ТОП 10:

Добровільне медичне страхування



Добровільне медичне страхування покликано доповнювати обов’язкове. Однак на даний час воно є єдиним, що існує в Україні. ДМС можна поділити на:

· індивідуальне – страхувальниками виступають фізичні особи, що укладають договір із страховиком про страхування себе або третьої особи (дітей, батьків) за рахунок власних грошових коштів на умовах добровільного медичного страхування;

· колективне – страхувальником виступають суб’єкти підприємництва, що укладають договір із страховиком про страхування своїх працівників або інших фізичних осіб (членів сімей працівників, пенсіонерів) за рахунок власних грошових коштів.

Метою добровільного медичного страхування є надання гарантій застрахованим особам при виникненні страхового випадку повної або часткової компенсації страховиком вартості медичної допомоги (медичних послуг) при зверненні до лікувально-профілактичної установи за рахунок коштів страхових резервів, а також фінансування профілактичних заходів.

Основним призначенням добровільного медичного страхування є забезпечення повного спектру медичної допомоги. Програма добровільного медичного страхування може забезпечувати застрахованій особі оплату медичних послуг за амбулаторним і стаціонарним лікуванням, за першою невідкладною допомогою, а також гарантувати забезпечення медикаментами у разі їх необхідності. Тобто наявність страхового полісу за добровільним медичним страхуванням гарантує повне фінансування грошових витрат, пов’язаних із настанням страхового випадку.

Суб’єктами на ринку ДМС виступають:

· страховики – незалежні страхові компанії (організації), які мають статус юридичної особи, ліцензію на право здійснювати добровільне медичне страхування;

· страхувальники – дієздатні фізичні або юридичні особи, які мають право укладати договори страхування на свою користь або на користь третіх осіб;

· застраховані особи – фізичні особи, на користь яких укладаються договори страхування;

· лікувально-профілактичні установи – виробники медичних послуг, які мають ліцензію на право надання медичної допомоги і послуг у системі ДМС і пройшли акредитацію на відповідність їх діяльності встановленим стандартам.

На даний час в Україні розповсюджені такі форми ДМС:

· безперервне страхування здоров’я;

· страхування здоров’я на випадок хвороби.

Безперервне страхування здоров’я – це вид добровільного медичного страхування, при якому застрахована особа отримує медичні послуги з наступним відшкодуванням їх вартості страховою компанією. Як правило, договори на такий вид страхування укладаються на термін не менш трьох років. При цьому страховим випадком визнається хвороба застрахованої особи, що триває протягом не менш як два тижні.

Страхування здоров’я на випадок хвороби – це вид добровільного медичного страхування, при якому лікування кожної хвороби, що фінансується страховою компанією, оцінюється у грошовому виразі. При настанні страхового випадку застрахованій особі здійснюється виплата страхового відшкодування через касу страхової компанії або шляхом перерахування відповідних сум на рахунок застрахованої особи.

Для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Факт укладання договору добровільного медичного страхування засвідчується страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

· навмисні дії страхувальника або застрахованої особи, спрямовані на настання страхового випадку;

· хвороба, яка є наслідком вживання застрахованою особою алкоголю, наркотиків, токсичних речовин і медичних препаратів без призначення лікаря (за винятком випадків насильницького застосування таких речовин стосовно застрахованої особи третіми особами), самолікування;

· вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

· подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

· інші випадки, передбачені законодавством України.

Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком за умовами укладеного договору страхування через оплату медич­ному закладу вартості наданої застрахова­ній особі медико-санітарної допомоги у зв'язку із настанням страхо­вого випадку у межах страхової суми, визначеної договором страху­вання.

Заклад охорони здоров'я має повідо­мити страхову компанію про настання страхового випадку протягом двох діб, за умови, що інше не зазначено в конкретному договорі із закладом охорони здоров’я.

Страховик має право перевірити надану інформацію та ви­магати додаткових документів, що підтверджують факт настання страхового випадку і розмір витрат, а також направити до застра­хованої особи лікаря-експерта з метою додаткового обстеження ста­ну здоров'я.

Договір страхування втрачає чинність у разі смерті застрахованої особи.

