Страхування вантажів, що перевозять автомобільним транспортом.

Цей вид стр. є добровільним.

Страхувальником можуть бути вітчиз. та іноземні юр. ос. чи фіз.. ос., яка є власником вантажу та має в ньому страховий інтерес. Страховиком є лише страхова компанія, що має відповідну ліцензію.

Обєктом страхування є майнові інтереси фізичної чи юр. особи, пов’язані з виконанням перевезень вантажів на умовах визначених міжнарод. і вітчиз. зак-вом.

Умови страхування. Розробляються кожною страх компанією самостійно. У зовнішньоеконом. перевезеннях обов’язковою умовою контракту купівлі-продажу є укладення договору страхування вантажів на основі 13-ти термінів Правил «Міжнародні комерційні правила» (INCOTERMS-2000). Найпоширеніший варіант правил морського страхування вантажів ґрунтується на застереженнях Інституту лондонських страховиків, що мають 3 типи: «А», «В», «С».

Страхуванням покривається:

- Відповідальність за загибель, пошкодження або крадіжку вантажу, прийнятого до перевезення (не покривається відповідальність внаслідок форс-мажорних обставин);

- Відповідальність за фінансові збитки, понесені клієнтом страхувальника внаслідок невиконання останнім його договірних зобов’язань, включаючи відповідальність: за несвоєчасну доставку вантажу; за доставку за неправильною адресою; додаткові витрати на пересилання вантажу за правильною адресою; перед 3-ми особами за заподіяну шкоду вантажем, що перевозиться тощо.

Не підлягає страхуванню відповідальність, що виникла внаслідок: військових дій, впливу атомного вибуху, навмисних дій страхувальника, невідповідного пакування, незаконного перевезення вантажів.

Межі відповідальності страховика узгоджуються зі страхувальником. Відповідальність може мати обмеження, встановлені нормами відповідних міжнародних угод та внутрішнього зак-ва.

Страхова сума визначається на підставі документів, що підтверджують вартість вантажу (багажу). Договір може передбачати страх вантажів у повній чи частковій їх вартості.

Страхові тарифи залежать від таких чинників: - виду та характеру вантажу, технічних характеристик ТЗ, - способу відправлення вантажу, - маршруту транспортування – вартості вантажу та ліміту відповідальності страховика – терміну дії страхового договору – наявності охоронного супроводу – величини франшизи – типу умов страх-ня, - наявності договору перестрахування.

Відповідальність страховика починається з моменту, коли вантаж (багаж) буде взятий на складі в пункті відправки для перевезення і продовжується на протязі всього перевезення по визначеному маршруту. Відповідальність страховика закінчується: коли вантаж (багаж) доставлений на склад вантажоодержувача чи остаточне (кінцеве) місце зберігання в обумовленому в Договорі страхування при цьому пункті призначення.

Страхові премії сплачуються одноразово або кількома внесками.

Франшиза визначається за згодою між сторонами страх. договору виходячи із всіх претензій по одному стр. випадку.

Термін дії договору. Вантажі страх-ся на час: - безпосереднього транспортування, - зберігання вантажу на складах (до 30дн).

Страховик відшкодовує збитки страхувальника після фактичної сплати їх страхувальником або його агентом.

 

Економічна необхідність і особливості страхування морських ризиків.

В умовах розвитку міжнародних зв’язків зростає обсяг перевезень вантажів і пасажирів морським транспортом. Крім цього, постійно зростаюча інтенсивність транспортних потоківпідвищує негативний вплив на екосистему планети, що висуває додаткові вимоги до перевізників за шкоду, заподіяну третім особам у процесі транспортування вантажів. Тому страхування суден набирає дедалі більшого значення, що зумовлено як підвищеними ризиками використання цих транспортних засобів, так і їхньою величезною вартістю. Морське страхування-один із найдавніших видів страхування.

Виділяють такі особливості морського страхування:

♦ оскільки на страхування приймаються великі ризики, то воно проводиться не окремими страховиками, а об'єднаннями страховиків, які беруть на себе морські ризики на принципах співстрахування і перестрахування. В Україні в 1998 р. створене Морське страхове бюро України. Членство в бюро є обов'язковою умовою для отримання ліцензії на страхування морських ризиків;

♦ міжнародний характер морських перевезень призводить до існування міжнародних угод і правил, на основі яких проводиться страхування і яких повинні дотримуватися національні страховики;

♦ більшість договорів морського страхування укладаються на основі Морського страхового полісу Ллойда та застережень Інституту лондонських страховиків;

♦ елементом ринку морського страхування є Клуби взаємного страхування судновласників, які у більшості випадків забезпечують страхування відповідальності;

♦ договори морського страхування через їхню складність переважно укладаються за посередництвом страхових брокерів, кваліфікація яких дозволяє забезпечити найбільш прийнятне для страхувальника страхове покриття.

