Тема 8. Страхування на випадок безробіття

8.1. Призначення та сутність соціального страхування на випадок безробіття.

8.2. Управління страхуванням на випадок безробіття.

8.3. Сучасні тенденції страхування на випадок безробіття в Україні.

Понятійний апарат:

безробітні, фрикційне безробіття, структурне безробіття, сезонне безробіття, циклічне безробіття, приховане безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, застраховані особи, страхувальники, страховик, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, страховий випадок, допомога по безробіттю, Державну служба зайнятості України

Призначення та сутність соціального страхування на випадок безробіття

Безробіття є не випадковим, а закономірним явищем, породженим процесом накопичення капіталу в умовах ринкової економіки, що ґрунтується на приватній власності на засоби виробництва.

Словник російської мови С.І. Ожегова трактує безробіття як наявність безробітних, тобто осіб, що не мають постійної роботи, заробітку.

Подібне визначення дає й Закон України «Про зайнятість населення» вiд 01.03.1991 р. № 803-XII. Так, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Згідно Закону України «Про зайнятість населення» не можуть бути визнані безробітними громадяни:

а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату);

б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки;

в) які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу;

г) які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років або досягли встановленого законом пенсійного віку.

Причинами виникнення безробіття можна вважати:

По-перше, структурні зрушення в економіці, що виражаються у впровадженні нових технологій, згортанні виробництва в традиційних видах економічної діяльності, ліквідації технічно відсталих підприємств. Це призводить до скорочення зайвої робочої сили.

По-друге, погіршення економічної ситуації, що змушує роботодавців знижувати потребу у всіх ресурсах, у тому числі і трудових.

По-третє, економічна конкуренція, зокрема на ринку праці.

По-четверте, політика уряду в галузі оплати праці. Так, наприклад, підвищення мінімального розміру заробітної плати призведе до збільшення витрат виробництва і тим самим може сприяти зниженню попиту на робочу силу.

По-п’яте, сезонні зміни в рівні виробництва в окремих видах економічної діяльності.

По-шосте, зміни в демографічній структурі населення, зокрема зростання чисельності населення в працездатному віці збільшує попит на працю і, отже, зростає імовірність безробіття.

Економічна теорія розрізняє п’ять основних форм безробіття, визначення яких дозволить обирати напрямки її зменшення:

· фрикційне безробіття;

· структурне безробіття;

· сезонне безробіття;

· циклічне безробіття;

· приховане безробіття.

Фрикційне безробіття відображає плинність кадрів, пов'язану зі зміною робочих місць, місця проживання. Серед сукупної робочої сили якась частина постійно перебуває в русі, переміщаючись на нові робочі місця. Ця форма безробіття характеризується наявністю осіб, що тимчасово незайняті у зв'язку з переходом з однієї роботи на іншу й протягом короткого періоду часу розраховують почати працювати на новому місці, а також працівників у тих видах економічної діяльності, де тимчасові звільнення є нормою без впливу на загальний рівень доходу людей, наприклад, у будівництві.

Подібна форма безробіття є навіть ефективною, оскільки свідчить про підвищення зацікавленості робітників у більш високооплачуваній й більш продуктивній роботі.

Однаке при відповідних змін у загальній структурі попиту на робочу силу фрикційне безробіття плавно перетікає у структурне безробіття, що характеризується (на відміну від фрикційного безробіття) необхідністю отримання безробітними нових навичок, перенавчання, підвищення кваліфікації тощо. Така ситуацію може бути спричинена зміною попиту на деякі професії, появою нових професій. Відповідно зростає період часу, протягом якого фізична особа є безробітною.

Сезонне безробіття пов’язане із сезонністю підприємств окремих видів економічної діяльності. Тобто попит на робочу силу прямо залежить від сезонних коливань обсягів виробництва цих підприємств.

Економічна криза, що супроводжується недостатністю загальних витратспричиняє циклічне безробіття, яке характеризується падінням попиту на товари та послуги, скороченням виробництва і, відповідно, зменшенням попиту на трудові ресурси.

Найнебезпечнішою формою безробіття є приховане безробіття, яке досить трудно виявити. Суть його полягає в тому, що формально фізичні особи є зайнятими, але у зв’язку із коротко- або довготривалою кризою окремих виробництв переводяться на скорочений режим робочого часу або знаходься у неоплачуваних відпустках.

Соціально-економічні наслідки безробіття є очевидними. Так існування будь-якої форми безробіття призводить до:

- зменшення обсягів виробництва в цілому і, відповідно, до негативної зміни багатьох соціально-економічних показників;

- зниження податкових надходжень;

- погіршення рівня життя незайнятого населення;

- погіршення фізичного і психологічного здоров’я безробітних тощо.

Тому існування безробіття і збільшення його рівня повинно супроводжуватися відповідною державною політикою, що включає підготовку і перепідготовку робочої сили, сприяння створенню додаткових робочих місць, виплату допомоги по безробіттю, страхування безробіття.

Важливим напрямком державної політики зайнятості є матеріальна підтримка безробітних, що здійснюється на основі взаємодії двох складових: страхування від безробіття і соціальної допомоги.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-III визначає загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) як систему прав, обов'язків і гарантій, що передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.Страхування на випадок безробіття включає такі елементи як (рис. 8.1) суб’єкт і об’єкт.