Сьогодні страхові компанії України пропонують стандартні програми медичного страхування своїм клієнтам, які відрізняються набором послуг і ціною. І головним чинником успіху на страховому ринку добровільного медичного страхування є ретельно розроблений страховий продукт, основними критеріями конкурентоздатності є оптимальний страховий тариф, обсяг відповідальності страховика, структура і наповнення програми медичного страхування, якість обслуговування застрахованих осіб.

Наприклад, програма поліклінічного обслуговування може передбачати:

· амбулаторно-поліклінічну та консультативно-діагностичну медичну допомогу;

· хірургічні операції;

· виклик лікаря до місця проживання і госпіталізацію;

· лікування в амбулаторних умовах і на дому;

· повну оплату медикаментів;

· видачу лікарняних листків, медичних висновків, довідок;

· повноцінне індивідуальне харчування з врахуванням лікуваль­ної дієти.

До програми медичного страхування також можуть включатися бонусні програми, які не потребують додаткової плати, зокрема, вітамінізація, вакцинація проти грипу, гомеопатичне лікування, медичний огляд, нетрадиційна медицина, тощо.

За добровільним медичним страхуванням розмір страхових тарифів визначається величиною страхового ризику, який прямо залежить від стану здоров'я застрахованого. Страховий тариф (ціна) у ДМС – це грошова сума, що стягується за конкретну медичну послугу чи продукт. У медичному страхуванні тариф може включати п’ять структурних елементів, два з яких формують нетто-ставку, а три – навантаження до неї (рис. 6.2).

Рис. 6.2. Структура страхового тарифу

Нетто-ставка характеризує виконання страховою компанією своїх обов’язків перед застрахованими. Кошти, отримані за нетто-ставкою по каналах медичного страхування, можуть використовуватися тільки на оплату діагностичних та лікувально-профілактичних послуг.

Навантаження включає витрати на ведення страхових операцій та формування прибутку. Величина навантаження встановлюється у відсотках від брутто-ставки. Брутто-ставка визначається за формулою:

, (6.1)

 

де – величина брутто-ставки (в грн.);

– величина нетто-ставки (в грн.);

– коефіцієнт, що враховує величину навантаження (у відсотках) по відношенню до брутто-ставки.

Розрахунок страхових тарифів включає в себе врахування таких умов:

· забезпечення доступності страхових тарифів для широкого кола страхувальників та стабільності їх розмірів;

· забезпечення самоокупності та рентабельності страхових операцій.

На функціонування ринку добровільного медичного страхування впливають різні фактори, зокрема:

1 – імідж компанії, реклама;

2 – кваліфіковані кадри;

3 – низькі тарифи;

4 – наявність інфраструктури;

5 – якість медичних послуг;

6 – ефективна взаємодія з медичними установами;

7 – ефективні технології продаж;

8 – клієнтська база;

9 – наявність оригінальних страхових продуктів;

10 – поширення в регіонах [Губар О. Особливості ринку добровільного медичного страхування в Україні // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2006. – № 81-82. – С. 70-71].

Ступінь впливу даних факторів нас результативність просування добровільного медичного страхування представлена на рисунку 6.3.

Рис. 6.3. Фактори впливу на обсяги реалізації страхових продуктів з добровільного медичного страхування

[Губар О. Особливості ринку добровільного медичного страхування в Україні // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2006. – № 81-82. – С. 70-71]

 

Серед переваг добровільного медичного страхування можна відмітити наступні:

· роботодавці можуть приймати активну участь у фінансуванні медичної допомоги своїх найманих робітників. Це дозволяє їм сформувати імідж соціально орієнтованих підприємств, що турбуються про своїх працівників;

· для фінансування системи охорони здоров’я використовуються не тільки кошти державного бюджету, але й фізичних і юридичних осіб;

· вільний доступ та висока якість медичної допомоги.

Оформити поліс добровільного медичного страхування сьогодні пропонують більш сотні страхових компаній, але серед основних напрямів діяльності мають тільки біля 20. Серед компаній лідерів на ринку послуг ДМС – «ПРОСТО-страхование», «ИНГО-Украина», «ИФД-КапилалЪ Страхование», «АСКА», «Инкомстрах», «PZU Украина», «Алькона», «Оранта» і «Кредо-Кдо-Классик» [Богута Н. Добровольно, но очень дорого // Эксперт. – 2006. № 13. – С. 40-46].