У складі мор с-ня виокремлюють такі осн види с-ня:

* с-ня суден – каско

* с-ня вантажів – карго

* с-ня відпов-ті судновл-ків

* в Укр ще особисте с-ня на внутр водному транспорті.

 

Страхування морських суден

Страхування морських суден—вид морського страхування, що забезпечує захист судновласників та інших осіб, пов’язаних з експлуатацією суден, від ризиків заподіяння збитку через загибель належних їм суден.

На стр-ня приймається корпус судна із машинами, устаткуванням, такелажем, фрахт і інші витрати, пов’язані з експлуатацією судна.

Обсяг відповідальності включає: ’ Відповідальність за загибель і пошкодження(повна відповідальність). − Без відповідальність за пошкодження, крім випадків крушіння. − Без відповідальності за часткову аварію (це ненавмисний збиток завданий судну або вантажу, пов’язаний їхнім пошкодженням). − З відповідальністю за повну загибель, включаючи витрати по спасінню. Найнижчі страх.премії.

Незалежно від розбіжностей у національних умовах страхування каско усі страхові ринки надають покриття від небезпек, які можна поділити на три групи:

− безпосередньо пов’язані з фізичною загибеллю, ушкодженням чи ламанням корпусу, машин або устаткування судна;

− пов’язані з виникненням відповідальності перед третіми особами;

− витрати судновласника, що спрямовуються на зменшення збитків.

Жоден варіант стр-ня не покриває збитки, які дістало судно через: − навмисні дії або грубу необережність страхувальника; − збитки через відомий страхувальнику стан судна до виходу в рейс; − внаслідок зносу, корозії судна, його частин; − форс-мажорні обставини.

Договір укладається або на строк (1рік), або на окремий рейс. Відповідальність страховика настає тільки у випадку, якщо збитки спіткали страхувальника у зазначеному районі плавання або у рейсі.

Страх. сума встановлюється за заявою страхувальника, але вона не повинна перевищувати дійсної вартості судна. Якщо страх. сума встановлена нижче дійсної вартості судна, страховик встановлює пропорційну систему забезпечення. Якщо страх. сума вище дійсної вартості судна, то договір є недійсним щодо тієї частини страх. суми, яка перевищує дійсну вартість. Спеціаліст-представник страховика – сюрвейєр – здійснює огляд судна, вантажів і на підставі його висновку страховик приймає рішення про укладання договору стр-ня.

При визначенні страхового відшкодування у разі зіткнення застрахованого судна з іншим судном використовується принцип «розподільної» відповідальності (збитки, завдані іншому судну відшкодовуються страховиком з огляду на ступінь вини застрахованого судна незалежно від того, в якій сумі і на чию користь має бути здійснена виплата у результаті заліку сум взаємних вимог).

У решті випадків страхове відшк. здійсн. за принципом «єдиної» відповідальності на підставі фактичних видатків страхувальника, що підлягають відшк. за умовами договору страх. суден.

Ставка страх. премії залежить від таких чинників: Від класу реєстра Ллойду. Від розміру судна. Вартість судна. Репутація судновласника. Кваліфікація та досвід роботи капітана і команди. Порт приписки судна. Який вантаж перевозиться судном. Район плавання і маршрут судна. Вік судна.

В залежності від ступеня збитків виплата може бути як в повному обсязі, так і в часткова. В повному обсязі страховик сплачує відшкодування в 3 випадках:

− при повній фактичній загибелі судна;

− при пропажі судна безвісти (ніяких повідомлень протягом 3-х місяців)

− при повній конструктивній загибелі судна: коли судно з вантажем знаходиться в районі воєнних дій; коли ремонт судна або його відновлення є економічним недоцільним.

Крім вартості судна у суму страх. відшкодування входять витрати по усуненню наслідків страх. випадку і витрати щодо спасіння судна і буксировки.

У випадку повної загибелі або пропажі судна до страховика переходить право власності на судно, але страхувальник і сам може заявити страховику про відмову від своїх прав на застраховане судно і отримати повну страх. суму від нього. Така заява називається абандоно

Спеціальні розрахунки щодо розподілу витрат по загальній аварії між судном, вантажем і фрахтом називаються диспашою і складаються диспашером - спеціалістом у галузі морського права. Місце і порядок складання диспаші вказується в коносаменті. Диспашер на основі наданих документів (виписки із судового журналу, копії морського протесту, аварійної підписки, рахунків за пророблені роботи, копії актів огляду судна і вантажу, копи коносаментів тощо) виносить обґрунтоване рішення визнати чи ні наявність загальної аварії