 

 

Рис. 8.1. - Елементи страхування на випадок безробіття

Суб'єктами страхування на випадок безробіття можна вважати застрахованих осіб, страхувальників та страховика. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» дає визначення кожному із суб’єктів:

Застраховані особи – це наймані працівники, а у випадках, передбачених законодавством, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

Представниками застрахованих осіб є профспілки або їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники).

Застраховані особи мають право брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття через своїх представників, а також на судовий захист своїх прав.

Крім того, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Страхувальники – це роботодавці та застраховані особи, які сплачують страхові внески.

Роботодавцем вважається:

- власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган та фізичні особи, які використовують найману працю;

- власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (в тому числі міжнародної), філії або представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Представниками роботодавців є об'єднання та спілки роботодавців чи інші уповноважені роботодавцями органи (представники).

Роботодавець має право брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття через своїх представників, а також на судовий захист своїх прав.

Крім того роботодавець зобов'язаний:

- своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески;

- надавати виконавчій дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відомості в установленому порядку про:

- прийняття на роботу працівників;

- заробітну плату працівників, використання робочого часу тощо;

- сплату страхових внесків, у тому числі застрахованими особами.

Роботодавець несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків. Роботодавцеві також забороняється вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до прийняття ним разом із застрахованою особою спільного рішення, яке може в подальшому зашкодити цій особі або членам її сім'ї реалізувати своє право на забезпечення та отримання соціальних послуг.

Страховиком є Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Об'єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Під страховим випадком мається на увазі подія, через яку:

- застраховані особи втратили заробітну плату або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу;

- застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Страхування на випадок безробіття в Україні здійснюється за наступними принципами:

· надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

· обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільності такого страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності;

· цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;

· солідарності та субсидування;

· обов'язковості фінансування Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених законодавством;

· паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;

· диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу та тривалості безробіття;

· надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

· законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.

Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю.

Страхуванню на випадок безробіття не підлягають:

- працюючі особи, які отримують або мають право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років, а також особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку;

- іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають:

- застраховані особи;

- незастраховані особи – військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Державної спеціальної служби транспорту, органів внутрішніх справ України, звільнені з військової служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, та особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних;

- громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, за умови сплати страховику страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

- особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами, за умови сплати страховику страхових внесків.

Видами забезпечення при страхуванні на випадок безробіття вважаються:

· допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

· допомога по частковому безробіттю;

· матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

· допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю. Застраховані особи, визнані безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є:

- навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;

- строкова військова служба;

- здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;

- інші поважні причини, передбачені законодавством України.

Зазначеним застрахованим особам, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу (табл. 8.1). Крім того допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру (табл. 8.2).

 

Таблиця 8.1 – Розмір допомоги по безробіттю в залежності від страхового стажу

Страховий стаж	Розмір допомоги по безробіттю, у % до середньої заробітної плати (доходу)
1	2
до 2 років
від 2 до 6 років
від 6 до 10 років
понад 10 років

 

Таблиця 8.2 – Розмір допомоги по безробіттю в залежності від тривалості безробіття

Тривалість безробіття	Розмір допомоги по безробіттю, у % до визначеного розміру
1	2
перші 90 календарних днів
протягом наступних 90 календарних днів
у подальшому

 

Особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу.

Допомога по безробіттю таким особам визначається у розмірі прожиткового мінімуму. При цьому інвалідам із числа зазначених вище допомога по безробіттю не призначається.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.

Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.

Умови надання допомоги по частковому безробіттю. Допомога по частковому безробіттю надається застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої на підприємстві відповідно до законодавства України тривалості робочого часу та (або) перерви в отриманні заробітної плати чи скороченні її розмірів у зв'язку з тимчасовим припиненням виробництва без переривання трудових відносин з причин економічного, технологічного та структурного характеру.

Умовами надання допомоги по частковому безробіттю є:

- простій на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва, що має невідворотний та тимчасовий характер, який триває не менше одного місяця, не перевищує шести місяців і не залежить від працівника та роботодавця;

- простій протягом місяця, що охопив не менш як 30 відсотків чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу.

У разі якщо простій носить сезонний характер або виникає виключно з організаційно-виробничих причин, а також у разі можливості працевлаштування працівників на інших дільницях, у цехах, на підприємствах, допомога по частковому безробіттю не надається.

Допомога по частковому безробіттю працівнику встановлюється за кожну годину простою із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу) встановленого працівникові розряду і її розмір не може перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога по частковому безробіттю надається з першого дня простою, тривалість її виплати не може перевищувати 180 календарних днів протягом року.

Матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації. Застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.

Виплата матеріальної допомоги здійснюється з першого дня навчання. Тривалість виплати матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю і не може її перевищувати.

Порядок надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.

Допомога на поховання. Допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачується особам, які здійснювали поховання, у розмірі прожиткового мінімуму.

Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі:

1) працевлаштування безробітного;

2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;

3) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;

4) проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;

5) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;

6) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування;

7) призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку;

8) призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості;

9) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

10) подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;

11) переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість;

12) закінчення строку їх виплати;

13) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів;

14) смерті безробітного.

Видами соціальних послуг при страхуванні на випадок безробіття є:

· професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у навчальних закладах державної служби зайнятості або на договірній основі в інших навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях;

· профорієнтація;

· пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації для працевлаштування безробітних, у тому числі молоді на перше робоче місце, та фінансування оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку (розмірах), встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері фінансів та правлінням Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

· інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.