слід пам”ятати, що право на сім”ю – спеціальне право дитини. Особисті немайнові та майнові права і обов”язки дитини виписані у гл.13-17 Сімейного кодексу. Часто заборонні норми для батьків є специфічно сформульовані права дитини.

На третє питання можна віднайти відповідь, ознайомившись із главою 13 Кодексу законів про працю України.

У процесі підготовки четвертого питання необхідно звернутися до Кодексу законів про адміністративні правопорушення, зокрема, ст.12, 13, 34, 35 та інших і визначити вік настання адміністративної відповідальності та группу правопорушень, за які встановлені санкції у вказаному кодексі.

Базовою для вивчення кримінальної відповідальності дітей є ст. 22 Кримінального кодексу України, де вказані статті, за якими може бути осудною неповнолітня особа.

Правове становище дітей-сиріт визначається не тільки способами улаштування цих дітей, а й пільгами, які встановила держава для них. У цьому питанні доцільним буде вивчення Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених бітьківського піклування», де зафіксовані пільги для дітей-сиріт при реалізації їх прав на достойний рівень житти, на освіту.

 

Тема 6. Особисті права та обов»язки батьків і дітей.

Тема заняття: Державна сімейна політика

Години

П Л А Н

1. Система заходів по підвищенню соціального статусу жінок в Україні.

2. Концепція державної сімейної політики в Україні.

3. Закон України “Про попередження насильства в сім’ї”.

4. Національні програми планування сім’ї, “Діти України” та інші.

Література:

1. Сімейний кодекс України. – Х.: ПП «Ігвіні», 2011. – 104 с.

2. Про концепцію державної сімейної політики: Постанова Верховної Ради України від 17 серпня 1999 р.//zakon.rada.gov.ua

3. Закон України “Про попередження насильства в сім’ї” від 15 листопада 2001 р.// Там же.

4. Національна програма планування сім’ї: Постанова Кабінету Міністрів України від 13.09.1995 №736// www.kmu.gov.ua

5. Національна програма “Діти України” на період до 2005 р.: Указ Президента України від 24.07.2001. № 42/201// zakon.rada.gov.ua

6. Ромовська З. Українське сімейне право: підручник. – К.: Правова єдність, 2009. – 500 с.

Методичні рекомендації

У першому питанні необхідно виділити такі напрямки підвищення соціального статусу жінок України: підвищення правової обізнаності жінок (див. сайт www.uwf.kiev.ua); розвиток соціальних послуг (дитсадків); сприяння економічній незалежності жінок (розвиток підприємництва та боротьба з безробіттям жінок); соціальна та професійна реабілітація жінок з обмеженими фізичними можливостями і жінок, які виховують дітей-інвалідів.

Усі наступні питання носять конкретний характер і передбачають вивчення вказаних у списку літератури джерел.

 

Тема 6. Міжнародно-правове регулювання питань шлюбу та сім’ї

Години

П Л А Н

1. Загальна характеристика норм сімейного права у міжнародних нормативно-правових актах.

2. Укладення шлюбу та його припинення за міжнародно-правовим регулюванням. Правове регулювання укладення та розірвання шлюбу з іноземним елементом.

3. Колізійні питання майнових правовідносин подружжя.

4. Колізійні проблеми визначення походження дитини. Законодавство різних країн про усиновлення.

Література:

1. Лисенко Х. Становлення сучасного правового механізму захисту прав дитини у міжнародному усиновленні // Право України. – 2006. - № 3. – С. 22-26.

2. Лисенко Х. Сучасний стан та проблеми законодавчого регулювання захисту прав дитини при здійсненні міжнародного усиновлення в Україні // Право України. – 2006. - № 6. – С. 39-42.

3. Лисенко Х. Право дитини, позбавленої батьківського піклування на особливий захист і дпомогу держави: міжнародно-правовий аспект // Право України. – 2008. - № 6. – С. 9-13.

4. Райчук А. Основні сучасні тенденції розвитку законодавства розвинених країн у сфері припинення шлюбу // Право України. – 2008. - № 9. – С. 130-135.

5. Темченко О. Зміст соціальної функції держави щодо прав дитини в умовах євроінтеграції // Право України. – 2007. - № 5. – С. 24-27.

6. Фединяк Г.С., Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право. Підручник. – З-є вид.(доп.і перероб.). – К.: Атіка, 2003. – С. 210-253.