Причинами необхідності розвитку ДМС в Україні є:

· зменшення державного фінансування галузі охорони здоров’я;

· показники демографічного розвитку країни та рівня захворюваності населення;

· незадоволення населення системою медичного забезпечення;

· вплив певних факторів ризику, в тому числі й екологічного характеру, що негативно позначаються на зростанні динаміки показників захворюваності та смертності.

 

Питання для самоконтролю знань.

 

1. Спосіб надання медичних послуг за рахунок спеціально призначених для цього грошових фондів – це:

А. Медичне страхування.

Б. Страхова медицина.

В. Соціальне страхування.

 

2. Елементом системи страхової медицини виступає:

А. Соціальне страхування.

Б. Соціальний захист.

В. Медичне страхування.

 

3. Форма соціального захисту населення з охорони здоров’я, що забезпечує оплату медичного обслуговування застрахованих за рахунок приватних, громадських або державних коштів – це:

А. Медичне страхування.

Б. Страхова медицина.

В. Бюджетне фінансування охорони здоров’я.

 

4. Надання гарантій населенню щодо надання медичної допомоги при настанні страхового випадку за рахунок накопичених коштів та фінансування профілактичних заходів - це:

А. Принцип соціального страхування.

Б. Головна мета медичного страхування.

В. Форма страхування.

 

5. Об’єктом медичного страхування є:

А. Хвороба застрахованої особи.

Б. Медична допомога, соціальні послуги.

В. Страховий випадок, із настанням якого застрахована особа має право на отримання медичної допомоги, соціальних послуг та матеріального забезпечення.

 

6. Подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання медичної допомоги, соціальних послуг та матеріального забезпечення – це:

А. Форс-мажорна обставина.

Б. Подія страхування.

В. Страховий випадок.

 

7. За формою проведення розрізняють такі форми медичного страхування як:

А. Обов’язкове, добровільне.

Б. Державне, приватне.

В. Особисте, майнове.

 

8. Добровільне медичне страхування можна поділити на:

А. Індивідуальне, колективне.

Б. Індивідуальне, інституціональне.

В. Державне, приватне.

 

9. На даний час в Україні розповсюджені такі форми добровільного медичного страхування як:

А. Індивідуальне, колективне.

Б. Безперервне страхування здоров’я; страхування здоров’я на випадок хвороби.

В. Тривале страхування здоров’я; особисте страхування.

 

10. Грошова сума, що стягується за конкретну медичну послугу чи продукт у добровільному медичному страхуванні – це:

А. Вартість страхового випадку.

Б. Страхове відшкодування.

В. Страховий тариф.

 

 

ТЕМА 7: СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ ТА ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

 

7.1. Передумови виникнення і розвиток державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань

7.2. Задачі і основні принципи страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

7.3. Основні елементи страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

7.4. Управління страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

7.5. Обов’язки Фонду соціального страхування від нещасних випадків

7.6. Відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому ушкодженням його здоров’я.

7.7. Фінансування страхувіання від нещасного випадку

Понятійний апарат: соціальне страхування, державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.До складу правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків включаються представники трьох представницьких сторін: -держави; - застрахованих осіб; - роботодавців. Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів України, а представники застрахованих осіб і роботодавців обираються (делегуються) об'єднаннями профспілок та роботодавців, які мають статус всеукраїнських. Порядок виборів (делегування) представників визначається кожним об'єднанням самостійно. Від кожної із трьох представницьких сторін, призначається і обирається (делегується) по 15 членів правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків з вирішальним голосом та по 5 їх дублерів, які за тимчасової відсутності членів правління за рішенням голови правління цього Фонду виконують їх обов'язки. Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків створюється на шостирічний строк. Строк повноважень членів правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків закінчується в день першого засідання новоствореного його правління. За невиконання своїх обов'язків члени правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків за рекомендацією органів державного нагляду можуть бути позбавлені своїх повноважень органом, який їх делегував у склад правління Фонду. Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків: 1) обирає із своїх членів строком на два роки голову правління Фонду та двох його заступників. При цьому забезпечується почергове представництво на цих посадах кожної із трьох представницьких сторін, зазначених у частині першій цієї статті; 2) спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів; щорічно, а також у разі потреби заслуховує звіти директора виконавчої дирекції Фонду про її діяльність; 3) створює на паритетних засадах для вирішення найбільш важливих завдань Фонду постійні та тимчасові комісії з питань профілактики нещасних випадків, виконання бюджету, призначення пенсій тощо; 4) щорічно готує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо галузевих тарифів внесків на соціальне страхування від нещасних випадків; 5) визначає кадрову політику; 6) призначає директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та його заступників; 7) затверджує: - статут Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зміни до нього; - регламент роботи правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків; - річні бюджети Фонду та звіти про їх виконання, порядок використання коштів бюджету та коштів резерву Фонду; - структуру органів Фонду, граничну чисельність працівників, схеми їх посадових окладів, видатки на адміністративно-господарські витрати Фонду (за погодженням із спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері фінансів, праці та соціальної політики);- річні програми робіт та звіти про їх виконання; 8) розпоряджається майном, яке перебуває у власності Фонду; 9) створює резерв коштів для забезпечення виконання завдань страхування від нещасного випадку;10) виконує інші функції, передбачені статутом Фонду соціального страхування від нещасних випадків; 11) готує подання щорічних звітів про діяльність Фонду.Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків проводить свої засідання відповідно до затвердженого ним плану, але не рідше двох разів на рік. Позапланові засідання правління Фонду можуть проводитися за ініціативою його голови або за пропозицією більшості членів однієї з трьох представницьких сторін правління чи на вимогу однієї третини членів правління Фонду. Члени правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків та їх дублери виконують свої обов'язки, передбачені статутом Фонду, на громадських засадах, крім випадків, коли вони беруть участь у засіданнях правління Фонду або виконують інші завдання правління Фонду. У цьому разі членам правління та їх дублерам Фонд відшкодовує витрати на проїзд і проживання, а також фактично втрачений у зв'язку із виконанням цих обов'язків заробіток за місцем роботи та внески з нього на соціальне страхування. Засідання правління Фонду є правомочним, якщо на ньому присутні дві третини складу кожної представницької сторони. Рішення правління Фонду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні членів правління. У разі рівного розподілу голосів голос голови правління Фонду є вирішальним. Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.Рішення правління Фонду, які мають нормативний характер і стосуються прав та обов'язків страхувальників і застрахованих осіб, підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації нормативно-правових актів органів виконавчої влади.Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснює матеріально-технічне забезпечення роботи наглядової ради та правління Фонду.Директор виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків входить до складу правління Фонду з правом дорадчого голосу. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.Керівників управлінь і відділень Фонду соціального страхування від нещасних випадків призначає директор виконавчої дирекції Фонду за погодженням з правлінням Фонду. Матеріально-технічне забезпечення Фонду соціального страхування від нещасних випадків, включаючи будівництво або придбання службових та виробничих приміщень, здійснюється за рахунок коштів, що надходять до Фонду. Джерелами формування майна, яке перебуває у власності Фонду соціального страхування від нещасних випадків, є майно, придбане ним за рахунок коштів, що надходять до цього Фонду, а також майно, передане йому у власність іншими власниками.

 

7.1. Передумови виникнення і розвиток державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Початком формування елементів соціального страхування на території нинішньої України прийнято вважати прийняття першого закону Російської Думи від 2 червня 1903р. “Про винагороду потерпілих внаслідок нещасних випадків робітників та службовців, а рівно членів їх сімейств на підприємствах фабрично-заводської, гірничої і гірничнозаводської промисловості”. На основні цього та інших законів, підґрунтям яких виступили основні страхові принципи німецьких законодавчих актів 1883 – 1889 років, що передбачали страхове забезпечення на випадок захворювання, трудового каліцтва, допомогу на випадок вагітності, пологів і на поховання, стали розвиватися різні види соціального страхування.