7. Черняк Ю. Правила міжнародного співробітництва у сфері захисту дітей (на матеріалах Гаазької конвенції 1996 р.) // Право України. – 2008. - № 5. – С. 92-98.

Методичні рекомендації

У міжнародних нормативно-правових актах можна виділити таке коло питань, що ними регулюється: шлюб та статус одруженої жінки; режими власності подружжя та право, застосовуване до аліментних зобов’язань; боротьба з міжнародним викраденням дітей; іноземне усиновлення дітей. Виходячи з окреслених проблем, необхідно і готувати питання, спираючись на міжнародні Конвенції.

Друге питання необхідно розглядати, виходячи з викзначення поняття «шлюб». При укладенні шлюбу в Україні з іноземними громадянами зберігаються позитивні та негативні умови укладення шлюбу, розірвання шлюбу теж здійснюється за українським законодавством.

Майнові спори вирішуються, як правило, за законодавством місця знаходження речі.

У четвертому питанні важливо пам”ятати, що при усиновленні дитини діє законодавство як держави, громадянином якої є усиновлювана дитина, так і держави-усиновителя.

 

НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЕКТ

ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

1. Особисті немайнові правовідносини подружжя.

2. Правовий захист дітей у міжнародному законодавстві.

3. Шлюбний договір: правове регулювання в Україні та за кордоном.

4. Правове регулювання захисту сімейних прав.

5. Акти цивільного стану, їх класифікація та реєстрація.

6. Правовий статус батька за сімейним законодавством України.

7. Правовий статус жінки за сімейним законодавством України.

8. Проблема усиновлення дітей іноземними громадянами.

9. Органи реєстрації актів цивільного стану.

10. Правовий захист дітей-сиріт в Україні.

11. Правовий статус дитини в Україні.

12. Правове регулювання інституту «шлюбу» в Україні та за кордоном.

13. Міжнародно-правове регулювання статусу жінки.

14. Захист материнства і батьківства.

15. Державні форми утримання дітей, позбавлених батьківського піклування.

16. Сімейні форми утримання дітей, позбавлених батьківського піклування.

17. Особисті та майнові правовідносини батьків і дітей.

18. Правовий статус інших членів сім»ї.

19. Майнові правовідносини подружжя.

20. Опіка і піклування як форми сімейного утримання дітей, позбавлених батьківського піклування.

21. Договори у Сімейному кодексі України.

22. Захист сімейних прав та інтересів у Сімейному кодексі України.

23. Правове регулювання укоалення та розірвання шлюбу.

24. Джерела сімейного права України.

25. Державна сімейна політика в Україні.

Методичні рекомендації

Курсова робота – це самостійна, під керівництвом викладача, письмова реферативно-дослідницька робота за обраною студентом темою, яка містить теоретичний матеріал, аналіз нормативно-правової бази, судової практики або правозастосовчої практики, а також висновки щодо проблеми, яка досліджувалася, і пропозиції щодо удосконалення законодавства, локальних нормативно-правових актів або їхнього застосування.

У процесі підготовки до написання роботи студент повинен вивчити досить об»ємний спектр нормативно-правових актів: Конституцію України, міжнародні нормативно-правові акти, Сімейний кодекс України, Закони і підзаконні акти, локальні нормативно-правові акти, постанови Пленуму Верховного Суду України, місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоуправління, тощо. Детальне опрацювання юридичної літератури дасть можливість зорієнтуватися у наукових концепціях юридичної науки і суттєво доповнить зміст курсової та кваліфікаційної роботи.

Курсова робота виконується після закінчення вивчення дисципліни «Сімейне право України» і має свідчити, що студент оволодів професійними знаннями у достатньому об»ємі, вміє опрацьовувати нормативно-правовий матеріал, спеціальну літературу і використовувати їх для вивчення і узагальнення практики. Окрім цього, у роботі необхідно показати вміння послідовно та юридично грамотно охарактеризувати окремі питання теми з посиланнями на відповідну навчальну та монографічну літературу, критично оцінювати наукові погляди юристів, теоретичні положення, виявляти їх відповідність не тільки чинному законодавству, але й потребам практики. При цьому слід уникати безпідставної, неаргументованої критики, пам»ятаючи, що кожне зауваження має бути підкріплене аргументами і висновками.