Перехід України у 90х роках минулого століття до ринкових відносин при одночасному функціонуванні застарілої системи соціального забезпечення, коли власник підприємства повинен був відшкодувати шкоду нанесену здоров’ю працівника під час виконання ним професійних обов’язків, а також закриття великої кількості підприємств призвели до зростання заборгованності перед потерпілими на виробництві, безробітними, пенсіонерами. Перед новою незалежною державою Україна постало нелегке завдання: здійснити реформування системи соціального забезпечення замінивши її на систему соціального страхування. Державним комітетом з нагляду за охороною праці України в межах програми „Трансформ” за допомогою Міністерства праці та соціального захисту Федеративної Республіки Німеччина було опрацьовано проект Закону “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, який був прийнятий Верховною Радою України у 1999 році і набрав чинності з 01.04.2001р.

Згідно з Законом фінансування заходів передбачених державними цільовими, галузевими, регіональними програмами поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, планами наукових досліджень з охорони, безпеки та гігієни праці, навчання і підвищення кваліфікації відповідних спеціалістів з питань охорони праці, організації розроблення і виробництва засобів індивідуального та колективного захисту працівників, розроблення, видання, розповсюдження нормативних актів, журналів, спеціальної літератури, а також інших профілактичних заходів відповідно до завдань страхування від нещасних випадків стало здійснюватися при безпосередній участі Фонду Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Для надання допомоги працівникам Фонду в організації їх роботи в межах Проекту ТАСІS EDUR 9801 “Сприяння у забезпеченні охорони праці (з метою підвищення рівня продуктивності)” було організовано та проведено навчання працівників виконавчої дирекції Фонду, надано допомогу у створенні її структури та опрацьовано ряд методичних документів для страхових експертів з охорони праці.

Правлінням і виконавчою дирекцією Фонду проведена велика і кропітка робота по створенню в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі 27 управліннь та 425 районних та міських відділень виконавчої дирекції, їх матеріально-технічному, кадровому, нормативно-правовому та іншому забезпеченню.

На даний час система загальнообов’язкового державного соціального страхування, яка створена в Україні, базується на вимогах Європейського кодексу соціального забезпечення (1964р.) та рекомендаціях Міжнародної організації праці № 67 (1944 р.)

Базовий Закон визначив три головних завдання Фонду:

· проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням.

· відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань.

· відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Управління Фондом було запроваджено на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців (принцип трипартизму) по 15 членів правління від кожної сторони. В результаті забезпечено баланс інтересів кожної із сторін соціального партнерства, що створило умови для розвитку суспільних відносин у зазначеній сфері діяльності.

Із створенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд) менше ніж за рік його роботи була повністю вирішена проблема поточних страхових виплат потерпілим на виробництві і припинилося зростання відповідної заборгованості. Суттєво спала напруженість у трудових відносинах по даному напрямку, зокрема у шахтарських регіонах.

Станом на 1 січня 2007 року кількість страхувальників, зареєстрованих у Фонді, становила 1038470 роботодавців, у тому числі юридичних осіб – 721297, фізичних осіб, які використовують найману працю, - 316936, добровільно застрахованих – 237. У порівнянні з 2005 роком кількість зареєстрованих страхувальників у 2006 році збільшилась на 12,4 %.

Страхові виплати, передбачені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», отримали майже 319 тисяч потерпілих на виробництві. Середній розмір страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) зріс порівняно з 2005 роком на 30 відсотків. При цьому слід зазначити, що випереджаючими темпами зростав розмір одноразових страхових виплат.

Значне навантаження на бюджет Фонду у 2006 році зумовило зростання виплати потерпілим грошових сум на відшкодування моральної (немайнової) шкоди за наявності факту заподіяння цієї шкоди. Так, у 2006 році Фондом відшкодовано моральну (немайнову) шкоду 5366 потерпілим на суму 83,6 млн. грн.., що у 2,9 раза більше, ніж у 2005 році. Кількість потерпілих, які отримали цей вид страхової виплати, зросла порівняно з 2005 роком у 2,6 раза. У той же час Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дія норми Закону щодо відшкодування Фондом моральної шкоди була призупинена.