При цитуванні джерел необхідно користуватися мовою оригіналу. Однак, курсова робота –це не збірка цитат. Студент повинен показати вміння самостійно сформулювати думку з того чи іншого питання і її обґрунтовувати.

Під час написання роботи студенту необхідно пом»ятати, що це юридична робота, відповідно і мова викладу має бути конкретною, із застосуванням юридичних термінів, логічною, витриманою, і ні в якому разі не публіцистичною.

Важливим є збір та аналіз практичного матеріалу. Аналіз практики проводиться як із погляду її відповідності законодавству, так і у плані наукових поглядів тих чи інших науковців і самого автора роботи.

Робота має розпочинатися вступом, у якому автор повинен обґрунтувати актуальність теми, її практичне значення, вказати наскільки розробленою є тема у навчальному і науковому планах, посилатися на прізвища науковців, роботи яких з даної проблематики є опублікованими, вказати на використані юридичні джерела. Потім студент повинен у загальному сформулювати мету та завдання, які він ставить перед собою у цьому дослідженні, предмет і методи дослідження.

Робота закінчується висновками і пропозиціями, які автор сформулював у результаті проведеного дослідження.

Дослідження повинно бути належно оформлене. Після опрацювання джерел та літератури необхідно скласти план роботи (складний), кількість основних питань має бути обмеженою 2-4 розділами, які вибірково можуть бути поділені на підрозділи (параграфи). Назви розділів і підрозділів мають відображатися не тільки у плані роботи, а також і в тексті. Об»єм роботи не перевищує 25-30 друкованих листків формату А-4.

Необхідно робити посилання на використані джерела у тексті в квадратних дужках [ 15 ; 27], де перша цифра означає № джерела у списку літератури, а друга – № сторінки у вказаному джерелі.

Перелік використаних джерел має укладатися із дотриманням встановлених бібліографічних вимог. Перелік містить як нормативно-правові акти, розміщені за юридичною силою з точною вказівкою місця публікації, так і спеціальну літературу, розміщену за алфавітом прізвищ авторів або назв видань (окрім підручників і посібників необхідно використати статті за останні 1-3 роки таких журналів, як «Право України», «Підприємництво, господарство і право», «Юридична Україна», «Бюлетень Міністерства юстиції України», газети «Юридична практика» та інших). Усього джерел не повинно бути менше 15 для курсової роботи.

Робота подається на кафедру в встановлені терміни, рецензується і лише після цього допускається до захисту. Для захисту наукової роботи студент готує усний виступ на 5-7 хвилин. Після виступу він повинен кваліфіковано відповісти на запитання членів комісії та присутніх.

Більш загальна інформація міститься у Методичних рекомендаціях щодо написання та оформлення курсових робіт /Укл. В.М.Бабенко, Н.В.Устенко. – Кіровоград, 2008. – 16с. ; Загальні методичні рекомендації до написання кваліфікаційних робіт / Укладачі Бабенко В.М., Рябець С.І. – Кіровоград: РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2008. – 36 с. ; Положення про кваліфікаційні роботи в Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка. (затверджене вченою радою Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Протокол № 7 від 28 січня 2008 року).

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАУКОВОЇ РОБОТИ:

Наукова робота оцінюється як самостійний вид навчальної діяльності студента. З огляду на це, на її оцінку впливають:

- оригінальність роботи – самостійність, не традиційність підходів;

- науково-теоретичний рівень змісту – теоретична обґрунтованість теми, використаний науковий апарат;

- наявність навичок розробки і вирішення наукової проблеми- - вміння самостійно опрацьовувати нормативно-правові акти та юридичну наукову літературу, виділяти і порівнювати наукові концепції;

- використання емпіричних, емпірико-теоретичних та теоретичних методів дослідження, самостійний підхід до аналізу юридичних явищ та процесів;

- правильність оформлення курсової роботи і своєчасність її здачі.

Кінцева оцінка є узагальненням таких показників:

-якість виконаної роботи та попередня оцінка;

- виступ студента на захисті;

-відповіді на запитання під час захисту роботи.