У 2006 році на фоні тенденції до зниження виробничого травматизму спостерігалося збільшення кількості потерпілих внаслідок професійних захворювань. За 2006 рік кількість випадків травматизму на виробництві порівняно з 2005 роком зменшилась на 8,1%, у тому числі смертельних випадків - на 0,9%. Кількість потерпілих внаслідок профзахворювань збільшилась на 3,4 %, а кількість випадків, що призвели до смерті потерпілого внаслідок професійного захворювання, – на 36,8 %.

У зв’язку із стійкою втратою професійної працездатності одноразову допомогу у 2006 році отримали 16090 потерпілих, що порівняно з 2005 роком менше на 281 особу, або на 1,7%. Розмір цього виду допомоги в середньому на одного потерпілого становив 15,2 тис. гривень.

Одноразову допомогу у зв’язку зі смертю потерпілого виплачено 1639 утриманцям та 1763 сім’ям. У середньому вона становила 12,3 тис. гривень на одного утриманця та 59,9 тис. гривень на одну сім’ю.

У 2006 році Фондом профінансовано витрати на соціальні послуги потерпілим у сумі 110,4 млн. гривень., з них витрати на медичну реабілітацію – 48,5 млн. гривень.; соціальну реабілітацію – 61,8 млн. гривень.; професійну реабілітацію – 0,1 млн. гривень.

Станом на 1 січня 2008 року у реєстрі платників страхових внесків обліковувалось вже 1143794 страхувальників, що порівняно з 2006 роком більше на 105324 або на 10,1 відсотка.

У 2007 році страхувальники сплачували страхові внески до Фонду за страховими тарифами, встановленими за 67 класами професійного ризику виробництва в розмірі від 0,66% (1 клас) до 13,6% (67 клас). Середній розмір страхового тарифу за класами професійного ризику виробництва – 1,51 відсотка.

Сума надходження страхових коштів до Фонду, порівняно з 2006 роком, враховуючи зараховані в рахунок страхових внесків витрати по соціальному страхуванню, збільшилась на 27,6 відсотка. Бюджет Фонду, затверджений постановою правління Фонду від 22.12.2006 року №59 „Про бюджет Фонду на 2007 рік” (із змінами), за доходами було виконано на 103,2%, плановий показник – 3018,1 млн. грн., фактичний – 3113,1 млн. грн. При цьому акумульовано надходження коштів до Фонду в сумі 3020,0 млн. грн.

Бюджетом Фонду на 2007 рік було визначено плановий показник страхових внесків роботодавців у розмірі 2916,7 млн. грн., що становить 96,6% доходної частини бюджету Фонду. Фактично надійшло 3005,2 млн. грн., що у порівнянні з 2006 роком більше на 26,7 відсотка.

У 2007 році страхові внески до Фонду сплачувало 745209 страхувальників, що становить 96% від кількості зареєстрованих страхувальників, які ведуть господарську діяльність та використовують найману працю, що на 6% більше порівняно з 2006 роком.

Для збільшення надходження страхових внесків до Фонду робочими органами виконавчої дирекції Фонду були розроблені і затверджені заходи щодо забезпечення виконання планових показників доходної частини бюджету на 2007 рік. Про стан виконання цієї роботи робочі органи щоквартально інформували виконавчу дирекцію Фонду одночасно з поданням звітів. Таким чином, щодо повної та своєчасної сплати страхувальниками страхових внесків протягом звітного періоду здійснено заходів впливу до 510 тис. страхувальників, що більше у порівнянні з 2006 роком на 59,6 відсотка.

В цілому, можна відзначити наявність стійкої тенденції щодо збільшення кількості взятих на облік страхувальників Фонду, надходження страхових внесків роботодавців (рис.7.1, 7.2).

Рис. 7.1. Динаміка кількості взятих на облік страхувальників

 

7.2. Задачі і основні принципи страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.Завданнями страхування від нещасного випадку є: v проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

 

Рис. 7.2. Динаміка надходження страхових внесків роботодавців

v відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

v відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.

Основними принципами страхування від нещасного випадку є: - паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку; - своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; - обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності; - надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав; - обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків; формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі; - диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; - економічна зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

- цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

 

7.3. Основні елементи страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Прояв функціональних ознак страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, здійснюється через низку його елементів, до яких належать: суб'єкти та об'єкти страхування; процедура страхування, тощо.







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-25; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.226.251.81 (0.032 с.)