Оцінка «відмінно» Аякщо роботу виконано вчасно у повному обсязі з дотриманням вимог самостійності, глибокого аналізу юридичної літератури, нормативно-правових актів, творчим підходом, наявності обґрунтованих висновків, правильного оформлення, а при захисті – вільного володіння матеріалом і вичерпних відповідей на поставлені запитання. У роботі відображена особиста точка зору автора на досліджувану проблему. Кваліфікаційним роботам притаманне аналітичне визначення мети, завдань.,об»єкту та предмета дослідження, елементів новизни та практичного значення, загальнонаукових і конкретно-спеціальних методів дослідження.

Оцінка «добре» В- робота виконана самостійно. Вона характеризується науковою достовірністю, глибиною та повнотою розкриття теми, творчим підходом, багатим фактичним матеріалом, самостійно дібраними аргументами, прикладами, кількість яких достатня для обґрунтованих висновків і узагальненя. У роботі відображена особиста точка зору автора. У той же час у роботі присутні незначні змістові помилки, незначні вади в оформленні. Під час захисту студент чітко сформулював мету роботи, її завдання, коротко і доступно виклав зміст і зробив узагальнені висновки. Аргументовано відповів на всі запитання.

Оцінка «добре» С- робота виконана самостійно, характеризується достовірністю розкриття теми, творчим підходом, належним фактичним матеріалом, самостійно дібраними аргументованими прикладами, кількість яких достатня для обґрунтованих висновків і узагальнень. Подекуди простежується порушення послідовності викладення матеріалу, надмірне цитування або відсутність посилання на цитовані джерела. Трапляються незначні фактичні та мовленнєві помилки. В оформленні роботи теж є невеликі недоліки. Під час захисту студент чітко виклав мету, завдання, зміст і зробив узагальнені висновки. Аргументовано відповів майже на всі запитання.

Оцінка «задовільно» Dставиться, якщо робота написана самостійно. Простежується спроба обґрунтування актуальності теми, мети та завдань. Проте загальний зміст роботи недостатньо структурований, не повною мірою відповідає плану. Робота тяжіє до описовості, інколи порушується логіка викладу матеріалу. Не завжди вмотивованим є цитування НПК, ними переобтяжені окремі розділи. Необгрунтовані окремі судження. Трапляється компілювання думок різних вчених.

Наявні орфографічні, пунктуаційні, граматичні та стилістичні помилка. У оформленні роботи теж трапляються недоліки.

Під час захисту студент не достатньо чітко сформулював мету роботи та її завдання, не зміг чітко і доступно викласти зміст і зробити узагальнені висновки. Відповіді на запитання не завжди аргументовані.

Оцінка «задовільно» Евиставляється за умов, якщо робота написана самостійно. Простежується спроба обґрунтування актуальності теми, мети і завдань. проте загальний зміст роботи недостатньо структурований, не повною мірою відповідає плану. Робота тяжіє до описовості, порушується логіка викладу матеріалу, не завжди вмотивованим є введення цитат з нормативно-правових актів, переобтяжені ними окремі параграфи, необґрунтовані окремі судження. Зустрічається механічне неосмислене поєднання думок юристів-науковців.

Трапляються фрагменти з підручників або спеціальних робіт, що переписані дослівно.

Робота схематична.

Наявні орфографічні, пунктуаційні, граматичні і стилістичні помилки.

У оформленні роботи простежуються значні недоліки.

Під час захисту студент недостатньо чітко сформулював мету. Завдання робот и, не зміг достатньо аргументовано викласти зміст теми і зробити узагальнені висновки.

Оцінка «незадовільно» FXставиться, якщо простежується спроба обґрунтувати актуальність, мету та завдання теми. Проте, робота не структурована, схематична. Матеріал не розкриває тему.

В оформленні роботи наявні значні недоліки. Обсяг не відповідає встановленим нормам. Робота не допущена до публічного захисту.

Оцінка «незадовільно» Fвиставляється, якщо простежується спроба обґрунтування актуальності теми, мети і завдань. Проте робота не структурована, схематична, матеріал не розкриває тему.

При оформленні роботи автор не дотримується визначених вимог, обсяг не відповідає встановленим нормам.

Робота не допущена до публічного захисту.

9. МЕТОДИ НАВЧАННЯ:

Лекції, семінарські, самостійна робота, розв»язування задач.

 

10. МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ:

Оцінювання активності і знань студентів під час семінарських занять, поточні контрольні роботи, знання основних термінів.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.16.210 (0.015 с.)